Постанова

від 15.05.2018 по справі 127/23781/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/23781/17

Провадження № 22-ц/772/785/2018

Категорія: 57

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 рокуСправа № 127/23781/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Зайцева А.Ю.,

за участю секретаря Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2018 року та ОСОБА_4 на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2018 року, які постановлені суддею Вінницького міського суду Вінницької області Федчишеним С.А.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ Автомир - Вінниця , ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.07.2017 року у приміщенні ТОВ Автомир - Вінниця ОСОБА_4 замовив та оплатив, за рахунком який йому виставив ФОП ОСОБА_3, автозапчастини, які йому пообіцяли доставити через три дні, однак у вказаний строк автозапчастини так й не були передані позивачу, у зв'язку з чим 31.07.2017 року останній звернувся з письмовою вимогою до відповідачів, про передачу йому замовленого товару.

В свою чергу ФОП ОСОБА_3 направив на адресу ОСОБА_4 лист про неможливість виконати взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з відсутністю запчастин на складі постачальника.

Вказані обставини змусили ОСОБА_4 звернутися до суду з позовом, в якому він просив зобов'язати ТОВ Автомир - Вінниця , ФОП ОСОБА_3 передати йому замовлені автозапчастини, стягнути з ТОВ Автомир - Вінниця та ФОП ОСОБА_3 10000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди, а також витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.01.2018 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ФОП ОСОБА_3 передати ОСОБА_4 дві пружини за каталожним номером 546301Н020, вартістю 1586,31 гривень.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1500 гривень у відшкодування моральної шкоди та 2500 гривень у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.03.2018 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ Автомир - Вінниця 1800 гривень у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 704 гривні у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.01.2018 року ФОП ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважаючи, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, а також стягнути з позивача на його користь судові витрати.

В свою чергу ОСОБА_4 оскаржив в апеляційному порядку додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.03.2018 року. В скарзі посилався на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на недоведеність понесених відповідачами судових витрат, просив вказане додаткове рішення скасувати, а у задоволенні вимог відповідачів про розподіл судових витрат - відмовити. Окрім того, просив стягнути з ФОП ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.8 ч.1 Перехідних положень ЦПК України Апеляційний суд Вінницької області здійснює повноваження до утворення апеляційних судів в апеляційних округах.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, пояснення учасників розгляду справи, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, прийшов до наступного висновку.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду та додаткове до нього рішення не відповідають.

Так, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції, виходив із того, що між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 фактично був укладений договір поставки, а тому вказані відносини регулюються положеннями ст.712 ЦК України. Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, у зв'язку з наступним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 21.07.2017 року ОСОБА_4, в приміщенні ТОВ Автомир - Вінниця , проводив технічний огляд свого автомобіля KIA CEED (ED) 1/6G АКПП. В зв'язку з оглядом вказаного автомобіля позивачу було запропоновано укласти договір на придбання двох пружини з ФОП ОСОБА_5, який надав позивачу рахунок на їх оплату, який ОСОБА_4, відразу ж оплатив.

За правилами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки покупець отримує товар для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Оскільки ОСОБА_4 сплатив за автозапчастини, які він мав намір використовувати для власних потреб, а не для підприємницької діяльності, то на дані правовідносини не розповсюджується правила ст.712 ЦК України.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та помилкового застосував норму матеріального права, яка не регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, в цій частині, спростовують висновки суду, а тому приймаються до уваги.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З викладеного випливає, що 21.07.2017 року ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 досягли згоди та уклади договір купівлі-продажу з попередньою оплатою покупцем товару, а саме двох пружин, на загальну суму 1586,31 гривень.

Частиною 1 ст.662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3, як продавець не виконав.

В зв'язку з чим 28.07.2017 року ОСОБА_4 звернувся з вимогою до відповідачів про передання йому товару в строк семи днів з дня отримання даної вимоги (а.с.7).

В відповіді від 09.08.2017 року ФОП ОСОБА_3 зазначив, що здійснити передачу пружин не є можливим, у зв'язку із їх відсутністю на складі постачальника. При цьому ОСОБА_3 запропонував позивачу отримати сплачені за договором кошти (а.с.8).

Вказане вище спростовує заперечення відповідача, що кошти ним за договором купівлі- продажу фактично отримано не було.

Таким чином, ФОП ОСОБА_3, у визначений семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, не передав попередньо оплачений товар ОСОБА_4

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 ст.665 ЦК України встановлено, що якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до ст.620 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.620 ЦК України у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи, що продавець ФОП ОСОБА_3 в добровільному порядку відмовляється передати попередньо оплачений товар, а саме дві пружини за каталожним номером 546301Н020, вартістю 1586,31 гривень, покупцю ОСОБА_4, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_3 передати попередньо оплачений товар, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до ТОВ Автомир - Вінниця , то вони задоволенню не підлягають, зв'язку з відсутністю договірних правовідносин за укладеним договором.

Судова колегія, як вже зазначалося вище, не приймає до уваги доводи ФОП ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що згідно чеку №62 від 21.07.2017 року (а.с.6) ОСОБА_4, при попередньому оплаті товару за договором купівлі-продажу, перевів грошові кошти ФОП ОСОБА_6, замість відповідача ФОП ОСОБА_3, враховуючи наступне.

Вказані кошти були сплачені ОСОБА_4 в приміщенні ТОВ Автомир - Вінниця , через термінал, 21.07.2017 року в сумі яка була узгоджена сторонами 1586,31 гривні, що дорівнює сумі за рахунком ФОП ОСОБА_9, на рахунок, який визначив продавець. Окрім того, з письмової відповіді ФОП ОСОБА_3 на вимогу ОСОБА_4, як вже зазначалося вище, вбачається, що відповідач фактично підтвердив отримання коштів від позивача.

З поштових переказів ФОП ОСОБА_3 вбачається, що відповідач намагався за повернути ОСОБА_4 сплачені ним кошти у сумі 1586,31 гривень (а.с.35), однак як вбачається з листа ПАТ Укрпошта поштовий переказ №1/0001 від 01.09.2018 року на суму 1586,31 гривню був повернутий відправнику ФОП ОСОБА_3 по закінченню терміну зберігання.

Вказана обставина була визнана відповідачем.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, судова колегія приходить до наступного висновку.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 моральну шкоду, суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст.1167 ЦК України, які на спірні відносини не поширюються, оскільки регулюють позадоговірні (деліктні) відносини. В той час як між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 склалися договірні відносини за договором купівлі-продажу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 5 ч.1 ст.4 ЗУ Про захист прав споживачів встановлено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно з ч.2 ст.22 ЗУ Про захист прав споживачів при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Разом з тим, споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України по справі №6-1575цс16 від 09.11.2016 року.

Частиною 4 ст.263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.2, 3 постанови №4 від 31.03.1995 року Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію ЗУ Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту немайнових прав, які є абсолютними, невідчужуваними і не можуть бути предметом зобов'язання.

Отже, порушенням договірних зобов'язань безпосередньо особисті немайнові права позивача не зачіпаються.

Враховуючи, що вимоги позивача стосуються правовідносин, які виникли з приводу укладання та виконання договірних зобов'язань, дана правова норма не поширюється на випадки, коли моральна шкода завдається порушенням зобов'язання. Тому суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача пред'явлених до ТОВ Автомир - Вінниця , ФОП ОСОБА_3 щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 гривень.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.03.2018 року про розподіл судових витрат, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до п.20 постанови №14 від 18.12.2009 року Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що по справі ухвалене нове рішення, то додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.03.2018 року підлягає скасуванню, у зв'язку з необхідністю проведення нового розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу понесені ОСОБА_4, ТОВ Автомир - Вінниця та ФОП ОСОБА_5, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Частинами 1-5 ст.137 ЦПК України встановлено що, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_3 скористався своїм правом на захист та 01.12.2017 року уклав договір №02-011217 (а.с.23), про надання професійної правничої допомоги, з адвокатом Мунтяном Є.В., розмір якої визначено угодою.

При цьому надав акт виконаних робіт від 24.01.2018 року з детальним їх описом.

Згідно видаткового касового ордеру від 05.12.2017 року ФОП ОСОБА_3 сплатив вказану ним суму 2200,00 гривень (а.с.48).

Крім того, згідно акту виконаних робіт від 12.04.2018 року адвокат Мунтян Є.В. надав ФОП ОСОБА_3, за договором №02-011213, послуги професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції на загальну суму 3000 гривень, які також були оплачені відповідачем за видатковим касовим ордером.

З наведеного випливає, що адвокат Мунтян Є.В. надав ФОП ОСОБА_3 послуги професійної правничої допомоги на загальну суму 5200 гривень.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, за правилами ч.2 ст.141 ЦПК України, судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 судових витрат на користь ФОП ОСОБА_3, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 2600 гривень(1/2 від 5200 гривень) та 960,00 гривень судового збору, понесеного при зверненні до суду з апеляційною скаргою (1\2 від 1920,00 гривень).

Так позивач ОСОБА_4 також поніс витрати на професійну правничу допомогу, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції.

В матеріалах справи міститься відповідні документи - договори, акти виконаних адвокатом робіт, квитанції про їх оплату.

Апеляційним судом встановлено, що адвокат ОСОБА_8 надав ОСОБА_4 послуги професійної правничої допомоги на загальну суму 7500 гривень.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, за правилами ч.2 ст.141 ЦПК України, судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ФОП ОСОБА_3 судових витрат на користь ОСОБА_4, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 3750 гривень (1250 гривень в суді першої інстанції + 2500 гривень в суді апеляційної інстанції).

Також, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачем на користь відповідача ТОВ Автомир - Вінниця , який уклав з адвокатом Мунтяном Є.В. відповідний договір №01-011217 від 01.12.2017 року (а.с.24) про надання правової допомоги, суд апеляційної інстанції приймає до уваги умови укладеної угоди, акт виконаних робіт, документи про їх оплату та виходячи з вимог п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, вважає що вказані витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі позивачем в сумі 1800,00 гривень.

Отже, при оскільки при ухваленні рішення Вінницьким міським судом Вінницької області було порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального, рішення суду разом з додатковим підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.620, 655, 665, 693 ЦК України, ст.ст.141, 367, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2018 року та додаткове рішення цього ж суду від 06 березня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 передати ОСОБА_4 дві пружини за каталожним номером 546301Н020, вартістю 1586,31 гривень.

В задоволенні позовних вимог, щодо відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3750,00 гривень, витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судові витрати, по оплаті судового збору в сумі 960,00 гривень та 2600,00 гривень по оплаті професійної правничої допомоги.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Автомир - Вінниця витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1800,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: О.В. Ковальчук

А.Ю. Зайцев