Рішення

від 04.05.2018 по справі 623/4233/15-ц

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 623/4233/15-ц

Номер провадження 2/623/3/2018

РІШЕННЯ

іменем України

04 травня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Гуренко М.О.

з участю: секретаря - Телешевської В.Ю.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі справу за позовом Приватного підприємства "Золота Нива-1" до ОСОБА_3, треті особи: Сап'янова ОСОБА_4, Сап'янов ОСОБА_5 про стягнення збитків, заподіяних внаслідок знищення посівів соняшника, -

в с т а н о в и в :

В вересні 2015 року Приватне підприємство "Золота Нива 1" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення збитків, заподіяних внаслідок знищення посівів соняшника.

Позивач просив стягнути з відповідачазбитки в розмірі 44416,05 грн. та сплачений судовий збір.

Ухвалою судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Сап'янову ОСОБА_4 та Сап'янова ОСОБА_5. (т.2 а.с.18).

12 квітня 2016 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача прямі збитки в розмірі 44416,67 грн. (витрати на незавершене сільськогосподарське виробництво) та неодержаний дохід в розмірі 629423,83 грн. (вартість незібраного врожаю соняшника 2015 року), та сплачений судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Треті особи в судове засіданні не з'явилися, про час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що в червні 2015 року йому зателефонував директор ПП "Золота Нива-1" ОСОБА_7 та сказав, що гр. ОСОБА_3 здійснює культивацію посівів соняшника. Так як добре знав ОСОБА_3, то зателефонував йому та запитав: навіщо він це зробив? На що ОСОБА_3 відповів, що це його пай, його земля, вона належить тільки йому, тому що хоче, те й робить, повідомив, що буде обробляти земельну ділянку сам. Також зазначив, що йому не було відомо про наявність у ОСОБА_3 договорів оренди земельних ділянок. Свідку не відомо, чи виділялись земельні ділянки в натурі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що 10 червня 2015 року він об'їжджав поля та побачив, що закультивована частина поля та зателефонував агроному. На цьому місці було видно протектори колес з трактора класа МТЗ. Хто саме це зробив, йому не відомо, однак чув, що це зробив ОСОБА_3 Також підтверджує той факт, що у саме у ОСОБА_3 є трактор такого класу.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що 10 червня 2015 року йому подзвонив бригадир тракторної бригади № 9 ОСОБА_8 близько 12-12.30 годин дня та сказав, що об'їжджаючи поля, побачив на 37 контурі були знищені посіви соняшника. Свідок зрозумів, що це зробив ОСОБА_3 та зателефонував йому, на що останній підтвердив в телефонному режимі, що це робив він. Також підтверджує той факт, що сліди були МТЗ та саме у ОСОБА_3 є такий трактор. Також зазначив, що не знав про наявність у ОСОБА_3 договорів оренди земельних ділянок. Свідок не знав, чи були виділені земельні ділянки в натурі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що 10 червня 2015 року йому зателефонував агроном ОСОБА_9 та сказав, що закультивовані поля соняшника. Приїхавши на те місце, я зателефонував директору, на що він відповів, щоб визивали поліцію. При телефонній розмові з ОСОБА_3 останній підтвердив той фак, що саме він це зробив. Тому що це його паї. Також підтверджує той факт, що сліди були МТЗ-80, що це трактор ОСОБА_3, бо в с. Олександрівка Ізюмського району йому невідомо у кого ще є такий трактор. Також зазначив, що не знав про наявність у ОСОБА_3 договорів оренди земельних ділянок. Свідок не знає, чи були виділені земельні ділянки в натурі.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017 р., яким ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.9 ч.1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України від 03.10.2017 р.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідків, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 було встановлено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться, зокрема, виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради за місцем розташування земельної ділянки (п. 3), а її забезпечення покладається на відповідний державний орган земельних ресурсів (п.4), який у 20-дений термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації (п.11). Договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради (п.13).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_11 є власником сертифіката на право на земельну частку (пай), серія ХР №0225509. (т.1 а.с.14).

Між ОСОБА_11 та ПП "Золота Нива-1" терміном на 7 років було укладено договір оренди земельної частки (паю) №134, який 06.06.2006 року було зареєстровано за №081 у Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Олександрівської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Згідно договору початок дії договору 01.01.2006 р., закінчення 01.01.2013 р.П.2.3 Договору - договір може бути припинений у будь-який час за взаємною згодою сторін, але о початку або закінчення польових сільськогосподарських робіт (після письмового попередження за 6 місяців). Сторони не мають права відмовитись від виконання умов цього Договору в односторонньому порядку. (т.1 а.с.11).

09.11.2011 року між ОСОБА_11 та ПП "Золота Нива-1" було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної частки (паю) №134 від 06.06.2006 р., яку було зареєстровано за №75 у Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Олександрівської сільської ради 15.04.2013 року, згідно якої сторони погодили продовжити дію Договору на 7 років з моменту закінчення терміну дії Договору. Згідно цієї додаткової угоди вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами (т.1 а.с.12).

Також, між ОСОБА_12 як власником сертифіката на право на земельну частку (пай), серія ХР №0225508 (т.1 а.с.20), та ПП "Золота Нива-1" терміном на 7 років було укладено договір оренди земельної частки (паю) №135 від 06.06.2006 р., який було зареєстровано за №071 у Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Олександрівської сільської ради Ізюмського району Харківської області. П.2.3 Договору - договір може бути припинений у будь-який час за взаємною згодою сторін, але о початку або закінчення польових сільськогосподарських робіт (після письмового попередження за 6 місяців). Сторони не мають права відмовитись від виконання умов цього Договору в односторонньому порядку (т.1 а.с.16).

09.11.2011 р. між ОСОБА_12 та ПП "Золота Нива-1" було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної частки (паю) №135 від 06.06.2006 р., яку було зареєстровано за №74 у Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Олександрівської сільської ради 15.04.2013 року, згідно якої сторони погодили продовжити дію Договору на 7 років з моменту закінчення терміну дії Договору. (т.1 а.с.17).

На підставі даних договорів з 2006 року ПП "Золота Нива-1" сплачує, а орендодавці отримують орендну плату відповідно до умов наведених вище договорів оренди.

Представник відповідача зазначає, що між ОСОБА_3 та Сап'яновою Т.С. було укладено договір оренди земельної ділянки № 319 строком на 25 років. Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки (т.1 а.с.212-216). Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 35489128 від 26.03.2015 року Сап'янова Т.С. є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6322880500:03:000:0149, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,5917 га. (т.1 а.с.220). Відповідно до ОСОБА_7 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 35489588 від 26.03.2015 року на підставі заяви ОСОБА_3 (уповноваженої особи) проведена державна реєстрація земельної ділянки Сап'янової Т.С. (т.1 а.с.221).

Також між ОСОБА_3 та Сап'яновим О.П. було укладено договір оренди земельної ділянки № 320 строком на 25 років. Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки. (т.1 а.с.222-226). Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 35490668 від 26.03.2015 року Сап'янов О.П. є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6322880500:03:000:0148, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,7273 га. (т.1 а.с.230). Відповідно до ОСОБА_7 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 35491092 від 26.03.2015 року на підставі заяви ОСОБА_3 (уповноваженої особи) проведена державна реєстрація земельної ділянки Сап'янова О.П. (т.1 а.с.231).

Відповідно до актів прийому - передачі від 27 березня 2015 року зазначені вище земельні ділянки було передано ОСОБА_3 - Сап'яновою Т.С. та Сап'яновим О.П. у користування на умовах оренди строком на 25 років. (т.1 а.с.219, 229).

Відтак, ПП "Золота Нива-1" не знало і не могло знати про існування договорів оренди між відповідачем та ОСОБА_11 і ОСОБА_12, тож не існувало жодних перешкод в користуванні орендованих земельних ділянок №№319, 320, ураховуючи, що власники ділянок погодили продовження орендних відносин, уклавши відповідні додаткові угоди.

В судовому засіданні було встановлено, що 10.06.2015 року ОСОБА_3 без будь-яких підстав свавільно закультивував трактором на вказаних вище орендованих позивачем земельних ділянках посіви соняшника площею 16,31 га, що належать на праві власності ПП Золота нива 1 як орендарю, тобто знищив майбутній врожай соняшника 2015 року. Дана обставина стала відома начальнику виробничого підрозділу №9 бригади у с. Олександрівка ОСОБА_8, який під час об'їзду полів ПП "Золота Нива-1" на території Олександрівської сільської ради помітив знищення посівів, про що доповів керуючому дільницею виробничого підрозділу № 9 - ОСОБА_9, який повідомив про подію начальнику сторожової охорони ОСОБА_10. Останній доповів директору ПП "Золота Нива-1" про факт знищення посівів, які були у фазі росту близько 20 см завдовжки.

У зв'язку із чим, 10.06.2015 р. ПП "Золота Нива-1" в особі ОСОБА_10 було подано до Ізюмського MB ГУМВС України в Харківській області в порядку ст. 214 КПК України заяву про вчинене кримінальне правопорушення щодо самоправства та протидії законній господарській діяльності ПП "Золота Нива-1" з боку ОСОБА_3, який спричинив йому майнову шкоду. Факт знищення посівів соняшника на ділянках № 319, 320 зафіксовані у протоколі огляду місця події від 10.06.2015 р., складеного слідчим СВ Ізюмського MB ГУМІВС України в Харківській області, а також фотознімками з місця знищення посівів соняшника.

Судом встановлено, що під час огляду місця події та складення протоколу працівниками позивача було помічено, що сліди від протектора коліс трактора на полі в контурі №37 співпадали з протекторами коліс трактора відповідача. ОСОБА_9 та ОСОБА_13, кожний окремо, зателефонували ОСОБА_14 з питанням навіщо ти закультивував, фактично знищивши посіви соняшника, відповідач в телефонній розмові їм повідомив, що це його паї, тому він і закультивував посіви, цю ж саму інформацію відповідач особисто повідомив засновнику ПП "Золота Нива-1" - ОСОБА_6 Також, цю інформацію відповідач особисто підтвердив представнику позивача в телефонній розмові.

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12015220320001076 відомості за даною заявою 11.06.2015 р. внесені до ЄРДР з правовою кваліфікацією по ст. 356 КК України. (т.1 а.с.27).

Слідчим Ізюмського ВП ГУНГІ в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_15 встановлено, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 10.06.2015 року, на полі контуру 37 на території Олександрівської сільської ради, за межами населеного пункту, шо орендується ПП "Золота Нива-1", самовільно провів культивацію рослин соняшника, посіяного ПП "Золота Нива-1" на площі 16,31 га на земельних ділянках №320 в контурі 37 загальною площею 8,7273 га, кадастровий номер №6322880500:03:000:0148 та №319 в контурі 37 загальною площею 7,5917 га, кадастровий номер №6322880500:03:000:0149, чим спричинив ПП "Золота Нива-1" матеріальну шкоду.

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У той же час, виходячи з правової позиції Верховного Суду України, сформульованою у постанові №6-162ц13 від 19 лютого 2014 року, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми. Разом із тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Чинним на той час законодавством було передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом, і такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України), договір оренди землі підлягає державній реєстрації (ч. 1 ст. 20 Закону України Про оренду землі ), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ч. 1 ст. 18 Закону України Про оренду землі ), цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.43 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. №220).

Ст. 14 Конституції України та ст. 1 ЗК України унормовано, що земля - є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст.3).

Згідно із ст. 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується зокрема на принципі забезпечення гарантій прав на землю.

Ст. 6 Земельного кодексу України унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про оренду землі", що є спеціальним, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Ст. 25 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Ст. 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до пп. "а", "б", "г" ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, що кореспондується із положеннями ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду землі", власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п."в" ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок.

Ст. 157 ЗК України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють орган виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

При цьому, законодавцем визначено підстави виникнення цивільних прав та межі їх здійснення, що виключає здійснення їх самоправно.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти (ч.2).

Ст. 13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3).

Водночас, згідно із ч. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно із ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

П. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Таким чином, суд вважає, що вказані дії відповідача є протиправними, такими, що порушують встановлені законодавством правила поведінки, оскільки єдиним законним користувачем та орендарем земельної ділянки є позивач.

Таким чином, право позивача, як орендаря, на використання земельних ділянок, площею 8,7273 га та 7,5917 га (кадастрові номера 6322880500:03:000:0148, 6322880500:03:000:0149) порушене відповідачем внаслідок вчинення ними протиправних дій щодо знищення посівів соняшника позивача, що є порушенням приписів ст.68 Конституції України, ст.ст.13, 14 ЦК України, в зв'язку з чим для відповідачів настають правові наслідки у вигляді відшкодування збитків позивачу, завданих настанням наведеного юридичного факту.

Ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У ст. 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювана шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; г) вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень.

В ч. 1 ст. 1166 ЦК України міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювана шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій, або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).

Згідно із ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, а якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.

Виходячи з визначених процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Проте, ст. 1187 ЦК України встановлюється особливий вид відповідальності за завдану шкоду, а саме відповідальність без вини.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1187 джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6 у п. 4 роз'яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заподіювача. У даних правовідносинах цивільна відповідальність покладається на заподіювача шкоди незалежно від вини.

Положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відтак, сума завданої позивачу майнової шкоди підлягає стягненню з відповідача, з огляду на наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування даної міри відповідальності: 1) протиправної поведінки відповідача, яка полягає у фізичному знищенні чужих посівів соняшника шляхом їх культивації потайки від позивача; протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи, тож за наявності у позивача договорів №№134, 135 та відсутності з боку відповідача будь-яких повідомлень позивача, вчинення ОСОБА_14 дій по культивації чужих рослин, які мали висоту 20 см, є протиправним; 2) наявності та розміру понесених позивачем збитків у вигляді прямих витрат (реальних збитків) позивача, під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна позивача в результаті порушення належного йому майнового права на врожай соняшника 2015 року; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками - причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданою позивачу шкодою передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди, тобто внаслідок порушення відповідачем вимог ст.ст.13, 14 ЦК України, а саме: вчинення дій з культивації посівів позивача на орендованій ділянці площею 16,31га, позивач зазнав прямих збитків у сумі витрат, які він поніс на обробіток земельних ділянок №№319, 320, їх засівання, включаючи вартість посівного матеріалу, паливно-мастильні матеріали, тощо; 4) і, навіть, вини (доведення або наявність якої в даному випадку не є обов'язковим) - у вигляді умисного порушення відповідачем загальних засад цивільного законодавства, унормованих ст.3 ЦК України, оскільки відповідач бачив чужі рослини соняшника, посіяні не ним, а позивачем, проте знищив посіви шляхом механічного оброблення земельних ділянок.

За змістом ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З приводу знищення ОСОБА_14 посівів соняшника, ПП "Золота Нива-1" звернулось до Ізюмської райдержадміністрації Харківської області. Розпорядженням Ізюмської райдержадміністрації Харківської області від 23.11.2015 року № 466 була створена комісія з визначення та відшкодування збитків, заподіяних землекористувачу ПП "Золота Нива-1". (а.с.180).

Відтак, сума майнової шкоди відповідно до розрахунку збитків № 230 від 12.08.2015 р. становить: витрати на мульчирування - 1210,49 грн.; витрати на оранку - 5889,51 грн.; витрати на боронування зябу - 1103,76 грн.; витрати на боронування посівів - 575,05 грн.; витрати на придбання та підвезення нітроамофоски - 11498,56 грн.; витрати на культивацію - 2573,63 грн.; витрати на придбання та посів насіння соняшника Фушія - 11081,79 грн.; витрати на придбання та внесення гербіцида Євро-лайтінг - 8160,31 грн.; витрати на підвезення води - 161,75 грн.; витрати на придбання мастила - 609,34 грн.; витрати на придбання запасних частин для сільськогосподарської техніки - 365,61 грн.; знос - 1186,26 грн. Всього сума збитків становить: 44416,05 грн.

Відповідно до акту, складеного комісією, створеною відповідно до розпорядження голови Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області від 23 листопада 2015 року № 466 Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків, заподіяних землекористувачу ПП "Золота Нива-1" завдано збитки позивачу як прямі збитки в розмірі 44416,67грн. (витрати на незавершене сільськогосподарське виробництво), так і неодержаний дохід в розмірі 629423,83грн. (вартість незібраного врожаю соняшника 2015 року). (а.с.181-183).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 14 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284).

П.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284, передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

П.5 вказаного Порядку встановлено, що збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Згідно із ст. 1 Закону України від 17.07.1997 р. про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Україна повністю визнає на своїй території ст. 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Отже, текст Конвенції з Протоколами до неї, а також її тлумачення та застосування, висловлені у рішеннях Європейського суду з прав людини, є частиною національного законодавства і є обов'язковими при правозастосуванні органами правосуддя.

Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини Європейська Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі ОСОБА_16 протни України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства (пункт 32).

Отже, оскільки відповідач не мав права культивувати частину зазначених земельних ділянок, на якій були наявні посіви позивача, ОСОБА_3 зобов'язаний відшкодувати ПП "Золота Нива-1" спричинені його протиправними діями збитки.

Таким чином суд вважає, що позовна заява Приватного підприємства "Золота Нива-1" підлягає задоволенню.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати. Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 10659,36 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 77-82, 206, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 1, 2, 5, 6, 95, 152, 156, 157, 206 ЗК України, ст. 11, 13, 14, 22, 611, 1166, 1167, 1187, 1188, 1190 ЦК України, ст. 1, 2, 25, 27, 31 Закону України "Про оренду землі", суд -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Приватного підприємства "Золота Нива-1" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 13.01.1998 року, місце проживання: 64333, Харківська область, Ізюмський район, село Олександрівка, вулиця Перемоги, будинок 90, на користь Приватного підприємства "Золота Нива 1", місцезнаходження якого: 64333, Харківська область, Ізюмський район, село Забавне, вулиця Харківська, будинок 1-Б, на п/р 26002300000375 в ПАТ Діамантбанк , МФО 320854, код ЄДРПОУ 33897138, прямі збитки в розмірі 44416,67 грн. (витрати на незавершене сільськогосподарське виробництво) та неодержаний дохід в розмірі 629423,83 грн. (вартість незібраного врожаю соняшника 2015 року), та сплачений судовий збір у сумі 10659,36 грн., а всього 684499,86 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 14 травня 2018 року.

Головуючий суддя М.О. Гуренко