Постанова

від 08.05.2018 по справі 389/1475/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року м. Кропивницький

справа № 389/1475/17

провадження № 22-ц/781/611/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М.,Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Зінов'євої Ю.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - адвокат ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - адвокат ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 січня 2018 рокуу складі судді Берднікової Г.В. і

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та уточнивши позовні вимоги (а.с.79-80) просив суд:

- визнати недійсним договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Цибульською Л.М. 31 серпня 2016 року №636, за яким він подарував ОСОБА_6 1/2 частину будинку з відповідною часткою господарсько-побутових будівель, що по вулиці Чайковського в місті Знам'янка Кіровоградської області, за №95;

- визнати недійсним договір дарування посвідчений 31 травня 2016 року за номером 638 приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Цибульською Л.М., за яким він подарував ОСОБА_6 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування будинку за АДРЕСА_1, площею 0,100 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Позовна заява мотивована тим, що учасники справи з 2003 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а у 2013 році зареєстрували шлюб.

В 2012 році разом придбали будинок по вулиці Чайковського в місті Знам'янка Кіровоградської області, за номером 95.

На час придбання будинок був у занедбаному стані, спадкоємиця власниці будинку ОСОБА_9 не мала документів на право власності, тому купівля-продаж відбулася шляхом простої письмової форми, гроші продавцеві вони віддавали частками.

На початку 2014 року частково упорядкувавши будинок позивач та відповідач вселилися до нього і почали оформляти документи для нотаріального оформлення купівлі-продажу.

До листопада 2015 року завершили оформлення документів і 17 листопада 2015 року за нотаріально посвідченими договорами ОСОБА_9 продала їм житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями за АДРЕСА_1 та земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування даного будинку, площею 0,100 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Таким чином придбаний будинок, відповідно до ст.ст. 60,70 Сімейного кодексу України був спільною сумісною власністю подружжя.

Сімейне життя у позивача з дружиною не склалося, відповідач не бажала піклуватися про нього та вести домашнє господарство, а тому шлюб було розірвано.

31 серпня 2016 року у приватного нотаріуса Знам'янського міського нотаріального округу Цибульської Л.М. позивач подарував ОСОБА_6 належну йому 1/2 частину будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, а також належну йому 1/2 частину земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером НОМЕР_1.

Таким чином відповідач ОСОБА_6 на даний час є власником всього будинку та земельної ділянки в цілому.

При цьому передання дарунку від позивача відповідачу не відбулося, з 31 серпня 2016 року по червень 2017 року позивач продовжував проживати в цьому будинку, сплачувати комунальні послуги, користуватися всіма приміщеннями будинку та надвірними спорудами,обробляв присадибну ділянку.

Наміру передавати ОСОБА_6 право власності на весь будинок та на земельну ділянку позивач ніколи не мав, оскільки будинок АДРЕСА_1 є його єдиним житлом.

Крім того, на час підписання документів у нотаріуса позивач вважав, що передає право власності ОСОБА_6 лише на частину спільного майна, а інша 1/2 частини залишиться йому.

За станом здоров'я позивач не міг усвідомлювати значення своїх дій.

Позивач вважає, що договір дарування 1/2 частини будинку з відповідною часткою господарсько-побутових будівель та договір дарування Ѕ частини земельної ділянки є недійсними, оскільки вчинені під впливом помилки.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що доданими до позовної заяви та витребуваними за клопотанням сторони позивача доказами в судовому засіданні суду першої інстанції знайшли підтвердження всі необхідні складові, які в своїй сукупності вплинули на помилку ОСОБА_4 під час укладення договорів дарування.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Від представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 27 серпня 2013 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 11 липня 2017 року.

У період шлюбу сторони за спільні кошти придбали житловий будинок розташований по вулиці Чайковського в місті Знам'янка Кіровоградської області, за №95 та земельну ділянку (присадибна ділянка), на якій розташований вказаний будинок, з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,1000 га.

Вказане нерухоме майно зареєстровано на ОСОБА_6

Договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки були укладені 17 листопада 2015 року між останньою як покупцем та ОСОБА_10 як продавцем.

У вказаних договорах покупець свідчила, що кошти які витрачаються нею на купівлю нерухомого майна є об'єктом права спільної сумісної власності, оскільки набуті нею в період зареєстрованого шлюбу з чоловіком ОСОБА_4

31 серпня 2016 року приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Цибульською Л.М. посвідчено договір про виділ частки з спільного нерухомого майна, за яким ОСОБА_6 та ОСОБА_4, маючи намір урегулювати свої майнові відносини, дійшли згоди про поділ житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Сторони за цим договором домовилися, що в результаті поділу кожен з них набуває право власності на 1/2 частку житлового будинку. Договір зареєстровано в реєстрі за №632.

Також 31 серпня 2016 року приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Цибульською Л.М. посвідчено договір про виділ частки з спільного нерухомого майна, за яким ОСОБА_6 та ОСОБА_4 маючи намір урегулювати свої майнові відносини, дійшли згоди про поділ земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею - 0,100 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Сторони за цим договором домовилися, що в результаті поділу кожен з них набуває право власності на 1/2 частку земельної ділянки. Договір зареєстровано в реєстрі за №634.

За змістом вказаних договорів, сторони стверджували, що вони усвідомлюють значення своїх дій і можуть керувати ними; не страждають на захворювання, які б перешкоджали цьому; не обмежені у праві укладати правочини; не визнані у встновленому порядку недієздатними (обмежено дієздатними), розуміють природу цього правочину , свої права та обов'язки за договором.

Згідно договору дарування від 31 серпня 2016 року посвідченого приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Цибульською Л.М, та зареєстрованого в реєстрі №636 ОСОБА_4 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_6 прийняла 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарсько - побутових будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Частка житлового будинку належить дарувальнику на праві власності на підставі договору про виділ частки з спільного майна подружжя посвідченого нотаріусом Цибульською 31 серпня 2016 року по р.№632 на підставі якого право власності Дарувальника зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 31 серпня 2016 року за номером запису про право власності -16149832.

У вказаному договорі дарування зазначено, що сторони договору попередньо ознайомлені нотаріусом з правовими наслідками недодержання вимог закону при вчинені правочинів, усвідомлюють природу цього правочину, діють добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміють значення своїх дій. Дарувальник стверджує, що дарування здійснено за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і психічного.

На підставі договору дарування від 31 серпня 2016 року посвідченого приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Цибульською Л.М, та зареєстрованого в реєстрі №638, що ОСОБА_4 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_6 прийняла 1/2 частину земельної ділянки призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий НОМЕР_2, що розташована в АДРЕСА_1, площею 0,100 га.

Частка земельної ділянки належить дарувальнику на праві власності на підставі договору про виділ частки з спільного майна подружжя посвідченого нотаріусом Цибульською Л.М. 31 серпня 2016 року по р.№634 на підставі якого право власності Дарувальника зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 31 серпня 2016 року за номером запису про право власності -16151064.

У вказаному договорі дарування зазначено, що сторони договору попередньо ознайомлені нотаріусом з правовими наслідками недодержання вимог закону при вчинені правочинів, усвідомлюють природу цього правочину, діють добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміють значення своїх дій. Підтверджують, що вони не визнані недієздатними та обмежено дієздатними, договір відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним і усвідомленим, відповідає їх волі.

Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно житловий будинок з госопдарсько - побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_6

При цьому 1/2 частина будинку належить останній на підставі договору дарування, серії та номер 636 від 31 січня 2016 року, а інша 1/2 частина - на підставі договору про виділ у натурі частки нерухомого майна, серія та номер 632 від 31 серпня 2016 року.

Також ОСОБА_6 на підставі договору дарування, серії та номер 638 від 31 січня 2016 року та договору про виділ у натурі частки нерухомого майна, серія та номер 634 від 31 серпня 2016 року на праві приватної власності належить земельна ділянка, призначена для будівництва і обслуговування будинку за АДРЕСА_1, площею 0,100 га з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с.34-37).

Відповідно до Пенсійного посвідчення, виданого 22 березня 2017 року терміном дії до 31 січня 2019 року та довідки до акту огляду МСЕК, позивач ОСОБА_4 є інвалідом третьої групи з дитинства.

Згідно з Пенсійним посвідченням виданим 31 жовтня 2013 року терміном дії - довічно, та довідки до акту огляду МСЕК, відповідач ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи з дитинства.

У довідці квартального комітету №10 міста Знам'янка від 06 червня 2017 року вказано, що позивач проживає по АДРЕСА_1 до складу його сім'ї входить дружина ОСОБА_6

Довідкою квартального комітету № 10 міста Знам'янка від 10 червня 2017 року зі слів позивача засвідчено той факт, що останній у зв'язку з провокативними діями своєї дружини був змушений о 03 годині ранку 10 червня 2017 року залишити свій будинок та переїхати до своєї матері ОСОБА_11

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування є необґрунтованими, оскільки на підтвердження своїх вимог він не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття ним фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення.

Проте з таким висновком суду погодитися неможна з огляду на таке.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування, одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (дарувальнику) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі - що передбачено у ст.718 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК України передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Правочин, вчинений під впливом помилки є оспорюваним.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Сам по собі факт прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договоруне може бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання цього договору недійсним.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суду необхідно встановити: вік позивача, його стан здоров'я та потребу у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування, тощо.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-202цс15.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА №179741 виданого 13.01.2017 року та пенсійного посвідчення НОМЕР_3 виданого 22.03.2017 року, ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи з дитинства (а.с.5).

Довідками квартального комітету №521 від 06.06.2017 року та №545 від 10 червня 2017 року підтверджується, що ОСОБА_4 проживав у місті Знам'янка по вулиці Чайковського 95 і до складу його сім'ї входила його дружина відповідач по справі ОСОБА_4

10.06.2017 року позивач залишив будинок в зв'язку з про вокативними діями відповідача та переїхав до своєї матері за адресою місто Знам'янка вулиця Переможців 87 (а.с.7,8).

Суд приходить до висновку, що після укладання 31 серпня 2016 року договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки позивач ОСОБА_4 продовжував проживати у спірному будинку.

Даних про те, що ОСОБА_4 має у власності інше житло, матеріали справи не містять.

Враховуючи стан здоров'я позивача, що він є інвалідом ІІІ групи з дитинства, після укладання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки позивач ОСОБА_4 продовжував проживати у спірному будинку і іншого житла у нього немає, фактичного передання дарунку не відбулося, є всі підстави вважати, що позивач помилився щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки вважав, що залишиться власником Ѕ частини нерухомого майна.

Сам по собі факт, що в спірних договорах зазначено, що сторони договору попередньо ознайомлені нотаріусом з правовими наслідками недодержання вимог закону при вчинені правочинів, усвідомлюють природу цього правочину, діють добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміють значення своїх дійне може бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання цих договорів недійсними.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, відповідно п.п.3,4 ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування Ѕ частини будинку з відповідною часткою господарсько-побутових будівель за АДРЕСА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_6, посвідченого 31 серпня 2016 року приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Цибульською Л.М., зареєстрованого в реєстрі за №636.

Визнати недійсним договір дарування Ѕ частини земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування будинку за АДРЕСА_1 площею 0,100 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 ОСОБА_6, посвідченого 31 серпня 2016 року приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Цибульською Л.М., зареєстрованого в реєстрі за №638.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17.05.2018 року.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді А.М.Головань

О.Л. Карпенко