Постанова

від 17.04.2018 по справі п/811/1871/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2018 рокусправа № П/811/1871/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Божко Л.А.

судді: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 р. ухвалену суддею Сагуном А.В., в приміщенні Кіровоградського окружного адміністративного суду ., повний текст рішення складено 22 грудня 2017 року по справі за позовом Приватного підприємства "Крембітпостач" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2017 №№ 0000111405, 0000121405, -

в с т а н о в и В:

У березні 2017 року Приватне підприємство "Крембітпостач" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати незаконними та скасувати: податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000111405 від 26.01.2017 року, відповідно до якого ПП "Крембітпостач" збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 390026 грн. 00 коп. (260017,00 грн. - за основним платежем, 130009 грн. 00 коп. - штрафні санкції), податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000121405 від 26.01.2017 року, відповідно до якого ПП "Крембітпостач" збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 240480 грн. 00 коп. (240480,00 грн. - за основним платежем),

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 р. адміністративний позов задоволено .

Не погодившись з постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що В період з 15 по 16 червня 2016 року посадовими особами Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Прайм Гарант Груп" за грудень 2015 року, про що складено Акт № 5/11-26-1400/37015646 від 24.06.2016.

26.01.2017 винесено податкові повідомлення-рішення №0000111405 яким приватному підприємству "Крембітпостач", збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з основного зобов'язання у розмірі 260017 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 130009 грн., а також №0000121405, яким позивачу, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств з основного зобов'язання у розмірі 240480 грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 року (справа № 21-1359а15), зокрема, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

У своєму рішенні Верховний Суд України вказав на те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві, зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Прайм Гарант Груп", укладено договір поставки №17-12/15/ДП від 23.12.2015, за змістом якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність покупця нафтопродукти (бітум дорожній БНД 60/90, БНД 90/130, сировина для виробництва нафтобітумів, мазут М100, пічне паливо), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату .

Факт поставки вказаного товару посвідчується наявними у матеріалах справи податковими накладними, на загальну суму ПДВ 267200, за грудень 2017 року, всього на загальну суму 1336000 грн. , видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачею продуктів (товарів).

Зазначені податкові накладні були внесені до Єдиного державного реєстру податкових накладних .

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом, останній мав статус юридичної особи, був зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства України та включений до ЄДРПОУ.

Крім того, ТОВ "Прайм Гарант Груп" на момент їх виписки були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мали обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні, що також встановлено. В подальшому зазначений товар (нафтопродукти) було реалізовано

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, неповне з'ясування чи недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби у Кіровоградській області і- залишити без задоволення.

Рішенняу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 р.- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Л.А. Божко

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова