Постанова

від 15.05.2018 по справі 908/20/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018р. справа № 908/20/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретарОСОБА_4 від позивача:не з явився від відповідача:не з явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Дослідне господарство Широке Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України , с. Широке, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2018 року (повний текст складено та підписано 02.03.2018 року у м. Запоріжжя) по справі№908/20/18 (суддя Горохов І.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ТП Діком-Агро , м. Пологи, Запорізька область до відповідачаДержавного підприємства Дослідне господарство Широке Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України , с. Широке, Запорізька область простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

02.01.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТП Діком-Агро , м.Пологи, Запорізька область звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства Дослідне господарство Широке Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України , с. Широке, Запорізька область про стягнення 260311,47 грн. відсотки за користування товарним кредитом, штрафу 20% від суми заборгованості у розмірі 81384,00 грн., 3 % річних у розмірі 8569,76 грн., інфляційних втрат у розмірі 27075,23 грн., з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 6-9, 56).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.2018р. у справі №908/20/18 позовні вимоги задоволені частково (а.с. 78-83).

Стягнуто з відповідача на користь позивача 260 311,47 грн. відсотків за користування кредитом, 81 384,00 грн. штрафу 20% від суми заборгованості, 8557,52 грн. 3% річних та 27 075,23 грн. індексу інфляції, 5659,92 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті вимог відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем грошових зобов'язань та позивачем правомірно заявлені до стягнення відсотки за користування товарним кредитом, 3% річних, індекс інфляції та штраф 20 % від суми заборгованості.

Господарським судом зроблено перерахунок 3% річних за допомогою комп'ютерної програми Законодавство та встановлено, що сума до стягнення складає 8 557,52 грн., менше ніж заявлено позивачем в сумі 8 569,76 грн.

Відповідач, Державне підприємство Дослідне господарство Широке Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України , с. Широке, Запорізька область звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, просить суд скасувати рішення в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 81 834 грн. штрафу 20% від суми заборгованості та в даній частині ухвалити нове рішення, відповідно до якого, на підставі ст. 233 ГК України звільнити відповідача від сплати штрафних санкцій та у позові відмовити (а.с. 92-93).

Скаржник зазначає, що відповідно до п. 3.1 Статуту ДП ДГ Широке ОСОБА_5 є державним комерційним унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб єкт господарювання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано практику застосування господарськими судами положення ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, положення яких направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Крім того, на думку відповідача, норма ч.1 ст. 233 ГК України зумовлює на обов'язковість доведення кредитором наявність понесення збитків, що спричинені внаслідок неналежного виконання боржником грошового зобов'язання, проте суд першої інстанції вказаним обставинам справи не надав належної оцінки, що призвело до винесення незаконного та несправедливого рішення.

27.04.2018 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти викладених в апеляційній скарзі вимог та вважає їх безпідставними, оскільки фактично поставлена партія засобів захисту рослин повністю оплачена лише 25.05.2016 року, тобто з порушенням визначеного сторонами строку на 236 днів.

Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань на 236 днів, що позбавило можливості позивача користуватись належними йому коштами, при цьому, ТОВ ДП Діком-Агро самостійно відмовилось від стягнення з відповідача нарахованої йому пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, чим самостійно зменшило розмір штрафних санкцій.

Враховуючи викладене позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (а.с. 100-101).

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018 року справу №908/20/18 було призначено на 15.05.2018 року о 09:30 год.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись вказаною нормою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.

У відповідності до вимог ст. 223 ГПК України складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ТП Діком-Агро (ідентифікаційний код 37778117) є юридичною особою, що підтверджується Витягом з ЄДР та Статутом товариства та довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 37-52).

Відповідач, Державне підприємство Дослідне господарство Широке Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00853317) є юридичною особою, що підтверджується Витягом з ЄДР (а.с. 66-71).

02.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТП Діком-Агро (постачальник) та Державним підприємством Дослідне господарство Ізвєстія Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (в подальшому Державне підприємство Дослідне господарство Широке Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України ) (покупець) було укладено договір поставки товару № Х-04/03 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався на умовах дійсного договору передати (поставити) у власність покупця товар (засоби захисту рослин), а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті визначених умовами даного договору, на загальну суму до 2 000 000 (два мільйони) гривень 00 коп.

Відповідно до п. 1.2. найменування (асортимент) товару, кількість, дата поставки товару наведені в Специфікаціях до Договору або накладних, які є невід'ємними додатками даного договору.

Умовами п. п. 1.1 ч. 1 Специфікації №3 від 21.04.2015р. до договору поставки товару №Х-01/03 від 02.03.2015р. сторони погодили, що розрахунки за замовлену та отриману партію товару здійснюється шляхом часткової оплати за товар в розмірі 25% та з відстрочкою остаточного розрахунку на умовах товарного кредиту. Покупець зобов'язаний сплатити частину вартості товару в сумі 101 730,00 грн. не пізніше 29.05.2015 та остаточну оплату товару, що складає 305 190,00 грн. покупець зобов язаний здійснити не пізніше 01.10.2015, та має право достроково оплатити отриманий товар (а.с.21).

Відповідно до п. 4.1 договору, поставлений покупцю товар на умовах його оплати з відстроченням або розстроченням платежу (тобто з оплатою його після поставки), сторони вважають товаром, що поставлений покупцю на умовах товарного кредиту. Розмір товарного кредиту становить вартість отриманого та неоплаченого покупцем товару зазначена в специфікації.

Пунктом 4.2 договору визначено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,1 відсотка за кожен день за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору.

У разі порушення строків оплати отриманого товару, з дати виникнення заборгованості відсотки по товарному кредиту передбачені п. 4.2 даного договору нараховуються та сплачуються в подвійному розмірі (п. 4.3 договору).

Нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту (неоплачений товар), за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання товарного кредиту в перший період, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній (п. 4.4. договору).

При розрахунку процентів, день надання та погашення товарного кредиту вважається як один день, при цьому день надання товарного кредиту включається до розрахунку, а день погашення не включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається за фактичну кількість днів, а в році - 365. У випадку прострочення погашення товарного кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за товарним кредитом і за весь період прострочення, до моменту погашення товарного кредиту. Моментом погашення вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.5. Договору).

Відповідно до п. 4.6. договору, сплата нарахованих процентів здійснюється покупцем у строк, визначений у специфікації, як дата сплати останнього чергового платежу. Проценти, нараховані за період заборгованості оплати отриманого товару, сплачуються не пізніше 10 дня наступного місяця.

За порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки у порядку передбаченому чинним законодавством (п. 6.1. договору).

У разі порушення термінів оплати поставленого товару та процентів за користування товарним кредитом, визначених умовами даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної діючої, на момент існування заборгованості, ставки НБУ (п. 6.2. договору).

Відповідно до п. 6.4 договору, при простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах визначених умовами даного договору, більш ніж на 10 днів, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості з указаним терміном.

Згідно із п. 6.6. договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежуються шістьма місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 років.

Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків, нарахування процентів та відповідальності - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1. Договору).

Даний договір укладений у встановленому законом порядку, підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ТП «Діком-Агро» за видатковою накладною № РН-0000005 від 24.04.2015р. поставило Державному підприємству «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської станції національної академії аграрних наук України» замовлену партію засобів захисту рослин, а саме: Фунгіцид «Рекс Дуо к.е.» (10л) в кількості 250,0 л на суму 174462,50 грн.; Інсектицид «Коннект 112,5 SC, к.с.» (5л.) в кількості 100,0 л на суму 60 060,00 грн.; Інсектицид «Фастак, к.е.» (1л.) в кількості 100,0 л на суму 46 200,00 грн.; Фунгіцид «Амістад Екстра 280 SC, к.с.» (5л.) в кількості 50,0 л на суму 58 377,50 грн.; загальна вартість замовлення склала 406 920,00 грн. (а.с. 23).

Зазначений товар було прийнято відповідачем на підставі довіреності № 129 від 24.04.2015 року (а.с. 24).

Відповідачем була здійснена оплата за поставлений товар 27.04.2016 в розмірі 200 000,00 грн., 13.05.2016 в розмірі 50 000,00 грн., 25.05.2016 в розмірі 100 000,00 грн., 17.06.2016 в розмірі 56 920,00 грн., всього на суму 406 920,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку (а.с. 25-27).

Постачальник звернувся з вимогою до покупця від 30.11.2017р. № 27/11/4, в якій зазначив про те, що оскільки фактично поставлена партія засобів захисту рослин повністю оплачена 25.05.2016р., тобто з порушенням строку на 236 днів, просив терміново сплатити заборгованість з виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару (а.с.32-34).

Оскільки ДП ДГ Широке ОСОБА_5 своєчасно не сплатило заборгованість з товарних відсотків та нарахованих штрафних санкцій, це стало підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за порушення умов договору поставки щодо своєчасної оплати за поставлений товар.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір поставки товару № Х-04/03 від 02.03.2015р. є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграфу 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за договором поставки товару № Х-04/03 від 02.03.2015р. позивачем виконано повністю на суму 406 920,00 грн., що підтверджено накладною №РН-0000005 від 24.04.2015 року, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 23).

Умовами договору передбачено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,1 відсотка за кожен день за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до Договору. У разі порушення строків оплати отриманого товару, з дати виникнення заборгованості відсотки по товарному кредиту передбачені п. 4.2 даного договору нараховуються та сплачуються в подвійному розмірі (п.п. 4.2., 4.3 Договору).

Матеріалами справи доведено, що зобов'язання з оплати товару відповідачем здійснювалося з порушенням умов договору, а саме:

- 27.04.2016 р. сплачено 200 000, 00 грн.;

- 13.05.2016 р. сплачено 50 000,00.;

- 25.05.2016 р. сплачено 100 000,00 грн.;

- 17.06.2016 р. сплачено 56 920, 00 грн. (а.с.13-14).

Всього сума сплачених коштів за договором склала 406 920, 00 грн.

Таким чином, позивач нарахував відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 0,1 відсотка за кожен день розрахованим за період з 25.04.2015 по 01.10.2015 та подвійні відсотки за період з 02.10.2015 по 25.05.2016.

Суд апеляційної інстанції перевіривши правильність нарахування суми відсотків за користування товарним кредитом, погоджується з розрахунком позивача, сума якого складає 260 311, 47 грн. та вважає висновок суду щодо задоволення позовних вимог в цій частині законним та таким, що відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст.ст.216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Договором передбачено, що при простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах визначених умовами даного договору, більш ніж на 10 днів, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості з указаним терміном (п. 6.4).

Відповідно до погодженого сторонами пункту договору, відповідач має сплатити штраф в розмірі 81 384, 00 грн., що розраховується наступним чином:

406 920,00 х 20% = 81 384, 00.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Доводи апелянта щодо звільнення від штрафу суд апеляційної інстанції відхиляє з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 ГК України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Законодавством передбачено, що питання зменшення розміру відповідальності або звільнення від відповідальності суб єкта господарської діяльності, який вчинив господарське правопорушення, є виключною компетенцією суду. При цьому таке рішення суд може прийняти лише в тому випадку, якщо відповідачем буде доведено, що вчиненню ним правопорушення сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони.

В апеляційній скарзі апелянтом зазначено, що стягнення штрафу 20% від суми заборгованості в розмірі 81 384, 00 грн. підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції не врахував положення статті ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що сторонами було погоджено умову договору, відповідно до якої позивач правомірно нарахував 20% штрафу від суми заборгованості в розмірі 81 384, 00 грн., до того ж вказана сума не перевищує розмір збитків.

Позивачем було своєчасно поставлено вказану продукцію, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, в той час як боржник прострочив виконання зобов язання з оплати отриманого товару у строк, встановлений договором.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що вимога №27/11/4 від 30.11.2017р., яка була направлена на адресу відповідача, містила також суму пені у розмірі 62 074, 48 грн., проте при зверненні до суду позивач відмовився від її стягнення з відповідача (а.с. 100-101).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До стягнення позивачем також заявлені 3% річних в сумі 8 569, 76 грн. та інфляційні втрати у розмірі 27 075, 23 грн.

Судом першої інстанції зроблено власний перерахунок 3% річних, який за новим розрахунком складає менше, ніж було заявлено позивачем та до стягнення підлягає сума 8557, 52 грн.

Суд апеляційної інстанції перевіривши наданий позивачем розрахунок за допомогою інформаційно-пошукової системи ЛІГА погоджується з судом першої інстанції, який правомірно зменшив розмір 3% річних до 8557,52 грн., ніж було заявлено позивачем у сумі 8569, 76 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат в розмірі 27 075 грн., судом першої інстанції зазначено, що позивачем даний розрахунок здійснено вірно.

Проте, суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою інформаційно-пошукової системи ЛІГА зазначає про наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997р. N39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З наданого розрахунку вбачається, що позивачем в періоди, за які нараховуються зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, були включені місяці, в яких були здійснені часткові оплати, що не є вірним з огляду на наступне.

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Вірно визначний період є з 01.10.2015 по 13.05.2016 на суму 3 165 грн., оскільки сума боргу була сплачена в період з 1 по 15 день відповідного місяця, а отже індексується з врахуванням індексу інфляції за травень 2015 року.

Отже невірним є визначення періодів та включення наступних місяців в базу для нарахування:

-з 29.05.2015 по 27.04.2016 сума інфляційних втрат 7555,49 грн.;

- з 01.10.2015 по 27.04.2016 сума інфляційних втрат 6387,55 грн.;

- з 01.10.2015 по 25.05.2016 сума інфляційних втрат 6330, 00 грн.;

- з 01.10.2015 по 17.06.2016 сума інфляційних втрат 3637,19 грн.

Слід вважати вірним наступні періоди визначення інфляційних втрат:

-з 29.05.2015 по 31.03.2016 сума інфляційних втрат 3 860,28 грн.;

- з 01.10.2015 по 31.03.2016 сума інфляційних втрат 2 850,60 грн.;

- з 01.10.2015 по 30.04.2016 сума інфляційних втрат 6 330,00 грн.;

- з 01.10.2015 по 31.05.2016 сума інфляційних втрат 3 637,19 грн.

До стягнення підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 19 843, 07 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткову зміну рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2018р. по справі №908/20/18 у зв'язку з невірним розрахунком інфляційних нарахувань.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи та вимоги апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, тому апеляційна скарга залишається без задоволення.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Дослідне господарство Широке Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України , с.Широке, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2018 року у справі №908/20/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2018 року у справі №908/20/18 в частині стягнення інфляційних нарахувань змінити частково.

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2018 року по справі №908/20/18 змінити та викласти в наступній редакції:

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської станції національної академії аграрних наук України» (72250, Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, вул. Центральна, 1, ідентифікаційний номер 00853317), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП «Діком-Агро» (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Карла Маркса, 291, ідентифікаційний номер 37778117) 260 311,47 грн. (двісті шістдесят тисяч триста одинадцять гривень) 47 коп. відсотків за користування кредитом, 81 384,00 грн. (вісімдесят одна тисяча триста вісімдесят чотири гривні) 00 коп. штрафу 20% від суми заборгованості, 8557,52 грн. (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят сім гривень) 52 коп. 3% річних, 19 873,07 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят три гривні) 07 коп. індексу інфляції та 5556, 69 грн. (п'ять тисяч п ятсот п'ятдесят шість гривень) 69 коп. витрат зі сплати судового збору .

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2018 року по справі №908/20/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови буде складено та підписано 18.05.2018р.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надр.4 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1-ГС Запорізької обл.