Постанова

від 07.10.2020 по справі 127/23781/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 127/23781/17

провадження № 61-38292св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Автомир - Вінниця , фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 , представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2018 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2018 року у складі судді Федчишена С. А. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Зайцева А. Ю.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю Автомир - Вінниця (далі - ТОВ Автомир - Вінниця ), фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі -

ФОП ОСОБА_2 ) про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що 21 липня 2017 року у приміщенні

ТОВ Автомир - Вінниця він замовив та оплатив, за рахунком який йому надав ФОП ОСОБА_2 , автозапчастини, які йому пообіцяли доставити через три дні, проте у цей строк замовлення так і не було передано, у зв`язку з чим

31 липня 2017 року він звернувся з письмовою вимогою до відповідачів про передачу йому товару.

В свою чергу, ФОП ОСОБА_2 направив на його адресу лист про неможливість виконати взяті на себе зобов`язання у зв`язку з відсутністю запчастин на складі постачальника.

Зазначав, що внаслідок таких дій відповідачів він зазнав моральних страждань. А тому просив зобов`язати ТОВ Автомир - Вінниця , ФОП ОСОБА_2 передати йому замовлені автозапчастини, стягнути з відповідачів на свою користь 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2018 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ФОП ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 дві пружини за каталожним номером 546301Н020 , вартістю 1 586,31 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 2 500,00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог до ФОП ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 280,00 грн.

У задоволенні позовних вимог до ТОВ Автомир - Вінниця відмовлено.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Автомир - Вінниця 1 800,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу, на користь ФОП ОСОБА_2 704,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу. У задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 у розмірі 623,53 грн відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що між ОСОБА_1 та

ФОП ОСОБА_2 фактично був укладений договір поставки, а тому вказані відносини регулюються положеннями статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Враховуючи, що договір поставки не виконано з вини постачальника - ФОП ОСОБА_2 , що змусило позивача переживати щодо якості ремонту його автомобіля, а тому ФОП ОСОБА_2 зобов`язано передати позивачу дві пружини за каталожним номером, а також стягнуто

з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів на відшкодування моральної шкоди з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2018 року апеляційні скарги ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2018 року та додаткове рішення цього ж суду від 06 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Зобов`язано ФОП ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 дві пружини за каталожним номером 546301Н020 , вартістю 1 586,31 грн.

У задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 960,00 грн та 2 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користьТОВ Автомир - Вінниця 1 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд керувався тим, що оскільки ОСОБА_1 сплатив за автозапчастини, які він мав намір використовувати для власних потреб, а не для підприємницької діяльності, то на дані правовідносини не розповсюджується правила статті 712 ЦК України. Між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу з попередньою оплатою покупцем товару, проте взяті на себе зобов`язання ФОП ОСОБА_2 як продавець не виконав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що порушенням договірних зобов`язань безпосередньо особисті немайнові права позивача не зачіпаються. Враховуючи, що вимоги позивача стосуються правовідносин, які виникли з приводу укладання та виконання договірних зобов`язань, дана правова норма (статті 23 ЦК України) не поширюється на випадки, коли моральна шкода завдається порушенням зобов`язання.

Апеляційний суд також зазначив, що позовні вимоги до ТОВ Автомир-Вінниця задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю договірних відносин за укладеним договором.

Аргументи учасників справи

У червні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди не з`ясували, яким чином ФОП ОСОБА_2 здійснює у приміщенні ТОВ Автомир-Вінниця свою підприємницьку діяльність і на якій підставі веде роздрібну торгівлю саме

у цьому приміщенні на момент укладення правочину між позивачем та відповідачем. Крім того, у подібних судових справах щодо захисту прав споживачів суди не стягують з позивачів (споживачів) судові витрати і витрати на правову допомогу. Суди, встановивши протиправну поведінку і вину ФОП ОСОБА_2 , невірно поклали на позивача відшкодування витрат щодо надання правової допомоги відповідачам, що суперечить чинному законодавству України. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що позивач недостатньо (замало) або взагалі не відчув жодних страждань та моральних переживань внаслідок неправомірної поведінки відповідачів.

У липні 2018 року представник ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову

у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що між сторонами укладений договір має ознаки публічного, який в силу статті 640 ЦК України не було укладено між сторонами, оскільки ОСОБА_1 не прийняв пропозицію ФОП ОСОБА_2 придбати запропонований товар, так як не сплатив на рахунок ФОП ОСОБА_2 обумовлену суму грошових коштів. Тому ФОП ОСОБА_2 має право не виконувати договір, який не був укладений. Вирішальною обставиною у цій справі є наявність чи відсутність оплати товару ОСОБА_1 на рахунок ФОП ОСОБА_2 . Дану обставину суд першої інстанції встановив неправильно, внаслідок неправильного дослідження та оцінки чеку від 21 липня 2017 року № 62, за яким ОСОБА_1 оплатив грошові кошти ФОП ОСОБА_4 , а не

ФОП ОСОБА_2 , до якого пред`явлено позов. Судами не досліджувалась обставина, кому належить приміщення, де здійснювалась оплата ОСОБА_1 , але суди зазначають, що це приміщення належить ТОВ Автомир без будь-яких доказів про це і без визнання даної обставини самим товариством. Докази, які взяли до уваги суди, є неналежними відповідно до статті 77 ЦПК України, оскільки підтвердженням прийняття пропозиції укласти публічний договір

є сплата коштів на рахунок продавця, що зазначений в рахунку на оплату. Належних доказів оплати товару позивачем суду не надано. За таких обставин, судами попередніх інстанцій порушено принцип диспозитивності. Крім того, суди помилково стягнули витрати на професійну правничу допомогу, оскільки договір № 77/1 про надання правової допомоги між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був неукладеним, оскільки не підписаний ОСОБА_1 . Суд першої інстанції безпідставно частково задовольнив позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, за відсутності обґрунтованого розрахунку понесеної моральної шкоди та не зазначення, в чому саме вона полягає. Апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, але

з міркувань, що порушено договірні зобов`язання, а не особисті немайнові права позивача, а тому відсутня моральна шкода. Скасувавши повністю рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не прийняв рішення щодо позовних вимог до ТОВ Автомир-Вінниця .

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скарги.

Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано.

Рух справи

Ухвалами Верховного Суду від 25 жовтня та 05 грудня 2018 року відкрито касаційні провадження у малозначній справі враховуючи доводи щодо виняткового значення для заявника результатів вирішення цієї справи і її значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1 у приміщенні ТОВ Автомир - Вінниця проводив технічний огляд свого автомобіля KIA CEED (ED) 1/6 G АКПП. У зв`язку з оглядом транспортного засобу позивачу запропонували придбати дві пружини.

ФОП ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 рахунок на оплату № ФОПКі-1882 від

21 липня 2017 року на загальну суму 1 586,31 грн., який оплачений через термінал (товарний чек від 21 липня 2017 року № 149), що знаходиться

в приміщенні ТОВ Автомир - Вінниця .

Відповідно до рахунку на оплату від 21 липня 2017 року № ФОПКі-1882 видача товару проводиться після надходження коштів на розрахунковий рахунок.

Замовлений та оплачений товар ОСОБА_1 не отримав та 28 липня 2017 року звернувся з вимогою до відповідачів про передання йому товару у строк семи днів з дня отримання цієї вимоги.

Згідно з відповіддю ФОП ОСОБА_2 від 09 серпня 2017 року здійснити передачу запасних частин не представляється можливим у зв`язку з їх відсутністю на складі постачальника.

Відповідно до чеку від 21 липня 2017 року № 62 та штампу на рахунку на оплату від 21 липня 2017 року № ФОПКі-1882 з відміткою сплачено ОСОБА_1 виконано умови договору та внесені кошти у той самий день.

ФОП ОСОБА_2 у визначений строк з дня пред`явлення вимоги не передав попередньо оплачений товар ОСОБА_1 .

Згідно з поштовими переказами ФОП ОСОБА_2 намагався повернути ОСОБА_1 сплачені ним кошти в сумі 1 586,31 грн, проте відповідно до листа ПАТ Укрпошта поштовий переказ від 01 вересня 2018 року № 1/0001 повернутий відправнику ФОП ОСОБА_2 по закінченню терміну зберігання.

Відповідно до пунктів 18, 22 частини першої статті 1 Закону України Про захист прав споживачів продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних

з підприємницькою діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку

з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що: виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України

і статей 4 та 22 Закону України Про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено .

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

За встановлених обставин порушення зобов`язання ФОП ОСОБА_2 щодо передачі ОСОБА_1 придбаного товару суд першої інстанції зробив правильний висновок про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 щодо компенсацію моральної шкоди, а апеляційний суд помилково скасував судове рішення в цій частині, яке відповідає закону.

В частині позовних вимог про зобов`язання ФОП ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 дві пружини за каталожним номером 546301Н020 вартістю 1 586,31 грн. суд апеляційної інстанції послався на статті 662, 663, 693 ЦК України щодо права покупця за договором купівлі-продажу вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Разом з цим апеляційний суд не звернув увагу, що частиною другою статті 655 ЦК України встановлено, що якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками , покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 ЦК України.

Відповідно до статті 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками , кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання. Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками,

у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування.

Тлумачення статті 620 ЦК України дає підстави для висновку, що вимагати примусового виконання обов`язку боржника передати кредитору річ як наслідок порушенням зобов`язання можливо лише стосовно індивідуально визначеного майна .Тому такий спосіб захисту прав кредитора не може застосовуватись стосовно речей, визначених родовими ознаками, або у разі встановлення відсутності у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок про зобов`язання ФОП ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 дві пружини за каталожним номером 546301Н020 , вартістю 1 586,31 грн.

Колегія суддів також не погоджується з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2018 року та з додатковим рішенням цього ж суду від 06 березня 2018 року в частині розподілу між сторонами судових витрат, оскільки він не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, згідно якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо його звільнення від сплати (компенсації) і інших (крім судового збору) судових витрат відповідно до статті 22 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки зазначене положення закону такого не передбачає. Так само законодавство України не містить норм, які б давали підстави для висновку, що звільнена законом від сплати судового збору особа автоматично звільняється

і від сплати (компенсації) інших судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції та частково рішення суду першої інстанції ухвалені

з порушенням норм матеріального і процесуального права. В частині позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судового збору, відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ Автомир - Вінниця , стягнення з позивача на користь ТОВ Автомир - Вінниця витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, без зазначення підстав такого скасування. У зв`язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції і додаткове рішення цього суду в частині позовних вимог про зобов`язання ФОП ОСОБА_2 передати товар, розподілу судових витрат між позивачем та ФОП ОСОБА_2 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині вимог про зобов`язання ФОП ОСОБА_2 передати товар, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною десятою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, тому судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на правову допомогу, понесені сторонами, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір заявлених вимог - 11 586,31 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 1 500,00 грн (12,95 %). Оскільки позивач у суді першої інстанції сплатив 2 500,00 грн витрат на правову допомогу, а ФОП ОСОБА_2 - 2 200,00 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 323,75 грн судових витрат, а з позивача на користь відповідача 1 915,10 грн судових витрат. Різниця судових витрат, що підлягає сплаті сторонами, становить

1 591,35 грн на користь відповідача.

Оскільки позивач у суді апеляційної інстанції сплачено 5 000,00 грн витрат на правову допомогу, а ФОП ОСОБА_2 - 3 000,00 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 647,50 грн судових витрат, а з позивача на користь відповідача 2 611,50 грн судових витрат. Різниця судових витрат, що підлягає сплаті сторонами, становить 1 964,00 грн на користь відповідача.

Оскільки позивачем у суді касаційної інстанції сплачено 6 000,00 грн витрат на правову допомогу, а ФОП ОСОБА_2 - 3 000,00 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 777,00 грн судових витрат, а з позивача на користь відповідача 2 611,50 грн судових витрат. Різниця судових витрат, що підлягає сплаті сторонами, становить 1 834,50 грн на користь відповідача.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 413, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2018 року скасувати.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2018 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зобов`язання передати товар, розподілу витрат на правничу допомогу між фізичною особою - підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зобов`язання передати товар відмовити.

В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від

24 січня 2018 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 різницю витрат на правничу допомогу, понесених сторонами у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції, переглядом справи у суді касаційної інстанції, в сумі

5 389,85 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2018 року, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2018 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2018 року в скасованих частинах втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук