Постанова

від 16.05.2018 по справі 686/18400/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/18400/17

Провадження № 22-ц/792/584/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, П'єнти І.В.,

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.,

з участю: представника ОСОБА_3 ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/18400/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2018 року (суддя Карплюк О.І.) у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Готель Центральний про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення грошових коштів за листом непрацездатності, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_3, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що відповідно до наказу №43-к від 01 жовтня 2015 року він прийнятий на роботу на посаду старшого менеджера ТОВ Готель Центральний . Наказом №30-к від 15 серпня 2017 року повідомлений про проведення службового розслідування і відсторонення від виконання посадових обов'язків. Згідно з наказом №31-к від 16 серпня 2017 року звільнений з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України і п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, проведеним з порушенням норм трудового законодавства України і його прав. Систематичного невиконання трудових обов'язків не допускав. Посада, яку він займав, не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням грошових, товарних або культурних цінностей. Договір про матеріальну відповідальність не укладав. 17 серпня 2018 року йому запропонували надати письмове пояснення з приводу службового розслідування, на що погодився, але після консультації з юристом. З 18 по 23 серпня 2018 року перебував на лікарняному, копію якого надав відповідачу. В подальшому був письмово повідомлений про звільнення з роботи з 16 серпня 2017 року. У трудовій книжці спочатку зроблено запис за №11 про звільнення з роботи 19 серпня 2017 року, а потім відмітку вважати цей запис недійсним. Запис №12 про звільнення датований 16 серпня 2018 року. Вважає, що фактично був звільнений з роботи у період тимчасової непрацездатності. Внаслідок порушення трудових прав заподіяно моральну шкоду, оскільки змушений був прикладати додаткових зусиль для організації свого життя та сім'ї, перебував у стані нервової, психологічної напруги, переніс хвилювання. До трудової книжки внесений запис Вор , який принижує його.

Тому, позивач просив скасувати наказ №31-к від 16 серпня 2017 року про звільнення з роботи, поновити на роботі на посаді старшого менеджера ТОВ Готель Центральний , стягнути з відповідача на його користь грошові кошти за листком непрацездатності і середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду у сумі 10000 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2018 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Суд не взяв до уваги, що з часу накладення на нього у 2015 році дисциплінарного стягнення пройшло більше року і він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Не встановлено і не підтверджено доказами які саме посадові обв'язки, передбачені Інструкцією, він не виконував. Суд не врахував того, що на нього не покладалися обов'язки з обслуговування грошових чи товарних цінностей. Зафіксовані порушення виплати комісійної винагороди є порушенням бухгалтера. За збереження матеріальних цінностей відповідає завгосп. Наявність збитків відповідач підтверджує звітом аудитора від 24 жовтня 2017 року, якого не було на час звільнення. Відповідно до наказу службове розслідування мало проводитися протягом 15-18 серпня 2017 року. З результатами його не ознайомили. Дізнавшись про лікарняний лист, відповідач змінив дату звільнення з 19 серпня на 16 серпня 2017 року.

У відзиві відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки звільнення позивача проведено відповідно до вимог закону у зв'язку з вчиненням ним дій, які призвели до матеріальних збитків. Такими діями є виплата комісійної винагороди у сумі 160940 грн 21 коп ФОП ОСОБА_6 (сестрі позивача), зникнення з номера готелю холодильника вартістю 2449 грн, отримання з каси товариства коштів, що не повернуті. Зазначені дії свідчать також про порушення ОСОБА_3 правил трудової дисципліни і посадових обов'язків. Виправлення в трудовій книжці позивача спричинені неуважністю виконавця запису. 22 лютого 2018 року тимчасово призупинена господарська діяльність товариства і внесено зміни до штатного розпису. Посада старшого менеджера на теперішній час відсутня.

Згідно з п.п. 8 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала. Представник відповідача визнала її необґрунтованою у повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

При відмові в позові суд виходив з того, що ОСОБА_7, будучи притягнутим у 2015 році до дисциплінарної відповідальності, допустив безпідставну виплату комісійної винагороди ФОП ОСОБА_6, вивезення холодильника з номера готелю, використання грошових коштів у сумі 19200 грн без підтверджуючих документів, створення штучної кредиторської заборгованості на суму 18000 грн, що є підставою для його звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України і п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Такий висновок суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є систематичне невиконання працівником трудових обов'язків.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу №19-ка від 01 липня 2015 року за порушення трудової дисципліни на ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани; відповідно до наказу №41-ка від 06 жовтня 2015 року - за невиконання розпорядження директора товариства щодо підготовки посадових інструкцій працівників винесена догана (а.с.51- 53).

Відомості про накладення інших дисциплінарних стягнень у матеріалах справи відсутні.

Частиною 1 ст. 151 КЗпП України передбачено, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 з жовтня 2015 року до серпня 2017 року не був підданий новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Тому, підстави для його звільнення з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відсутні.

Крім того, порушення, на які посилався відповідач, як на підставу звільнення позивача з роботи, не відносяться до обов'язків, покладених на старшого менеджера товариства трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Як роз'яснено в абзаці другому пункту 28 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

ОСОБА_8 час вирішення питання щодо віднесення ОСОБА_3 до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, колегія суддів виходить з того, що основний зміст його трудових обов'язків не пов'язаний з виконанням операцій з обслуговування цінностей. Його діяльність не носить відповідальний, підзвітний характер та не пов'язана з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Отже, підстав для звільнення позивача з роботи за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не було.

За змістом ч. 1 і ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У зв'язку із звільненням ОСОБА_3 без законної підстави, він повинен бути поновлений на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на призупинення господарської діяльності товариства і внесення змін до штатного розпису, відсутність на теперішній час посади старшого менеджера не може бути підставою для відмови в позові про поновлення на роботі за наявності підстав для цього.

Згідно з довідкою ТОВ Готель Центральний нарахована заробітна плата позивача за червень 2017 року складає 5030,69 грн , за липень 2017 року - 3756,53 грн, а всього 8787,22 грн (а.с. 69).

Із змісту табелів обліку використання робочого часу, наданих апеляційному суду, вбачається, що кількість робочих днів ОСОБА_3 складає у червні і липні 2017 року по 16 днів, всього 32 дні.

Відповідно до п. 5 і п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 складає 274 грн 60 коп (8787 грн 22 коп : 32 дні).

Відповідно, за час вимушеного прогулу за період з 17 серпня 2017 року по 16 травня 2018 року стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток у сумі 51350 грн 20 коп (187 днів х 274 грн 60 коп) з відрахуванням в дохід держави податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Внаслідок порушення трудових прав ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, оскільки він змушений був прикладати додаткових зусиль для організації свого життя та сім'ї, перебував у стані нервової, психологічної напруги, переніс хвилювання.

В силу ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням характеру заподіяння моральної шкоди, характеру та обсягу моральних страждань, а також, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, на відшкодування моральної шкоди з ТОВ Готель Центральний підлягає стягненню 3000 грн.

Що стосується вимог про стягнення грошових коштів за листом непрацездатності, то вони задоволенню не підлягають, є передчасними, оскільки ОСОБА_3 не подав оригінал листа непрацездатності відповідачеві для проведення нарахування коштів за ним. Позивач зазначав, що ним подавалась лише копія листа непрацездатності з метою повідомлення причини відсутності на роботі у період з 18 по 23 серпня 2017 року. У зв'язку з тим, що звільнення працівника було проведено 16 серпня 2017 року, питання виплати йому коштів за листом непрацездатності товариством фактично не вирішувалося.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Судовий збір підлягає стягненню з ТОВ Готель Центральний на користь держави на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ №31-к від 16 серпня 2017 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи з посади старшого менеджера ТОВ Готель Центральний за п. 3 ч. 1 ст. 40, п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді старшого менеджера ТОВ Готель Центральний .

Стягнути з ТОВ Готель Центральний (адреса юридичної особи вулиця Гагаріна, 5, м. Хмельницький, ІН ЄДРПОУ 33392125) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 51350 грн 20 коп (п'ятдесят одна тисяча триста п'ятдесят грн 20 коп) з відрахуванням в дохід держави податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, моральну шкоду у сумі 3000 грн (три тисячі грн).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

В позові про стягнення грошових коштів за листом непрацездатності відмовити.

Стягнути з ТОВ Готель Центральний судовий збір на користь держави у сумі 2114 грн 40 коп (дві тисячі сто чотирнадцять грн 40 коп).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 травня 2018 року.

Суддя-доповідач /підпис/ ОСОБА_1

Суддя /підпис/ ОСОБА_2

Суддя /підпис/ ОСОБА_8'єнта

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай