Рішення

від 18.04.2018 по справі 129/1578/16

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 квітня 2018 р. Справа № 129/1578/16

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гайсинської міської ради Вінницької області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування

в с т а н о в и в :

02 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулась в Гайсинський районний суд Вінницької області з позовом до Гайсинської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Зазначала, що вона, на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.1992 року, є власником 2/5 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1. Належна їй на праві власності квартира в жилому будинку з надвірними спорудами по вказаній адресі розташована на земельній ділянці, яка у неї не вилучалась, натомість частина якої була передана у власність третій особі ОСОБА_4, згідно рішення Гайсинської міської ради Вінницької області 31 сесії 6 скликання від 13.12.2013 року. З даним рішенням позивач не погоджується, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою Гайсинського районного суду від 06.06.2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.02.2018 року адміністративну справу передано за підсудністю на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду, в порядку статті 29 КАС України.

Ухвалою суду від 06.03.2018 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В своєму позові ОСОБА_1 вказує, що вона 01.06.1992 року придбала у власність квартиру на підставі договору купівлі-продажу загальною площею 37,2 кв. м., що складає 2/5 частини жилого будинку за адресою вул. Чкалова, 7 в м. Гайсин. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0319 га. З дозволу Гайсинської міської ради Вінницької області затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у приватну власність вказану земельну ділянку, для подальшої державної реєстрації права власності за ОСОБА_4

Позивач та її представник в судовому засіданні, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, обґрунтовували протиправність рішення тим, що передавши у приватну власність земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, відповідач порушив вимог статті 42 Земельного кодексу України та, як наслідок право позивача, як одного із співвласників будинку на користування прилеглою земельною ділянкою. В зв'язку з чим просили задовольнити позов, визнавши протиправним та скасувавши рішення Гайсинської міської ради Вінницької області від 13.12.2013 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі її у приватну власність ОСОБА_4

Представник відповідача заперечував щодо адміністративного позову, вказував на його необґрунтованість. Зазначав, що рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_4 приймалось у відповідності до рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.12.1994 року у справі № 2-679/94, яким встановлено порядок користування земельною ділянкою співвласниками будинку, в тому числі і ОСОБА_1

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою про вручення поштового відправлення, отриманого 06.04.2018 року. В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову в яких третя особа вказувала, що в зв'язку із переходом до неї права власності на будинок, у відповідності до ст. 120 Земельного Кодексу України, з посиланням на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.12.1994 року у справі № 2-679/94, до неї перейшло і право користування спірною земельною ділянкою. В зв'язку з чим, в задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач, на підставі договору купівлі продажу від 01.06.1992 року, є власником 2/5 частини житлового будинку за адресою вул. Чкалова, 7 в м. Гайсин.

Також встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 05.06.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1847, прийняла у дар 3/5 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходяться по вул. Чкалова, 7 в м. Гайсин.

Рішенням Гайсинської міської ради Вінницької області 28 сесії 6 скликання від 02.08.2013 року ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0319 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Надалі, рішенням Гайсинської міської ради Вінницької області 31 сесії 6 скликання від 13.12.2013 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передано у приватну власність вказану земельну ділянку, для подальшої державної реєстрації права власності за ОСОБА_4

Вважаючи таке рішення органу місцевого самоврядування протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо обґрунтованості позовних вимог суд виходить з наступного.

Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт "б" частини першої статті 12 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначається статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої цієї статті передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частини сьома цієї ж статті передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Відповідно до частини 6 статті 186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Тобто, в межах розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства судом дається оцінка рішенню (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування) на предмет їх узгодження з вимогами законодавства, тобто чи вчинені вони в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. При цьому, суд враховує, що питання передачі земельної ділянки у власність (користування) є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень, іншими словами адміністративним судом в даній справі надається виключно оцінка узгодженості рішення Гайсинської міської ради Вінницької області про затвердження ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою вимогам законів.

В ході розгляду справи суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення Гайсинської міської ради Вінницької області не відповідає таким критеріям, з огляду на наступне.

Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом № 507 Держстандарту України від 17.08.2000 року, багатоквартирний будинок це жилий будинок з двома і більше квартирами.

Тобто, як вже було встановлено судом, позивач та третя особа є власниками квартир у багатоквартирному житловому будинку.

Відповідно до визначенню наданому в статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" прибудинкова територія це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку

Тобто, земельна ділянка, технічну документацію на яку затверджено оскаржуваним рішенням, належить до прибудинкової території житлового будинку, розташованого в місті Гайсині по вулиці Чкалова, 7.

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, належать до земель житлової та громадської забудови.

Режим використання земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків регулюється статтею 42 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Частина друга цієї статті визначає, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що суб'єктом права власності на прибудинкову територію визначено виключно об'єднання власників багатоквартирного будинку. В той час, як до вказаного переліку можливих суб'єктів права власності на прибудинкову територію не входять окремо фізичні особи, в тому числі один із співвласників будинку.

Крім іншого, під час розгляду справи судом встановлено, що оскаржуваним рішенням відповідач затвердив технічну документацію із землеустрою, що містить певні дефекти, зокрема Протокол погодження меж земельної ділянки не містить погодження суміжних землекористувачів та землевласників.

З огляду на що, рішення відповідача щодо затвердження проекту землеустрою не відповідає вимог закону та не узгоджується з критеріями правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені статтею 2 КАС України, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача та третьої особи про відповідність схеми, площі та конфігурації відведеної оскаржуваним рішенням земельної ділянки, затвердженому судовим рішенням варіанту користуванню прибудинковою земельною ділянкою, оскільки в межах розгляду справи Гайсинським районним судом визначалось порядок користування попереднім власником квартири № 1 ОСОБА_5, який, доказів зворотного суду не надано, права власності на відведену судом земельну ділянку не оформив. З огляду на що, безпідставним є також посилання третьої особи на положення ст. 120 Земельного кодексу України, про безумовний перехід до неї права власності на земельну ділянку після набуття нею права власності на житловий будинок, оскільки доказів оформлення права власності чи користування земельною ділянкою ОСОБА_6. до суду надано також не було.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Гайсинської міської ради Вінницької області 31 сесії 6 скликання від 13 грудня 2013 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянам" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі у приватну власність земельну ділянку кадастровий № 0520810100:10:002:0272, розташованою за адресою вул. Чкалова, 7, м. Гайсин, Вінницька область, площею 0,0319 га для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_4.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікацій код НОМЕР_1) сплачений при звернені до суду судовий збір за рахунок місцевого бюджету Гайсинської міської ради Вінницької області (вул. 1-го Травня, 7, м. Гайсин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03084523) в розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять одна копійка).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 11.05.2018р.

Суддя Дончик Віталій Володимирович