Постанова

від 12.05.2020 по справі 815/6181/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2020 року

Київ

справа №815/6181/17

провадження №К/9901/61673/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Смоковича М. І.,

суддів: Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадська організація «Мангуст», про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Марина П. П., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Кравченка К. В. (головуючий), ОСОБА_2 , Вербицької Н. В.

І. Суть спору

1. У листопаді 2017 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (надалі також Одеський прикордонний загін, відповідач), третя особа Громадська організація «Мангуст» (надалі ГО «Мангуст»), у якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення від 28 квітня 2017 року про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України;

1.2. визнати протиправною та скасувати постанову від 28 квітня 2017 року про заборону в`їзду в Україну строком на три роки позивачу.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що при проходженні митного кордону в аеропорту м. Одеса посадовими особами відповідача відмовлено у перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 , який прибув для участі в міжнародних спортивних змаганнях з панкратіону, організованих ГО «Мангуст». Співробітники прикордонної служби обґрунтували свою відмову тим, що позивач, начебто, не міг підтвердити мету запланованого перебування на території України. Однак, позивач стверджує, що такі доводи прикордонної служби є хибними та неправдивими, оскільки проведення міжнародних спортивних змагань з панкратіону було заплановано заздалегідь із повідомленням правоохоронних органів. Проте, незважаючи на вищевказане, посадовими особами прикордонної служби прийнято стосовно позивача рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, а також постанову про заборону в`їзду в Україну строком на три роки. Позивач не погоджується з рішеннями прикордонної служби, посилаючись на те, що з його боку та з боку ГО «Мангуст» надані всі документи, передбачені законодавством України, на підтвердження законного перетинання державного кордону та подальшого перебування на території України, підтвердження мети поїздки, а спірними рішеннями порушено права та інтереси позивача, як іноземця та спортсмена, який у зв`язку із забороною в`їзду в Україну строком на три роки не зможе брати участь у спортивних змаганнях, які проводитимуться на території України.

3. Відповідач позов не визнав і у відзиві на позовну заяву зауважив, що за результатами контролю першої лінії, на виконання наказу начальника Одеського прикордонного загону від 22 листопада 2013 року № 60-од «Про затвердження Порядку організації та здійснення процедур другої лінії, порядку обліку та зберігання звітних матеріалів за результатами їх проведення», розпорядження начальника Одеського прикордонного загону «Про заходи щодо контролю в`їзду на територію України громадян Росії», щодо позивача проведено заходи контролю другої лінії. Співбесіду проведено у присутності зустрічаючої сторони та за участі співробітників оперативно-розшукового відділу. Під час співбесіди встановлено, що позивач не зміг підтвердити мету запланованого перебування на території України, а саме: не мав достатньо коштів для перебування на території України протягом 8-ми діб, як то передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2012 року № 884; не мав броні готелю; офіційного запрошення від організаторів змагань; плутався у поясненнях щодо того, де буде проживати та що робити, окрім участі у змаганнях 1-го травня; не мав зворотних квитків; не мав чіткої відповіді щодо місця постійного мешкання (перебування). За результатами контролю другої лінії, на підставі отриманих оперативних даних, інформації під грифом та пропозиції від підрозділів ОРВ та СБУ, відповідач на підставі пункту 4 статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль» прийняв рішення про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 .

4. Також відповідач зазначив, що відповідно до раніше підписаних планів взаємодії з підрозділом СБУ, прикордонну службу проінформовано про наявну оперативну інформацію щодо безпосередньої участі ГО «Мангуст» шляхом залучення своїх представників у спробах захоплення будівель органів державної влади, масових заходах в м. Одесі в період травневих свят, які (особи) прибували на територію України під виглядом учасників спортивних змагань. За таких обставин, на підставі частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», начальник Одеського прикордонного загону прийняв постанову про заборону в`їзду позивачу в Україну строком на три роки, а тому відповідач уважає, що діяв правомірно.

5. ГО «Мангуст» у своїх письмових поясненнях просила позов задовольнити.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

6. 28 квітня 2017 року позивач прибув до м. Одеса в пункт пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення Одеса-аеропорт, авіарейсом сполучення Стамбул-Одеса.

7. Під час здійснення прикордонного контролю інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби Одеса-аеропорт Одеського прикордонного загону прийнято рішення про відмову позивачу у перетині державного кордону на в`їзд в Україну. Підставою для прийняття рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю зазначено частину першу статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль» - не підтвердження мети запланованого перебування на території України. Примірник рішення позивач отримав під розписку 28 квітня 2017 року.

8. Цього ж дня начальник Одеського прикордонного загону затвердив постанову про заборону в`їзду в Україну, згідно з якою за результатами розгляду матеріалів стосовно позивача, встановлено порушення ним у пункті пропуску через державний кордон України правил перетинання державного кордону України, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідач постановив заборонити позивачу в`їзд в України строком на три роки.

9. Так, позивач в складі групи громадян Російської Федерації 28 квітня 2017 року о 12:00 прибув у пункт пропуску для повітряного сполучення Одеса-аеропорт для участі у змаганнях з професійного панкратіону «Золотий мангуст» 1 травня 2017 року, і позивача з іншими не пропущено через державний кордон України та відправлено у зворотному напрямку.

10. В обґрунтування своїх рішень відповідач зазначив, що з метою виявлення можливих спроб в`їзду до України осіб, можливо причетних до терористичних або екстремістських організацій чи членів ОЗУ, представниками Державної прикордонної служби України в період квітня-травня 2017 року в результаті проведених фільтраційних заходів у пункті пропуску для міжнародного повітряного сполучення Одеса-аеропорт було виявлено осіб, серед яких був і позивач, якому за результатами процедури здійснення прикордонного контролю відмовлено у в`їзді в Україну та на підставі частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» заборонено в`їзд в Україну строком на три роки.

11. Відповідно до складеної під час прийняття рішення про заборону в`їзду довідки, обставиною, що, стала підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду, відповідач зазначив абзац частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», згідно з яким особа у пункті пропуску через державний кордон України порушила правила перетинання державного кордону України або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону.

12. В аспекті дослідження правомірності постанови про заборону позивачу в`їзду в Україну строком на три роки, суди констатували, що у вказаних довідці та постанові відповідач не зазначив, у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду, обставини і характер вчинення особою діяння.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

13. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18 травня 2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року, позов задовольнив частково:

13.1. визнав протиправною та скасував постанову Одеського прикордонного загону від 28 квітня 2017 року про заборону в`їзду в Україну строком на три роки гр. Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

13.2. у решті позову відмовив.

14. Ухвалюючи зазначені рішення, суди виходили з того, що постанову про заборону в`їзду в Україну прийнято відповідачем суб`єктом владних повноважень необґрунтовано, відповідно її слід вважати й такою, що прийнята непропорційно, оскільки відповідачем не обґрунтовано цілі на досягнення яких спрямоване це рішення.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

15. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права під час ухвалення рішення про скасування постанови про заборону в`їзду в Україну.

16. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог про скасування постанови про заборону в`їзду в Україну й ухвалити в цій частині рішення про відмову в позові.

17. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відмову в перетинанні державного кордону України не є предметом касаційного оскарження.

V. Нормативне регулювання та оцінка Верховного Суду

18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19. Водночас 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

20. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

21. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

22. Згідно з частинами першою-четвертою статті 341 КАС України в зазначеній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

23. Надаючи оцінку встановленим судами фактичним обставинам справи та покладеним в основу ухвалених у цій справі судових рішень мотивів крізь призму аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначено Законом України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (наводиться у цій постанові в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі Закон № 3773-VI), відповідно до частини першої статті 13 якого в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду - виїзду.

26. Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону (частина третя цієї ж статті).

27. Приписам вищенаведеної статті 13 Закону № 3773-VI кореспондують норми Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 5 грудня 2011 року № 946 (наводиться у цій постанові в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі Інструкція), за змістом пунктів 3.1-3.3 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску або у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску старшим зміни прикордонних нарядів (далі - старший зміни) складається довідка.

У довідці зазначаються:

а) відомості про особу за такими обов`язковими реквізитами: „Громадянство, „Прізвище, ім`я особи, „Стать, „Дата народження (день, місяць та рік), „Вид документа (паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), „Серія, номер документа.

Реквізит „Прізвище, ім`я особи повинен зазначатися літерами верхнього регістру (великими літерами) у називному відмінку:

для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь (залежно від виду документа) - латинськими або російськими літерами;

для іноземців та осіб без громадянства інших держав - тільки латинськими літерами;

б) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду;

в) у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду, зокрема:

обставини і характер вчинення особою діяння;

результати досліджень паспортних документів такої особи чи візи;

г) термін заборони в`їзду в Україну особі, визначений відповідно до розділу III цієї Інструкції.

До довідки додаються копії сторінок паспортного документа особи, які містять фотокартку або інше зображення обличчя особи та відомості про неї („Громадянство, „Прізвище, ім`я особи, „Стать, „Дата народження (день, місяць та рік)), копії протоколів, постанов про вчинення особою адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 185-10, 202, 203, 204-1, 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності), віз або відміток уповноважених державних органів та результатів їх досліджень, пояснення свідків, витяги з баз даних про осіб, які перетнули державний кордон (далі - бази даних).

На підставі відомостей, викладених у довідці, старшим зміни готується постанова про заборону в`їзду в Україну (далі - постанова) (додаток 1).

Постанова складається у двох примірниках, які підписуються старшим зміни.

28. Аналіз вищенаведеного правового регулювання свідчить про те, що орган прикордонної служби при прийнятті рішення про заборону в`їзду зобов`язаний мотивувати його у відповідній довідці.

29. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

30. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами.

31. Як уже зазначено, суди встановили, що у складеній під час перевірки позивача вказаних довідці та спірній постанові про заборону в`їзду відповідач не зазначив, у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду, обставини і характер вчинення особою діяння.

32. Отже, вказане рішення відповідача є необґрунтованим і, відповідно, протиправним, а тому суди першої й апеляційної інстанцій дійшли цілком правильного висновку про наявність підстав для задоволення відповідної частини позовних вимог.

33. Покладені в основу обґрунтування касаційної скарги аргументи відповідача вищевказаних висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

34. Натомість суд касаційної інстанції діє у межах вищенаведеної статті 341 КАС України та позбавлений процесуальної можливості додаткової перевірки доказів.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

35. За наведених обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення в частині, яка є предметом касаційного перегляду, ґрунтуються на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування рішення.

36. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

VІI. Судові витрати

37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати в порядку статті 139 КАС України не розподіляються.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 815/6181/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

ГоловуючийМ. І. Смокович

СуддіО. Р. Радишевська

Н. В. Шевцова