Рішення

від 04.08.2010 по справі 2-308/10

ПІДГАЄЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-308/10

РІШЕННЯ

Іменем України

"04" серпня 2010 р. Підгаєцький районний суд

Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Горуц P.O.

при секретарі Лежигубській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м.Підгайці справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області про здійснення перерахунку та виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області про здійснення перерахунку та виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, оскільки набувши статусу дитини війни, згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , має право на одержання пенсії підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком , проте так як Законами України Про Державний бюджет на 2007 рік" та Про Державний бюджет на 2008 рік " дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, одержує лише пенсію за віком. Однак у зв'язку з тим , що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року п.12 ст.71 Закону України " Про Державний бюджет на 2007 рік" та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року п.41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" визнано неконституційними, вважає ,що має право на одержання недоплаченої суми пенсії за період з 2007-2009 роки включно.

В судове засідання позивач не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи. Крім цього, ним подано заяву щодо підтримання позовних вимог в повному обсязі та розгляд справи за його відсутності, що відповідає вимогам ч.2 ст.158 ЦПК України.

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Причин своєї неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни відповідно до п.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71, ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність.

Таким чином, дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була відновлена з 09.07.2007 року, а тому суд прийшов до висновку щодо визнання незаконною відмови відповідача в частині здійснення перерахунку пенсії та стягнення невиплаченої доплати до пенсії дитині війни, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Відповідно до п.41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ", який набрав чинності з 01.01.2008 року ,ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була викладена у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії ,або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п.41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", останні втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення ,яке також містить вказівку про преюдиціальне значення цього рішення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині здійснення перерахунку пенсії та стягнення невиплаченої доплати до пенсії дитині війни за 2008 рік, слід задовольнити частково, а саме за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно із ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Положення ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 мінімального розміру пенсії за віком (ст. 8 ЦПК України).

Згідно ч.2 ст.46 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як свідчить позиція і практика Європейського Суду принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, яка не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання щомісячної соціальної допомоги дітям війни, держава чи її орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки їх схвалення дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України у Підгаєцькому районі Тернопільської області, тому суд приходить до висновку, що відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначених позивачем сумах не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження. Конкретний розрахунок зазначеної соціальної допомоги повинен провести відповідач відповідно до своїх функцій з урахуванням фактично здійснених виплат.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим .

Відповідно ч.2 ст.3 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст.19 та ч.3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України. При прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод .

Таким чином, зважаючи на вище викладене, суд вважає, що невиплата позивачу соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є такою, що суперечить Конституції України та Законам України .

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни " доплат до пенсії, як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань, судом до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Кечко проти України , Жовнер проти України ). Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина і це є порушенням п. 1 ст. 6, ст.13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка ратифікована Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини - справа Жовнер проти України від 29.06.2004 року.

Враховуючи те, що положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2009 році були діючими, суд прийшов до висновку, що відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії та виплатити на користь позивача державну соціальну допомогу за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, у розмірах визначених даною статтею.

Із врахуванням наведеного, суд дійшов до переконання, що в даному випадку

має місце порушення прав позивача, що підлягають захисту шляхом часткового

задоволення позовних вимог, а саме слід зобов'язати Управління Пенсійного

фонду України в Підгаєцькому районі провести нарахування і виплату позивачу

підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року , з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачені ним при подачі позову в суд судові витрати.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,60,212,213,215 ЦПК України, ст.ст. 19,22,152 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області про здійснення перерахунку та виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Підгаєцькому районі Тернопільської області провести нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року із урахуванням проведених виплат за вказаний період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачені ним при подачі позову в суд судові витрати, а саме 8,50 грн. - судового збору та 37 грн.-витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Підгаєцький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: ОСОБА_2