Постанова

від 17.05.2018 по справі 911/3540/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Справа№ 911/3540/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Верховця А.А.

за участю секретаря судового засідання: Сотніковій І.О.

у присутності представників сторін:

від скаржника: Якимчук О.П. - довіреність №1994/9/10-36-10-03 від 23.02.18

від боржника: Рабчун Р.О. - довіреність б/н від 16.05.18

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 19.12.2017 року

у справі № 911/3540/17 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Кронпак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кронпак"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 19.12.2017 року ТОВ „Кронпак" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Кучака Ю.Ф.

Не погоджуючись із зазначеною постановою місцевого господарського суду, ГУ ДФС у Київській області звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 19.12.2017 року та припинити провадження у справі № 911/3540/17, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів вказану апеляційну скаргу у справі № 911/3540/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 19.12.2017 року у справі № 911/3540/17, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 12.04.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 12.04.2018 року оголошено перерву у справі до 17.05.2018 року на підставі ст. 216 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, а від представника боржника - відзив на апеляційну скаргу.

Представник скаржника в судовому засіданні 17.05.2018 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати постанову господарського суду Київської області від 19.12.2017 року та припинити провадження у справі № 911/3540/17 як безпідставно порушеної.

Представник боржника в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

17.05.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Київській області підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Київської області від 19.12.2017 року - скасуванню з прийняттям нового рішення про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ „Кронпак", виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду Київської області надійшла заява Голови ліквідаційної комісії ТОВ „Кронпак" про порушення справи про банкрутство боржника на підставі ст. 95 Закону про банкрутство у зв'язку з нездатністю останнього задовольнити вимоги кредиторів.

В своїй заяві заявник просить суд порушити провадження у справі про банкрутство боржника; визнати боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру; обов'язки ліквідатора покласти на Кучака Ю.Ф.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2017 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Кронпак" за заявою ліквідатора боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону про банкрутство; призначено засідання суду щодо вирішення питання про визнання Боржника банкрутом на 19.12.2017; вирішено інші процедурні питання у справі.

Постановою господарського суду Київської області від 19.12.2017 року ТОВ „Кронпак" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Кучака Ю.Ф.

Визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції виходив з того, що майна боржника недостатньо для погашення наявної кредиторської заборгованості у розмірі 209 547 187,84 грн., а головою ліквідаційної комісії належним чином здійснено заходи досудової процедури ліквідації боржника.

Однак колегія суддів не погоджується з даним висновком господарського суду Київської області та за наслідками апеляційного перегляду справи вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Боржник - ТОВ „Кронпак" (07100, Київська обл., Київська обл., м. Славутич, Сосновий проїзд, буд. 2, код ЄДРПОУ 31391126) зареєстрований 22.03.2001 року як юридична особа, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Керуючись положеннями ЦК України та Статутом боржника, єдиним учасником боржника - компанією „Ньюмен Консалтенс Лімітед" було прийнято рішення про припинення діяльності боржника шляхом його ліквідації.

Згідно статті 209 ГК України, у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник) відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу визнається неспроможним.

Згідно вимог ч. ч. 1,3 ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення. зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства є ознаками неоплатності боржника та підставою для ініціювання перед господарським судом процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, згідно зі статтею 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок визначений ст. ст. 105, 110, 111 ЦК України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

При цьому дотримання вимог у відповідності до ст. 111 ЦК України та сукупність вказаних дій із доданням відповідних доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження у справі в порядку даної статті додаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Стаття 104 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Стаття 105 ЦК України визначає, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Як встановлено судом, рішенням Єдиного учасника Боржника № 82 від 16.05.2017 року, підписаного ОСОБА_5, вирішено припинити діяльність ТОВ „Кронпак" шляхом його ліквідації у добровільному порядку, відповідно до чинного законодавства України у зв'язку з неотриманням прибутку від здійсненням господарських операцій та складним становищем на відповідному ринку товарів та послуг; призначено ліквідаційну комісію у складі: голова комісії ОСОБА_6, члени комісії: ОСОБА_7, ОСОБА_8; вирішено інші організаційні питання здійснення ліквідаційної процедури.

Доводи скаржника про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_5 представляти інтереси єдиного учасника боржника - компанію „Ньюмен Консалтенс Лімітед" спростовується наданою суду апеляційної інстанції довіреністю від 23.02.2017 року, належним чином засвідчену копію якої додано до відзиву на апеляційну скаргу.

В подальшому, рішенням Єдиного учасника Боржника № 85 від 11.09.2017 року вирішено припинити роботу та повноваження ліквідаційної комісії; призначити з 26.09.2017 року ліквідатором ТОВ „Кронпак" Кучака Ю.Ф.; зобов'язати ліквідатора ТОВ „Кронпак" звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство Боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство та затвердити особу ліквідатора Кучака Ю.Ф. в розумінні Закону про банкрутство.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації (ч. 2 ст. 105 ЦК України).

Згідно ст. 105 ЦК України та ст. 60 ГК України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 24.11.2017 року, боржник перебуває в стані припинення з 16.05.2017 року, кінцевий строк для заявлення вимог кредиторів - 16.07.2017 року.

Так, в ході ліквідаційної процедури протягом встановленого строку на заявлення вимог до Боржника з 16.05.2017 року по 16.07.2017 року до ліквідаційної комісії надійшли заяви ВВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Славутичі Київської області на суму 735 314,23 грн., а також Компанії „Ньюмен Консалтенс Лімітед" (Numen Consultans Limited) у сумах: 6 774 562,32 доларів США (еквівалентно 176 257 290,68 грн.) та 109 6145,09 Євро (еквівалентно 32 554 582,93 грн.).

Вказані вимоги були в повному обсязі визнані ліквідаційною комісією та в подальшому ліквідатором Боржника.

Також, згідно матеріалів заяви, за наслідком інвентаризації майна боржника ліквідатором було встановлено відсутність у боржника активів та встановлено наявність грошових коштів на банківському рахунку у сумі 34 625,07 грн.

Згідно ч. 5 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

З наявного в матеріалах справи витягу з ЄДРПОУ вбачається, що Товариство не є учасником корпоративних прав в інших юридичних особах.

Ліквідатором також було встановлено, що відокремлених підрозділів на Товаристві не зареєстровано.

Наймані працівники у Товариства відсутні, як і заборгованість щодо виплати заробітної плати.

З метою вжиття заходів щодо виявлення активів підприємства, ліквідатором надіслано відповідні запити до державних реєструючих органів, зокрема, до Державної авіаційної служби, Департаменту Держархбудінспекції у Київській області, Регіональному сервісному центру МВС в Київській області, УДВС ГТУЮ у Київській області, Славутському МВ ДВС ГТУЮ у Київській області, Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області, Сектору у м. Славутич ГУ Держгеокадастру у Київській області, Головному управлінню Держпродспоживслужби у Київській області, Відділенню у м. Славутичі Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, Київській митниці ДФС, Державній службі з безпеки на транспорті, Славутському міському центру зайнятості, Головному управлінню регіональної статистики м. Києва. Головному управлінню статистики у Київській області, Головному управлінню Держпраці у Київській області, УПФ в м. Славутич Київської області, Відділенню у місті Славутич Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, вбачається відсутність будь-яких обтяжень за боржником.

Ліквідатором надано суду докази, що за наслідком проведеного пошуку відомостей щодо інтелектуальної власності на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, наявності прав банкрута на об'єкти інтелектуальної власності не встановлено.

Крім того, згідно ч. 8 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

В ході здійснення аналізу фінансового становища боржника, ліквідатором виявлено те, що майна боржника недостатньо для погашення всієї кредиторської заборгованості боржника, внаслідок чого власником боржника затверджено проміжний ліквідаційний баланс боржника, складений станом на 20.11.2017 року (про що свідчить відповідна відмітка від 20.11.2017 на балансі).

В той же час, судом встановлено, що відповідно до Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно віл 23.11.2017 року № 104827983, наявної в матеріалах справи, боржник є власником нерухомого майна, зокрема: нежитлової будівлі - Санпропускник № 4, загальною площею 1 882,5 кв.м. та загальною вартістю 378 373,20 грн.; комплексу „Цех літографічного друку та лакування металевих листів", загальною площею 3 124,6 кв.м. та загальною вартістю 4 167 268,99 грн.; колірної, гаражу, складу фарб, складу, складу балонів, загальною площею 790,7 кв.м. та загальною вартістю 103 742,00 грн.

Водночас, до заяви про порушення справи про банкрутство додано копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2016 року, від 28.04.2017 року та від 02.03.2017 року, відповідно до яких зазначене вище нерухоме майно відчужено на користь інших осіб.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів проведення головою ліквідаційної комісії аналізу первинних документів з метою дослідження правомірності вчинення вказаних правочинів напередодні звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, здійснення розрахунків за цими договорами та подальший рух отриманих від продажу коштів, а також які дії претензійно-позовного характеру вживались ним з метою повернення майна боржника чи стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи.

Стаття 11 Закону про банкрутство визначає, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, до заяви боржника додаються зокрема, відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансове кредитних установах, їх реквізити.

Частиною 3 статті 111 ЦК України визначено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Відповідно до довідки ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" від 04.09.2017 року № ДІ-В63/433 рахунки № 26003384419 USD та № 26005384105 EUR закрито.

Крім того, відповідно до довідки ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" від 27.09.2017 року № ДІ-В93/27-77 рахунки № 2601718007226, № 26045718007326 та № 26042718007426 у гривнях також закрито.

Разом з тим, згідно з п. 11.16 Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року (в редакції наказу Міністерства фінансів України № 462 від 22.04.2014 року „Про внесення змін до Порядку обліку платників податків та зборів"), належним доказом наявності відкритих /закритих рахунків у боржника є Довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишку коштів та їх закриття.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформаційних баз даних ДФС України у боржника відкрито розрахункові рахунки ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві № 26008705857526 та у цінних паперах №300053-UA40501283, що за твердженням скаржника є порушенням ч. 3 ст. 111 ЦК України.

Однак, посилання скаржника на наявність у ТОВ „Кронпак" незакритого рахунку у цінних паперах №300053-UА40501283, як порушення вимог законодавства під час досудової процедури ліквідації, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки даний рахунок за своєю правовою природою не підпадає під поняття рахунку, відкритого у фінансовій установі.

Як вбачається з довідки про закриття рахунку у цінних паперах від 11.05.2018 року, долученої ліквідатором до відзиву на апеляційну скаргу, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" є депозитарною установою, яка діє на підставі ліцензії на провадження депозитарної діяльності серії АЕ № 263201, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку 13.08.2013 року.

Отже, у правовідносинах між ТОВ „Кронпак" та ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" щодо рахунку у цінних паперах №300053-UA40501283 останнє виступає не фінансовою установою, а депозитарною установою, а відтак обов'язку закривати рахунок, відкритий у депозитарній установі, законом не встановлюється. Більш того, із вказаної довідки вбачається факт закриття 11.05.2018 року відповідного рахунку у цінних паперах.

Згідно з ч. 7, 8 ст. 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійну фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів. Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

В апеляційній скарзі скаржником зазначається, що боржником до заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів складання та подання до органу доходів і зборів звітності.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що до Відділення у м. Славутичі Броварської ОДШ ГУ ДФС у Київській області разом з повідомленням про припинення Товариства було направлено заяву про припинення платника податків за ф. 8-ОПП, оригінал довідки про взяття на облік платника податків (форма 4-ОПП), а також рішення засновника про припинення Товариства № 82 від 16.05.2017 року.

До заяви про порушення справи про банкрутство долучено також копію листа Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 31.10.2017 року №1316/1034-Гр/10-34-08, в якому зазначено, що остання звітна документація згідно АІС „Податковий Блок" надавалась 19 вересня 2017 року в електронному форматі з накладенням ЕЦП.

При цьому, боржником до відзиву на апеляційну скаргу додано копії примірників звітності боржника з відміткою про отримання контролюючим органом.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази подання звітності до Пенсійного фонду України та фонду соціального страхування документів юридичної особи, про що свідчать листи УПФ України у м. Славутичі Київської області від 31.10.2017 року № 4797/05 та відділення у місті Славутичі УВДФСС України у Київській області від 31.10.2017 року № 09/260 з відповідними додатками до них, що в свою чергу спростовує доводи скаржника в цій частині.

Щодо посилань апелянта на неможливість проведення документальної позапланової перевірки боржника у зв'язку з відсутністю посадових осіб боржника за місцезнаходженням підприємства, то колегія суддів вважає, що вказані обставини не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, і податковий орган, в свою чергу, не позбавлений права звернення безпосередньо до ліквідатора банкрута за місцезнаходженням його офісу для проведення відповідної перевірки.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в силу приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13 № 01-06/606/2013 „Про Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" слід мати на увазі, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (частина четверта статті 11 Закону). У визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та судового збору, сплаченого кредиторами.

У разі відсутності майна, достатнього для покриття судових витрат, господарський суд повинен повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам, зазначеним у Законі.

Зазначеною нормою фактично передбачено обов'язок боржника довести факт наявності у останнього майна, достатнього для покриття судових витрат у справі про банкрутство.

Як встановлено судом, в заяві про порушення справи про банкрутство міститься клопотання про призначення ліквідатором банкрута Кучака Ю.Ф.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство, обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Відповідно до п. 36.7. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13 № 01-06/606/2013 „Про Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" ліквідатором боржника, що ліквідується власником, може бути голова ліквідаційної комісії або арбітражний керуючий, який призначається в порядку, встановленому Законом для призначення розпорядника майна, тобто кандидатура арбітражного керуючого на призначення ліквідатором визначається судом за допомогою автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство (частина друга статті 95 Закону).

Призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і відповідно до частини шостої статті 95 Закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

При цьому, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство за ст. 95 Закону про банкрутство, господарський суд не позбавлений можливості відхилити визначену автоматизованою системою відбору арбітражних керуючих кандидатуру арбітражного керуючого та призначити ліквідатором боржника, що ліквідується власником, особу, яка виконувала повноваження голови ліквідаційної комісії в досудовому порядку, виходячи з власної оцінки кандидатур та обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що господарським судом Київської області у постанові про визнання боржника банкрутом не наведено жодного обґрунтування щодо необхідності призначення в якості ліквідатора у даній справі саме Кучака Ю.Ф. і не зазначено конкретних обставин, які б унеможливлювали обрання іншого, не пов'язаного з боржником, ліквідатора в порядку статті 114 Закону із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

З огляду на викладене та враховуючи те, що призначення голови ліквідаційної комісії (ліквідатора у досудовій процедурі ліквідації) боржника ліквідатором банкрута є правом суду і його призначення можливе лише як виняток, то у разі відхилення судом заяви про призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором банкрута, суд зобов'язаний призначити арбітражного керуючого за допомогою автоматизованої системи, виконання обов'язків якого підлягає оплаті у відповідності до ст. 115 Закону про банкрутство, та, як зазначалось вище, не може бути менше ніж за 12 місяців.

З матеріалів справи також вбачається, що до реєстру вимог кредиторів боржником включено вимоги двох кредиторів, а відтак боржником має бути відшкодовано сплату судового збору у разі подання вказаних заяв, із розрахунку два прожиткових мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць.

В той же час, необхідно також враховувати витрати на публікацію оголошень у справі про банкрутство.

Так, згідно матеріалів справи, в ході здійснення ліквідаційної процедури було проведено інвентаризацію активів підприємства та заборгованості боржника, в результаті якої встановлено відсутність у боржника активів та встановлено наявність грошових коштів на банківському рахунку у сумі 34 625,07 грн. станом на 20.11.2017 року (т. 1, арк. с. 172).

Водночас, за подання до суду заяви про порушення справи про банкрутство боржником з вищезазначеного рахунку сплачено 16 000,00 грн. судового збору відповідно до платіжного доручення № 2 від 22.11.2017 року (т. 1, арк. с. 10).

Таким чином, на час розгляду вказаної заяви в суді першої інстанції, у боржника на рахунку наявна сума у розмірі 18 625,07 грн., яка фактично не може покрити судові витрати у майбутній процедурі банкрутства.

Відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 915/604/14 від 11.02.2015 року).

За таких обставин, оскільки у боржника відсутні майнові активи, що вбачається із актів проведення інвентаризації, та недостатньо грошових коштів, що підтверджується матеріалами справи, то зазначені обставини виключають можливість у майбутній процедурі банкрутства покрити судові витрати, здійснення яких є обов'язковим для законного перебігу процедури банкрутства підприємства в судовому порядку, з огляду на що провадження у справі про банкрутство ТОВ „Кронпак" порушено безпідставно.

Судова колегія також не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про призначення ліквідатором банкрута Кучака Ю.Ф. з огляду на наступне.

Порядок призначення та усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справі про банкрутство врегульований ст. 114 Закону про банкрутство, за якою кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

При цьому, законодавством про банкрутство не передбачено винятків щодо вчинення суддею електронного запиту щодо автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором підприємства-боржника, зокрема, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі № 911/3730/16 та від 06.02.2018 року у справі №908/433/17).

Тобто, процедура призначення арбітражних керуючих у справах про банкрутство не має винятків щодо порядку відбору кандидатів у ліквідатори підприємств, що ліквідуються власниками, за особливостями провадження відповідно до ст. 95 Закону про банкрутство, та не звільняє суддю, якому передано на розгляд заяву про порушення справи про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, від обов'язку щодо вчинення електронного запиту на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором боржника, за наявності правових підстав для прийняття такої заяви до розгляду.

Таким чином, призначення ліквідатором у даній справі Кучака Ю.Ф., який виконував повноваження ліквідатора ТОВ „Кронпак" в досудовому порядку, без вчинення у даній справі електронного запиту на автоматичне визначення кандидатури ліквідатора, здійснено судом всупереч приписам Закону про банкрутство.

Місцевий господарський суд встановлені судом апеляційної інстанції недоліки залишив поза увагою, чим в свою чергу допустився порушень вимог законодавства щодо повного та всебічного розгляду заяви боржника на підставі фактичних обставин справи та наявних у ній доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Господарський суд Київської області дійшов помилкового висновку про визнання ТОВ „Кронпак" банкрутом за ст. 95 Закону про банкрутство, оскільки, як було встановлено судом апеляційної інстанції, ліквідаційною комісією ТОВ „Кронпак" не дотримано в повному обсязі вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, що є порушенням вимог ст. 95 Закону про банкрутство, з огляду на що оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв'язку з безпідставним її порушенням.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 19.12.2017 року у справі № 911/3540/17 задовольнити.

2. Постанову господарського суду Київської області від 19.12.2017 року у справі № 911/3540/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким провадження у справі № 911/3540/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Кронпак" закрити.

4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі та державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.

5. Матеріали справи № 911/3540/17 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 22.05.2018 року

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

А.А. Верховець