Рішення

від 11.05.2018 по справі 906/1092/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/1092/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Євстігнєєва А.В. - довіреність № б/н від 01.03.2018;

ОСОБА_2 - керівник, паспорт НОМЕР_5 від 12.12.1997;

від відповідача: ОСОБА_3 - договір про надання юридичної допомоги від 18.01.2018;

Гончаренко О.В. - паспорт НОМЕР_3 від 30.10.2004;

присутній: ОСОБА_5 - паспорт НОМЕР_4 від 19.12.2007;

третя особа: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонекс Україна" (м. Вишгород, Київська обл.)

до Фізичної особи-підприємця Гончаренко Олени Вікторівни (м. Житомир)

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Вайтвуд" (с. Кодня, Житомирська обл., Житомирський р-н)

про стягнення 89218,65 грн

Відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, строк вирішення спору у підготовчому провадженні ухвалою суду від 05.03.2018 було продовжено на 30 днів.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 89218,65грн заборгованості.

Ухвалою суду від 19.02.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Вайтвуд".

Ухвалою суду від 12.04.2018, зокрема, було закрито підготовче провадження, роз'яснено зміст ст. 207 ГПК України та призначено справу до судового розгляду по суті.

Оскільки матеріали справи містять клопотання відповідача від 19.01.2018 про залишення позову без розгляду, у випадку ненаправлення на адресу відповідача у визначений судом строк позовної заяви від 20.12.2017 з додатками, слід зазначити, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, так як при зверненні з позовом до суду, позивачем надано належні докази направлення позовних матеріалів відповідачу.

10.05.2018 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема: додаткових пояснень від 07.05.2018, копії поштової квитанції з описом вкладення, як доказу направлення додаткових пояснень з додатком відповідачу, копії поштової квитанції з описом вкладення, як доказу направлення додаткових пояснень з додатком третій особі.

Суд ухвалив долучити вказані документи до матеріалів справи.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив від 27.02.2018 (а.с. 100-103) та додаткових поясненях від 23.04.2018 (а.с. 167-170) і від 07.05.2018 (а.с. 195-196). Надали усні пояснення по справі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні щодо позову заперечили з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 60-62), згідно якого позов відповідач визнає частково на суму 16141,92 грн, в решті заявленої до стягнення суми заперечує.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки явка представника третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 13.05.2017 між позивачем (експедитор-2, представник перевізника) та відповідачем (експедитором-1, представником вантажоодержувача) укладено Заявку-Договір № 03/03 на (надалі по тексту Договір), відповідно до якої сторонами було врегульовано та визначено порядок взаємовідносин, які пов'язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування вантажу відповідача.

В порядку та на умовах, визначених вказаним Договором, перевізник взяв на себе зобов'язання щодо перевезення автомобільним транспортом довіреного йому експедитором вантажу. За умовами вказаного Договору сторони визначили предмет Договору, зокрема погодили дату і час загрузки - 16.05.2017, місце подачі і завантаження автопоїзду - Italy МВ Monza Via Ercolano 14, вимоги до автопоїзду - 15т.100м/куб верхнє завантаження ремені, розмір і вага вантажу - 15т.100м/куб верхня загрузка ремені, місце оформлення - на місці, якщо не видадуть - на вибір перевізника за рахунок Експедитора 1, оплата по квитанції, контактні особи при завантаженні - ОСОБА_1 НОМЕР_6, отримувач вантажу, адреса доставки та розвантаження - Україна, Житомирський р-н, с. Кодня, митне оформлення-СМR, рід вантажу, його кількість та вага - обладнання 15т.100м/куб., пункт митного переходу Краковець, пункт митної очистки - Житомир смт. Озерне НОМЕР_1 Генадій, оплата 3000,00 євро по курсу НБУ б/н на момент розмитнення вантажу. Додаткові умови, зокрема, понесення матеріальної відповідальності перевізником за збереження вантажу, штрафні санкції за відхилення від виконання Договору, простій, своєчасне інформування про додаткові витрати, тощо.

Як зазначає позивач, ним було належним чином та у повному обсязі виконано зобов'язання за Договором, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №425245 від 16.05.2017, з печаткою Житомирської митниці ДФС №041 від 23.05.2017. Зауважує, що жодних претензій стосовно кількості, якості вантажу, строків та місця доставки вантажу, згідно СМR №425245 від 16.05.2017 позивач від відповідача не отримував.

На підставі вказаної СМR позивачем складено та надіслано відповідачеві 23.05.2017 електронною поштою, рахунок- фактуру №СУНФ- 000076 від 23.05.2017 на суму 89218,65.

22.06.2017 на зазначену в Заявці-Договорі адресу відповідача позивачем було надіслано її оригінал та оригінали рахунку-фактури №СУНФ- 000076 від 23.05.2017, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №СУНФ- 000076 від 27.05.2017 та СМR №425245 від 16.05.2017, які, згідно відмітки у повідомленні про вручення поштового відправлення були отримані відповідачем 26.06.2017 (а. с. 19).

У зв'язку з тим, що відповідач не провів з позивачем розрахунки, останнім було направлено на адресу відповідача цінним листом претензію № 1/250917 від 25.09.2017. Вказані вище документи були також направлені на адресу відповідача разом з претензією та отримані останнім 29.09.2017 ( а.с. 23).

Як зазначає позивач, відповідач відповіді на претензію не надав, розрахунки за Договором у розмірі 89218,65 грн не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування своєї позиції позивач зсилається на ст.ст. 11, 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 307 ГК України, положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідач, згідно відзиву (а.с. 60-62), позовні вимоги визнав частково на суму 16141,92 грн.

Вказує, що позивачем було лише частково завантажено вантаж та без належного повідомлення про дані обставини розпочато його перевезення. Вказане в подальшому ускладнило його розмитнення, оскільки перевезення вантажу здійснювалось трьома автопоїздами, та згідно інвойсу митне оформлення мало б здійснюватись одночасно, тільки за наявності всього вантажу, а не його частини.

Також відповідач стверджує, що позивачу відомо про вчинені ним порушення умов Договору, адже останній намагався змінити заявку, направивши на адресу відповідача для підписання зі всіма рахунками та актами наданих послуг змінену версію заявки-договору, в графі "Розмір та вага вантажу" якої вказано не 15т.100 м/куб., а розмір 4.8х1,0х2,8 (що складає всього 13.44 метрів кубічних), тобто фактично наданий позивачем об'єм для перевезення.

Зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням позивачем Договору, відповідачем було понесено додаткові витрати на суму 73076,73 грн, у зв'язку з чим вимога про стягнення вказаної суми не підлягає задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач також зсилається на приписи ст. 8 та ст. 29 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956).

В усному порядку представник відповідача наголосив на застосуванні до спірних відносин ч.2 ст. 932 та ст. 930 ЦК України, зауваживши, що всі дії сторін визначаються виключно Договором.

Позивач заперечив зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини. Згідно відповіді на відзив від 27.02.2018 та додаткових пояснень від 23.04.2018 і від 07.05.2018, вважає безпідставними твердження відповідача про виправлення чи змінення позивачем заявки № 03/03 від 13.05.2017. Наголосив, що позивачем разом із позовною заявою було подано до суду вірну, підписану обома сторонами заявку. Звернув увагу на те, що змінена заявка, про яку йдеться у відзиві відповідача останнім не підписана, а тому не має юридичної сили.

Вважає, що зсилання відповідача на положення ст. ст. 8, 29 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів є недоречним, оскільки згідно приписів ст. 11 останньої перевізник не зобов'язаний перевіряти вірність та адекватність документів.

Щодо вищевказаних відповідачем витрат вказав, що зазначені обставини не звільняють відповідача від відповідальності за грошовими зобов'язаннями перед позивачем, однак можуть бути предметом розгляду судом справи про стягнення збитків.

Згідно додаткових пояснень від 07.05.2018 (а.с.195-196) пояснив, що згідно технічних паспортів до автопоїзду, загальні габарити останнього відповідають узгодженим сторонами у Заявці-Договорі.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами укладено Договір транспортного експедирування № 03/03 від 13.05.2017.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами, позивач для виконання умов Договору та надання відповідачу послуг з перевезення вантажу, було залучено транспортну компанію SONEX EUROPE s.r.o. (Чеська Республіка). За даним перевезенням було закріплено авто держ.НОМЕР_7/НОМЕР_8, водій ОСОБА_7.

Матеріалами справи підтверджено, що на територію України вантаж, який перевозився згідно Договору, прибув через м/к Краковець - Корчеве, згідно ПП UA 101000/2017/904168 (а.с. 14). Прибувши на митне очищення 23.05.2017 о 13:33 до ПП "Авіокомпанія Озерна-Житомир", Житомирська обл., см. Озерне в межах п/п через державний кордон на аеродромі "Озерне" (Житомир), водій передав всі документи стосовно вантажу який прямував згідно СМR № 422445 від 16.05.2017 брокеру (особі зазначеній у Договорі). 27.05.2017 брокер повідомив водію, що вантаж було вивантажено на митний склад та надано водію в якості підтверджуючих документів СМR №425245 від 16.05.2017.

Згідно ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ч.1 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Як встановлено положеннями ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 4 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №425245 від 16.05.2017, яка містить відмітку (печатка Житомирської митниці ДФС № 041 від 23.05.2017) про надходження вантажу на митний склад вантажоодержувача (ПП "Авіокомпанія Озерна-Житомир").

Згідно ст. 12 Конвенції, відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній. Відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача. Однак, право розпорядження вантажем належить одержувачу з моменту складання вантажної накладної, якщо у вантажній накладній відправником зроблена відповідна позначка.

В матеріалах справи міститься відеозапис з камер спостереження, що ведеться на вантажному митному терміналі ПП "Авіокомпанія Озерне-Житомир" (а.с.152), з якого вбачається, що доставлений за Договором товар було відвантажено на митний склад. При цьому здійснення розвантаження саме з ініціативи відповідача не заперечувалося останнім у судових засіданнях.

За вказаного, твердження відповідача стосовно того, що вантаж не був доставлений до адреси доставки с.Кодня, не впливає на результат вирішення спору оскільки розвантаження автопоїзду з ініціативи відповідача на пункті митного очищення унеможливило здійснення позивачем поставки вантажу до визначеного в заявці-договорі пункту розвантаження.

Оскільки саме за волевиявленням відповідача доставка вказаного вантажу до точки призначення в подальшому здійснювалась без залучення експедитора1, суд дійшов висновку, що позивачем було виконано свої зобов'язання за Договором у повному обсязі. Водночас судом враховується, що згідно Договору сторони узгодили, що оплата 3000,00 євро по курсу НБУ б/н на момент розмитнення вантажу.

Також судом береться до уваги, що в матеріали справи не міститься жодних претензій стосовно кількості, якості вантажу, строків та місця його доставки за Договором, які б свідчили про неналежне виконання позивачем умов Договору, про що неодноразово наголошувалось останнім у судових засіданнях.

Навпаки, вивантаження та доставка товару до пункту призначення за ініціативою відповідача, без жодних зауважень, свідчить про приняття останнім належного виконання умов Договору.

На можливості здійснення митного оформлення товару лише у повній його наявності згідно інвойсу наголошувалось представником відповідача у судовому засіданні. Однак факт розмитнення вантажу відповідачем свідчить про його належну доставку.

Крім того, суд бере до уваги те, що дата завантаження, вказана в заявці-договорі № 15/03 від 13.05.2018 підписаної між відповідачем та ТОВ "Агрологістик" (а.с. 72), відрізняється від дати завантаження в заявці-договорі № 03/03 від 13.05.2018, що ставить під сумнів твердження відповідача щодо одночасного здійснення загрузки товару в автопоїздах.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини стосовно порушення позивачем умов Заявки-Договору не підтверджуються матеріалами справи.

Водночас, суд вважає за доцільне вказати, що згідно приписіа ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, зазначені у відзиві обставини, щодо заподіяння збитків відповідачу діями позивача, не можуть бути враховані судом у даній справі, оскільки вказані порушення можуть бути предметом розгляду судом, у випадку звернення відповідача до суду із позовом про стягнення збитків.

Твердження відповідача щодо неправомірного залучення позивачем транспортної компанії SONEX EUROPE s.r.o. (Чеська Республіка) для перевезення вантажу спростовуються змістом ч.1 ст. 929 ЦК України.

Подана відповідачем Заявка-Договір № 03/03 від 13.05.2017 (а.с. 71), яка на думку відповідача була навмисно змінена позивачем та направлена відповідачу для підписання, не впливає на результат вирішення спору, оскільки позивач не грунтує на ній свої позовні вимоги.

Тобто, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та приписами законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Як вказувалось вище, за належного виконання визначених Заявкою-Договором № 03/03 від 13.05.2017 умов, оплата експедитору2 здійснюється в сумі 3000,00 євро по курсу НБУ б/н на момент розтаможки.

Згідно розрахунку 1 Євро по курсу НБУ станом на 23.05.2017 становить 29,616217 грн. відповідно 3000,00 євро по курсу 29,616217 грн. становить 88848,65 грн.

Згідно п.2 ст. 530 УК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи направлення позивачем претензії та отримання її відповідачем 29.09.2017, на дату звернення до суду строк виконання зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за Договором настав.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 88848,65 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 370,00 грн слід відмовити за безпідставністю, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем додаткових витрат та докази про їх поінформування згідно п. 5 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки відповідачем не доведено належними доказами обгрунтованості його заперечень в частині стягнення 73076,73грн, позов підлягає частковому задоволенню на суму 88848,65 грн. У стягненні 370 грн суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гончаренко Олени Вікторівни (10020, АДРЕСА_1 ід. номер НОМЕР_2)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сонекс Україна (07300, Київська обл., Вишгородський р-н., м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, корпус А, офіс 208, ід. код 37868561)

- 88848,65 грн основного боргу;

- 1593,36грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.05.18

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- у справу;

2-3- сторонам( рек. з пов.)

4- третій особі ( рек. з пов)