Постанова

від 20.04.2018 по справі 661/802/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Херсон

справа №661/802/17

провадження №22-ц/791/154/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя- доповідач): Чорної Т.Г.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Склярської І.В.

секретар Цулукіані І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені якого діє ОСОБА_3, на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області у складі судді Чирського Г.М. від 16 листопада 2017 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, процентів за користування позикою, інфляційних виплат, 3 % річних у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою, зазначаючи про те, що 27 січня 2016 року передав у власність ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 5 210 євро та 35 740 гривень, які відповідач зобов'язався повернути в строк до 01 серпня 2016 року. На підтвердження укладення договору позики позичальник надав розписку.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 відмовляється виконати належним чином грошові зобов язання за укладеним правочином, до теперішнього часу грошові кошти не повернув, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики, яка станом на 16.03.2017 року становить 4350 євро, що еквівалентно 119 625 грн, та 60 104 грн, всього

179 729 грн.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просивстягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 214 370,68 грн., які складаються з 60 000 грн. - гривневе зобов'язання за договором позики; 3 215 грн. - проценти за користування позикою у розмірі 60 000 грн.; 680,55 грн. - 3 % річних за прострочення сплати позики у розмірі 60 000 грн.; 1996,21 грн. - інфляційного збільшення позики у розмірі 60 000 грн.; 136 372,5 грн. - заборгованість у гривневому еквіваленті позики у розмірі 4 350 Євро; 11 590,72 грн. - гривневий еквівалент процентів за користування позикою у розмірі 4 350 Євро; 515,7 грн. - гривневий еквівалент 3 % річних за користування позикою у розмірі 4 350 Євро, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у загальному розмірі 164 743,10 грн., яка складається: з суми боргу, запозиченої у євро - у розмірі 4350 євро, що еквівалентно 136372 грн. 50 коп., процентів за користуванням позикою, запозиченої у Євро - у розмірі 364,26 Євро, що еквівалентно 11335 грн. 77 коп., 3 % річних за користування позикою, запозиченої у Євро - у розмірі 16,09 Євро, що еквівалентно 504 грн. 42 коп., суми боргу, запозиченої у гривні - у розмірі 15000 грн., процентів за користуванням позикою, запозиченої у гривні - у розмірі 881 грн. 51 коп., 3 % річних за користування позикою, запозиченої у гривні - у розмірі 168 грн. 90 коп. інфляційних виплат - у розмірі 480 грн., судовий збір у розмірі 1647 грн. 43 коп., а всього на загальну суму 166 390 грн. 53 коп., в решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, від імені якого діє ОСОБА_3, просить рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_4 на користь позивача суми боргу у розмірі 60 000 грн., відсотків за користування цими грошовими коштами, 3 % річних і інфляційних втрат скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що за договором позики від 27.01.2016 року ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 35 740грн. та 5210 Євро, які позичальник зобов'язувався повернути позикодавцю до 01.07.2016 року.

На підтвердження укладення договору позики та його умов позичальником складена розписка.

В подальшому сторони договору позики узгодили боргові зобов язання позичальника, які станом на 01.03.2017 року становили: 60104 грн.( які складалися з 45 104 грн. відсотків і 15 000 грн. боргу) та 4350 Євро.

Зазначену заборгованість відповідач визнав, про що свідчить його підпис на проведених сторонами розрахунках здійснених 16.03.2017 року.

26 травня 2017 року ОСОБА_4 надав позивачу розписку про те, що він зобов язується повернути борг в розмірі 60 000 грн. до 01.07.2017 року, а борг в розмірі 4350 Євро до 1.10.2017 року.

Предметом даного спору є стягнення грошових коштів за договором позики, процентів та застосування наслідків порушення договору позичальником.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1048 УК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Обов язок позичальника повернути позику визначений ст. 1049 ЦК України.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом ( правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року у справі № 6-369 цс 15).

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача позики запозиченої в іноземній валюті сторони не оскаржують, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, законність та обгрунтованість судового рішення в цій частині апеляційний суд не перевіряє.

Заявивши вимогу про стягнення грошових коштів в розмірі 60 000 грн, позивач послався на те, що це сума, яка була погоджена з позичальником, який своїм підписом в проведених 16.03.2017 року розрахунках підтвердив наявність станом на 01.03.2017 року боргу в розмірі 15000 грн. та процентів в розмірі 45104 грн. ( а.с.5)

Ця заборгованість визнавалася та неоспорювалася відповідачем.

Враховуючи, що згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, та зважаючи на те, що відповідач добровільно зобов язання, передбачені умовами договору позики не виконує та ухиляється від їх виконання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача суму позики в розмірі 15 000 грн. з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов язання, проценти за позикою, нараховані відповідно до облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами та три проценти річних від простроченої суми, що відповідає вимогам ст.ст. 625,1046,1048,1050 ЦК України.

Приведені позивачем і взяті судом до уваги розрахунки відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Висновки суду в зазначеній вище частині підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до норм ЦПК України та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Перевірені колегією доводи апеляційної скарги в цій частині до уваги не можуть бути прийняті, оскільки вони не спростовують висновків суду і не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи і вказували б на незаконність ухваленого у справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення боргу в розмірі 15 000 грн. процентів за користування цією сумою, 3 % річних, інфляційних виплат, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування в цій частині відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з позичальника решти грошових коштів, а саме 45 000 грн, суд зазначив про те, що ця сума є процентами, розмір яких договором позики не визначений та сторонами не обгрунтований.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки сторони договору позики погодили між собою розмір процентів від суми позики, що було визнано позичальником 16.03.2017 року та зазначено в розписці від 26.05.2017 року, що підтверджує боргове зобов язання відповідача, а тому суд безпідставно відмовив у стягненні цієї грошової суми.

З огляду на наведене, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення 45 000 грн.

При цьому слід зазначити, що оскільки ці грошові кошти відповідач до 01.07.2017 року не повернув, вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України є правомірними і такими, що підлягають задоволенню в розмірі зазначеному позивачем, який відповідачем не спростований.

Отже, апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача боргу в розмірі 46 995,42 грн., який складається з 45 000 грн.( зобов язання визнані позичальником)+ 510,42 грн.( 3% річних від простроченої суми)+1485( розмір інфляційного збільшення).

Вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування 45 000 грн. задоволенню не підлягають, як такі, що не передбачені умовами договору позики та чинним законодавством.

Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2017 року в оскарженій частині скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 46 995, 42 грн.

В решті рішення оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий (підпис) Т.Г. Чорна

Судді: (підпис) Л.В. Пузанова

(підпис) І.В. Склярська

З оригіналом згідно:

Постанова набрала законної сили 20 березня 2018 року

Копія постанови оформлена 13 квітня 2018 року

Суддя Апеляційного суду Херсонської області Т.Г. Чорна