Постанова

від 11.05.2018 по справі 915/1030/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/1030/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради

відповідач - фізична особа-підприємець Михайлов Віталій Анатолійович

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Михайлова Віталія Анатолійовича

на постанову Одеського апеляційного господарського суду у складі Богатиря К.В. - головуючого, Аленіна О.Ю., Таран С.В. від 01 листопада 2017 року та рішення Господарського суду Миколаївської області у складі Семенчук Н.О. від 14 серпня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2016 року комунальне підприємство "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради (далі - позивач) звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця Михайлов Віталій Анатолійович (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача звільнити та передати позивачу нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 135,0 м.кв. за адресою: м. Миколаїв, вул. Дзержинського,134, що зафіксувати у акті приймання-передачі; стягнення з відповідача на користь позивача 42 002,97 грн. штрафних санкції за порушення строків повернення нежитлових приміщень

2. Позов мотивований тим, що 01.06.06 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди вищевказаного майна строком дії до 31.01.2016 (з урахуванням додаткових угод).

У пункті 10.4 договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору зміну його умов протягом 1-го місяця після закінчення строку його чинності договору вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

3 . Позивач до закінчення строку дії договору шляхом направлення відповідачу листів від 04.01.2016, 01.02.2016 та 08.02.2016 повідомив останнього про відсутність намірів продовження строку дії договору та вимагав повернення орендованого майна в триденний строк з моменту отримання відповідних листів. Проте відповідач вказані звернення проігнорував та продовжує безпідставно займати спірні приміщення.

Короткий зміст судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

4. Справа в частині позовних вимог про стягнення неустойки розглядалась судами неодноразово. Постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2017 рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання відповідача звільнити та передати позивачу нерухоме майно залишені без змін, а в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне повернення орендованого майна направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

5 . За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14 серпня 2017 року позов в частині стягнення штрафних санкцій задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 87 873,88 грн. неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення майна.

6. Судом встановлено, що фактично договір оренди між сторонами припинений 01.03.2016, а приміщення відповідач звільнив та передав за актом лише 13.07.2017. У зв'язку з чим позивачем нарахована неустойка на підставі частини 2 статті 785 ЦК України в розмірі подвійного розміру орендної плати за період з 01.03.2016 по 13.07.2017 в загальній сумі 175 747,76 грн.

7. Проте суд першої інстанції скористався приписами статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України та статті 83 ГПК України і за власною ініціативою зменшив суму неустойки на 50%. При вирішенні питання про зменшення неустойки судом враховано те, що у період з 01.03.2016 по 25.08.2017 позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення майна, а також майновий стан відповідача та співрозмірність розміру неустойки з можливими негативними наслідками для позивача від допущеного порушення зобов'язання.

7.1. Судом також встановлено факт звернення відповідача з позовом до позивача про продовження строку дії договору оренди від 01.06.06. Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2017 у справі № 915/1147/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду 24.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2017, у задоволенні позову відмовлено з підстав реалізації позивачем передбаченого умовами договору та нормами чинного законодавства права на припинення договору.

8. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2017 року рішення Господарського суду Миколаївської області від 14 серпня 2017 року змінено. Позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 173 268,85 грн. неустойки за невиконання обов'язку з повернення майна.

9. Суд апеляційної інстанції самостійно здійснив перерахунок розміру неустойки та встановив, що за період з 01.03.2016 по 13.07.2017 вона становить 173 268,85 грн., однак не може бути зменшена за ініціативою суду, оскільки неустойка за статтею 785 ЦК України є особливим видом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, а тому застосування до неї статті 551 ЦК України, статей 232, 233 ГК України є неправильним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У листопаді 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2017 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 14 серпня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові про стягнення неустойки в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

11 . Судами не враховано відсутність вини відповідача у несвоєчасному поверненні майна, а також у порушення статей 23, 34, 82, 84 ГПК України судами не прийнято до уваги письмові пояснення відповідача щодо сумлінної сплати орендних платежів після припинення договору оренди та факт наявності судового спору щодо припинення договору оренди, який вирішено лише 24.05.2017 - прийняттям постанови апеляційного господарського суду у справі № 915/1147/16.

11.1. При цьому збільшення періоду нарахування неустойки спричинено у тому числі і скасуванням судових рішень у даній справі постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2017 з направленням справи на новий розгляд.

12 . Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 549, 551, 785 ЦК України та статті 230, 233 ГК України, оскільки можливість зменшення судом з урахуванням конкретних обставин справи будь-якої неустойки, у тому числі і за статтею 785 ЦК України, прямо передбачена нормами чинного законодавства.

13 . Сторонами в пункті 10.10 договору оренди погоджено інший розмір неустойки за несвоєчасне повернення майна в розмірі 20 % від вартості майна, тому положення статті 785 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

14. Відповідач умисно не повертав орендоване майно після закінчення договору оренди, а звільнив його лише примусово на виконання судового рішення, що свідчить про наявність умислу останнього та свідоме порушення прав позивача.

15 . Суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення статті 785 ЦК України, стягнувши неустойку за увесь період прострочення у повному обсязі, що відповідає суті неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

16. Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. При цьому вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме статтею 233 ГК України і частиною 3 статті 551 ЦК України.

17. Стаття 549 ЦК України містить загальне визначення неустойки (штрафу, пені) як грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

18 . Згідно з частиною 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

18.1 Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

18.2 . За статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

18.3. При цьому згідно з частиною другою цієї ж статті якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

19 . Отже, стаття 785 ЦК України передбачає особливий вид майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який не виконує обов'язку з повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

20 . При цьому за правовою позицією Верховного Суду України, зокрема у постанові від 20.03.2012 у справі № 40/117, до вказаної неустойки не підлягає застосуванню встановлений положеннями статті 258 ЦК України спеціальний річний строк позовної давності, враховуючи її самостійний, відмінний від передбаченої у статті 549 ЦК України, статус майнової відповідальності наймача у правовідносинах оренди.

21. Зазначений особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов'язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, передбаченому статтею 785 ЦК України.

22. Отже, враховуючи, що розмір неустойки за невиконання обов'язку з повернення речі регламентований законодавством, відсутність у орендодавця, як управненої сторони, можливості застосувати до наймача, як зобов'язаної сторони, інші заходи стимулювання до виконання зобов'язання, а також встановлені статтею 3 ЦК України критерії справедливості, добросовісності і розумності, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про незастосування до такої неустойки положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України щодо зменшення судом розміру штрафних санкцій.

23. У зв'язку з вищенаведеним, у тому числі з огляду на встановлені статтею 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, доводи касаційної скарги, зазначені в пунктах 11, 12 цієї Постанови, Верховним Судом відхиляються.

24. Твердження скаржника у пункті 13 цієї Постанови також не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, оскільки погодження сторонами в договорі іншого розміру штрафних санкцій не виключає можливості застосування неустойки у розмірі, передбаченому статтею 785 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Враховуючи вищенаведене, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Михайлова Віталія Анатолійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2017 року у справі № 915/1030/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.