Рішення

від 16.05.2018 по справі 910/493/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2018Справа № 910/493/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДісіЛайт (01133, м. Київ вул..,18/7 офіс 307)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Алюмінію (04073, м. Київ вул.. Сирецька,9 корп. 1-ф офіс 107)

про стягнення 401 589,84 грн.

участю представників

від позивача: Губський А.В.

від відповідача: Волощук В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДІСІ ЛАЙТ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТ АЛЮМІНІЮ про стягнення 401 589,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 112 від 01.12.2016, а саме в частині оплати поставленого позивачем товару, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 401 589,84 грн., з яких: 388 765,90 грн. - основний борг, 11 449,95 грн. - пеня та 1 373,99 грн. - річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/493/18. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.02.2018.

14.02.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти вимог заперечував у повному обсязі, зазначивши, що станом на 12.02.2018 відповідачем здійснено платежі на користь позивача сумі 101 000,00 грн. Також відповідач зазначив, що у позивач відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій, так як договором не встановлено кінцевої дати оплати за поставку товару.

У судовому засіданні 21.02.2018 за клопотанням представників сторін оголошувалась перерва у підготовчому засідання на 20.03.2018.

20.03.2018 відповідачем через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення підготовчого засідання та заяву про укладення мирової угоди з тексом мирової угоди, проте не підписаної сторонами.

У судовому засіванні 20.03.2018 представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог, стосовно клопотання відповідача про відкладення не заперечував та просив суд надати час для ознайомлення з тексом мирової угоди та подання доказів направлення заяви на адресу відповідача.

Клопотання про відкладення підготовчого засідання судом було задоволено, у зв'язку з чим 20.03.2018 у судовому засіданні оголошена протокольна ухвала про продовження строку проведення підготовчого засідання та відкладення підготовчого засідання на 28.03.2018.

У судовому засіданні 28.03.2018 представник позивача просив суд прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, повідомлено про часткову оплату відповідачем заборгованості за договором на загальну суму 113 000,00 грн, а відтак борг станом на 28.03.2018 складає 275 765,90 грн. Позивачем також було перераховано штрафні та фінансові санкції, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою корись 275 075,81 грн - поносну суму заборгованості, 25 075,81 грн - пені, 2 493,23 грн - 3% річних, 6 023,85 грн - витрат по сплаті судового збору а також 6 700,00 грн - витрат на правову допомогу.

Судом досліджено заяву про уточнення позовних вимог, та встановлено, що подана заява за своїм змістом є заявою про зменшення позовних вимог, подана із дотриманням вимог ст. 46 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду, й відповідно має місце нова ціна позову.

У судовому засіданні 28.03.2018 за клопотанням представників сторін оголошувалась перерва у підготовчому засіданні до 18.04.2018.

У судовому засіданні 18.04.2018 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої повідомив суд, що відповідачем частково погашено основну суму заборгованості, яка станом на дату проведення засідання складає 256 756,90 грн. Крім іншого, позивач збільшив період нарахування штрафних та фінансових санкцій з 30.11.2017 по 18.04.2018 включно, й відповідно просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 30 775,55 грн та 3% річних у сумі 2954,45 грн. Також у даній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 023,85 грн та на правову допомогу у розмірі 9 500,0 грн.

Судом заслухано думку представника відповідача, досліджено дану заяву та прийнято до розгляду, й відповідно має місце нова ціна позову.

За клопотанням представників сторін щодо можливості врегулювання спору, у судовому засіданні оголошувала перерва до 23.04.2018.

23.04.2018 відповідач подав відзив на заяву про уточнення позовних вимог, в якому відповідач зазначив, що позивачем не доведено факту поставки товару належними та допустимими доказами.

20.04.2018 представник позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитися у судове засідання, призначене на 23.04.2018 через участь у судовому засіданні в Київському районному судді м. Одеси.

У судовому засіданні 23.04.2018 представник відповідача повідомив суд, що сторони не досягли згоди щодо врегулювання спору мирним шляхом, щодо клопотання позивача зазначив на розсуд суду.

Судом досліджено клопотання представника позивача про відкладення та встановлено, що останнє не обґрунтоване та не підтверджене жодним доказом, а тому не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 23.04.2018 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 910/493/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.05.2018.

16.05.2018 відповідач подав пояснення з доказами часткової оплати заборгованості.

У судове засідання 16.05.2018 cудом заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог, та заперечення відповідача наведених у відзиві.

У судовому засіданні 23.04.2018 оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

01 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДІСІ ЛАЙТ (надалі - продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю СВІТ АЛЮМІНІЮ (надалі - покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 112 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити алюмінієвий профіль та послуги, пов'язані з початком виробництва даного профілю.

Товар передається у кількості та за цінами, вказаними в рахунку-фактурі (п. 1.2. договору).

Ціни на товар, що передається покупцеві вказуються у рахунках-фактурах (п. 2.1. договору).

Згідно з п.п. 3.1.,3.2. договору оплата за товар відбувається на підставі виписаного продавцем рахунка-фактури, та здійснюється наступним чином: передоплата в розмірі - 100% від загальної вартості, зазначеної в рахунку-фактурі, повинна бути перерахована покупцем на поточний розрахунковий рахунок продавця, що зазначений в розділі 10 цього договору.

Відповідно до п. 9.1. цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

За доводами позивача, протягом січня 2016 - листопада 2017 років позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 484 757,59 грн, а відповідачем прийнято товар та оплачено в сумі 3 873 523,49 грн, а тому заборгованість на момент подачі позву до суду складає 388 765,90 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

В процесі розгляду спору відповідачем було частково оплачено товар, у зв'язку чим позивачем зменшено позовні вимоги 256 765,90 грн.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням на думку позивача відповідачем договірних зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати за отриманий товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 3.2.1. договору покупець здійснює 100% передоплату продукції у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Як свідчать матеріали справи, протягом січня 2016 - листопада 2017 років позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 484 757,59 грн, що не заперечується відповідачем та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідачем в свою чергу продукцію було прийнято та частково оплачено, а відтак, у відповідача утворився борг перед позивачем у сумі 256 756,90 грн.

Факт наявності заборгованості відповідачем не заперечується.

Крім цього, судом встановлено, що відповідачем у період з 18.04.2018 по 15.05.2018 частково сплачувалися платежі, і на момент розгляду справи по суті борг, за доводами сторін складає 227 765,90 грн, а тому на момент розгляду справи по суті, вимоги в частині стягнення 29 000,00 грн, (256 765,90 грн - 227 765,90 грн), підлягають закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України , враховуючи приписи п. 4.3.1. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриману продукцію за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено продукцію, що підтверджується видатковими накладними та катом звірки взаємних розрахунків, підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлену продукцію, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 227 765,90 грн. На спростування вказаних обставин відповідачем не надано суду будь-яких документів, факт наявності заборгованості не оспорюється .

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманої продукції за договором поставки та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 227 765,90 грн. підлягають задоволенню.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2 954,45 грн та пеню у розмірі 30 775,55 грн за період з 30.11.2017 по 18.04.2018.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України ), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України ), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України ).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 8.3. договору сторони визначили, що у випадку прострочення термінів оплати товару, обумовлених пунктами 3.2. цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, але на більше 10% від загальної вартості товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені та 3% річних.

Перевіривши розрахунки позивача за вказаний ним період та суми боргу, суд встановив, що розмір 3% річних та пені розрахований арифметично вірно, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенні, а саме: 3% річних у сумі 2 954,45 грн та пеню у розмірі 30 775,55 грн.

Доводи відповідача викладених у відзиві щодо зміни порядку розрахунку не беруться судом до уваги, оскільки не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Не беруться до уваги заперечення відповідача щодо відсутності доказів поставки товару, як такі що спростовуються доказами наявними у матеріалах справи, а також діями самого відповідача в частині оплати отриманого товару.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України ). Статтею 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, виходячи з вказаних засад, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ДІСІ ЛАЙТ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Що стосується заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500,00 грн суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав позивача та надання професійної правничої допомоги 06.12.2017 між Товариство з обмеженою відповідальністю ДІСІ ЛАЙТ (клієнт) та адвокатом Губським Анатолієм Валерійовичем (адвокат) укладений договір про надання правової допомоги №96-1.

У п. 2.1. договору на надання правової допомоги визначено, що адвокат має право представляти права та законні інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції з усіма правами сторони, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним Кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України Кодексом України про адміністративні правопорушення. Надавати правову допомогу та здійснювати захист законних прав та інтересів клієнта у кримінальних провадженнях на усіх стадіях ведення та розгляду таких проваджень.

Відповідно до п. 4 договору на надання правової допомоги на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

За доводами представника позивача, останнім надано послуги клієнту на суму 9 500,00 грн, на підтвердження чого надано платіжні доручення:

№ 259 від 05.02.2018 на суму 3 400,00 грн із призначенням платежу оплата за правовий супровід зг. р/ф 96-1/02 від 01.02.2018 ;

№ 277 від 16.03.2018 на суму 3 300,00 грн із призначенням платежу правовий супровід діяльності за березень зг. р/ф 96-1/03 від 01.03.2018

№ 290 від 06.04.2018 на суму 5 400,00 грн із призначенням платежу правовий супровід діяльності за квітень 18р. зг р/ф 96-1/04 від 05.04.2018 .

Отже, матеріали справи свідчать про оплату послуг адвоката на підставі виставлених рахунків, які не долучені до матеріалів справи, й відповідно суд не може встановити обсяг наданих робіт саме за розгляд справи у господарському суді у справі № 910493/18, оскільки договором на надання правової допомоги передбачено надання послуг клієнту у судах загальної юрисдикції.

Оскільки, матеріли справи не містять рахунки на підставі яких сплачувалися гонорари адвокату, як і не містить акти виконаних робіт щодо надання послуг та представництво інтересів позивач у даній справі, то відповідно суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, понесення витрат на правову допомогу у справі № 910/493/18 на суму 9 500,00 грн.

Таким чином, за відсутності доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката саме за розгляд даної справи, вимоги позивача в частині витрат на послуги адвоката у розмірі 9 500,00 грн. задоволенню не підлягають.

Стосовно сплати судового збору, судом встановлено, що на момент подачі позовну до суду (11.012018 - дата підписання позовної зави) позивачем зазначено ціну позову 401 589,84 грн, та сплачено судовий збір у розмірі 6 023,86 грн, однак матеріали справи свідчать що протягом грудня 2017 - січня 2018 відповідачем було сплачено заборгованість на суму 50 000,00 грн, а відтак в тій частині судові витрати по сплаті судового збору покладається судом на позивача.

А відтак судовий збір у розмірі 5 273, 85 грн, підлягає стягненню з відповідача у порядку ст. 129 ГПК України, оскільки, в іншій частині оплата заборгованості здійснювалась після подачі позову до суду та розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 13 , 73 , 74 , 76 , 86 , п. 2. ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232 , 233 , 237 , 238 , 240 , 241 Господарського процесуального кодексу України , суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення основного боргу у розмірі 29 000,00 грн закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Алюмінію (04073, м. Київ вул.. Сирецька, 9 корп. 1-ф офіс 107; ідентифікаційний код 38778500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДісіЛайт (01133, м. Київ вул..,18/7 офіс 307; ідентифікаційний код 38149271) основну суму заборгованості у розмірі 227 765 (двісті двадцять сім тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн 90 коп. грн 3% річних у сумі 2 954 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн 45 коп.; пеню у розмірі 30 775 (тридцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн 55 коп.. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 273 (п'ять тисяч двісті сімдесят три) грн 85 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2018

Суддя Пукшин Л.Г.