Постанова

від 07.11.2018 по справі 129/1578/16

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 129/1578/16

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

07 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: Кучеренка О.С.,

третьої особи: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (повний текст рішення виготовлений 11.05.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Гайсинської міської ради Вінницької області, третя особа ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2016 року позивач, ОСОБА_2, звернулась до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовом до Гайсинської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення Гайсинської міської ради Вінницької області 31 сесії 6 скликання від 13.12.2013 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0319 га, що розташована у АДРЕСА_1 та передачі її у приватну власність ОСОБА_5

Ухвалою Гайсинського районного суду від 06.06.2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.02.2018 року адміністративну справу передано за підсудністю на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду, в порядку статті 29 КАС України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2018 року адміністративну справу прийнято до свого провадження.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 18 квітня 2018 року позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що позивач та третя особа є власниками квартир у багатоквартирному житловому будинку та під час розгляду справи судом встановлено, що оскаржуваним рішенням відповідач затвердив технічну документацію із землеустрою, що містить певні дефекти, зокрема Протокол погодження меж земельної ділянки не містить погодження суміжних землекористувачів та землевласників, рішення відповідача щодо затвердження проекту землеустрою не відповідає вимогам закону та не узгоджується з критеріями правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені статтею 2 КАС України, а тому адміністративний позов ОСОБА_2 в цій частині підлягав задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду, третя особа ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що будинок по АДРЕСА_1 індивідуальної забудови, також рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.12.1994 року у справі № 2-679/94, встановлено порядок користування земельною ділянкою співвласниками будинку, в тому числі і для ОСОБА_2, і ця обставина, згідно ст. 78 КАС України, не підлягає доказуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначила, що суд першої інстанції правлмірно задовольнив позов, визнавши протиправним та скасувавши рішення Гайсинської міської ради Вінницької області від 13.12.2013 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі її у приватну власність ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги третьої особи та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду від 18 квітня 2018 року - без змін.

Третя особа та відповідач підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, на підставі договору купівлі продажу від 01.06.1992 року, є власником 2/5 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.

Також встановлено, що ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 05.06.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1847, прийняла у дар 3/5 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Рішенням Гайсинської міської ради Вінницької області 28 сесії 6 скликання від 02.08.2013 року ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0319 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням Гайсинської міської ради Вінницької області 31 сесії 6 скликання від 13.12.2013 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передано у приватну власність вказану земельну ділянку, для подальшої державної реєстрації права власності за ОСОБА_5

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.01.2014 №16778744 (а.с.40) за ОСОБА_5 зареєстрований об'єкт нерухомого майна, а саме земельна ділянка площею 0,0319 га за адресою по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1, дата державної реєстрації 18.12.2013).

Вважаючи таке рішення органу місцевого самоврядування протиправним, позивач звернулась до суду з позовом.

Визначаючись щодо обґрунтованості позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. Публічно - правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів зазначає, що публічно-правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника. Тобто, для наявності такого спору є обов'язковим наявність зв'язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у даному випадку, спір виник у зв'язку із встановлення права власності, уже сформованої земельної ділянки площею 0,0319 га за адресою по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 (кадастровий номер НОМЕР_1, дата державної реєстрації 18.12.2013).

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватно - правових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Суд, вирішуючи спір, має з'ясувати чи є він приватно - правовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК України, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

З огляду на зміст позовної заяви, характеру спірних правовідносин, та обставин встановлених судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявний спір, що виникає при врегулюванні договірних відносин, які підлягають врегулюванню на підставі норм Цивільного кодексу України, в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Позиція суду апеляційної інстанції узгоджена з позицією Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року справа № 750/3322/17(провадження № 14-110цс18), в постановах Верховного суду України від 11 листопада 2014 року №21-493а14, від 16 грудня 2014 року №21-544а14, від 09 грудня 2014 року №21-308а14, від 25 листопада 2015 року (справа № 339/113/14-а) та 11 жовтня 2016 року (справа № 21-2158а16).

Отже, колегія суддів вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, підлягає закриттю.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що предметом адміністративного позову може бути визнання неправомірними лише тих рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які безпосередньо впливають на права та обов'язки позивача у сфері саме публічно-правових відносин.

Окрім вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що спір, з метою вирішення якого позивач звернувсь до суду, виник у зв'язку із встановлення права власності, уже сформованої земельної ділянки.

Тобто, даний позов спрямований на захист прав у сфері цивільно-правових, а не публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що суд першої інстанції наведеного не врахував та розглянув справу за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, роз'яснивши позивачеві право на звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Гайсинської міської ради Вінницької області, третя особа ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування закрити.

Роз'яснити позивачу його право на звернення з позовом в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 листопада 2018 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.