Постанова

від 16.05.2018 по справі 350/841/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 350/841/17

провадження № 61-606 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - Рожнятівська центральна районна лікарня,

представник відповідача - Озар МихайлоІгорович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року в складі судді Калиній Г. В. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2017 року в складі суддів: Горейко М. Д., Бойчука І. В., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Рожнятівської центральної районної лікарні (далі - Рожнятівська ЦРЛ) про визнання незаконним та скасування наказу про переведення на іншу роботу, зобов'язання поновити її на попередній посаді.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 працювала у відповідача на посаді дільничного лікаря-терапевта і на підставі наказу головного лікаря Рожнятівської ЦРЛ від 3 квітня 2017 року № 142К була переведена з 4 квітня 2017 року до Амбулаторії загальної практики - сімейної медицини с. Нижній Струтин Івано-Франківської області (далі - АЗПСМ с. Нижній Струтин) на посаду лікаря загальної практики - сімейного лікаря. У подальшому, без скасування цього наказу про переведення, 6 квітня 2017 року видано інший наказ № 63, згідно з яким позивача було переведено на посаду лікаря загальної практики - сімейного лікаря в АЗПСМ с. Нижній Струтин із 6 червня 2017 року. Позивач зазначала, що не надавала згоди на таке переведення, оскільки не має відповідної кваліфікації лікаря загальної практики - сімейного лікаря та не погоджується зі зміною розміру оплати праці (зменшення розміру заробітної плати).

Посилаючись на те, що переведення її на іншу роботу проведено з порушенням вимог трудового законодавства, ОСОБА_3 просила скасувати наказ про переведення на іншу роботу, поновити її на посаді лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської ЦРЛ та стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано пункт 1.4 наказу № 63, виданого 6 квітня 2017 року головним лікарем Рожнятівської ЦРЛ Тріщем В. М. Про переведення ОСОБА_3 на посаду лікаря загальної практики сімейної медицини - сімейного лікаря АЗПСМ с. Нижній Струтин з 6 червня 2017 року . У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Рожнятівської ЦРЛ на користь ОСОБА_3 640 грн у відшкодування судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в межах медичної реформи здійснено зміни у структурних підрозділах: терапевтичну приписну дільницю с. Верхній Струтин виділено із структури Рожнятівської ЦРЛ та приєднано до дільниці загальної практики сімейної медицини АЗПСМ с. Нижній Струтин, у зв'язку з чим позивача переміщено на інше робоче місце. Суд дійшов висновку, що відповідач не дотримав вимоги закону щодо збереження за працівником попередньої заробітної плати, не отримав від позивача згоди на зміну істотних умов праці та не з'ясував, чи бажає вона продовжувати роботу на змінених умовах.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що трудовий спір стосується переведення працівника на іншу роботу, а не переміщення на інше робоче місце, з чого виходив суд першої інстанції. Однак такий висновок суду не вплинув на правильність вирішення спору, оскільки відповідач не дотримав порядку переведення працівника на іншу роботу, не отримав від позивача за два місяці згоду на таке переведення та зміну істотних умов праці щодо оплати праці.

У січні 2018 року ОСОБА_3 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що, скасовуючи наказ про переведення її на іншу роботу, суд мав поновити позивача на попередній посаді.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 5-1 КЗпП України гарантує правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частинами першою та другою статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Тобто при переміщенні залишаються незмінними всі суттєві умови трудового договору.

Суд установив, що ОСОБА_3 працювала дільничним лікарем-терапевтом у поліклінічному відділенні Рожнятівської ЦРЛ і з 30 грудня 2016 року була закріплена за приписними дільницями у с. Верхній Струтин, с. Ясеновець, с. Іванівка Рожнятівського району Івано-Франківської області.

З 1 квітня 2017 року приписну дільницю Рожнятівської ЦРЛ у с. Верхній Струтин приєднано до АЗПСМ у с. Нижній Струтин.

Відповідно до наказу головного лікаря від 6 квітня 2017 року № 63 Про переведення ОСОБА_3 на посаду лікаря загальної практики сімейної медицини - сімейного лікаря АЗПСМ с. Нижній Струтин з 6 червня 2017 року зі штату поліклінічного відділення Рожнятівської ЦРЛ виведено структурну одиницю - посаду лікаря-терапевта, яку обіймає ОСОБА_3 (підпункт 1.1 пункту 1 цього наказу) та введено посаду лікаря загальної практики сімейної медицини - сімейного лікаря в АЗПСМ с. Нижній Струтин (підпункт 1.2 пункту 1 цього наказу); переведено ОСОБА_3 з 6 червня 2017 року на посаду лікаря загальної практики сімейної медицини - сімейного лікаря АЗПСМ с. Нижній Струтин (підпункт 1.4 пункту 1 цього наказу).

Тобто у зв'язку із внутрішньою реорганізацією відповідача відбулись певні зміни в організації виробництва і праці.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Переведення позивача в інший структурний підрозділ Рожнятівської ЦРЛ виходить за межі передбаченого частиною другою статті 32 КЗпП України переміщення працівника у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, оскільки наявна змінаістотних умов договору щодо оплати праці, зміна найменування посади та працівнику для продовження роботи необхідна перекваліфікація із отриманням відповідного свідоцтва.

Установивши, що переведення позивача супроводжувалось змінами істотних умов праці, без її згоди на такі зміни та повідомлення не пізніше ніж за два місяці, суди дійшли обґрунтованого висновку про незаконність переведення позивача на іншу посаду та скасування наказу в частині такого переведення.

Проте, відмовляючи у решті позову, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вимог статті 235 КЗпП України, згідно з частиною першою якої у разі незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Скасовуючи підставу для переведення позивача на іншу роботу, суд не забезпечив реальний захист трудових прав позивача та не вирішив питання поновлення її на попередній посаді.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Обставини справи встановлені судами повно і правильно, проте допущено помилку у застосуванні норм матеріального права.

Тому рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції у частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким поновити позивача на попередній посаді.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення.

Поновити ОСОБА_3 на посаді лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення Рожнятівської центральної районної лікарні.

У решті заочне рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. О. Лесько С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська С. П. Штелик