ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
15 травня 2018 р. Справа № 904/782/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько - німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" до відповідача 1: Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" Товариство з обмеженою відповідальністю"відповідача 2: Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення заборгованості в сумі 111 213, 43 грн,
за участі представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1В, довіреність № б/н від 05.01.2018 року
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: ОСОБА_2, довіреність № 436-юр від 28.12.2017 року
СУТЬ СПОРУ :
У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" Товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (відповідач 2) про стягнення з відповідача-1 1 000,00 грн, а з відповідача- 2 111 213, 43 грн, з яких 108 360, 00 грн - основний борг, 783,75 грн - 3% річні, 2 069,68 грн - інфляційні.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 108 360,00 грн мотивовані неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором №1447-17 ДС від 26.09.2017 року в частині оплати за виконані роботи (послуги).
Вимоги до відповідача-1 обґрунтовані тим, що за умовами укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору поруки №1447-17 УС від 26.09.2017 року, останній взяв на себе зобов'язання у випадку невиконання відповідачем-2 (боржником) свого обов'язку, передбаченого договором №1447-17 ДС від 26.09.2017 року, відповідати перед позивачем за зобов'язаннями боржника в межах суми 1 000,00 грн.
03.04.2018 року на адресу Господарського суду Рівненської області разом з позовною заявою та доданими до неї документами надійшла ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2018 року про передачу позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" Господарському суду Рівненської області за виключною підсудністю.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/782/18, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 25.04.2018 року.
Ухвалою суду від 25.04.2018 року розгляд справи відкладено на 15.05.2018 року.
10.05.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній визнає позовні вимоги та просить суд відстрочити виконання рішення, так як ПрАТ РІВНЕАЗОТ є бюджетоутворюючим підприємством, яке на сьогоднішній день перебуває в скрутному фінансовому становищі, наявна загроза банкрутства підприємства.
У судове засідання 15.05.2018 року з'явились представники позивача та відповідача 2. Представник відповідача 1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час місце та дату проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення процесуальних документів.
В судовому засіданні 15.05.2018 року представник позивача подав заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача - 1 1000, 00 грн. В решті позову підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, а відтак дана заява приймається судом до розгляду.
Представник відповідача - 2 в судовому засіданні підтвердив та не заперечував надання позивачем послуг по виконанню робіт із проведення позачергового технічного огляду після експертного обстеження посудин, що працюють під тиском, технічних трубопроводів пари та гарячої води, вантажопідіймальних механізмів в цеху А -2.
На підставі ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 15.05.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, суд
ВСТАНОВИВ:
26.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько-німецького підприємства "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (позивач, виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Рівнеазот" (відповідач - 2, замовник) укладено договір № 1447-17-ДС.
Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручив та зобов'язався оплатити, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати роботи із проведення позачергового технічного огляду (зовнішній огляд, випробовування з використанням акустично-емісійного контролю) після експертного обстеження (технічного діагностування) згідно Постанови КМУ № 687 від 26.05.2004 року (п.10) посудин, що працюють під тиском, технічних трубопроводів, трубопроводів пари та гарячої води, вантажопідіймальних механізмів в цеху А (повний перелік обладнання закріплено в п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору, вартість послуг узгоджена сторонами у Протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1) та складає 116 760,00 грн, у тому числі - 19 460,00 грн ПДВ.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.03.2018 року (п. 8.1 договору). Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками печаток юридичних осіб.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином на загальну суму 108 360,00 грн, що підтверджується ОСОБА_1 здачі-приймання наданих послуг (робіт) № 1 від 29.09.2017 року.
Відповідно до п. 4.2. договору, оплата за наданні послуги (роботи) здійснюється шляхом перерахування грошових коштів замовником на рахунок виконавця після підписання сторонами акту приймання-передачі послуг протягом 20 діб.
Відповідач оплату за договором на загальну суму 108 360,00 грн не здійснив. Таким чином, сума заборгованості за договором №1447-17-ДС від 26.09.2017 року складає 108 360,00 грн.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
На підставі договору №1447-17-ДС від 26.09.2017 року між сторонами виникли відносини з надання послуг.
Згідно зі ст. 901 названого Кодексу одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до приписів ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем - 2 не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ним здійснено перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових сум за надані послуги на загальну суму 108 360,00 грн.
З огляду на встановлений судом факт надання позивачем послуг за договором №1447-17-ДС від 26.09.2017 року та порушення відповідачем зобов'язань зі сплати цих послуг, наявні правові підстави для стягнення боргу у розмірі 108 360,00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача -2 3% річних у розмірі 783, 75 грн та втрат від інфляції у розмірі 2069, 68 грн суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, ч.1 ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідальність у вигляді сплати річних наступає у випадку прострочення оплати отриманих послуг.
Позивач вимагає застосування до відповідача відповідальності згідно зі ст. 625 ЦК України за несвоєчасну оплату отриманих послуг за договором №1447-17-ДС від 26.09.2017 року.
До позовної заяви позивачем додано розрахунок трьох процентів річних та втрат від інфляції.
Відповідачем -2 не надано суду доказів оплати у встановлений договором строк наданих позивачем послуг на суму 108 360. 00 грн.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 218 ГК України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами право порушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2. ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 3.2 вказаної постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що розмір перших складає 783,75 грн (при заявленому - 783,75грн), других - 2 069,68 грн (при заявленому - 2 069,68 грн), отже 3% річних та інфляційні підлягають до задоволення у заявленому розмірі.
Крім того, 26.09.2017 року між позивачем (кредитор) та відповідачем - 1 (поручитель) укладено договір поруки.
Додатком № 1 до договору поруки встановлено, що боржником виступає Приватне акціонерне товариство РІВНЕАЗОТ , а поручителем - Українсько-німецьке науково-виробниче підприємство Технічний центр діагностики та експертизи Товариство з обмеженою відповідальністю.
У випадку невиконання боржником будь - якого обов'язку, передбаченого п.1 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за зобов'язаннями боржника у межах суми, вказаної у п. 2 договору поруки, відповідно до якого розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою в розмірі 1 000,00 грн.
Судом встановлено, що 15.05.2018 року позивач через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подав клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача - 1 за договором поруки № 1447-17-УС від 26.09.2017 року 1 000, 00 грн. Відповідно до ч.1 ст.46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Враховуючи зазначене та те, що заява позивача про відмову від стягнення з відповідача - 1 частини позовних вимог, а саме 1 000, 00 грн підписана уповноваженим представником позивача та підтверджена останнім в судовому засіданні 15.05.2018 року, її зміст не суперечить чинному законодавству і не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає відмову позивача від стягнення з відповідача 1 - 1 000, 00 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Таким чином, оскільки позивач відмовився від стягнення з відповідача 1 - 1 000, 00 грн та відмову прийнято судом, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 904/782/18 в частині стягнення з відповідача 1 - 1 000, 00 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача -2 на користь позивача 111 213, 43 грн заборгованості, з яких: 118 360, 00 грн основний борг, 783, 75 грн - 3% річних та 2 069,68 грн інфляційних.
Крім того, у відзиві на позов відповідач просить суд на підставі ст. 239 ГПК України відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців у зв'язку з тим, що ПрАТ РІВНЕАЗОТ є бюджетоутворюючим підприємством, яке на сьогоднішній день перебуває в скрутному фінансовому становищі та наявна загроза банкрутства підприємства.
Як зазначає відповідач, тривалий час у 2017 році, після повного припинення газопостачання з 07.03.2017 року було повністю припинено виробничу діяльність структурних підрозділів підприємства та оголошено вимушений простій (наказ № 293 від 10.04.2017 року- копія додається).
Також зазначає, що рентабельність підприємства прямо пропорційно залежить від випуску продукції та попиту її на ринку. При цьому, грошові кошти підприємство отримує лише після випуску та продажу продукції, що відповідно впливає на наявність обігових коштів.
Крім того наголошує на тому, що на теперішній час, попит на азотні добрива значно впав, це відбулося у зв'язку з підняттям цін на електроенергію та природний газ, що призвело до збільшення собівартості товару, а отже і його ціни. Керівництво підприємства здійснює всі можливі заходи для стабілізації та забезпечення життєдіяльності підприємства в умовах зростання кризових явищ в Україні.
Відповідно до копій декларацій на прибуток долучених відповідачем до матеріалів справи, кредиторська заборгованість станом на 31.08.2017 року становить 25 910 821, 27 грн, дебіторська заборгованість станом на 31.08.2017 року становить 3 836 821,32 грн.
Крім того, відповідач повідомляє, що постановою головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 21.12.2017 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 55154344 накладеного арешт на грошові кошти ПрАТ РІВНЕАЗОТ , що містяться на всіх рахунках у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в розмірі 7 913 571, 29 грн, а тому підприємство було позбавлене можливості здійснювати видаткові операції по рахунках.
Зазначає, що з 07.03.2018 року ПрАТ РІВНЕАЗОТ знову повністю зупинило виробничу діяльність.
Також відповідач наголошує на тому, що до негативних наслідків для підприємства, які зумовили його скрутне фінансове становище належать інфляційні процеси в економіці держави, які не залежать від діяльності ПАТ РІВНЕАЗОТ . Зростання індексу інфляції, коливання курсу гривні, нестабільна соціально - політична, економічна ситуація в країні, негативно впливають на діяльність підприємства, що має наслідком зниження фінансових показників.
Водночас відповідно до вимог чинного законодавства, ПрАТ РІВНЕАЗОТ двічі на місяць зобов'язано виплачувати заробітну плату працівникам. Середньооблікова кількість штатних працівників підприємства станом на 01.04.2017 року становила 2 712 осіб (фонд оплати праці усіх працівників становить близько 23 695 300, 00 грн). Заборгованість із заробітної плати станом на 01.10.2017 року становить 54 499 617, 38 грн.
Крім того, просить суд також врахувати, що відповідно до Договору № 1798 від 25.11.2005 року, ПрАТ РІВНЕАЗОТ здійснює очистку каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод усього міста Рівне. РОВКП ВКГ Рівнеоблводоканал має заборгованість перед ПрАТ РІВНЕАЗОТ , яка станом на 16.05.2017 року становила 11 238 581, 67 грн. На теперешній час, наявність заборгованості підтверджена також рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.07.2017 року по справі № 918/225/17, яке набрало законної сили. Дану заборгованість РОВКП ВКГ Рівнеоблводоканал не оплачена (довідка про розмір заборгованості та копія рішення додаються). Відтак, утримання очисних споруд здійснюється за власні кошти ПрАТ РІВНЕАЗОТ . Такі обставини спричиняють додаткові непередбачувані витрати на забезпечення належної діяльності очисних споруд, оскільки перебої в їхній роботі можуть призвести до значного забруднення навколишнього природного середовища в межах усього міста.
Як зауважує відповідач, усі вищезазначені обставини значно ускладнять можливість забезпечення своєчасного виконання ПрАТ РІВНЕАЗОТ взятих на себе грошових зобов'язань перед позивачем і відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, просить суд відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців.
Заслухавши пояснення представника відповідача-2 та заперечення представника позивача проти відстрочення виконання рішення, оцінивши подані суду докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.
При цьому суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Так, ст. 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно із ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 331 ГПК України підставою для розстрочення виконання рішення є обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд, давши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати заборгованість, вважає, що наведені боржником обставини не є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів в сумі 111 213, 43 грн на користь стягувача.
На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 237-241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" Товариство з обмеженою відповідальністю" 1 000,00 грн. боргу.
2. Позов задоволити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, м. Рівне, Рівне - 17, код ЄДРПОУ 5607824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько - німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (49040, м. Дніпро, пров. Джинчарадзе, буд. 8, код ЄДРПОУ 32349901) 118 360,00 грн. основного боргу, 783,75 грн. 3 % річних, 2 069,68 грн. інфляційних та 1762, 00 грн. судового збору.
Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2018 року.
Суддя Церковна Н.Ф.
Суд | Господарський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 15.05.2018 |
Оприлюднено | 21.05.2018 |
Номер документу | 74092279 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Рівненської області
Церковна Н.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні