Ухвала

від 16.05.2018 по справі 704/29/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/720/18Головуючий по 1 інстанції Категорія : на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

позивач - Звенигородська місцева прокуратура;

відповідачі - Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, ОСОБА_5;

третя особа - фермерське господарство Грушеве ;

особа що подала апеляційну скаргу - Звенигородська місцева прокуратура ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Звенигородської місцевої прокуратури на ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2018 року, ухвалену судом у складі судді Воронкової І.Г., у справі за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, ОСОБА_5, третя особа: фермерське господарство Грушеве про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними, -

в с т а н о в и л а :

У січня 2017 року заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, ОСОБА_5, третя особа: фермерське господарство Грушеве про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними.

Свої вимоги мотивував тим, що Звенигородською місцевою прокуратурою встановлено факт незаконного набуття права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в порушення вимог статті 134 Земельного кодексу України щодо конкурсного порядку набуття прав на землю державної власності.

ОСОБА_5 звернувся до ГУ Держземагентства у Черкаській області щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства в адмінмежах Папужинської, Лоташівської, Мошурівської та Гордашівської сільських рад Тальнівського району на земельні ділянки площами: 14,6453 га, 5,6184 га, 11,6297 га, 35,6005 га, 15,7147 га та 16,0529 га. Відповідними наказами ГУ Держземагентства були затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства та надані земельні ділянки із земель державної власності, та в подальшому укладені договори оренди земельних ділянок.

Позивач зазначив, що ОСОБА_5 не мав намірів займатися фермерським господарством оскільки, після отримання земельних ділянок в оренду, передав їх в суборенду, таким чином порушена процедура проведення земельних торгів щодо наданих в оренду ОСОБА_5 земельних ділянок, чим завдана шкода інтересам держави.

Також на думку позивача є порушенням закону те, що земельні ділянки були передані в оренду ОСОБА_5 не єдиним масивом

Звенигородська місцева прокуратура просила суд: визнати незаконними і скасувати накази ГУ Держземагенства про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду № 23-741/14-15-СГ від 05 лютого 2015 року, № 23-1094/14-15-СГ від 26 лютого 2015 року, № 23-1093/14-15-СГ від 26 лютого 2015 року, № 23-1096/14-15-СГ від 26 лютого 2015 року, № 23-1095/14-15-СГ від 26 лютого 2015 року, № 23-1113/14-15-СГ від 26 лютого 2015 року; визнати недійсними шість договорів оренди земельних ділянок укладених між ГУ Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_5 укладених відповідно 05 лютого 2015 року та 26 лютого 2015 року; судові витрати у справі покласти на відповідачів солідарно та стягнути на користь Прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 16 536 грн.

26 січня 2017 року ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2018 року провадження у справі за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, ОСОБА_5, третя особа Фермерське господарство Грушеве про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними - закрито.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Звенигородська прокуратура Черкаської області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права просить скасувати ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2018 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що накази винесені ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на користь ОСОБА_5, як фізичної особи, спірні договори оренди укладені між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та фізичною особою ОСОБА_5, також право користування спірними земельними ділянками зареєстроване за ОСОБА_5, як за фізичною особою, який визначений відповідачем у справі. На їхню думку суд першої інстанції не врахувавши дане та помилково закрив провадження у справі з тих причини, що даний спір належить до юрисдикції господарських суддів.

Сторони у справі не скористалися своїм правом для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Заслухавши учасників справи, які з явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановлена судом першої інстанції ухвала відповідає зазначеним вище вимогам.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що земельні ділянки були передані ОСОБА_5 в оренду для ведення фермерського господарства, тобто здійснення на них підприємницької діяльності, а не передавалися йому у користування як фізичній особі. Також, на час звернення позивача до суду з даним позовом спірні земельні ділянки вже використовувалися фермерським господарством Грушеве , а не фізичною особою ОСОБА_5 Спори з приводу земельних ділянок, які були надані фізичним особам для ведення фермерського господарства і в подальшому використовувалися ними у господарській діяльності фермерського господарства підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до положень Закону України Про фермерське господарство скористався своїм правом та звернувся до Головного управління Держземагентства з відповідними заявами про отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, надавши відповідні документи.

За наслідком розгляду заяв ОСОБА_5 наказом Головного управління Держземагентства від 05 лютого 2015 року № 23-741/14-15-СГ затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 15,7147 га (кадастровий номер земельної ділянки 7124086200:01:001:1014).

Наказом Головного управління Держземагентства від 26 лютого 2015 року № 23-1094/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 35,6005 га (кадастровий номер земельної ділянки 7124086200:01:001:0974).

Наказом Головного управління Держземагентства від 26 лютого 2015 року № 23-1093/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 11,6297 га (кадастровий номер земельної ділянки 7124082000:01:001:0983).

Наказом Головного управління Держземагентства від 26 лютого 2015 року № 23-1096/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 5,6184 га (кадастровий номер земельної ділянки 7124088200:01:001:0678).

Наказом Головного управління Держземагентства від 26 лютого 2015 року №23-1095/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 14,6453 га (кадастровий номер земельної ділянки 7124088200:01:001:0676).

Наказом Головного управління Держземагентства від 26 лютого 2015 року №23-1113/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 16,0529 га (кадастровий номер земельної ділянки 7124087000:01:001:1958).

На підставі наказу від 05 лютого 2015 року № 23-741/14-15-СГ між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_5 05.02.2015 укладений договір оренди земельної ділянки площею 15,7147 га за кадастровим номером 7124086200:01:001:1014, нормативно-грошова оцінка якої становить 521381,37 грн., розташованої в адмінмежах Лоташівської сільської ради Тальнівського району, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 лютого 2015 року за індексним номером 19390203.

На підставі наказу від 26 лютого 2015 року № 23-1094/14-15-СГ між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_5 26 лютого 2015 року укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124086200:01:001:0974 площею 35,6005 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 1181080,05 грн., розташованої в адмінмежах Лоташівської сільської ради Тальнівського району, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно квітня 2015 року за індексним номером 20803365.

На підставі наказу від 26 лютого 2015 року № 23-1093/14-15-СГ між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_5 26 лютого 2015 року укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124082000:01:001:0983 площею 11,6297 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 385826,23 грн., розташованої в адмінмежах Гордашівської сільської ради Тальнівського району, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 квітня 2015 року за індексним номером 20822688.

На підставі наказу від 26 лютого 2015 року № 23-1096/14-15-СГ між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_5 26 лютого 2015 року укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124088200:01:001:0678 площею 5,6184 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 186395,70 грн., розташованої в адмінмежах Папужинської сільської ради Тальнівського району, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 квітня 2015 року за індексним номером 20823582.

На підставі наказу від 26 лютого 2015 року №23-1095/14-15-СГ між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_5 26 лютого 2015 року укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124088200:01:001:0676 площею 14,6453 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 485871,59 грн., розташованої в адмінмежах Папужинської сільської ради Тальнівського району, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 квітня 2015 року за індексним номером 20823819.

На підставі наказу від 26 лютого 2015 року №23-1113/14-15-СГ між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_5 26 лютого 2015 року укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124087000:01:001:1958 площею 16,0529 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 532570,05 грн., розташованої в адмінмежах Мошурівської сільської ради Тальнівського району, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 квітня 2015 року за індексним номером 20823105.

20 квітня 2015 року та 23 липня 2015 року між ОСОБА_5 та ФГ Зернятко Плюс були укладені договори суборенди вказаних земельних ділянок.

10 травня 2016 року ОСОБА_5 було засновано ФГ Грушеве , державну реєстрацію якого здійснив державний реєстратор Тальнівської райдержадміністрації ОСОБА_6, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань.

30 травня 2016 року та 31 травня 2016 року між ОСОБА_5 та ФГ Грушеве були укладені договори суборенди вказаних земельних ділянок.

При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, в редакції чинні на момент винесення оскаржуваної ухвали, яка узгоджується з статтею 15 ЦПК України, що була чинна на момент звернення з позовом, вбачається, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Положеннями статті 20 ГПК України передбачено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до статті 1 ГПК України (в редакції, що була чинна на момент звернення з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 6 статті 12 ГПК України, в тій же редакції, передбачено, що господарським судам підвідомчі спори, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Звенигородська місцева прокуратура звернулася з позовом до фізичної особи про скасування наказів ГУ Держземагенства про затвердження земельної документації щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та про визнання недійсними договорів оренди землі (земельних ділянок) наданих ОСОБА_5 в оренду для ведення фермерського господарства, що були укладені між ГУ Держземагенства та ОСОБА_5

За змістом частин 1, 4 статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 ЗУ Про фермерське господарство ). У цих правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожен дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина 1 статті 5, частина 1 статті 7 ЗУ Про фермерське господарство ).

Статтею 8 ЗУ Про фермерське господарство передбачено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

За змістом статті 12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту.

Відповідно до положень статті 8 Закону України Про фермерське господарство після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

З вищезазначеного вбачається, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства Грушеве , фактично відбулася заміна орендаря фізичної особи ОСОБА_5 на фермерське господарство Грушеве і обов'язки землекористувача перейшли до фермерського господарства. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, спори щодо землекористування з іншими юридичними особами чи прокурором, що діє в інтересах держави, є спорами, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Тому доводи апелянта, що даний спір є приватно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є безпідставними.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції не врахував, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд є неможливий, не спростовують висновків суду першої інстанції , з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом, що кореспондується з частиною 4 статті 188 ЦПК України у редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали, не допускається об єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Проте, відповідно до частини 2 статті 118 ЦПК України, передбачено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

А частиною 1 статті 188 ЦПК України уточнено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Також, не можуть бути прийняті до уваги твердження апелянта про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з тих підстав, що фермерське господарство Грушеве використовує спірні земельні ділянки не на праві оренди земельних ділянок, а на праві суборенди, тобто відповідно до договорів суборенди укладених з фізичною особою ОСОБА_5, оскільки фізичній особі спірні земельні ділянки були надані в оренду саме для ведення фермерського господарства, після утворення якого вказані земельні ділянки використовуються саме фермерським господарством на умовах тієї ж оренди, а укладення якихось інших договорів, в тому числі оренди чи суборенди, законодавець не передбачає. А тому, на думку колегія позиція про те, що фермерське господарство Грушеве використовує земельні ділянки на підставі договорів суборенди, а не оренди - є помилковою.

За змістом положень Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян та підлягає державній реєстрації як юридична особа. Оскільки у даній справі фермерське господарство Грушеве як юридична особа зареєстроване в установленому законом порядку після отримання відповідачем ОСОБА_5 прав на земельні ділянки, надані йому в оренду саме для ведення фермерського господарства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір підвідомчий господарському суду, а тому приходить до висновку, що апеляційна скарга є такою, що задоволенню не підлягає.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 348/992/16-ц), висновки якого щодо застосування відповідних норм права підлягають врахуванню судами відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Звенигородської місцевої прокуратури - залишити без задоволення.

Ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2018 року у справі за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, ОСОБА_5, третя особа: фермерське господарство Грушеве про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді Н.І. Гончар

ОСОБА_3

ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлено 17 травня 2018 року.