Рішення

від 21.05.2018 по справі 540/52/18

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/52/18

Номер провадження 2/540/122/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2018

10.05.2018 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Косик С.М.

за участю: секретарів Мотріченко О.В., Ткач Н.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Андріївська сільська рада Машівського району Полтавської області, Михайлівська сільська рада Машівського району Полтавської області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

відповідно до ч.1 ст.268 ЦПК України в судовому засіданні 10.05.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

у січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаним позовом, посилаючись на те, що з початку 2005 року у його володінні перебуває виробничий будинок - майстерня, розташований у с. Андріївка Машівського району Полтавської області, який належав приватній агрофірмі Хлібороб . Він відремонтував цей будинок, привів у придатний для використання стан і вважав, що це майно є безхазяйним. Однак у жовтні 2017 року відповідач почав вимагати у нього звільнити майстерню або сплатити йому 80 000 грн. та надав на підтвердження своїх прав договір купівлі-продажу на відкритих торгах ліквідаційної маси від 25.09.2006 року, в якості активів якої є будівля майстерні. Про факт відкритих торгів ліквідаційної маси приватної агрофірми Хлібороб він не знав, а тому участі в них не приймав. До звернення відповідача, він був упевнений, що майно є безхазяйним, уважає, що він більше 10 років добросовісно, відкрито і безперервно володіє цим виробничим будинком, про що не міг не знати відповідач, а тому просить визнати за ним в цілому за набувальною давністю право власності на виробничий будинок (майстерню) 1980 року побудови загальною площею 557,9 кв.м, що складається з майстерні площею 174,9 кв.м, гаражу площею 101,7 кв.м, складу площею 25,8 кв.м, складу площею 52,3 кв.м, складу площею 51,3 кв.м, побутового приміщення плрщею 15,6 кв.м, складу площею 136,3 кв.м, що розташовані за адресою: вул. Миру, 39-в с. Андріївка Машівського району Полтавської області.

Ухвалою про відкриття провадження від 05.02.2018 року справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві, пояснивши, що позивач приступив до використання спірної будівлі з дозволу ТОВ Хлібороб , у власності якого на той час перебувала нерухомість. В подальшому ТОВ Хлібороб припинило свою діяльність, а позивач продовжував користуватися майном , сплачував необхідні податки та збори, оформив земельну ділянку під будівлею. В жовтні 2017 року відповідач заявив про своє право на спірну будівлю, а тому право позивача підлягає захисту.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення, пояснивши, що придбав виробничу будівлю в 2006 році, вона нікому не була потрібна, зруйнувалася, претензій до позивача не має, вони владнають питання між собою.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, надали заяви з проханням розглянути справу за їх відсутності, з рішенням суду згодні (а.с.37,54).

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника та відповідача, дослідивши надані письмові докази, прийшов до такого висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 - позивач по справі зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Відповідно до рішення Андріївської сільської ради Машівського району Полтавської області №59 від 09.09.2014 р. присвоєно поштову адресу на нерухоме майно, виробничу будівлю (майстерню) та земельній ділянці, що знаходиться в с. Андріївка Машівського району Полтавської області - село Андріївка вулиця Леніна 39-в Машівського району Полтавської області (а.с.10).

Відповідно до повідомлення директора Полтавського БТІ Інвентаризатор ОСОБА_4 від 12.09.2017 р. №9086 реєстрація права власності на виробничий будинок (майстерню) за адресою: с. Андріївка, вул. Миру, 39-в (стара назва Леніна) Машівського району Полтавської області не проводилась (а.с.11), що також стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.04.2018 за 3 120241538 (а.с.45).

Згідно ухвали Господарського суду Полтавської області від 23.01.2007 р. по справі за заявою Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі смт Машівка до Приватної агрофірми Хлібороб с. Андріївка Машівського району Полтавської області про визнання банкрутом вирішено ліквідувати приватну агрофірму Хлібороб (а.с.13).

Технічний паспорт на виробничий будинок що за адресою с. Андріївка, вул. Миру,39-в Машівського району Полтавської області виготовлений 08.09.2017 р. замовником якого вказаний ОСОБА_1 - позивач по справі (а.с.7-9).

Натомість, згідно договору купівлі-продажу ліквідаційної маси від 25.09.2006 р. вбачається, що ліквідатор приватної агрофірми Хлібороб арбітражний керуючий ОСОБА_5 - продав, а фізична особа ОСОБА_3 - купив активи ліквідаційної маси ПА Хлібороб зокрема: будівлю майстерні, ціною 6000 грн. В данному договорі зазначено, що перехід права власності на майно від продавця до покупця переходить з моменту оплати (а.с.12).

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

У частині першій статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд уважає що заявлені позовні вимоги недоведені та необґрунтовані, оскільки факт добросовісного заволодіння позивачем спірним нерухомим майном, а також відкритого, безперервного володіння позивачем цим нерухомим майном протягом десяти років не знайшов свого підтвердження та приходить до висновку про відсутність підстав, установлених статтею 344 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.

Крім того, відповідач підтвердив факт існування домовленостей з позивачем про оформлення, в подальшому, документів про перехід права власності на спірну будівлю, атому суд уважає що користуючись указаним нерухомим майном протягом тривалого часу, позивач достовірно знав про належністьм вказаного майна відповідачу та про відсутність підстав для виникнення у нього права власності на дане майно без вчинення відповідних правочинів.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Андріївська сільська рада Машівського району Полтавської області, Михайлівська сільська рада Машівського району Полтавської області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване місце проживання (згідно паспортних даних): с. Андріївка Машівський район Полтавська область, паспорт громадянина України серія КО №155369 виданий Полтавським РВ УДМС України в Полтавській області 16.11.2000 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Третя особа - Андріївська сільська рада Машівського району Полтавської області, місце знаходження: с. Андріївка, вул. Космонавтів,17 Машівський район Полтавська область, код ЄДРПОУ: 21047626.

Третя особа - Михайлівська сільська рада Машівського району Полтавської області, місце знаходження: с. Михайлівка, вул. Молодіжна,17 Машівський район Полтавська область, код ЄДРПОУ: 41771699.

Суддя С.М.Косик

Повний текст Рішення складено 21.05.2018 року.