Постанова

від 10.05.2018 по справі 156/589/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/589/17 Головуючий у 1 інстанції: Нєвєров І.М. Провадження № 22-ц/773/566/18 Категорія: 55 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року місто ОСОБА_1

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів Грушицького А.І., Шевчук Л.Я.,

секретар судового засідання Вергун Т.С.

з участю позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 приватного підприємства "Відродження", третя особа Управління Держпраці у Волинській області, про стягнення заборгованості по заробітній платі за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_6 приватного підприємства "Відродження" ОСОБА_4 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 02 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом. Позов мотивує тим, що з 2002 року по 01 жовтня 2010 року працювала головним бухгалтером ОСОБА_6 приватного підприємства "Відродження", директором якого є відповідач ОСОБА_4 Звільнилась за власним бажанням 01.10.2010 року, однак продовжувала виконувати обов'язки бухгалтера до грудня 2011 року. Після припинення трудової діяльності неодноразово зверталась до відповідача за розрахунком заробітної плати, яка становила більше 10000 грн. з 2009 по грудень 2011 року. Актом перевірки Управління Держпраці у Волинській області від 27.01.2017 року встановлено, що сума заборгованості по заробітній платі за 2009-2011 роки становить 8438, 55 грн. З 01.10.2010 року нарахування заробітної плати їй не проводилось, однак перевіркою встановлено, що всі бухгалтерські документи виконані нею, що підтверджує той факт, що з жовтня 2010 року по грудень 2011 року вона фактично виконувала роботу головного бухгалтера. Вважає, що їй повинна була виплачуватись заробітна плата за фактично виконану роботу, тому, виходячи з 0,5 посадового окладу, заборгованість становить 7146, 50 грн. За актом від 27.01.2017 року їй не виплачено заробітну плату у розмірі 15710, 05грн. За час роботи на підприємстві відповідач без касових документів виплачував їй певні кошти: 09.07.2010 року - 100 грн., 10.08.2010 року - 150 грн., 05.10.2010 року - 100 грн., 18.02.2012 року - 200 грн., тому сума невиплаченої заробітної плати становить 15160, 05 грн. Просить стягнути з відповідача в її користь невиплачену заробітну плату за 2009-2011 роки в сумі 15160, 05 грн.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 02 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з сільськогосподарського приватного підприємства "Відродження" в користь ОСОБА_2 8438, 55 грн. невиплаченої заробітної плати за період з січня 2009 року по жовтень 2010 року. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з СГПП Відродження в дохід держави 356, 24 грн. судових витрат.

Позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на це рішення, в якій, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо стягнення з СГПП Відродження в її користь невиплаченої заробітної плати за період з жовтня 2010 року по грудень 2011 року в сумі 6496, 50 грн. Зазначає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні позову в цій частині за недоведеністю факту перебування у трудових відносинах з СГПП Відродження у цей період. Вказаний факт підтверджується актом позапланової перевірки дотримання трудового законодавства у СГПП Відродження від 27.01.2017 року, довідкою, виданою їй відповідачем 11.11.2011 року, про те, що вона працює в СГПП Відродження головним бухгалтером, показами свідка ОСОБА_1, платіжним дорученням № 91 за листопад 2011 року, списком дітей на 2011 рік для отримання новорічних подарунків, довідкою до центру зайнятості за 2011 рік, фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва на 01.10.2011 року, які додано до апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Покликаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначає, що після звільнення позивач з надуманих причин почала вимагати від підприємства виплатити заборгованість по заробітній платі, однак жодних заборгованостей перед позивачем у підприємства не було, а тому їй було відмовлено. 27.01.2017 року представники Управління Держпраці у Волинській області, на основі пояснень колишнього головного бухгалтера склали акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до якого заборгованість із заробітної плати, яка не підтверджена належно оформленими документами на підприємстві, становить 8435, 55 грн. На підставі цього акту постановою від 14.02.2017 року на підприємство було накладено штраф у розмірі 9600 грн. СГПП Відродження оскаржило акт і постанову до адміністративного суду. Рішенням начальника Управління Держпраці у Волинській області ОСОБА_7 № 6 від 25.09.2017 року скасовано постанову про накладення штрафу від 14.02.2017 року. Підприємство не визнає заборгованість та надало всі підтверджуючі документи про виплату ОСОБА_2 заробітної плати в повному обсязі. При аналізі ведення книги по оплаті праці за 2010 р. виявлено, що позивач при отриманні коштів по платіжних відомостях, в яких зазначені підписи про отримання заробітної плати ОСОБА_2, дану заробітну плату переносила на рахунок 662 Розрахунки з депонентами та надалі така зарплата вважалась невиплаченою, депонованою. На підприємстві неодноразово проводились перевірки і жодного разу не було виявлено порушень, про що свідчать довідки про результати таких перевірок. З постанови про закриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_2 вбачається, що заробітна плата позивачу підприємством виплачена в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4, в якому зазначає, що відповідачем не додано доказів, які б спростовували факти, встановлені в акті перевірки від 27.01.2017 року, постановою про скасування штрафу вказані факти не спростовано. Просить не брати до уваги докази, додані відповідачем до апеляційної скарги, що підтверджують виплату позивачу заробітної плати, оскільки вказані докази не були подані суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача - задовольнити з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача 8438,55 грн. невиплаченої заробітної плати за період з січня 2009 року по жовтень 2010 року, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували обставини, встановлені актом перевірки від 27.01.2017 року СГПП Відродження щодо невиплати позивачу заробітної плати.

Такі висновки суду грунтуються на недоведених обставинах справи, які суд вважав встановленими.

Судом встановлено, що з 2002 року по 01.10.2010 року позивач ОСОБА_2 працювала головним бухгалтером СПП "Відродження". 01.10.2010 року ОСОБА_2 звільнилася за власним бажанням.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_2 вбачається, що за 2009 рік вона отримала заробіток у сумі 4161, 50 грн. та 3836, 50 грн. з січня по жовтень 2010 року.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною першою статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно акту Управління Держпраці у Волинській області перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування-сільськогосподарським приватним підприємством Відродження , №040005/56 від 27.01.2017 року загальна сума невиплати ОСОБА_2 становить 15710,05 грн., із яких: 8438,55грн. - сума заборгованості по заробітній платі, яка не підтверджена належно оформленими документами; 7146, 50 грн. - заробітна плата за жовтень-грудень 2011 року та 125 грн. недонарахована заробітна плата за 2010 рік.

На підставі акту перевірки № 04-0005/56 від 27.01.2017 року уповноваженою особою управління Держпраці у Волинській області винесено припис № 04-0005/56-31 від 27.01.2017 року про усунення порушень законодавства про працю.

З рішення управління Держпраці у Волинській області № 6 від 25.09.2017 року вбачається, що постановою управління Держпраці у Волинській області від 14.02.2017 року № 56 на СГПП "Відродження" накладено штраф у розмірі 9600 грн. на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Даним рішенням вищевказану постанову скасовано як таку, що була винесена без достатніх на те підстав.

Апеляційний суд критично оцінює висновок, зазначений в акті перевірки Управління Держпраці у Волинській області додержання відповідачем законодавства про працю, про наявність заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2

Враховуючи, що рішенням № 6 Управління Держпраці у Волинській області від 25.09.2017 року скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 56 від 14.02.2017 року, яка була винесена на підставі акту перевірки від 27.01.2017 року №04-0005/56, вказаний акт не може бути достатнім доказом для підтвердження факту невиплати ОСОБА_2 заробітної плати. Зокрема, у рішенні про скасування постанови про накладення штрафу зазначається, що Управлінням Держпраці досліджувалась постанова слідчого СВ Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження від 02 березня 2017 року. Постановою слідчого встановлено, що відповідно до наданих директором СГПП Відродження ОСОБА_4 платіжних відомостей, заборгованість по заробітній платі за період перебування ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера підприємства, виплачена в повному обсязі. Додатково допитана потерпіла ОСОБА_2 показала, що у наданих ОСОБА_4 платіжних відомостях стоять її підписи, однак, чи отримувала вона фактично дані виплати, точно вказати не може. Розгляд справи про накладення штрафу відбувся за відсутності директора підприємства та його представника, а тому на час винесення постанови вказані платіжні документи СГПП Відродження Управлінню Держпраці надані не були.

Акт перевірки від 27.01.2017 року не грунтується на первинних документах, в тому числі і на платіжних відомостях, якими підтверджено відсутність заборгованості СГПП Відродження перед ОСОБА_2 по виплаті заробітної плати. Так, у акті зазначається, що є в наявності платіжні відомості, проте запис в касовій книзі про проведення виплати відсутній. Управлінням Держпраці у Волинській області не було взято до уваги платіжні відомості, якими підверджується виплата позивачу ОСОБА_2 заробітної плати у період 2009- 2010 років.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідачем ОСОБА_4 до апеляційної скарги додано копії платіжних відомостей з підписами позивача ОСОБА_2, які засвідчують отримання нею вказаних у цих відомостях сум. Згідно платіжних відомостей від 12.04.2010 року, від 30.06.2010 року, від 09.07.2010 року, за січень 2012 року, за березень 2012 року ОСОБА_2 отримано відповідно 1000 грн., 6000грн., 400 грн., 3253 грн., 1420 грн. заробітної плати. У платіжних відомостях напроти прізвища Атлас вказана сума виплати, міститься підпис позивача і відсутній напис, що цю суму депоновано . Саме цими відомостями спростовано висновок, викладений в акті перевірки від 27.01.2017 року про те, що сума заборгованості із заробітної плати, яка не підтверджена належно оформленими документами на підприємстві, становить 8438, 55 грн. за період з січня 2009 року по жовтень 2010 року.

Крім того, згідно повідомлення прокуратури Іваничівського району Волинської області №34/094-12 від 26.12.2012 року заборгованості по виплаті заробітної плати, в тому числі і позивачу, а також інших грубих порушень трудового законодавства на СПП "Відродження" не встановлено.

Апеляційним судом не встановлено заборгованості по заробітній платі СГПП Відродження перед ОСОБА_2 за період з 2009 по жовтень 2010 року в сумі 8438, 55 грн., підстав для її стягнення немає.

Відмовляючи в стягненні заборгованості по заробітній платі за період з 01.10.2010 року по грудень 2011 року, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із СГПП Відродження . Вказаний висновок суду є правильним, відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, поданим доказам суд дав правильну юридичну оцінку.

Заробітна плата - це винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Позивач у спірний період не працювала в СГПП Відродження та не виконувала обов'язків головного бухгалтера, а тому підстав для нарахування і стягнення заробітної плати та інших виплат немає.

Надані позивачем докази на підтвердження факту її перебування у трудових відносинах з СГПП Відродження після звільнення з 01.10.2010 року по грудень 2011 року не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не відповідають вимогам ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України щодо їх належності, допустимості та достовірності. Додані до апеляційної скарги ОСОБА_2 платіжне доручення № 91 за листопад 2011 року, довідка до центру зайнятості за 2011 рік, підписана нею і відповідачем, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва на 01.10.2011 року містять реквізити лише СГПП Відродження і немає жодних підтверджень, що вони подавалися до тих органів, до яких скеровувалися, що не свідчить про те, що дійсно ці документи були складені під час виконання позивачем обов'язків головного бухгалтера в СГПП Відродження . Список дітей на 2011 рік для отримання новорічних подарунків містить підпис лише ОСОБА_2, підпис директора ОСОБА_4 на ньому відсутній, до того ж, не містить інформації щодо предмета доказування.

Отже, відповідач довів, що позивачу ОСОБА_2 була виплачена заробітна плата за період її роботи на підприємстві головним бухгалтером в повному обсязі і заборгованості по заробітній платі немає.

Апеляційним судом не встановлено заборгованості по заробітній платі позивачу ОСОБА_2 і підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6 приватного підприємства "Відродження" ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 02 березня 2018 року в даній справі скасувати та ухвалити нову постанову.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_6 приватного підприємства Відродження про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді: