Постанова

від 25.04.2018 по справі 177/970/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 177/970/15-ц

провадження № 61-5219св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Стрільчука В. А., суддів:Карпенко С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),Погрібного С. О., Усика Г. І., учасники справи:

позивач - ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_7,

третя особа - Криворізьке районне управління юстиції Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року у складі судді Приміч Г. І. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Соколан Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7, третя особа - Криворізьке районне управління юстиції Дніпропетровської області, про зобов'язання припинити дії, які порушують право, відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що із сайту Недайводської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області позивачу стало відомо про передачу юридичною особою - Недайводська сільська рада у власність громадянина ОСОБА_8, земельної ділянки, яка є власністю територіальної громади с. Недайвода.

На запити позивача в порядку Закону України Про доступ до публічної інформації щодо реєстрації такої юридичної особи як Недайводська сільська рада, наявності в неї повноважень розпоряджатися землями територіальної громади с. Недайвода та наявності у ОСОБА_7 повноважень підписувати рішення Недайводської сільської ради, остання повідомила їй, що вказана юридична особа зареєстрована 21 травня 1997 року.

ОСОБА_6 стверджувала, що оскільки Закон України Про місцеве самоврядування в Україні набрав чинності лише 12 червня 1997 року, то існування та проведення реєстрації юридичної особи - Недайводська сільська рада до вказаної дати не було можливим, оскільки цього закону не існувало. Також зазначала, що юридична особа з назвою Недайводська сільська рада ніким ніколи не утворювалася, оскільки не мала ні засновників, ні жодного установчого документа про її створення, її реєстрація є фіктивною, а Недайводська сільська рада не є органом місцевого самоврядування, а відповідно ОСОБА_7 не є головою представницького органу територіальної громади.

Водночас ОСОБА_6 переконувала, що реєстрація Недайводської сільської ради в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є свідченням того, що остання не є органом місцевого самоврядування, а є приватним суб'єктом господарювання, оскільки зареєстрована саме в реєстрі підприємств, установ та організацій, в який не можуть бути внесені відомості про орган місцевого самоврядування. У зв'язку з цим стверджувала, що юридична особа - Недайводська сільська рада не має повноважень на управління майном територіальної громади, здійснює свою господарську діяльність всупереч інтересам громади.

Крім цього, позивач вказувала, що 12 листопада 2014 року при розгляді питання про передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_8 та прийнятті відповідного рішення був відсутній кворум. На її запити в порядку доступу до публічної інформації, Недайводська сільська рада надала суперечливі відповіді, а саме 17 листопада 2014 року повідомила, що до порядку денного 39 сесії Недайводської сільської ради від 12 листопада 2014 року питання надання у власність ОСОБА_8 земельної ділянки не включалося та на сесії не розглядалося, а 08 грудня 2014 року видано копію рішення від 12 листопада 2014 року за № 255, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_8

Указане рішення підписане ОСОБА_7 як уповноваженою особою юридичної особи - Недайводська сільська рада, а тому є незаконним, свавільним та таким, що позбавляє її права на публічну власність, принижує її честь та гідність, чим спричиняє моральні та душевні страждання, викликані ознайомленням зі змістом вказаного рішення та оцінені в 1 000 грн і наносить матеріальні збитки, пов'язані з поданням вказаного позову.

Позивач стверджувала, що прийняттям вказаного рішення та його підписанням ОСОБА_7 порушуються її майнові права на землю як члена територіальної громади, оскільки вона позбавляється права на користування даною земельною ділянкою. Крім цього, порушується її право на участь у місцевому самоврядуванні, оскільки замість органу місцевого самоврядування на адміністративній території діє юридична особа, яка привласнила назву Недайводська сільська рада .

На підставі вищевикладеного позивач просила суд встановити адресу проживання ОСОБА_7 шляхом направлення запиту до Управління державної міграційної служби Криворізького району Дніпропетровської області; зобов'язати громадянку ОСОБА_7 припинити дії по свавільному втручанню в її право власності з метою позбавлення у незаконний спосіб права на публічну власність та порушенні права на повагу до честі і гідності; зобов'язати ОСОБА_7 припинити складати та підписувати рішення стосовно використання прав власності, передбачених статтями 316-319, 324-326 ЦК України; стягнути з ОСОБА_7 на свою користь відшкодування майнової та моральної шкоди в розмірі 1 000 грн і судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

У судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_6 свої вимоги підтримала та просила їх задовольнити, уточнюючи просила стягнути з ОСОБА_7 1 000 грн у рахунок сплати лише моральної шкоди.

ОСОБА_7, яка є головою Недайводської сільської ради Криворізького району, позов не визнала, просила суд у його задоволенні відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень проти позову вказувала, що Недайводська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області як орган місцевого самоврядування була створена в 1925 році.

21 травня 1997 року відповідно до вимог чинного на той час законодавства було проведено державну реєстрацію Недайводської сільської ради Криворізького району як юридичної особи, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та міститься запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Реєстрація Недайводської сільської ради як юридичної особи не позбавляє її статусу органу місцевого самоврядування, а навпаки підтверджує її існування як юридичної особи, що відповідає вимогам законодавства про місцеве самоврядування.

ОСОБА_7 указувала, що в жовтні 2010 року вона була обрана головою Недайводської сільської ради Криворізького району, а також була переобрана головою вказаної сільської ради під час проведення виборів депутатів сільських, селищних рад та сільських голів 25 жовтня 2015 року. Повноваження на вказаній посаді здійснює до цього часу.

Наполягала, що Недайводська сільська рада та вона як голова сільської ради при прийнятті рішень, у тому числі рішення від 12 листопада 2014 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8, діють лише в межах наданих повноважень, у відповідності до закону. Відсутність кворуму при прийнятті вказаного рішення заперечила.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди заперечувала, вказуючи, що вона жодним чином не порушила права ОСОБА_6, позивач не довела факту завдання їй моральних страждань, приниження її честі та гідності, не обґрунтувала, в чому саме виявляється порушення її прав та чим завдано шкоду, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_6 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки орган місцевого самоврядування - Недайводська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області функціонує на законних підставах. ОСОБА_7, як голова вказаної сільської ради діяла та діє в межах наданих їй законом повноважень. Позивачем не надано суду жодних доказів порушення діями відповідача її честі чи гідності, та завдання їй моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції відповідно до вимог статей 212-215 ЦПК України 2004 року в достатньо повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

У вересні 2016 року ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2016 року, у якій заявник просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно досліджено обставини справи та оцінено докази; матеріали реєстраційної справи юридичної особи Недайводська сільська рада свідчать про незаконність реєстрації даної юридичної особи; громадянка ОСОБА_7 вчиняє дії, які суперечать інтересам територіальної громади с. Недайвода; територіальна громада с. Недайвода не приймала рішення щодо відчуження своєї публічної власності та передачі ділянки у приватну власність громадянину ОСОБА_8; висловлювання ОСОБА_7 в адресу заявника про її некомпетентність та відсутність розумових здібностей принизила її честь, гідність та ділову репутацію.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі, а ухвалою від 12 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судоми касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року вищевказану цивільну справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_6

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права; судові рішення відповідають вимогам статей 213, 214, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що Недайводська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області як орган місцевого самоврядування була утворена в 1925 році, що підтверджується відповіддю Недайводської сільської ради Криворізького району.

Діяльність органів місцевого самоврядування в різні періоди часу регулювалася певними нормативно - правовими актами.

28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України, статтею 140 якої передбачено існування місцевого самоврядування, під яким розумілося право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Передбачалося, що місцеве самоврядування здійснюється безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, якими є сільські, селищні ради, до складу яких входять депутати, обрані жителями відповідного села (селища) та їх виконавчі органи (виконком очолюваний сільським головою, який обирається територіальною громадою).

До 12 червня 1997 року питання функціонування місцевого самоврядування в Україні, регулювалися Законом України Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 указаного Закону (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації юридичної особи Недайводська сільська рада) місцеве самоврядування в Україні - це територіальна самоорганізація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або через органи, які вони обирають, усіх питань місцевого життя в межах Конституції України, законів України та власної фінансово-економічної бази.

Згідно зі статтею 2 Закону до системи органів місцевого самоврядування включалися сільські, селищні, міські Ради народних депутатів та їх органи.

Статтею 4 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації юридичної особи - Недайводська сільська рада (рада народних депутатів)) було передбачено, що ради народних депутатів є юридичними особами, володіють належним їй майном.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації юридичної особи - Недайводська сільська рада (рада народних депутатів)), передбачено, що з 01 січня 1996 року затверджено та введено в дію Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.

Згідно з пунктом 6 указаної Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації юридичної особи - Недайводська сільська рада (рада народних депутатів)), підприємства та організації, що не були внесені до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України і згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України підлягають включенню до останнього, мали подати до 31 березня 1996 року відповідним органам державної статистики документи, необхідні для включення до реєстру або внесення змін до нього.

Відповідно до пункту 3 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України до Державного реєстру, серед інших, включаються дані про такі суб'єкти господарської діяльності, як юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території України і провадять свою діяльність на підставі законодавства України.

З відповіді Криворізької РДА Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року вбачається, що за даними архівного сектору Криворізької РДА документи, які б стосувалися реєстрації Недайводської сільської ради, не виявлено.

Однак, як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичною особи - Недайводська сільська рада та витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, детальної інформації про юридичну особу - Недайводська сільська раді, копії реєстраційної картки, наданої Криворізьким районним Управлінням юстиції від 24 березня 2016 року, остання була зареєстрована 21 травня 1997 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи № 04339876. Вказане свідоцтво підтверджує факт проведення державної реєстрації та існування юридичної особи - Недайводська сільська рада.

21 травня 1997 року прийнято Закон України Про місцеве самоврядування в Україні , який набрав чинності 12 червня 1997 року. Вказаний Закон також передбачив існування місцевого самоврядування, яке здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Стаття 10 вказаного Закону визначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Стаття 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно зі статтею 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Стаття 12 вказаного Закону визначає, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села, очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях та обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі.

Рішенням Недайводської сільської ради від 09 листопада 2010 року № 2-1/VI визнано повноваження ОСОБА_7 як Недайводського сільського голови.

25 жовтня 2015 року відбулися місцеві вибори, у тому числі на посаду Недайводського сільського голову, за результатами яких головою Недайводської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області обрано ОСОБА_7, що підтверджується протоколом Недайводської сільської виборчої комісії та оголошенням у газеті Сільське Криворіжжя № 45 за 05 листопада 2015 року.

Згідно з посадовою Інструкцією сільського голови, затвердженою 04 січня 2011 року, сільський голова очолює виконавчий комітет сільської ради, головує на засіданнях ради та її виконавчого комітету.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський голова уповноважений підписувати рішення ради та її виконавчого комітету.

Рішенням Недайводської сільської ради від 12 листопада 2014 року № 255-ХХХІХ/VI Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, яке було підписане ОСОБА_7 як головою сільської ради, ОСОБА_8 затверджено проект землеустрою та передано у його власність вказану земельну ділянку.

Позивач ОСОБА_6 була депутатом Недайводської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області й брала участь у голосуванні при вирішенні питання надання у власність ОСОБА_8 земельної ділянки, що підтверджується протоколом від 12 листопада 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту може бути порушення, невизнання або оспорення відповідного суб'єктивного права.

При цьому, згідно з частиною третью статті 10 та частиною першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно виходив із законності функціонування органу місцевого самоврядування - Недайводська сільська рада Криворізького району, законності повноважень ОСОБА_7 як голови вказаної сільської ради, у тому числі при прийнятті та підписанні рішення Недайводської сільської ради від 12 листопада 2014 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_8 та відсутності у зв'язку з цим підстав для задоволення позову.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статей 303, 304 ЦПК України 2004 року перевірив у повному обсязі доводи апеляційної скарги, постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам статті 315 ЦПК України 2004 року.

Доводи касаційної скарги були предметом дослідження судів попередніх інстанцій і їм надана належна правова оцінка.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді: С. О. Карпенко С. О. Погрібний О. В. Ступак Г. І. Усик