Рішення

від 16.05.2018 по справі 553/70/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/70/18

Провадження № 2-а/553/61/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.05.2018м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Новака Ю.Д.,

при секретарі Каленіченко В.О.,

розглянувши в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного проваження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Лубенське племпідприємство про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Полтавської митниці Державної фіскальної служби України - начальника відділу протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_3 у справі про порушення митних правил №0177/80600/17 від 20.12.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного кодексу України.

В обґрунтування внесеного позову позивач посилається на те, що у його діях відсутні будь-які порушення митних правил спрямованих на ухилення від сплати митних платежів - податку на додану вартість, в тому числі неправомірного заявлення в митній декларації відомостей щодо пільги (преференції) по сплаті податку на додану вартість, заявлення неправдивих відомостей у митній декларації, оскільки він діяв виключно в межах Митного кодексу України та договору доручення про надання послуг на брокерсько - митне обслуговування, укладеного між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Лубенське племпідприємство та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 Вказує, що на момент декларування товару та подачі митної декларації митниці сплата податкового зобов'язання з податку на додану вартість покладається за нормами Митного кодексу України та Податкового кодексу України виключно на платника податку - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Лубенське Племпідприємство , на момент митного оформлення органами ДФС у Полтавській області вказане вище підприємство не було переведено на загальну систему оподаткування і податковим контролюючим органом не було здійснено скасування реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, а саме свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість станом 29 травня 2017 року було надане підприємством позивачу для пред'явлення у Полтавській митниці ДФС для отримання від митного органу можливого пільгового режиму оподаткування. Позивач також зазначає, що працівниками Полтавської митниці ДФС України станом на 29.05.2017 року не забезпечено підтримання в актуальному стані програмного забезпечення щодо здійснення контролю при подачі митної декларації та у подальшому при митному оформленні племінних (генетичних) ресурсів, загалом на момент оформлення митної декларації не було внесено будь - які зміни в зв'язку з цим до Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій". Також Позивачем було зазначено, що він не є платником податку на додану вартість, а чинний Податковий кодекс України не передбачає здійснення сплати податку на додану вартість третіми особами (повіреними) замість платника податку, факти встановлені під час документальної перевірки і оформленні ОСОБА_4 від 03.07.2017 року Головного управління ДФС у Полтавській області та узгодження самим платником податку на додану вартість - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Лубенське племпідприємство податкового повідомлення - рішення від 18.07.2017 року з податку на додану вартість свідчить про заявлення (надання) відомостей і отримання пільги (преференції) саме цим підприємством.

Представник Відповідача - Полтавської митниці ДФС України надав до суду відзив в якому проти позову заперечив з мотивів його безпідставності та вказував, що відповідно до ст. 293 Митного кодексу України, особою, на яку покладається обов'язок зі сплати митних платежів, є декларант. ОСОБА_4 №900/16-31-14-08-08/00703368 від 03.07.2017 року складеного Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Лубенське Племпідприємство (код ЄДРПОУ 00703368) обґрунтування та законності надання (отримання ) пільг і звільнення від оподаткування за МД №UA806020/2017/206418 від 29.05.2017 року Головного Управління ДФС України у Полтавській області встановлено порушення: п.197.18 статті 197, пункту 190.1 статті 190, підпункту 4 пункту 2 розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями . За результатами встановлених порушень , підприємством занижено податкові зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 92 375,59 грн. при ввезенні на митну територію племінних генетичних матеріалів від STACJA HODOWLI I UNASIENIANIA ZWIER ZAT SP. Z.O.O W BYDGOSZCZY (Польща) за зовнішньоекономічним контрактом. Також було зазначено, що ОСОБА_1 який здійснював декларування товарів за митною декларацією МД №806020/2017/206418 від 29.05.2017 року вказав у митній декларації відповідну пільгу (преференцію) у графі 36 вказаної вище митної декларації, при цьому перевіркою встановлено неправомірне надання (отримання) пільги та звільнення від оподаткування імпортного товару.

Третя особа на стороні позивача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Лубенське племпідприємство надало свої письмові пояснення суду, у яких адміністративний позов в повному обсязі підтримує, надано пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити. Крім цього, додатково пояснили, що Позивач діяв в межах укладеного з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Лубенське Племпідприємство договору доручення про надання послуг по декларуванню товару, на підставі отриманих від замовника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Лубенське Племпідприємство документів та відомостей. Таким чином в діях Позивача не має ознак умисних дій щодо неправомірного заявлення відомостей для звільнення від сплати податку на додану вартість з метою отримання пільги (преференції) з податку на додану вартість. Також представником Третьої особи було зазначено, що ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Лубенське Племпідприємство на розрахунковий рахунок митниці ще 29 червня 2017 року перерахувало кошти у розмірі більш як сума податкового зобов'язання , і, за листами від 17 липня 2017 року підприємство прохало Полтавську митницю ДФС України здійснити коригування митної декларації та зарахувати кошти як доплату з Податку на додану вартість. У подальшому Полтавською митницею ДФС України 15 листопада 2017 року, до моменту винесення постанови яка оскаржується, було здійснено відповідне коригування митної декларації з оплати податку на додану вартість у повному розміру, було оформлено аркуш коригування, а кошти зі сплати податку на додану вартість як доплату з податку на додану вартість було прийнято саме від ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Лубенське Племпідприємство , чим фактично митниця підтвердила факт того, що це підприємство є платником податку на додану вартість, саме у цього підприємства виникло податкове зобов'язання з моменту подачі митної декларації митниці 29.05.2017 року, а сам Позивач не може виступати податковим агентом та платником податку на додану вартість, відомості у митній декларації зазначались за документами наданими замовником - підприємством згідно договору доручення про надання послуг на брокерське - митне обслуговування, і, при цьому, саме у цього підприємства виникають правові наслідки як у довірителя за правовідносинами з контролюючим органом.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_4 з ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що 20 грудня 2017 року постановою у справі про порушення митних правил № 0177/80600/17 Позивача - ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 277126,77 грн.

Відповідно до ст. 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний орган доходів і зборів. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та під час встановлення особи Позивача ОСОБА_1 за паспортом під час підготовчого провадження, він зареєстрований та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (на даний час перейменована на вулицю Вишневу) з 24.02.2006 року.

З протоколу про порушення митних правил від 09 листопада 2017 року та винесеної постанови від 20.12.2017 року вбачається, що в них відсутні дані про повідомлення ОСОБА_1 за адресою його проживання і реєстрації про час, місце складання протоколу і розгляду постанови про порушення ним митних правил. Всі повідомлення, протокол і постанова направлялись за іншою адресою АДРЕСА_1, а іноді за адресою : АДРЕСА_2 (а.с. 77-78), що підтверджують поштові конверти та рекомендовані повідомлення.

Відповідачем до суду не надано належних доказів та вмотивованих пояснень, чому на момент складання протоколу і у подальшому на момент винесення постанови Полтавська митниця ДФС маючи доступ до Реєстру митних брокерів , Облікової картки №80600/1/07/00057 суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності взятого на облік у Полтавській митниці, Картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами №806/2012/0000508 у яких зазначено адресу реєстрації ФОП ОСОБА_1 - с.Розсошенці, Полтавського району , вул.Дзержинського,37 , не було взято до відома ці документи та не було використано ці дані.

Відповідачем не було здійснено додаткової перевірки адреси за даними листа ГУ ДФС у ПО від 20.11.2017 року №6524/7/16-31-08-01-16 шляхом направлення належних запитів до органів державної міграційної служби України та /або до інших належних органів .

Відповідно до вимог ст. 490 МК України протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані: дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол, необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено, місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил, посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення, прізвища та адреси свідків, якщо вони є, відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу, інші необхідні для вирішення справи відомості. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками. Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення. У разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою. У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил. Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим навіть у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування, назване нею, є недостовірним. Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби комерційного призначення та документи, зазначені в протоколі, передаються до митниці, в зоні якої виявлено порушення митних правил.

ОСОБА_4 ст. 508 МК України у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи. До процесуальних дій належать: 1) складення протоколу про порушення митних правил; 2) опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; 3) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; 4) тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них; 5) митне обстеження; 6) пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; 7) експертиза; 8) взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

Як вбачається із матеріалів справи Полтавською митницею не підтверджено доказами та процесуально отриманими показами свідків, що згідно ч.8 ст.494 МК України ФОП ОСОБА_1 був присутній і відмовився від підписання і отримання протоколу. Дані поштового зв'язку свідчать, що ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил, в якому зазначалось про дату його розгляду та відповідний лист до нього вручений був 27 грудня 2017 року, після винесення відповідної постанови від 20 грудня 2017 року. В самому протоколі не вказано свідків, відомості про причини складання протоколу без присутності притягуємої особи.

Таким чином, на момент винесення постанови у Відповідача були відсутні дані, про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 належним чином не був повідомлений про час і місце складання протоколу, розгляду щодо нього протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 531 Митного кодексу України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил є: винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Аналіз оскаржуваної постанови свідчить також про те, що митним органом було допущено необ'єктивність та неповнота провадження у справі.

ОСОБА_4 з ч.2 ст.459 Митного кодексу України загальним суб'єктом адміністративної відповідальності за порушення митних правил вважається особа, яка досягла 16-річного віку, а при вчиненні порушення митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

З врахуванням диспозицій статей 468 - 485 Митного кодексу України суб'єктами певних порушень митних правил можуть бути лише спеціальні суб'єкти, тобто особи, які крім загальних ознак, визначених ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України, наділені певними додатковими ознаками - суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Частиною 1 ст.458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозиція ст. 485 Митного кодексу України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості або інші дії вплинули на надання пільги, розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб'єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в даному випадку, з урахуванням вимог п. 8 ч. 1 ст. 4 та ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем та діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію №25770000000008017 від 27.06.2006 року і здійснює митне декларування вантажів як митний брокер, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору доручення №05/14 від 08.01.2014 року про надання послуг на брокерське - митне обслуговування укладеного між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Лубенське Племпідприємство в особі директора Ґави Л.І. та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ОСОБА_4 вказаного договору виконавець взяв на себе зобов'язання здійснити послуги по митно - брокерському обслуговуванню, представляти інтереси Замовника на митниці, в інших організаціях, пов'язаних з брокерським обслуговуванням на умовах даного договору, а замовник зобов'язався надати виконавцю інформацію, документи, що стосуються предмету договору у повному обсязі, необхідні для надання послуг Замовнику, і, відповідальність за достовірність документів, що надаються для митного оформлення несе замовник.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, згідно ОСОБА_4 №900/16-31-14-08-08/00703368 від 03.07.2017 року Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Лубенське Племпідприємство (код ЄДРПОУ 00703368) обґрунтування та законності надання (отримання ) пільг і звільнення від оподаткування за МД №UA806020/2017/206418 від 29.05.2017 року Головним Управлінням ДФС України у Полтавській області під час документальної невиїзної перевірки було встановлено порушення: п.197.18 статті 197, пункту 190.1 статті 190, підпункту 4 пункту 2 розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями саме ТОВ Лубенське Племпідприємство . За результатами встановлених порушень підприємством занижено податкові зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 92 375,59 грн. при ввезенні на митну територію племінних генетичних матеріалів від STACJA HODOWLI I UNASIENIANIA ZWIER ZAT SP. Z.O.O W BYDGOSZCZY (Польща) за митною декларацією МД №806020/2017/206418 від 29.05.2017 року. Але результатами перевірки не встановлено, що ОСОБА_1, який здійснював декларування товарів, діяв умисно і у митній декларації зазначив відповідну пільгу (преференцію) у графі 36 за кодом 149.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови Відповідач своє рішення мотивує тим, що згідно підпункту 4 пункту 2 розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України з 01.01.2017 року втратила чинність стаття 209 Податкового кодексу України, яка регламентує умови застосування спеціального режиму сільськогосподарськими товаровиробниками, тобто з урахуванням вказаних вище змін передбачено скасування реєстрації суб'єктів спеціального режиму та переведення їх на загальну систему оподаткування. Проте Відповідачем не надану суду доказів, що станом на 29.05.2017 року, тобто на момент подачі до митного оформлення митної декларації, підприємство ТОВ Лубенське Племпідприємство вже було переведено на загальну систему оподаткування і було скасовано та /або відкликано Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 23.11.2012 року № 200084785 і про це було відомо позивачу ОСОБА_1

Судом встановлено, що ТОВ Лубенське племпідприємство на даний час має свідоцтво №200084785 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, видане 23.11.2012 року Лубенською ОДПІ Полтавської області ДПС. Проте у самому ОСОБА_4 перевірки підприємства №900/16-31-14-08-08/00703368 від 03.07.2017 року та відповідачем не наведено і не надано суду доказів, що відповідно до п.7.3. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1130 від 14.11.2014 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України 17.11.2014 року за №1456/26233, про належне і своєчасне направлення (надсилання) ТОВ Лубенське племпідприємство інформації про виключення вказаного сільськогосподарського підприємства з реєстру платників спеціального режиму оподаткування з 01.01.2017 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач при подачі митної декларації МД №806020/2017/206418 від 29.05.2017 року, згідно ст. 417 Митного кодексу України безпосередньо виконував в інтересах особи, яку представляє, дії, пов'язані з пред'явленням органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, наданих безпосередньо довірителем для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Позивачем було складено та подано до митного контролю декларацію на підставі наданих замовником документів на виконання умов Договору доручення №05/14 від 08.01.2014 року про надання послуг на брокерське - митне обслуговування . Таким чином, Позивач виступав лише виконавцем (повіреним), який зазначив у митній декларації відомості згідно наданих замовником документів та діяв в межах укладеного договору про надання послуг по декларуванню товару, на підставі отриманих від Замовника документів та відомостей, що підтверджується наявними у матеріалах доказами.

ОСОБА_4 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори, а відповідно до ч.2 ст.270 Митного кодексу України передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються Митним кодексом. Чинні на момент митного оформлення вантажу норми Митного кодексу України не регулювали особливості оподаткування племінних (генетичних) матеріалів податком на додану вартість, а тому, згідно ч.2 ст.270 Митного кодексу України передбачено бланкету (відсилання) до іншого податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, ПДВ, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України і як контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Обов'язок визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість при ввезенні товару на митну територію України згідно підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України покладається саме на платника цього податку .

Відповідно до підпункту 3 п.180.1 ст.180 ПК України визначено , що …для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також;

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено… .

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 - 183 Податкового кодексу України та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. №1130.

Судом встановлено, що позивач являється фізичною особою - підприємцем і має статус платника єдиного податку ІІІ групи та не є платником податку на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, Полтавською митницею ДФС України 15 листопада 2017 року, до моменту винесення оскаржуваної постанови, було оформлено аркуш коригування до митної декларації МД № UA806020/2017/206418 від 29.05.2017 року, а кошти зі сплати податку на додану вартість, як сплату цього податку, було прийнято митницею саме від ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Лубенське Племпідприємство . Таким чином суд приходить до висновку, що за правовідносинами, які виникли при ввезенні на митну територію України племінних (генетичних) матеріалів - особою яка ввозила товар на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, платником податку на додану вартість, а також особою, на яку законом покладено обов'язок визначення податкового зобов'язання у митній декларації виступає ТОВ ЛУБЕНСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИЄМСТВО (код ЄДРПОУ 00703368), а не Позивач ОСОБА_1

З наданих суду відповідачем документів встановлено, що Полтавською митницею ДФС проводилась службова перевірка факту оформлення МД №UA806020/2017/206418 від 29.05.2017 року . За результатами службової перевірки проведеної згідно з наказом Полтавської митниці ДФС від 29.06.2017 року за №97 Про призначення службової перевірки встановлено, що головним державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного поста Лтава ОСОБА_5 було здійснене митне оформлення МД №UA806020/2017/206418 від 29.05.2017 року із застосуванням преференції по умовному нарахуванню податку на додану вартість, чим не було дотримано вимоги ч.1 ст.300 Митного кодексу України та не враховано вимоги підпункту 4 пункту 2 розділу ХІХ Податкового кодексу України, в зв'язку з чим головний державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста Лтава ОСОБА_5 притягнутий до дисциплінарної відповідальності із оголошенням догани.

З наданих стороною відповідача документів встановлено, що на момент декларування товару, що переміщувався через митний кордон України законність наданих Позивачем документів щодо реєстрації сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість , які стали підставою для митного оформлення з застосуванням пільгового режиму оподаткування, не викликала у митниці жодних сумнівів.

Полтавською митницею ДФС не надано суду доказів стосовно того, що станом на момент митного оформлення митної декларації 29.05.2017 року до автоматизованої системи митного оформлення Інспектор (АСМО Інспектор ) було внесено зміни щодо незастосування преференції по сплаті податку на додану вартість за кодом 149 у зв'язку із змінами в Податковому кодексі України до наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011.

ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах Шенк проти Швейцарії від 12.07.1988 року, Тейксейра де Кастро проти Португалії від 09.06.1998 року, Яллог проти Німеччини від 11.07.2006 року, Шабельник проти України від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

При цьому, в силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов язком держави (ст.3 Конституції України ).

У відповідності зі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року (далі - ЄСПЛ ), не тільки Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), але й, практика ЄСПЛ застосовується судами України як джерело права, та має більшу юридичну силу чим норми КПК України , оскільки згідно ст.19 Закону, законодавчий орган держави (орган представництва) має здійснювати експертизу та перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі Лавентес проти Латвії та від 08.02.2011 року по справі Берктай проти Туреччини наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій .

Окрім цього, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 , яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

За умовами ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, аналізуючи в сукупності всі докази по справі надані сторонами, суд приходить до висновку, що позивач не вчинив жодних умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати податку на додану вартість, що є обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого статті 485 МК України, тобто відсутні ознаки суб`єктивної сторони правопорушення, а також відсутні докази, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення.

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад порушення митних правил, передбачений ст.485 МК України, а тому позов підлягає задоволенню, а постанова №0177/80600/17 від 20.05.2017 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 77, 90, 241-246, 286 КАС України, ст.ст.391-395, 467 п. 4 ч. 1 ст. 531 МК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_6 процесуальний строк на звернення до суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Лубенське племпідприємство про скасування постанови.

Адміністративний позов ОСОБА_6 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Лубенське племпідприємство про скасування постанови - задовольнити.

Постанову заступника начальника Полтавської митниці ДФС України №0177/80600/17 від 20.05.2017 року про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів - скасувати, а провадження по справі закрити.

У відповідності до ст. 286 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_7