Постанова

від 18.05.2018 по справі 823/1804/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 травня 2018 року

справа №823/1804/13-а

адміністративне провадження №К/9901/31450/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів Бабенка К.А., Кузьменка В.В., Степанюка А.Г. у справі №823/1804/13-а за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-Агро до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Маяк-Агро (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося з позовом до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (правонаступником якої є Уманська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення податкового органу від 05 лютого 2013 року №0000012300.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, позов задоволено повністю, внаслідок чого, скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 05 лютого 2013 року №0000012300, з мотивів безпідставності його прийняття та доведеності товарності господарської операції позивача та його контрагентом Приватним підприємством Агро Ойл .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками повторного перегляду справи постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції висновувався на правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення з огляду на відсутність доведеності господарських відносин між позивачем та контрагентом Приватного підприємства Агро Ойл . Наявні документи не підтверджують факт товарності операцій, тому підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у Товариства не було.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, постанова суду першої інстанції скасована, та ухвалене нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Задовольняючи вимоги позивача у повному обсязі суд апеляційної інстанції висновувався на доведеності Товариством документами податкового та бухгалтерського обліку факту господарських операцій з придбання товару, з огляду на умови поставки товару та відсутність товарно-транспортних накладних, безпідставністю врахування судом першої інстанції судового рішення в межах кримінального провадження.

01 березня 2018 року відповідачем подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій посилаючись на необґрунтованість судових рішень, внаслідок неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, податковий орган просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, як законну та обґрунтовану.

Доводи касаційної скарги обґрунтовує тим, що ні до перевірки, ні до суду не надано належних документів, які б підтверджували факт фінансово-господарської операції позивача з Приватним підприємством Агро Ойл з придбання нафтопродуктів. Висновки податкового органу додатково підтверджено судовими рішеннями в межах кримінального провадження. Відсутність реального факту операцій не надавало права Товариству на формування показників податного обліку з податку на додану вартість за неіснуючими операціями. Спірне податкове повідомлення-рішення вважає законним та обґрунтованим.

27 квітня 2018 року Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечуючи проти неї з огляду законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить відмовити у її задоволенні, а постанову цього суду залишити без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

На підставі наказу від 09 січня 2013 року №8 та направлення на перевірку від 09 січня 2013 року № 2, відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-Агро з питань документального підтвердження господарських відносин із постачальником - Приватним підприємством Агро Ойл , їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 червня 2010 року по 30 червня 2010 року, з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 23 січня 2013 року № 3/22-01/35453488 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки зазначено порушення позивачем частини 1, 5 статті 203, 215, пункту 1 статі 216, статей 228, 626, 629, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України (враховуючи статтю 207 Господарського кодексу України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Маяк-Агро з Приватним підприємством Агро Ойл , за період з 01 червня 2010 року по 30 червня 2010 року та з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року в порушення підпунктів 7.4.1 пункту 7.4, статті 7, підпункту 7.5.1, пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , пункту 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 Про затвердження форми податкової накладної та податку її заповнення , в частині придбання товарів на загальну суму 516 613 грн 45 коп., в т.ч. податку на додану вартість 86 102, 24 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на акт держаної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі від 30 липня 2012 року №255/22-01/36845632 Про результати документальної виїзної позапланової перевірки приватного підприємства Агро Ойл (код за ЄДРПОУ 36845632), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з підприємствами-контрагентами за період з 01 січня 2010 року до 31 травня 2012 року, в якому встановлено, що згідно податкової звітності у приватного підприємства Агро Ойл відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ; відображення в податковій звітності правових взаємовідносин з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків; - постанову старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва від 17 квітня 2012 року про порушення кримінальної справи та об'єднання справ в одне провадження, згідно якої порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення/придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, приватного підприємства Агро Ойл з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статтею 205 Кримінального кодексу України; - постанову старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва від 27 вересня 2012 року про порушення кримінальної справи та об'єднання справ в одне провадження, згідно якої порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за створення/придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, приватного підприємства Агро Ойл з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинене організованою групою, за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 28, частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2013 року №0000012300, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 107 627, 80 грн, в тому числі за основним платежем на суму 86 102, 24 грн та за штрафними санкціями у розмірі 21 525, 56 грн.

Склад податкового правопорушення, передбаченого підпунктами 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1, пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , пункту 18 Наказу №165, доводиться податковим органом на підставі висновку про нереальність господарських операцій позивача з Приватним підприємством Агро Ойл , відповідно до умов договору поставки від 21 червня 2010 року №06/89 нафтопродуктів, а саме за податковою накладною №207 від 22 червня 2010 року на дизельне пальне у кількості 27405 л. на загальну суму 274 009 грн 90 коп., податковими накладними №558 від 07 грудня 2010 року на поставку бензину А-76 у кількості 12600 л на загальну суму 80 640 грн, податкову накладну №560 від 08 грудня 2010 року на поставку дизельного палива у кількості 40 897 л на загальну суму 274 009 грн 90 коп.

За наслідком виконання зазначеного договору позивачем сформовано податковий кредит по спірним операціям за червень 2010 року у розмірі 26 993 грн 92 коп., за грудень 2010 року у розмірі 59 108 грн 32 коп..

Суд першої інстанції вважав відсутнім достатнього обсягу первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які б підтверджували реальність спірних господарських операцій, не підтвердження факту транспортування товару, дефект складання документів, а саме відсутність скріплення печаткою видаткових накладних, що суперечить вимогам первинного бухгалтерського документу, також наявність судових рішень в межах кримінального провадження, якими підтверджена фіктивність діяльності Приватним підприємством Агро Ойл , в той же час, суд апеляційної інстанції вважав достатніми документи, що підтверджували операції, а наявність судового рішення не доводить факт нереальності операцій.

Підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, до 01 січня 2011 року визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, а також порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону).

Згідно з підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що за змістом вказаних норм правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та право на податковий кредит наступають за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку та податковою накладною.

Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в межах укладеного договору поставки від 21 червня 2010 року №06/89 нафтопродуктів щодо відсутності необхідності підтвердження факту їх транспортування товаротранспортними накладними.

Судом першої інстанції, який надавав оцінку договору поставки обґрунтовано вказано на необхідність підтвердження факту транспортування нафтопродуктів товаротранспортними накладними.

З огляду на умови договору поставки від 21 червня 2010 року №06/89, позивач та Приватне підприємство Агро Ойл передбачили при виконанні зобов'язань по договору застосування положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою спільним наказами Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України 02 квітня 1999 N 81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 року за N 685/3978.

За загальними положеннями договору поставки сторони обумовили порядок транспортування нафтопродуктів та пов'язаними з цим діями.

Під час розгляду справи, суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин положення наведеної Інструкції від 20 травня 2008 року №281/171/578/155.

Не зважаючи на те, що на час укладання договору зазначена Інструкція втратила чинність на підставі Наказу Міністерства палива та енергетики № 382/291/891/235/244 від 17 липня 2008 року, на думку Суду не виключена можливість застосування діючої аналогічної Інструкції від 20 травня 2008 N 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02 вересня 2008 року за N 805/15496 до зазначеного договору поставки, яким передбачена можливість при виконанні зобов'язань керуватися законодавчими актами України, при тому, що сторони самостійно визначили зазначені правила поставки та приймання товару, відповідно до інструкції.

За умовами цього договору поставки, сторони передбачили, як обов'язковий елемент, наявність підтвердження якості товару відповідними паспортами якості виданих виробником або постачальником (Приватне підприємство Агро Ойл ).

Договором обумовлено, що кількість товару, обов'язково повинно підтверджено накладними, товаротранспортними накладними, актами приймання - передачі. Факт відвантаження товару також повинен підтверджуватися товаротранспортними накладними, та /або актами приймання - передачі.

З наданих до перевірки та судів попередніх інстанцій документів, факт господарських операцій позивачем доводився лише податковими накладними, видатковими накладними, які не скріплені печаткою позивача, фактом проведеної оплати та книгою складського обліку.

З огляду на наявні документи, судом першої інстанції обґрунтовано зроблені висновки не тільки про недостатність обсягу первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які б підтверджували реальність спірних господарських операцій, в тому числі факт транспортування товару, а також невідповідність складених документів вимогам та правилам первинного бухгалтерського документу.

Відсутність первинних документів бухгалтерського обліку, які були обов'язковими відповідно до умов договору поставки від 21 червня 2010 року №06/89 нафтопродуктів, спростовують доводи позивача щодо реальності господарської операції.

Судом першої інстанції, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час ухвалення постанови) при вирішенні спору, обґрунтовано взято до уваги та враховано у сукупності з іншими матеріалами справи ухвалу Центрального районного суду АРК від 13 вересня 2013 року у кримінальному провадженні №124/8020/13-к, якою встановлено, що у період з 19 вересня 2010 року до 31 грудня 2012 року генеральний директор Приватного акціонерного товариства ТД Масандра , маючи умисел на ухилення від сплати податків, використовував реквізити фіктивних підприємств, у т.ч. Приватного Підприємства Агро Ойл , які зареєстровані на підставних осіб і за допомогою їх здійснюються незаконні операції з надання послуг в документальному оформленні безтоварних операцій з метою формування контрагентами податкового кредиту та валових витрат.

Рішенням Центрального районного суду Автономної республіки Крим від 13 вересня 2013 року встановлено фіктивність контрагента позивача приватного підприємства Агро Ойл у період здійснення оспорюваних правовідносин з 01 грудня 2010 до 31 грудня 2010 року.

Відтак, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що сукупність вищевказаних обставин, встановлених під час податкової перевірки та з'ясованих у судових засіданнях, дозволяють зробити висновок, що реально правочини з урахуванням часу, фактичної наявності трудових та матеріальних ресурсів, відсутності підтверджуючих документів щодо перевірки якості, кількості, походження, зберігання, використання придбаного дизельного палива та бензину не відбувалися, а податкові накладні оформлені виключно на папері для надання - отримання податкової вигоди.

Суд першої інстанції дійшов вмотивованих висновків про непідтвердження понесених позивачем витрат, за якими сформовано податковий кредит, належними, допустимими і достатніми первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, що обумовлює правомірність податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2013 року №0000012300. В той же час, постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону.

Посилання суду апеляційної інстанції на практику Європейського суду з прав людини у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" є безпідставними, оскільки Суд у цих рішеннях надавав оцінку обставинам, відмінним від обставин справи, що розглядається. У цитованій судом апеляційної інстанції справі податковий кредит сформовано на підставах і у спосіб, визначений законодавством, заявлені до відшкодування суми не були спірними, проте податкові органи позбавили платника податків права на відшкодування податку на додану вартість внаслідок неподання звітності його контрагентами. На відміну від наведеної справи, у межах даної справи спірним є правомірність формування податкового кредиту.

Судом не встановлено порушень судом першої інстанції норм податкового законодавства, на підставі яких прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, позивачем. Доводи касаційної скарги Суд вважає обґрунтованими, та такими, що спростовують правильність прийняття судом апеляційної інстанції про задоволення вимог позивача.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд першої інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні постанови про відмову у задоволенні вимог, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, з залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі № 823/1804/13-а скасувати, залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер