Постанова

від 26.09.2018 по справі 664/204/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року м. Херсон

справа № 664/204/18

провадження № 22-ц/791/1076/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Кузнєцової О.А., суддів:Бездрабко В.О., Вейтас І.В., секретарКутузова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційні скарги ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю Вторма 3 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області у складі судді Сіденка С.І. від 14 травня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вторма 3 про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що з 10 листопада 2015 року він працював в ТОВ Вторма 3 на посаді директора. 06 жовтня 2016 року його було відсторонено від виконання посадових обов'язків та призначено директором підприємства ОСОБА_6. Вважаючи, що до теперішнього часу він не звільнений з займаної посади, але він не може виконувати свої посадові обов'язки виключно з вини роботодавця, позивач просив суд стягнути з ТОВ Вторма 3 на його користь заборгованість по сплаті заробітної платні за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2018 року в сумі 187 500,00 грн. із розрахунку 12 500,00 грн. (середній розмір заробітної плати ) х 15 місяців, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 травня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Вирішено: стягнути з ТОВ Вторма 3 на користь ОСОБА_5 середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку за період з 08 листопада 2016 року по 21 грудня 2016 року в сумі 9 128 грн. 26 коп. з відрахуванням всіх обов'язкових зборів та платежів. В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованості позовних вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ Вторма 3 , вважаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог незаконним, необґрунтованим, та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням всіх фактичних обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, зазначаючи про незаконність рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та вважаючи його таким, що постановлено при неповному з'ясуванням всіх фактичних обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Вторма 3 , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги ОСОБА_7, просить задовольнити його скаргу в частині скасування рішення у справі, а апеляційну скаргу ТОВ Вторма 3 задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги ТОВ Вторма 3 , просить іі відхилити, а його апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, учасників справи та процесу, які з'явилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наказ про звільнення позивачем не оскаржується і позовної вимоги про поновлення на роботі він не заявляє, вважаючи себе не звільненим, суд позбавлений можливості досліджувати питання про стягнення на користь позивача 187 500,00 грн. заробітної плати, не скасовуючи при цьому наказу про звільнення, виходячи за межі позовних вимог. Проте, з метою не порушення трудового права позивача, зважаючи на ту обставину, що позивач ставить питання про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (з 09 листопада 2016 року по 21 грудня 2016 року).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З матеріалів справи вбачається і встановлено судом першої інстанції, що з 10 листопада 2015 року по 08 листопада 2016 року позивач по справі ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ТОВ Вторма 3 , займаючи посаду директора даного підприємства (а.с.6).

З 08 листопада 2016 року позивач, за власною заявою, був звільнений з займаної посади, що підтверджується відповідними наказом ТОВ Вторма 3 від 08 листопада 2016 року № 71-К, протоколом № 2 Установчих зборів та записами в трудовій книжці (а.с.18,19-20,21,2).

Як вбачається з позовної заяви, позивач вимагає стягнути на його користь з відповідача заробітну плату за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2018 року у зв'язку з тим, що відповідач безпідставно не допускає його до виконання своїх посадових обов'язків, вважаючи при цьому, що до теперішнього часу він не є звільненим з займаної посади.

Проте наявний в матеріалах справи наказ ТОВ Вторма 3 від 08 листопада 2016 року № 71-К про звільнення позивача з займаної посади з 08 листопада 2016 року за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України) є чинним та ніким не оскаржувався. Тобто факт звільнення позивача відбувся, а вимоги про його незаконність позивачем не заявлялося.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення середньої заробітної плати за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2018 року без вирішення питання щодо законності звільнення позивача.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 стосовно того, що наказ про звільнення №71-К від 08 листопада 2016 року є повною мірою не чинним та не може породжувати будь-які права та обов'язки тому його не потрібно визнавати незаконним в судовому порядку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки таке твердження позивача не виходить за межі його припущень та не узгоджується з порядком розгляду даного питання у відповідності до норм чинного законодавства.

Наведені у апеляційній скарзі доводи ОСОБА_5 про неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, повністю спростовується змістом оскаржуваного рішення, яке є достатньо повним і обґрунтованим, містить переконливі висновки по суті вирішення спору, а також встановленими судом і наведеними вище обставинами справи.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку за період з 08 листопада 2016 року по 21 грудня 2016 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що наказом від 08 листопада 2016 року № 71-К позивач був звільнений з займаної посади з 08 листопада 2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з розрахункового листа ТОВ Вторма 3 по ОСОБА_5 борг підприємства на кінець місяця грудня 2016 року відсутній, повна виплата здійснена 21 грудня 2016 року (а.с.46).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем також надано докази на підтвердження здійснення остаточного розрахунку з відповідачем при звільненні саме 21 грудня 2016 року (а.с.109-113).

Таким чином, при звільненні ОСОБА_5 з останнім проведено повний розрахунок лише 21 грудня 2016 року, що свідчить про порушення відповідачем строків розрахунку при звільненні, передбачені ст.116 КЗпП України, та наявність передбачених ст.117 КЗпП України підстав для виплати позивачеві його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що розраховується у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100.

Доводи апеляційної скарги ТОВ Вторма 3 стосовно того, що проведення з позивачем повного розрахунку було здійснено на дату його звільнення колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються вищезазначеними доказами щодо дати проведення повного розрахунку з позивачем.

Не заслуговують також на увагу і посилання ТОВ Вторма 3 на те, що позивачем не заявлялася вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і тому суд першої інстанції безпідставно стягнув дані грошові кошти, вийшовши за межі позовних вимог. Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених трудових прав, вважаючи, що відповідач неправомірно не допускає його до виконання своїх посадових обов'язків. При цьому, позивачем, у зв'язку з порушенням його прав, заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку. Нормами трудового законодавства передбачена відповідальність підприємства по виплаті коштів за порушення трудових прав працівника. Таким чином, враховуючи зміст заявлених позовних вимог, встановивши всі обставини справи, з метою відновлення порушеного трудового права позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, під час розгляду справи, ОСОБА_5 також зазначав про порушення відповідачем строків розрахунку при звільненні (а.с.35-38) та не заперечував того, що остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати відповідачем здійснено 21 грудня 2016 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю Вторма 3 залишити без задоволення, а рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту судового рішення - 28 вересня 2018 року.

Головуючий О.А. Кузнєцова

Судді: В.О.Бездрабко

І.В.Вейтас