Постанова

від 16.05.2018 по справі 910/21827/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2018 р. Справа№ 910/21827/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Руденко М.А.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Іващенко О.В. за довіреністю №17072008 від 20.07.2017;

від відповідача: Кравець Д.М. за довіреністю від 19.12.2016; Сергієнко С.В. за довіреністю від 19.12.2016;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач - 13"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 (повне рішення складено 14.02.2017)

у справі № 910/21827/16 (головуючий суддя Турчин С.О.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово - будівельного кооперативу "Обчислювач - 13"

про стягнення 457 522,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово - будівельного кооперативу "Обчислювач - 13" (далі - відповідач) про стягнення 457 522,02 грн., у тому числі: 282 640,37 грн. основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410133 від 05.11.2002 р., 110 126,49 грн. інфляційних втрат, 15 064,66 грн. 3% річних та 40 690,50 грн. пені.

В процесі вирішення спору позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просив суд стягнути з відповідача 443 131,34 грн., у тому числі: основний борг за спожиту теплову енергію в розмірі 282640,37 грн., 3 % річних у сумі 15 352,67 грн., інфляційну складову боргу у сумі 145138,30 грн.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 (повне рішення складено 14.02.2017) у справі №910/21827/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач - 13" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" - 282 640,37 грн. основного боргу, 15 352,67 грн. 3% річних, 111 790,18 грн. інфляційних втрат та 6146,75 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Житлово-будівельний кооператив "Обчислювач - 13" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю.

Скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки заявлені до стягнення та задоволені судом суми не підтверджуються доказами, наявними у матеріалах справи, також судом не враховані зміни до чинного законодавства, відповідно до яких позивач повинен був укласти прямі договори із споживачами (власниками квартир), а тому у відповідача відсутній обов'язок сплачувати вартість теплової енергії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Руденко М.А., Ткаченка Б.О.), апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.04.2017.

31.03.2017 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти задоволення скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

03.04.2017 відповідачем подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. Клопотання відповідача задоволено судом.

03.04.2017 відповідачем подано клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи для встановлення розміру заборгованості.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.04.2017 до 24.04.2017.

21.04.2017 позивачем подані заперечення на клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 у справі № 910/21827/17, задоволено клопотання відповідача, призначено у справі судову економічну експертизу, проведення експертизи у встановлений законом строк доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

20.06.2017 від заступника директора Київського НДІСЕ Голікової Т.Д. надійшов лист про направлення клопотання експерта щодо надання додаткових доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 задоволено клопотання судового експерта.

13.07.2017 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо відсутності у нього первинних документів.

18.07.2017 від позивача надійшло клопотання про долучення документів для проведення судової експертизи.

22.09.2017 до Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/21827/16 з повідомленням про те, що у зв'язку із ненаданням додаткових матеріалів неможливо надати висновок експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 поновлено провадження у справі, призначено розгляд справи на 23.10.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017, у зв'язку із проходженням головуючим суддею (суддею-доповідачем) Зеленіним В.О. 23.10.2017 первинного кваліфікаційного оцінювання, розгляд справи призначено на 30.10.2017.

30.10.2017 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких він просить врахувати правові позиції Верховного Суду України (постанова від 25.05.2017 у справі №910/31573/15.

30.10.2017 від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача первинних документів, щодо виконання сторонами умов договору №1410133 від 05.11.2012.

30.10.2017 від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи для встановлення розміру заборгованості за договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 відкладено розгляд справи на 20.11.2017 та за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.

15.11.2017 від позивача надійшли заперечення на доводи відповідача, у яких він вказує, що у вимозі про сплату заборгованості від 22.04.2016 було допущено технічну описку в розмірі суми заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 відкладено розгляд справи на 04.12.2017, витребувані від позивача докази на підтвердження розміру заборгованості.

27.11.2017 від позивача надійшло клопотання про долучення документів для проведення судової експертизи.

01.12.2017 від відповідача надійшло клопотання про розгляд заяви про призначення судової експертизи без участі представників відповідача.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.12.2017 р., у зв'язку перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/21827/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Руденко М.А., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 задоволено клопотання Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач - 13". Призначено у справі №910/21827/16 судову економічну експертизу, проведення якої у встановлений законом строк доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23.01.2018 від директора Київського НДІСЕ Рувіна О.Г. надійшов лист про направлення клопотання експерта про надання матеріалів необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 задоволено клопотання судового експерта.

12.02.2018 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних документів.

20.04.2018 надійшов лист директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 10.04.2018 з доданим повідомленням про неможливість надання висновку, у якому експерт вказує, що наданих додаткових документів недостатньо для проведення дослідження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду на 16.05.2018.

Представники відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05.11.2002 між Акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго" (в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Київенерго"), як енергопостачальною організацією, та Житлово-будівельним кооперативом "Обчислювач 13", як абонентом, було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410133 (далі - Договір) (том 1 а.с.20-34), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених Договором.

Згідно з п. 2.2.1. Договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількостях та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Положеннями п. 5.1 Договору встановлено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладам обліку.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 року (п. 8.1. договору).

Згідно з п. 8.4 Договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення Договору суду не надано.

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору (том 1 а.с.25), абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами абонент виконує не пізніше 25-го числа поточного місяця (п. 3 додатку № 4 до договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 05.11.2002, тоді як відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.09.2014 по 01.10.2016 у відповідача утворилась заборгованість за надані позивачем у період з вересня 2014 року по квітень 2015 року послуги, яка становить 282640,37 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за спірний період. Крім того, позивачем також нараховані 3% річних в розмірі 15352,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 145138,30 грн.

З наявних у матеріалах справи доказів, зокрема: розрахунку (том 1 а.с.9, 195), довідки про стан розрахунків (том 1 а.с.16-19), акту звіряння розрахунків за теплову енергію (який направлений відповідачу, однак ним не підписаний) (том 1 а.с.105), вбачається, що на початок вересня 2014 року сальдо становило -3074,59 грн., поставлено теплової енергії у період з вересня 2014 року по квітень 2015 року на суму 1 237 172,76 грн., сплачено відповідачем у період з вересня 2014 року по грудень 2015 року 951457,80 грн., заборгованість станом на 01.10.2016 становить 282 640,37 грн.

Факт поставки теплової енергії у період з вересня 2014 року по квітень 2015 року, обсяги поставки та вартість переданої теплової енергії підтверджується наявними у матеріалах справи обліковими картками (табуляграмами) за спірний період (том 1 а.с.44-51, 114-121), корінцями нарядів на підключення та відключення опалення (том 1 а.с.52-53), відомостями приладів обліку про середньодобові покази обліку гарячого водопостачання та про середньодобові покази обліку теплової енергії опалення, які складені відповідачем, підписані його представником, підпис якого скріплений печаткою кооперативу (том 1 а.с.54-71, 122-171). Додатково, під час апеляційного розгляду справи, після призначення судової експертизи, позивачем були надані рахунки-фактури та акти приймання-передавання товарної продукції (том 2 а.с.93-119), однак позивач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції і вказані додаткові докази не приймаються колегією суддів.

Також у матеріалах справи наявні Реєстри оплат ЖБК "Обчислювач-13" по Договору (том 1 а.с.172-175), Виписки по рахунку позивача (том 1 а.с.176-192), які підтверджують факт надходження коштів від відповідача.

22.04.2016 позивач за вих. №94/11/9468 направив відповідачу Вимогу про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію (том 2 а.с.4), у якій вказав, що станом на 01.04.2016 заборгованість становить 271 720,40 грн. та просив її сплатити.

Згідно пояснень позивача (том 2 а.с.22) у вказаній вимозі була допущена технічна описка.

03.11.2016 позивач за вих.№94/11/5637 направив відповідачу Вимогу про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію (том 2 а.с.26), у якій вказав, що станом на 01.10.2016 заборгованість становить 282 640,37 грн. та просив її сплатити.

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції (том 2 а.с.1-3, 39), так і під час розгляду апеляційного перегляду справи (том 2 а.с.63-66, 131-133), відповідач посилався на те, що згідно вимоги від 22.04.2016 заборгованість становила 271 720,40 грн., після її отримання відповідачем було сплачено 158812,21 грн., тому борг становить 118 908,19 грн., однак у зв'язку зі змінами чинного законодавства (Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у спірний період споживачами послуг повинні бути мешканці будинку, отже у відповідача борг перед позивачем відсутній.

За наслідками розгляду даного спору місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних є обґрунтованими та доведеними, однак розрахунок інфляційних зроблений невірно, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410133, який за правовою природою є договором енергопостачання.

Договір у встановленому порядку не був оспорений, не розірваний та не визнаний недійсним, а отже є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 275 ГК України, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії.

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 вказаної статті встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до частини 7 статті 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується вищенаведеними доказами, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з вересня 2014 року по квітень 2015 року на загальну суму 1237172,76 грн., що підтверджується обліковими картками за період з вересня 2014 по квітень 2015, корінцями наряду та відомостями про споживання теплової енергії.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором та Додатками до нього, строк, оплату за спожиту теплову енергію в повному обсязі не здійснив.

Як зазначалось вище, за розрахунком позивача, розмір заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за період з вересня 2014 по квітень 2015 станом на жовтень 2016 становить 282 640,37 грн.

Відповідач, заперечуючи проти зазначеної позивачем суми основного боргу, наводить власний контррозрахунок, відповідно до якого, розмір заборгованості за спожиту теплову енергію становить 118908,19 грн.

Дослідивши контррозрахунок відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він є необґрунтованим та невірним, з огляду на те, що контррозрахунок не ґрунтується на первинних документах, при цьому відповідач віднімає від суми претензії оплати, які вже були відмінусовані позивачем.

Доводи відповідача про відсутність у нього первинних документів, критично оцінюються колегією суддів, оскільки, відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору (том 1 а.с.25), абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Невиконання відповідачем зазначених умов договору, щодо отримання актів звірки та рахунків фактур, покладають відповідні негативні наслідки такого невиконання на відповідача.

Перевіривши розрахунок суми основного боргу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 282 640,37 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

За порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 15352,67 грн. 3% річних та 145 138,30 грн. інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок 3% річних є арифметично та методологічно вірним, тому вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 15 352,67 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, а розрахунок інфляційних є невірним (позивачем не враховані місяці, коли була дефляція), тому вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, в сумі 111 790,18 грн.

Щодо твердження відповідача про те, що у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 10.04.2014, позивач не має права нараховувати відповідачу заборгованість за спожиту теплову енергію, то відповідно до укладеного між сторонами договору, його предметом є саме постачання теплової енергії, а не надання житлово-комунальних чи інших послуг, а тому відповідач помилково застосовує поняття "послуги" до даних правовідносин.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг. Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

26 квітня 2014 року набув чинності Закон № 1198-VII про внесення змін, зокрема до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкта господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію).

Правовідносини, пов'язані з постачанням та використанням теплової енергії, регулюються, зокрема, Законом України "Про теплопостачання", відповідно до ст. 1 якого постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10 серпня 2012 року № 278 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії" вид господарської діяльності у сфері теплопостачання та у сфері послуг з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню.

Водночас, відповідач за статутом не здійснює господарської діяльності з теплопостачання, не є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" та ліцензіатом у сфері теплопостачання.

Крім того, відповідач є балансоутримувачем будинку по пр.Паладина, 7/60 в м. Києві, а в силу приписів ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач є особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг і в залежності від цивільно-правових угод може бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

У даному випадку відповідач є споживачем по відношенню до енергопостачальної організації та стороною договору, на яку покладено обов'язок з оплати вартості спожитої теплової енергії.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивач поставляв відповідачу теплову енергію, заперечень щодо якості та кількості якої від споживача не надходило, про що свідчать наявні у справі відомості фактичного споживання теплоенергії, а відповідачем проводились часткові розрахунки за спожиту теплову енергію. Відповідачем також не надано доказів того, що мешканці будинку здійснювали розрахунки з позивачем за теплову енергію у спірний період.

Крім цього, зазначені зміни не передбачають вимог щодо розірвання всіх договорів на постачання теплової енергії, укладених до набрання чинності змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", або припинення зобов'язань за такими договорами. Даний Закон лише визначає, що виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), яка укладає договори на надання послуг із споживачами. У свою чергу, статус балансоутримувача вказаним законом визначений в якості споживача, виконавця або виробника.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бруманеску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах, та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Колегією суддів, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини, при розгляді даної справи врахований загальних підхід щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію, після внесення змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з житлово-будівельних кооперативів, який викладений у постановах Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/8264/16, від 16.12.2015 у справі №910/14306/15, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №910/6654/17 та у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17.

Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України по справі № 910/31573/15, викладену у постанові від 25.05.2017, відхиляються колегією суддів, оскільки між сторонами у вказаній справі виникли інші фактичні відносини (зокрема, відповідач у спірних відносинах є балансоутримувачем будинку на відміну від справи, що розглядалась ВСУ, де зазначено, що відповідач не є ні виконавцем, ні балансоутримувачем, а тому втратив підстави виступати стороною у договорі та здійснювати розрахунки за комунальні послуги).

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 у справі №910/21827/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач - 13" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 у справі № 910/21827/16 - без змін

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21827/16.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.05.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

М.А. Руденко