Рішення

від 07.05.2018 по справі 206/2834/17

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/2834/17

2/206/73/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2018 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Румянцева О.П.

при секретарі Нор І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія ОСОБА_1 плюс до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування ,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2017 року представник ТОВ Факторингова компанія ОСОБА_1 плюс звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування . В своїй позовній заяві позивач посилається на те, що 14.09.2007 року ОСОБА_2О уклала з Акціонерним комерційним банком ТАС-Комерцбанк кредитний договір №0301/0907/71-360. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №0301/0907/71-360-Z-1 від 14.09.2007р., відповідно до умов якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 28.11.2012 року Банк відступив ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс відповідно до Договору факторингу №15 та Договору про відступлення прав за договором іпотеки свої права вимоги до позичальника та іпотекодавця за зобов'язаннями по кредитним договорам та іпотечному договору відповідно. У зв'язку з грубим порушенням позичальником умов кредитного договору, зокрема, неповернення кредиту, несплати процентів та комісії за користування кредитом, позивач в позасудовому порядку врегулював питання звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено умовами Іпотечного договору та Законом України Про іпотеку . Зокрема, 01.10.2015 року позивач набув у порядку, передбаченому ст.37 Закону України Про іпотеку , право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 07.02.2017 року позивачем, як законним власником, була здійснена спроба потрапити у власне майно, однак було виявлено, що у ньому незаконно проживає ОСОБА_2 Відповідно до акту обстеження майна від 07.02.2017 року стан майна встановити не можна, не надано доступ до лічильників газу, води, електричної енергії, внаслідок чого не можливо встановити їх справність та використання відповідно до норм. Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію в житловому приміщенні в цьому приміщенні проживає ОСОБА_2 Своїми діями окрім Житлового кодексу України та Закону України Про іпотеку , відповідачі порушують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод від 1950р., Конституцію України, Цивільний кодекс України. Внаслідок незаконних дій відповідача, позивач фактично позбавлений можливості користуватися своїм майном. Позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном, а неправомірність дій відповідача презюмується. Для того, щоб перешкод у здійсненні права користування не було, позивачу необхідно надати постійний безперешкодний доступ до свого майна. Тому позивач змушений був звернутися з цим позовом до суду.

19.06.2017 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було відкрито провадження по справі (а.с.57).

01.06.2017 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування, передати АДРЕСА_1 на зберігання ТОВ ДЕБТ Сек юріті (м. Київ, вул. Спаська, буд.39 літера А, офіс 3, код за ЄДРПОУ 34482256) шляхом надання безперешкодного доступу ТОВ ДЕБТ Сек юріті і встановлення охоронної сигналізації (а.с.33-36).

19.06.2017 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача в забезпеченні позову (а.с.59-60).

13.09.2017 року представником відповідача було подано заяву про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №206/1453/16-ц, яка знаходиться у провадженні апеляційного суду Дніпропетровської області, за позовом ОСОБА_2 до ТОВ ФК ОСОБА_1 про скасування права власності (а.с.65-66).

21.09.2017 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було зупинено провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №206/1453/16-ц, яка знаходиться у провадженні апеляційного суду Дніпропетровської області, за позовом ОСОБА_2 до ТОВ ФК ОСОБА_1 про скасування права власності (а.с.73-74).

04.01.2018 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було поновлено провадження по справі (а.с.78).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду від нього надійшло клопотання з проханням слухати справу за його відсутності, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, на адресу суду від неї надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, заперечувала проти позову, просила відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 14.09.2007 року ОСОБА_2 уклала з Акціонерним комерційним банком ТАС-Комерцбанк іпотечний договір №0301/0907/71-360.

14.09.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки №0301/0907/71-360-Z-1, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно: а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17-18).

28.11.2012р. банк відступив ТОВ Факторингова Компанія Вектор Плюс відповідно до договору Факторингу №15 та договору відступлення прав за договором іпотеки свої права вимоги до позичальника та іпотекодавця за зобов'язаннями по кредитним договорам та іпотечну договору (а.с.6-12).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.02.2017 року, позивач 01.10.2015 року набув право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, серія та номер: 450 від 14.09.2007 року (а.с.19-20).

07.02.2017р. позивачем було здійснено запланований виїзд за адресою: АДРЕСА_2 з метою потрапити у квартиру, однак було виявлено, що там проживає ОСОБА_2О (а.с.21).

Відповідно до довідки від 07.02.2017 року з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію в житловому приміщенні, вбачається, що ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2017 р. позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ Факторингова компанія ОСОБА_1 плюс та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа ПАТ Сведбанк про припинення права власності задоволено частково. Припинено право власності ТОВ Факторингова компанія ОСОБА_1 плюс на квартиру №АДРЕСА_3, що є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.68-70).

14.12.2017 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області, апеляційну скаргу ТОВ Факторингова компанія ОСОБА_1 плюс відхилено. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2017 року залишено без змін (а.с.80-81).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. У відповідності до ст.ст. 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що квартира №АДРЕСА_4, належить ТОВ Факторингова компанія ОСОБА_1 плюс з 01.10.2015 року на підставі договору іпотеки, серія та номер: 450, однак 14 грудня 2017 року законної сили набрало рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2017 року, яким було припинено право власності ТОВ Факторингова компанія ОСОБА_1 плюс на квартиру №АДРЕСА_4, отже, жодних правових підстав для виселення ОСОБА_2 з її квартири у суду немає. У зв'язку з викладеним суд доходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія ОСОБА_1 плюс (місце знаходження: м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 28-а, 8-й поверх) до ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя О.П.Румянцев