Ухвала

від 15.05.2018 по справі 905/263/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/263/15

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"

на ухвалу Господарського суду Донецької області

(суддя - Фурсова С.М.)

від 27.12.2017

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

(головуючий - Дучал Н.М., судді - Геза Т.Д., Склярук О.І.)

від 27.03.2018,

за скаргою публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом - публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова спілка"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

23.04.2018 ПАТ "Міський комерційний банк" звернулося з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №905/263/15 до суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору встановлюються у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній з 15.12.2017).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 762,00 грн.

У зв'язку із тим, що ПАТ "Міський комерційний банк" подало касаційну скаргу 23.04.2018 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2018, то при подачі цієї касаційної скарги останній повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 762,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Проте, касаційна скарга позивача судовим збором не оплачена. У тексті свої касаційної скарги позивач зазначає, що на даний час ПАТ "Міський комерційний банк", в якому розпочата процедура ліквідації знаходиться у скрутному матеріальному становищі, разом з тим, майновий стан не може бути перешкодою для нього, як позивача у доступі до правосуддя, а відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд звертає увагу позивача, що ним не наведено жодних підстав, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", що є вичерпними при вирішенні питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, N 32, п. 25 - 26).

Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див., наприклад, рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72, та рішення суду від 28.11.2006 року у справі "Апостол проти Грузії", заява N 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N 68490/01, п. 57 ).

З огляду на зазначене вище, Касаційний господарський суд вважає, що відсутність у сторони коштів для оплати судового збору сама по собі є недостатньою умовою для безмовного висновку про необхідність надання відстрочки або розстрочки сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору при поданні касаційної скарги.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то у зв'язку з несплатою судового збору, позивачу необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Крім того, подана касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" підписана Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Оберемко Р.А. Разом з тим, до касаційної скарги документів на підтвердження повноважень зазначеної особи на підписання цієї касаційної скарги станом на 19.04.2018 не надано.

Крім того, в матеріалах касаційної скарги відсутні докази її направлення товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова спілка".

Враховуючи викладене касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №905/263/15 залишити без руху.

2. Надати публічному акціонерному товариству "Міський комерційний банк" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз'яснити публічному акціонерному товариству "Міський комерційний банк", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Л. Стратієнко