Рішення

від 14.05.2018 по справі 664/204/18

ЦЮРУПИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.05.2018

Справа № 664/204/18

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2018 року м. Олешки

Цюрупинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Сіденко С. І.,

секретаря судових засіданнь ОСОБА_1,

за участю позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 Е,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВТОРМА 3 про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ ВТОРМА 3 з вимогою про стягнення заробітної плати. В обґрунтування позовних вимог вказав, що з 10 листопада 2015 року він працював в ТОВ ВТОРМА 3 на посаді директора. 06 жовтня 2016 року його було відсторонено від виконання посадових обов язків та призначено директором підприємства ОСОБА_3 ОСОБА_2. Просить стягнути з ТОВ ВТОРМА 3 на його користь заборгованість по сплаті заробітної платні за період з 01.11.2016 року по 31.01.2018 року у сумі 187500,00 грн. із розрахунку 12500,00 грн (середній розмір заробітної плати ) х 15 місяців. Просить судові витрати покласти на Відповідача.

Представник відповідача ТОВ ВТОРМА 3 відповідно до ст. 178 ЦПК України подав відзив на позовну заяву відповідно до якого вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з тих підстав, що позивач був звільнений за його письмовою заявою наказом № 71-К від 08.11.2016р. за угодою сторін ( п.1 ст. 36 КЗПП України), після чого позивач припинив з'являтися на роботу та відповідати на телефонні дзвінки з підприємства. З позивачем було здійснено повний розрахунок шляхом перерахування коштів на його банківський картковий рахунок, тому у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 відповідно до ст. 179 ЦПК України подав відповідь на відзив, в якому вказав, що вважає доводи відповідача такими, що не відповідають дійсності, оскільки вважає що його заява про звільнення не може бути підставою для видачі наказу щодо його звільнення і що він вважає себе робітником ТОВ Вторма З , а з 01 по 10 листопада 2016 року знаходився на лікуванні у стаціонарному відділенні КП Голопристанська центральна районна лікарня . Окрім того у своїй відповіді на відзив позивач вказує, що Жодного доказу проведення остаточного розрахунку Відповідачем не додано.

Заперечення відповідачем відповідно до ст. 180 ЦПК України не подавались.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримав, мотивуючи його обставинами, викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов не визнали повністю з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки розрахунок з позивачем при його звільненні був проведений повністю. Вимога позивача про стягнення заробітної плати працівнику після його звільнення є незаконною, оскільки заробітна плата після його звільнення йому не нараховувалась і виплаченою бути не може, після звільнення позивачу направлялись листи щодо необхідністі забрати трудову книжку, так як на момент звільнення останній був відсутній на робочому місці поряд зтим останній її так і не забрав.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Офіційне тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України навів у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, зокрема зазначив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що з 10 листопада 2015 року по 08 листопада 2016 року позивач по справі ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ Вторма 3 , займаючи посаду директора даного підприємства та був звільнений з займаної посади з 08 листопада 2016 року за його заявою та відповідно до наказу ТОВ Вторва 3 від 08 листопада 2016 року № 71-К, що підтверджується протоколом № 2 Установчих зборів, наказом ТОВ Вторма 3 про звільнення ОСОБА_2 від 08 листопада 2016 року, записами в трудовій книжці (а. с. 6, 21, 26 відповідно). Як вбачається з позовної заяви, позивач вимагає стягнути на його користь з відповідача заробітну плату за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2018 року, але з 08 листопада 2016 року позивач звільнений з роботи. Наказ про звільнення позивачем не оскаржувався, позовної вимоги про поновлення на роботі позивач не висуває так як з його пояснень не вважає себе звільненим. Як вбачається з розрахункового листа ТОВ Вторма 3 по ОСОБА_2 борг підприємства на кінець місяця грудня 2016 року відсутній, повна виплата здійснена 21.12.2016 р. (а. с. 46). Таким чином, при звільненні ОСОБА_2 з останнім проведено повний розрахунок, що підтверджується вказаним бухгалтерським документом, при цьому позивач не надав суду та не вказав на існування доказів, які б спростували факт повного розрахунку та не отримання ним коштів підприємства.

Разом з цим, суд звертає увагу на той факт, що ОСОБА_2 був звільнений 08.11.2016 року, а повний розрахунок з ним здійснено лише 21.12.2016 року, що є порушенням ст. 116 КЗпП. Зважаючи на ту обставину що позивач ставить питання про стягнення заборгованості по заробітній платі тому з метою непорушення трудового права позивача з відповідача необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно вимог закону..

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у справі № 6-144цс13ВСУ від 29.01.2014 року не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100. Пунктом 8 вказаного Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які повинні оплачуватися за середньою заробітною платою. Середня заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів

Відповідно розрахунку, що здійснений на підставі розрахункових листів ОСОБА_2, наданого ТОВ ВТОРМА 3 середньоденна заробітна плата за останні 2 місяці роботи, дорівнює 294,46 грн. Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 31 робочий день за період з 09.11.2016 року по 21.12.2016 року включно становить 9128 грн. 26 коп. (з подальшим відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів).

Вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача заробітної плати за період вже після його звільнення не можуть бути задоволенні, виходячи з наступного. Позивач був звільнений в період хвороби (листок непрацездатності а. с. 39), та вважає себе працюючим на підприємстві по теперішній час, як вказано в позовній заяві, і не має можливості виконувати свою роботу. При цьому позивач не збільшив позовних вимог, зокрема в частині визнання наказу про звільнення не законним та поновлення його на роботі, позивач ставить вимогу тільки про стягнення заробітної плати.

Наказ про звільнення ОСОБА_2 всіма учасниками справи не оскаржується та не спростовується. Тому, нарахування і виплата заробітної плати ОСОБА_2 після його звільнення не може мати місця, а суд позбавлений можливості досліджувати питання про стягнення на користь позивача 187500 грн. заробітної плати, не скасовуючи наказу про звільнення, виходячи за межі позовних вимог. З наведеного випливає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заробітної плати підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 76, 77, 133,141,247, 259, 264, 265, 268, 273, ЦПК України, ст. ст. 116, 117, 233 КЗпП, Порядком обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю ВТОРМА 3 (код ЄДРПОУ 40060217) про стягнення заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВТОРМА 3 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку за період з 08.11.2016 року по 21.12.2016 року в сумі 9128 грн. 26 коп. з відрахуванням всіх обов'язкових зборів та платежів.

В іншій частині позову - відмовити із-за необґрунтованості позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів, шляхом подання скарги до апеляційного суду Херсонської області з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішеннясуду.

Повний текст рішення складено 18 травня 2018 року

Суддя Сіденко С. І.