Постанова

від 14.05.2018 по справі 823/1971/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1971/17 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Кривді В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: Ковалиська сільська рада Смілянського району Черкаської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) у якому просив:

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Черкаській області за № 9763/6-17 від 08.11.2017 у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ковалиської сільської ради (за межами населеного пункту) Смілянського району Черкаської області;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 08.10.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ковалиської сільської ради (за межами населеного пункту) Смілянського району Черкаської області.

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області подати до суду звіт про виконання рішення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням від 09.10.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га в адміністративних межах Ковалиської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту.

До заяви, на підставі вимог ст. 118 Земельного кодексу України, позивачем було додано:

- копію паспорта та ідентифікаційного номеру;

- довідку з державної статистичної звітності;

- викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки.

У зв'язку з надходженням вищевказаного клопотання позивача, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на виконання доручення віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 № 37732/0/1-14, надіслало до Ковалиської сільської ради Смілянського району Черкаської області запит щодо можливості надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою.

Листом від 30.10.2017 за № 170, Ковалиська сільська рада Смілянського району Черкаської області повідомила ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, що зазначена земельна ділянка, на яку зроблено викопіювання знаходиться по вулиці Ювілейна і використовується жителями села понад двадцять років. В 1994 році було зроблено наділ земельних ділянок по вулиці Ювілейна жителям села. Вулиця Ювілейна знаходиться за межами населеного пункту, але розглядається питання про введення даної вулиці в межі населеного пункту. Також згідно, рішення Ковалиської сільської ради № 6-40 від 08.02.1997 року було надано дозвіл на приватизацію земельних ділянок по вулиці Ювілейна, 11а чотири земельні ділянки, виготовлена технічна документація та оформлено право на приватну власність громадян. Дві земельні ділянки використовують батьки учасників АТО. В даний час шість учасників АТО, які проживають на території села не отримали земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, Ковалиська сільська рада Смілянського району Черкаської області, заперечувала у наданні дозволу гр. ОСОБА_3 на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Листом № 9763-6-17 від 08.11.2017 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області відмовило ОСОБА_3, у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою, в зв'язку з відмовою Ковалиської сільської ради в наданні погодження (Т.1 а.с.9).

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, які виразилися у відмові в задоволенні його клопотання, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в адміністративних межах Ковалиської сільської ради Смілянського району Черкаської області узгоджується з вимогами ст. 118 ЗК України, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Правовими положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч.3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України, а саме: ст. 118 та 123, визначені вичерпні підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідач відмовив в наданні зазначеного вище дозволу позивачу мотивуючи тим, що Ковалиська сільська рада Смілянського району Черкаської області, заперечувала у наданні дозволу гр. ОСОБА_3 на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В обґрунтування відповідач посилається на: доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 стосовно врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності; наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.06.2015 № 95, яким затверджено Порядок взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагентства під час реалізації повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб та наказ Державного агентства земельних ресурсів України Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 № 328 від 15.10.2014.

Так, згідно п.1 Наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.08.2015 № 352 визнано таким, що втратив чинність наказ Держгеокадастру від 04.06.2015 № 95 Про деякі питання взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагентства під час розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності , що унеможливлює застування вищевказаного нормативно-правового акту до спірних правовідносин.

Аналізуючи Наказ Державного агентства земельних ресурсів України Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 № 328 від 15.10.2014, вбачається, що відповідно до п. 2.3 рішення від 14.10.2014 № 2/1 Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності , у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України , відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.

Тобто, єдиними підставами для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності визначені Земельним кодексом України, а саме ч. 7 ст. 118 та ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

З приводу доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, суд апеляційної інстанції зазначає, що воно не є джерелом права, має рекомендаційний характер, а тому повинно застосовувались з обов'язковим врахуванням вимог статей 118 та 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції проаналізувавши вищезазначені правові положення та обставини справи приходить до висновку, що, в даному випадку, підстави для відмови позивачу в наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ковалиської сільської ради (за межами населеного пункту) Смілянського району Черкаської області були відсутні.

Крім того, отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою не є тотожним з позитивним рішенням при наданні її у власність, або в оренду, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, позовні вимоги в частині визнання незаконною відмову відповідача у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 08.10.2017 року, підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, відповідно до норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково .

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: Ковалиська сільська рада Смілянського району Черкаської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області за № 9763/6-17 від 08.11.2017 у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ковалиської сільської ради (за межами населеного пункту) Смілянського району Черкаської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 08.10.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ковалиської сільської ради (за межами населеного пункту) Смілянського району Черкаської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова