Постанова

від 17.05.2018 по справі 210/2854/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 травня 2018 року

м. Київ

справа № 210/2854/16-ц

провадження № 61-1050св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник позивачів - ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року, у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі, згідно довіреності власника приватного підприємства Бест-Трейдер (далі - ПП Бест-Трейдер ) ОСОБА_9, дійсної до 5 жовтня 2018 року, уповноважені діяти самостійно, незалежно один від одного, та вчиняти від імені засновника (власника) дії, перелік яких закріплено у вказаній довіреності. З 3 червня 2015 року відповідач працював у ПП Бест-Трейдер на посаді директора та наказом від 20 жовтня 2015 року № 21К його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Позивачі зазначали, що ОСОБА_7 було поширено та розповсюджено у мережі Інтернет, а також на міському телеканалі ТРК Рудана м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відносно них недостовірну інформацію щодо їх звинувачення у підпалі належних йому автомобіля та складу, де зберігалась виготовлена ним продукція. Такими діями відповідач принизив честь та гідність позивачів, завдав шкоди їх діловій репутації та спричинив їм значні душевні страждання.

На підставі викладеного позивачі просили суд зобов'язати відповідача спростувати наклеп та відшкодувати їм завдану моральну шкоду у розмірі 100 000 грн кожному, а також понесені ними судові витрати.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року, у складі судді Вікторович Н. Ю., позовні вимоги задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, інформацію, викладену відповідачем ОСОБА_7 у всесвітній мережі Інтернет та показану в одному з сюжетів ТРК Рудана щодо того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 причетні до підпалу належного ОСОБА_7 автомобіля.

Зобов'язано ОСОБА_7 спростувати недостовірну інформацію, шляхом розміщення відповідного оголошення (відповідної статті) у всесвітній мережі Інтернет та на ТРК Рудана . Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кожному по 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати у розмірі 2 250 грн.

У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відомості, поширені відповідачем відносно позивачів, не відповідають дійсності, викладені неправдиво, мають яскраво виражений негативний характер, та принижують їх ділову репутацію, та, у зв'язку із цим, порушують майнові права позивачів, а тому підлягають визнанню такими, що не відповідають дійсності. Доводи позивачів щодо наявності підстав для відшкодування їм моральної шкоди та понесених ними судових витрат, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, однак заявлений розмір моральної шкоди суд вважав завищеним.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки предметом позову є спростування інформації, опублікованої у засобах масової інформації та поширеної у мережі Інтернет, то належним відповідачами є юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, та власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал. Вирішення такого спору без залучення вказаних осіб є неможливим.

У касаційній скарзі, поданій 19 грудня 2017 року, ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявники посилаються на відсутність необхідності у залученні до участі у справі інших осіб, окрім

ОСОБА_7, оскільки відображена інформація, викладена на веб-сайті у мережі Інтернет у повному обсязі підтверджує ту обставину, що власником даної недостовірної інформації є саме ОСОБА_7

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.

Касаційна скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом першої інстанції, при дослідженні наявного у матеріалах справи компакт-диску із відеозаписом,встановлено, що у сюжеті одного із місцевих телевізійних каналів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області - ТРК Рудана відповідач, разом зі своїм адвокатом, зазначають що позивачі, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, причетні до підпалу належного сім'ї відповідача автомобіля, а до цього ними було вчинено підпал належного ОСОБА_7 складу з продукцією, яку він виробляє.

Відео вказаного сюжету також було викладено у мережі Інтернет.

Спір між сторонами виник з підстав визнання даної інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивачів, а також відшкодування завданої позивачам моральної шкоди.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз'яснено, що під поширенням інформації слід розуміти, зокрема опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, а також поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку.

У пункті 25 вказаної постанови зазначено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Із позовної заяви вбачається, що позивачі просили зобов'язати відповідача спростувати розповсюджену щодо них інформацію.

За змістом статей 33, 36, 119 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), обов'язок визначати відповідача у справі покладається на позивача. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Винятки становлять справи, вирішення яких є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв'язку із характером спірних правовідносин.

Якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено, апеляційний суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому достовірність поширеної інформації, яку спростовує позивач, судом не перевіряється.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що інформація про позивачів, яку вони вважають такою, що порушує їх особисте немайнове право на честь та гідність, поширена в ефірі телеканалу ТРК Рудана а також у мережі Інтернет, при цьому вимог до власника веб-сайта, а також до телеканалу ТРК Рудана , як до безпосередніх поширювачів інформації, позивачами заявлено не було, що унеможливило оцінку висловів відповідача у загальному контексті поширеної відносно позивачів інформації.

Вказаним спростовуються доводи заявників щодо необґрунтованого скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції з тих підстав, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі юридичної особи, яка поширила недостовірну інформацію, та власника веб-сайта, який створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Виходячи з того, що суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, позбавлений права на стадії апеляційного розгляду змінювати процесуальне становище будь-кого з учасників процесу, висновок апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову є правильним.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

С.Ю. Мартєв

С.П. Штелик