Постанова

від 05.09.2018 по справі 904/782/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Справа №904/782/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В.

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення господарського суду Рівненської області від 15.05.2018 р. у справі №904/782/18 (суддя Церковна Н.Ф., повний текст рішення складено 21.05.2018 р.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС"

до 1) Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" Товариство з обмеженою відповідальністю"

2) приватного акціонерного товариства "Рівнеазот"

про стягнення заборгованості в сумі 111 213,43 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.05.2018р. у справі №904/782/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" 108360,00 грн. основного боргу, 783,75 грн. 3% річних, 2069,68 грн. інфляційних (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.06.2018 р. щодо суми основного боргу, що підлягає стягненню). Закрито провадження у справі в частині стягнення з Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" товариство з обмеженою відповідальністю" 1000,00 грн. боргу.

В обґрунтування свого рішення суд, посилаючись на ст.193 ГК України, ст.ст.11, 509, 629, 901, 903 ЦК України, встановивши факт надання позивачем послуг за договором №1447-17-ДС від 26.09.2017 р. та порушення відповідачем зобов'язань зі сплати цих послуг, вказав про наявність правових підстав для стягнення боргу в розмірі 108360,00 грн. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-2 3% річних у розмірі 783,75 грн. та втрат від інфляції у розмірі 2069,68 грн. суд першої інстанції дійшов висновку про їх законність та обґрунтованість, беручи до уваги норми ст. 526, 625 ЦК України, ст.218 ГК України. Крім того, враховуючи те, що заява позивача про відмову від стягнення з відповідача-1 частини позовних вимог, а саме 1000, 00 грн. підписана уповноваженим представником позивача та підтверджена останнім в судовому засіданні 15.05.2018 року, її зміст не суперечить чинному законодавству і не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд прийняв відмову позивача від стягнення з відповідача-1 - 1000,00 грн. Таким чином, оскільки позивач відмовився від стягнення з відповідача-1 - 1000,00 грн. та відмову прийнято судом, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 904/782/18 в частині стягнення з відповідача-1 - 1 000, 00 грн.

При розгляді справи в суді першої інстанції приватним акціонерним товариством "Рівнеазот" було заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду строком на 6 місяців.

Господарський суд Рівненської області при складенні рішення надав оцінку клопотанню відповідача-2 в мотивувальній частині та дійшов висновку про відмову у його задоволенні. Зокрема, суд, посилаючись на ст.239, 331 ГПК України, давши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати заборгованість, вказав, що наведені боржником обставини не є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів в сумі 111213,43 грн. на користь стягувача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 15.05.2018р. у справі №904/782/18 в частині відмови у відстроченні виконання рішення та прийняти нове рішення, яким виконання рішення господарського суду Рівненської області від 15.05.2018 р. у справі №904/782/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" про стягнення заборгованості за договором №1447-17-ДС від 26.09.2017 р. відстрочити строком на 6 (шість) місяців (з урахуванням заяви про уточнення вимог прохальної частини апеляційної скарги від 12.07.2018 р. №1385-юд - а.с.132-134).

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, не врахував наявність поважних причин та об'єктивних обставин, які мають істотне значення для відстрочення виконання рішення. Апелянт, зокрема, зазначає, що приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" є бюджетоутворюючим підприємством, яке на сьогоднішній день перебуває в скрутному фінансовому становищі та наявна загроза банкрутства підприємства. Крім того, відповідач вказує, що тривалий час у 2017 році, після повного припинення газопостачання з 07.03.2017 р. було повністю припинено виробничу діяльність структурних підрозділів підприємства та оголошено вимушений простій, з 07.03.2018 р. знову повністю зупинено виробничу діяльність. Також зазначає, що рентабельність підприємства прямо пропорційно залежить від випуску продукції, а оскільки на теперішній час, попит на азотні добрива значно впав, тому відповідно відбувається вплив на наявність обігових коштів товариства.

Апелянт повідомляє, що згідно поданих податковому органу податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2017 рік об'єкт оподаткування приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" є від'ємним та становить -14810508684,00 грн., кредиторська заборгованість станом на 31.03.2018 року становить 25910821,27 грн., дебіторська заборгованість станом на 31.03.2018 року становить 3836821,32 грн. Заборгованість із заробітної плати працівникам підприємства станом на 02.05.2018 р. становить 54 499 617, 38 грн.

Також відповідач звертає увагу, що постановою головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 21.12.2017 р. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 55154344 накладено арешт на грошові кошти приватного акціонерного товариства "Рівнеазот", що містяться на всіх рахунках у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в розмірі 7913571,29 грн., а тому підприємство було позбавлене можливості здійснювати видаткові операції по рахунках.

Як на підставу для відстрочки виконання рішення скаржник також вказує на зростання індексу інфляції, коливання курсу гривні, нестабільну соціально-політичну, економічну ситуацію в країні, що має наслідком зниження фінансових показників та не залежить від діяльності відповідача-2.

Крім того, просить суд також врахувати, що відповідно до договору №1798 від 25.11.2005 р., приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" здійснює очистку каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод усього міста Рівне. РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" має заборгованість перед відповідачем-2, яка станом на 03.05.2018 р. становила 15110490,42 грн. Відтак, утримання очисних споруд здійснюється за власні кошти приватного акціонерного товариства "Рівнеазот". Такі обставини спричиняють додаткові непередбачувані витрати на забезпечення належної діяльності очисних споруд, оскільки перебої в їхній роботі можуть призвести до значного забруднення навколишнього природного середовища в межах усього міста.

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі. Позивач вказує, що відповідач-2 не повідомив позивача про важке фінансове становище на підприємстві, натомість прийняв надані послуги (роботи). Крім того, посилаючись на ст.614 ЦК України, вказує, що на адресу позивача не надходило від відповідача-2 жодних пропозицій щодо проведення розрахунків за наданні послуги.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У відповідності до ч.1,3 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, зокрема, повинен враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору, стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст.331 ГПК України).

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. З огляду на що, суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 цього кодексу. Відповідно до вказаної статті суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Водночас, згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті рішення про відстрочення виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника. Отже, відстрочення не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення фінансового стану боржника. Така відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес стягувача.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище приватного акціонерного товариства "Рівнеазот", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик згідно ч.1 ст.42 Господарського кодексу України, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що наведені відповідачем-2 в апеляційній скарзі обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність апелянта, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається приватне акціонерне товариство "Рівнеазот", лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим.

При цьому, фінансове становище приватного акціонерного товариства "Рівнеазот", є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої відповідач-2 мав планувати свої видатки, зокрема, і на оплату наданих послуг (робіт) згідно договору №1447-17-ДС від 26.09.2017 р., оскільки був обізнаний про вартість послуг, узгоджену сторонами у Протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1 - а.с.20) та строк настання розрахунку, самостійно визначивши такий строк у вказаному договорі.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що договір на виконання робіт із проведення позачергового технічного огляду був укладений сторонами 26.09.2017 р., тобто обставини, на які скаржник посилається як на підставу для відстрочення виконання рішення вже існували на момент підписання договору, оскільки у відзиві на позовну заяву (а.с.69-70) останній обґрунтовує поважність причин для відстрочення обставинами станом на березень-квітень 2017 р.

Посилання скаржника на відсутність можливості здійснювати видаткові операції по рахунках, у зв'язку з постановою головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 21.12.2017 р. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 55154344, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках приватного акціонерного товариства "Рівнеазот", оцінюється судом критично, оскільки згідно п.4.2 договору №1447-17-ДС від 26.09.2017 р. оплата за наданні послуги (роботи) здійснюється шляхом перерахування грошових коштів замовником на рахунок виконавця після підписання сторонами акту приймання-передачі послуг протягом 20 діб.

Акт здачі-приймання наданих послуг (робіт) №1 на загальну суму 108360,00 грн. (а.с.21), який підтверджує виконання позивачем своїх зобов'язань за договором належним чином, підписано 29.09.2017 р., тобто оплата за наданні послуги мала бути здійснена до 19.10.2017 р., натомість арешт на грошові кошти відповідача-2 накладено 21.12.2017 р., що не перешкоджало скаржнику оплатити надані послуги (роботи) вчасно.

З огляду на вказане колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача-2, у зв'язку з несвоєчасною оплатою наданих послуг (робіт) позивачем.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на ту обставину, що при наданні відстрочення виконання рішення строком на 6 місяців, стягувач, товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог позивача з відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України за період такого відстрочення та останній понесе збитки від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в економіці країни.

Враховуючи викладене, дотримуючись принципу пропорційності та справедливого балансу між інтересами стягувача та боржника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені боржником обставини не є такими, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення про стягнення грошових коштів в сумі 111213,43 грн. на користь стягувача.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 15.05.2018 р. у справі №904/782/18 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "06" вересня 2018 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.