Постанова

від 20.05.2020 по справі 664/204/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 664/204/18

провадження № 61-46707св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Вторма 3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вторма 3 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 травня 2018 року у складі судді Сіденко С. І. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. А., Бездрабко В. О., Вейтас І. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Вторма 3 про стягнення заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що з 10 листопада 2015 року він працював у ТОВ Вторма 3 на посаді директора. 06 жовтня 2016 року його було відсторонено від виконання посадових обов`язків та призначено директором підприємства ОСОБА_2 .

Вважав, що до теперішнього часу він не звільнений із займаної посади, але позбавлений можливості виконувати свої посадові обов`язки з вини роботодавця, тому має право на заробітну плату.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ Вторма 3 на його користь заборгованість по сплаті заробітної плати за період з 01 листопада 2016 року до 31 січня 2018 року у сумі 187 500 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Вторма 3 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку за період з 08 листопада 2016 року по 21 грудня 2016 року у сумі 9 128,26 грн з відрахуванням всіх обов`язкових зборів та платежів.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки наказ про звільнення позивачем не оскаржується і позовної вимоги про поновлення на роботі він не заявляв, вважаючи себе незвільненим, суд позбавлений можливості досліджувати питання про стягнення на користь позивача заробітної плати, не скасовуючи при цьому наказу про звільнення, виходячи за межі позовних вимог.

Проте, з метою захисту трудового права позивача, зважаючи на ту обставину, що він ставить питання про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (з 08 листопада 2016 року по 21 грудня 2016 року).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ Вторма 3 залишено без задоволення, а рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 травня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив й оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначився зі спірними правовідносинами та законом, який їх регулює.

При цьому, апеляційний суд вважав, що враховуючи зміст заявлених позовних вимог, встановивши всі обставини справи, з метою відновлення порушеного трудового права позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, ТОВ Вторма 3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з товариства на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку, оскільки ОСОБА_1 були заявлені вимоги щодо стягнення заробітної плати за певний період. Апеляційний суд на вказане уваги не звернув та незаконно залишив рішення районного суду без змін.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у складі судді Мартєва С. Ю. відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано матеріали справи із суду першої інстанції .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 10 листопада 2015 року по 08 листопада 2016 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Вторма 3 , займаючи посаду директора підприємства.

08 листопада 2016 року ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади за власною заявою, що підтверджується з відповідним наказом ТОВ Вторма 3 від 08 листопада 2016 року № 71-К, протоколом № 2 установчих зборів та записом у трудовій книжці.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ Вторма 3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Встановивши, що ОСОБА_1 було звільнено 08 листопада 2016 року, а повний розрахунок з ним здійснено 21 грудня 2016 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, з метою захисту трудового права позивача, зважаючи на ту обставину, що він ставив питання про стягнення заборгованості по заробітній платі, виходячи з її середнього розміру, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з товариства на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку, оскільки ОСОБА_1 були заявлені вимоги щодо стягнення заробітної плати за певний період, а суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув та незаконно залишив рішення районного суду без змін.

Апеляційний суд правильно вказав, що не заслуговують на увагу аналогічні посилання апеляційної скарги ТОВ Вторма 3 , оскільки судом першої інстанції правильно зазначено, що позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених трудових прав, вважаючи, що відповідач неправомірно не допускає його до виконання своїх посадових обов`язків. При цьому, позивачем, у зв`язку з порушенням його прав, заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку. Нормами трудового законодавства передбачена відповідальність підприємства по виплаті коштів за порушення трудових прав працівника. Отже, враховуючи зміст заявлених позовних вимог, встановивши всі обставини справи, з метою відновлення порушеного трудового права позивача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, врахувавши предмет та підстави позову, а саме те, що позивач просив стягнути на його користь середній заробіток за час, коли, на його думку, його не допускали до роботи, а фактично він був звільнений, правильно врахував принцип jura novit curia ( суд знає закони ), відповідно до якого під час розгляду справи суд має самостійно перевірити доводи сторін, а, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваних судових рішень касаційна скарга ТОВ Вторма 3 не містить.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вторма 3 залишити без задоволення.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк