Ухвала

від 15.05.2018 по справі 521/13541/16-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа №521/13541/16-ц

Номер провадження № 6/521/197/18

УХВАЛА

25 квітня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі

судді - Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Іськової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває подання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що на примусовому виконанні в Першому Приморському відділі державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження №55200584 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів.

Боржник, однак, від виконання рішення суду ухиляється.

Посилаючись на вказані обставини державний виконавець просив суд застосувати до боржника відповідно до Закону України Про виконавче провадження тимчасове обмеження у праві виїзду за межі держави.

Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судове засідання не з'явився, повідомлений про розгляд подання належним чином (поштове повідомлення №6504514045909), про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надавав.

Відповідно до ч. 4 статті 441 ЦПК України таке подання розглядається судом без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Дослідивши подання, надані заявником матеріали з виконавчого провадження, матеріали цивільної справи №521/13541/16-ц, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

За ст. 313 Цивільного кодексу України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Так, згідно ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є дія неврегульованих зобов'язань, а також ухилення від виконання зобов'язань, покладених на громадянина судовим рішенням.

Як вбачається із вимог вищевказаного закону зазначені обставини мають бути у їх сукупності.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Вказане узгоджується із Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, за якою подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням повинно містити, зокрема, докази підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. ( Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Верховного Суду України від 01.02.2013 року).

Як вбачається із висновків Верховного Суду України, зроблених на підставі вищевказаних вимог закону та судової практики розгляду спірного питання особа може бути обмежена у праві виїзду за межі держави за наявності доведеності суду:

- факту невиконаного зобов'язання за рішенням суду

- об'єктивно наявного факту умисного ухилення боржника від виконання рішення суду

- наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Так, в поданні державний виконавець вказує, що боржник ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконує та від виконання рішення суду ухиляється.

Докази, які свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судом в матеріалах подання відсутні.

Лише факт невиконання боржником самостійно зобов'язань (наявність встановленого судом неврегульованого зобов'язання) не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання покладених рішеннями зобов'язань та про намір боржника вибути за межі України з цією метою.

Оскільки суд має повноваження щодо обмеження у праві виїзду боржника виключно у випадку його ухилення від виконання рішення суду, а належних доказів цілеспрямованого ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду на час подання заявником не надано, як і доказів наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, суд вважає, що подання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника є необґрунтованим, та таким що не відповідає вимогам закону.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні поданняПершого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 - відмовити.

Роз'яснити державному виконавцю, що він не позбавлений права в процесі виконавчого провадження на повторне звернення до суду із спірного питання у випадку вжиття передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів щодо встановлення факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: С.В. Маркарова

Повний текст ухвали виготовлений 10.05.2018 року.

15.05.18