Рішення

від 18.05.2018 по справі 815/6181/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6181/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Громадська організація «Мангуст» , про визнання протиправним та скасування рішення від 28.04.2017 року, визнання протиправною та скасування постанови від 28.04.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Громадська організація «Мангуст» , про визнання протиправними та скасування рішення від 28.04.2017 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, прийнятого стосовно гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1 та постанови від 28 квітня 2017 року про заборону в'їзду в Україну строком на три роки гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1, визнання протиправною та скасування постанови від 28.04.2017 року (а.с.54-59).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що що 28 квітня 2017 року при проходженні митного кордону в аеропорту м. Одеса, посадовими особами відповідача було відмовлено у перетинанні державного кордону України гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1, який прибув для участі в міжнародних спортивних змаганнях з панкратіону, організованих ГО «Мангуст» . Співробітники прикордонної служби обґрунтували свою відмову тим, що позивач, начебто, не міг підтвердити мету запланованого перебування на території України. Однак, позивач стверджує, що такі доводи прикордонної служби є хибними та неправдивими, оскільки проведення міжнародних спортивних змагань з панкратіону було заплановано заздалегідь з повідомленням правоохоронних органів. Проте, незважаючи на вищевказане, посадовими особами прикордонної служби прийнято стосовно позивача рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, а також постанову про заборону в'їзду в Україну строком на три роки. Позивач не погоджується з рішеннями прикордонної служби, посилаючись на те, що з його боку та з боку ГО «Мангуст» були надані усі документи, передбачені законодавством України, на підтвердження законного перетинання державного кордону та подальшого перебування на території України, підтвердження мети поїздки, а спірними рішеннями порушено права та інтереси позивача, як іноземця та спортсмена, який, у зв'язку із забороною в'їзду в Україну строком на три роки, не зможе приймати участь у спортивних змаганнях, які проводитимуться на території України.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву (а.с.70-77), відповідно до якого вказано, що за результатами контролю першої лінії, на виконання наказу начальника Одеського прикордонного загону від 22.11.2013 №60-од «Про затвердження Порядку організації та здійснення процедур другої лінії, порядку обліку та зберігання звітних матеріалів за результатами їх проведення» , розпорядження начальника Одеського прикордонного загону «Про заходи щодо контролю в'їзду на територію України громадян ОСОБА_4» , щодо позивача проведено заходи контролю другої лінії. Співбесіду було проведено у присутності зустрічаючої сторони та за участі співробітників оперативно-розшукового відділу. В ході співбесіди встановлено, що позивач не зміг підтвердити мету запланованого перебування на території України, а саме: не мав достатньо коштів для перебування на території України протягом 8-ми діб, згідно вимог Постанови КМУ №884 від 04.12.2012; не мав броні готелю; офіційного запрошення від організаторів змагань; плутався у поясненнях де буде проживати та що робити окрім участі у змаганнях 1-го травня; не мав зворотних квитків; не мав чіткої відповіді щодо місця постійного мешкання (перебування). За результатами контролю другої лінії, на підставі отриманих оперативних даних, інформації під грифом та пропозиції від підрозділів ОРВ та СБУ, відповідачем, на підставі п. 4 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» , прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1. Також, в обґрунтування правомірності прийнятих рішень, відповідач зазначив, що відповідно до раніше підписаних планів взаємодії з підрозділом СБУ, прикордонну службу було проінформовано про наявну оперативну інформацію щодо безпосередньої участі ГО «Мангуст» шляхом залучення своїх представників в спробах захоплення будівель органів державної влади, масових заходах в м. Одесі в період травневих свят, які (особи) прибували на територію України під виглядом учасників спортивних змагань. За таких обставин, на підставі ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» начальником Одеського прикордонного загону прийнято постанову про заборону в'їзду позивачу в Україну строком на три роки, а тому відповідач вважає, що діяв у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Третьою особою надано до суду письмові пояснення (а.с.131-132), відповідно до яких ГО Мангуст просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

28 квітня 2017 року позивач ОСОБА_1, громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув до м. Одеса, пункт пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення «Одеса-аеропорт» , авіарейсом сполучення «Стамбул-Одеса» .

Під час здійснення прикордонного контролю інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби «Одеса-аеропорт» Одеського прикордонного загону прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну громадянину ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1.

Так, підставою для прийняття рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю від 28 квітня 2017 року зазначено частину першу статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль» , з причин не підтвердження мети запланованого перебування на території України. Примірник рішення позивач отримав під розписку 28 квітня 2017 року (а.с. 10).

Також, 28 квітня 2017 року начальником Одеського прикордонного загону затверджено постанову про заборону в'їзду в Україну, згідно якої за результатами розгляду матеріалів стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3, встановлено порушення ним у пункті пропуску через державний кордон України правил перетинання державного кордону України, у звязку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» , відповідач постановив заборонити позивачу в'їзд в України строком на три роки (а.с. 36).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями посадових осіб Одеського прикордонного загону, які обмежують позивачу в'їзд на територію України, у тому числі для участі у спортивних змаганнях, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про скасування спірних рішень.

Представник позивача стверджував, що метою запланованого перебування позивача на території України була участь у спортивних змаганнях, організованих ГО «Мангуст» .

Натомість відповідач зазначив, що мета запланованого перебування позивача на території України не підтверджена. Крім того, на підставі отриманої оперативної інформації, стосовно позивача прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» .

Розглядаючи даний спір та вирішуючи справу по суті заявлених позовниз вимог, суд виходить з наступного.

Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI визначає правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль» , прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Прикордонний контроль здійснюється, зокрема, щодо осіб, які перетинають державний кордон.

У відповідності з ч. 4 ст. 2 Закону, прикордонний контроль щодо осіб, які перетинають державний кордон, включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб; 3) виконання доручень правоохоронних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон.

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль» , прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов'язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб.

За приписами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» , перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною другою статті 6 Закону визначено, що початком здійснення прикордонного контролю особи, є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» , прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів проводяться з урахуванням оцінки ризиків, що здійснюється за методиками, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (ч. 5 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» ).

Стаття 8 Закону України «Про прикордонний контроль» визначає умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну.

Так, за приписами ч. 1 цієї статті, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; 3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.

Згідно вимог ч. 2 ст. 8 Закону, іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону України «Про прикордонний контроль» , прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.

Процедура здійснення контролю першої лінії, передбачає проведення перевірки: 1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; 2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; 3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прикордонний контроль» ).

Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в'їзду в Україну, та передбачає: 1) встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; 2) з'ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про прикордонний контроль» ).

Порядок (884-2013-п) підтвердження достатнього фінансового забезпечення для перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за її межі, а також його розмір визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами здійснення контролю другої лінії громадянину ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1 відмовлено у перетинанні державного кордону України, у зв'язку із тим, що ним не підтверджена мета запланованого перебування на території України.

Під час судового розгляду зазначеної справи, представник позивача стверджував, що позивач 28 квітня 2017 року прибув до України, м. Одеса, для участі у спортивних змаганнях на запрошення громадської організації «Мангуст» , якою 01 травня 2017 року в м. Одесі, концерт-хол «Одеса» , проводився захід - «Кубок з професійного Панкратіону GOLDEN MONGOOSE» .

Також з матеріалів справи судом встановлено, що 12 квітня 2017 року громадською організацією «Мангуст» направлено повідомлення в Приморський ВП в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області та Головне управління Національної поліції в Одеській області про те, що 01 травня 2017 року в м. Одесі ГО «Мангуст» та спортивним клубом «Мангуст» проводитиметься спортивно-масовий захід «Кубок з професійного Панкратіону GOLDEN MONGOOSE» , та з проханням забезпечити громадський порядок та безпеку під час проведення вказаного заходу, що відбудеться 01 травня 2017 року о 19 год. 00 хв., за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, буд. 5, концерт-хол «Одеса» (а.с. 12-13).

До матеріалів справи представником позивача додано лист-запрошення громадської організації «Мангуст» від 21 квітня 2017 року, яким для участі у спортивних змаганнях «Кубок з професійного Панкратіону GOLDEN MONGOOSE» , який проводитиметься 01 травня 2017 року о 19 год. 00 хв. в м. Одесі, концерт-хол «Одеса» , громадська організація запрошує, зокрема гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до вказаного запрошення, в період перебування на території України з 28 квітня по 03 травня 2017 року запрошені спортсмени будуть розміщені в готелі «Одеса» , за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, 5. Фінансові витрати, пов'язані з перебуванням на території України у вказаний період несе сторона, яка приймає (а.с. 11).

Однак вказане запрошення не містить адреси (поштової, електронної, тощо), за якою позивачу направлялось таке запрошення; позивач не надав до суду жодних доказів отримання такого запрошення.

Відповідно до довідки про результати співбесіди з гр. РФ ОСОБА_5 встановлено, що останній повідомив, що має при собі 4000 російських рублів; має намір перебувати на території України приблизно до 05 травня 2017 року, проте не має при собі проїзного квитка на зворотній шлях (а.с.78).

Відповідачем обґрунтовано зазначено, що сума, яку мав при собі позивач - 4 000 російських рублів, є недостатньою для перебування на території України протягом 8-ми діб, згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2012 №884 «Про затвердження Порядку підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в'їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення» .

Також представник відповідача повідомив, що позивач під час співбесіди плутався у поясненнях де буде проживати в м. Одесі, та що робитиме окрім участі у змаганнях 1-го травня; не мав чіткої відповіді щодо місця постійного мешкання (перебування) в ОСОБА_2 ОСОБА_3.

З огляду на зазначене, за результатами контролю другої лінії, проведеної співбесіди, аналізу та оцінки ризиків, посадовими особами Одеського прикордонного загону встановлено, що гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_6 не відповідає умові перетинання державного кордону на в'їзд в Україну, передбаченій п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» .

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» , іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Отже, відповідачем прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю - гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_5 відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» , оскільки позивач не відповідав умові перетинання державного кордону на в'їзд в Україну, передбаченій п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» , а саме не підтвердив мету запланованого перебування на території України.

Вирішуючи даний спір в частині позовних вимог щодо оскарження рішення від 28 квітня 2017 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, прийнятого стосовно Мачілаєва Гаджімурада Мухтаровича, суд також виходить із того, що дане рішення вже реалізоване та навіть за умови визнання його судом протиправним не відновить прав позивача.

При цьому задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На підставі викладеного, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 28 квітня 2017 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, прийнятого стосовно ОСОБА_5, слід відмовити.

Що стосується постанови від 28 квітня 2017 року про заборону в'їзду в Україну строком на три роки гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з відмовою в пропуску через державний кордон України гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3, у тому числі ОСОБА_5, які 28 квітня 2017 року прибули в пункт пропуску для повітряного сполучення «Одеса-аеропорт» , громадська організація «Мангуст» звернулась до начальника управління Служби безпеки України в Одеській області з проханням посприяти в перетині кордону України делегаціям, які прибули для участі у змаганнях (а.с. 14).

Також про те, що 28 квітня 2017 року о 12 год. 00 хв. в пункт пропуску для повітряного сполучення «Одеса-аеропорт» прибули гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3, у тому числі ОСОБА_5, для участі у змаганнях з професійного панкратіону «Золотий мангуст» 01 травня 2017 року, яких не пропущено через державний кордон України та відправлено у зворотному напрямку, листом від 28 квітня 2017 року №62/4172 начальник Одеського прикордонного загону повідомив начальника управління Служби безпеки України в Одеській області.

Відповідач постанову про заборону в'їзду в Україну обґрунтував тим, що з метою виявлення можливих спроб в'їзду до України осіб, можливо причетних до терористичних або екстремістських організацій чи членів ОЗУ, представниками Державної прикордонної служби України в період квітня-травня 2017 року в результаті проведених фільтраційних заходів у пункті пропуску для міжнародного повітряного сполучення «Одеса-аеропорт» було виявлено осіб, серед яких і гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_6, якому за результатами процедури здійснення прикордонного контролю відмовлено у в'їзді в Україну та на підставі ч. 1 ст. 13 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» заборонено в'їзд в Україну строком на три роки.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну передбачені статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» .

Так, згідно вимог ч. 1 зазначеної статті, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.

Як вбачається з довідки, складеної під час прийняття рішення про заборону в'їзду, та постанови від 28 квітня 2017 року про заборону в'їзду в Україну, обставиною, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду, відповідачем зазначено абзац частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» , згідно якого особа у пункті пропуску через державний кордон України порушила правила перетинання державного кордону України або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону.

Однак, у вказаних вище довідці та постанові відповідачем не зазначено у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду, обставини і характер вчинення особою діяння.

Крім того, з наданих відповідачем пояснень та документів вбачається, що відповідач фактично підставу для заборони позивачу в'їзду в Україну пов'язує із забезпеченням національної безпеки України або охорони громадського порядку, посилаючись на оперативну інформацію щодо можливої причетності до терористичних або екстремістських організацій чи членів ОЗУ, осіб, які прибували до м. Одеси у період травень-червень 2017 року під виглядом учасників спортивних змагань.

Однак, суд не приймає наведені обґрунтування в якості достатнього та належного підґрунтя для прийняття постанови від 28 квітня 2017 року про заборону в'їзду в Україну строком на три роки гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_5, оскільки відповідач на підтвердження цих обставин не надав відповідних доказів.

У даному випадку судом встановлено, що спірну постанову про заборону в'їзду в Україну прийнято відповідачем - суб'єктом владних повноважень необґрунтовано, відповідно її слід вважати й такою, що прийнята непропорційно, оскільки відповідачем не обґрунтовано цілі на досягнення яких спрямоване це рішення, тоді як для позивача прийняття вказаної постанови має несприятливі наслідки у вигляді обмеження права в'їзду в Україну строком на три роки, участі у спортивних змаганнях, які проводитимуться на території України, тощо.

За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до приписів ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 3 , 19, 22, 55 Конституції України, ст.ст. 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 293, 295 КАС України, суд - , -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Громадська організація «Мангуст» , про визнання протиправним та скасування рішення від 28.04.2017 року, визнання протиправною та скасування постанови від 28.04.2017 року - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Одеського прикордонного загону від 28 квітня 2017 року про заборону в'їзду в Україну строком на три роки гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ОСОБА_4, Ростовська область, Сальский район, пос. Степний Курган а .

Відповідач: Одеський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ 14321386, 65121, м. Одеса, вул. Левітана, 113.

Третя особа: Громадська організація Мангуст , код ЄДРПОУ 38989364, м. Одеса, пр.-т Маршала Жукова, 2-а.

Суддя П.П.Марин

.