Постанова

від 01.08.2018 по справі 911/3540/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/3540/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю представників: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронпак" Кучака Ю.Ф. - Рабчуна Р.О. дов. від 16.05.2018; Головного управління ДФС у Київській області - Якимчука О.П., дов. від 01.08.2018 №10-03

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронпак" Кучака Ю.Ф.

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018

(Головуючий суддя - Остапенко О.М.; судді - Сотніков С.В., Верховець А.А.)

у справі за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронпак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронпак"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

1. До господарського суду Київської області надійшла заява Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Кронпак (Далі - ТОВ Кронпак ) про порушення справи про банкрутство ТОВ Кронпак (код ЄДРПОУ 31391126) у зв'язку з нездатністю останнього задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями на загальну суму 209547187,84 грн, в порядку ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (Далі - Закон про банкрутство).

1.2. У своїй заяві заявник проси суд порушити провадження у справі про банкрутство Боржника; визнати Боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру; призначити ліквідатором у справі ліквідатора підприємства Кучака Ю.Ф.

1.3. Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2017 прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ Кронпак , проведення підготовчого засідання призначено на 12.12.2017.

1.4. Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2017 порушено провадження за заявою ліквідатора ТОВ Кронпак у справі про банкрутство ТОВ Кронпак ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону про банкрутство; призначено засідання суду щодо вирішення питання про визнання Боржника банкрутом на 19.12.2017; вирішено інші процедурні питання у справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою господарського суду Київської області від 19.12.2017 ТОВ Кронпак визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором ТОВ Кронпак Кучака Юрія Федоровича . Скасовано арешти, накладені на майно ТОВ Кронпак .

Припинено повноваження засновників, власників (власника) майна ТОВ Кронпак та припинити повноваження всіх органів управління Банкрута щодо управління Банкрутом та розпорядження його майном.

Постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника - ТОВ Кронпак банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, текст якого додається.

Ліквідатору до завершення ліквідаційної процедури постановлено забезпечити виконання дій та заходів, передбачених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у тому числі ст. ст. 41-49 та за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс банкрута.

3. Постанова місцевого господарського суду обґрунтована тим, що на підставі наявних матеріалів справи, даних проміжного ліквідаційного балансу Боржника встановлено, що пасив Боржника значно перевищує активи Боржника, що свідчить про його неплатоспроможність. Встановлені фактичні обставини вказують на нездатність Боржника своєчасно та в повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, що є підставою для застосування відносно Боржника відповідних заходів та процедур в порядку, встановленому Законом про банкрутство, зокрема є підставою для визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

3.1. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство Боржника та доданих до неї документів судом встановлено, що ліквідатором надано належні докази виконання досудової процедури ліквідації товариства у встановленому Цивільним кодексом України порядку, жодних порушень не виявлено.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 19.12.2017 року у справі № 911/3540/17 задоволено.

Постанову господарського суду Київської області від 19.12.2017 року у справі № 911/3540/17 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким провадження у справі № 911/3540/17 про банкрутство ТОВ „Кронпак" закрито.

5. Постанова суду другої інстанції обґрунтована тим, що в силу приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, отже у разі відсутності майна, достатнього для покриття судових витрат, господарський суд повинен повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам, зазначеним у Законі;

5.1. в ході здійснення ліквідаційної процедури було проведено інвентаризацію активів підприємства та заборгованості боржника, в результаті якої встановлено відсутність у боржника активів та встановлено наявність грошових коштів на банківському рахунку у сумі 34 625,07 грн станом на 20.11.2017 року, водночас, за подання до суду заяви про порушення справи про банкрутство боржником з вищезазначеного рахунку сплачено 16 000,00 грн судового збору відповідно до платіжного доручення № 2 від 22.11.2017 року, отже, на час розгляду вказаної заяви в суді першої інстанції, у боржника на рахунку наявна сума у розмірі 18 625,07 грн, яка фактично не може покрити судові витрати у майбутній процедурі банкрутства;

5.2. процедура призначення арбітражних керуючих у справах про банкрутство не має винятків щодо порядку відбору кандидатів у ліквідатори підприємств, що ліквідуються власниками, за особливостями провадження відповідно до ст. 95 Закону про банкрутство, та не звільняє суддю, якому передано на розгляд заяву про порушення справи про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, від обов'язку щодо вчинення електронного запиту на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором боржника, за наявності правових підстав для прийняття такої заяви до розгляду.

5.3. суд першої інстанції дійшов до висновку, що призначення ліквідатором у даній справі Кучака Ю.Ф., який виконував повноваження ліквідатора ТОВ „Кронпак" в досудовому порядку, без вчинення у даній справі електронного запиту на автоматичне визначення кандидатури ліквідатора, здійснено судом всупереч приписам Закону про банкрутство.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

6. Кучак Ю.Ф. звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 та залишити в силі постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Підставою для скасування судових скаржник вважає невірне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права:, зокрема ст. ст. 236, 269 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції (Далі - ГПК України), ст. ст. 104, 105, 111 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст. 95 Закону про банкрутство.

7.1. скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не досліджував рух коштів на банківському рахунку боржника та дійшов передчасного висновку про недостатність коштів боржника для покриття судових та інших витрат у ліквідаційній процедурі;

7.2. водночас, посилається на те, що платіжним дорученням №01 від 21.05.2018, яке додає до касаційної скарги, ТОВ "Кронпак" перерахувало ліквідатору Кучаку Ю.Ф. 56000 грн винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Кронпак";

7.3. крім того, вважає, що встановивши виконання боржником порядку добровільної ліквідації передбаченої нормами цивільного законодавства, суд апеляційної інстанції безпідставно закрив провадження у справі;

7.4. водночас посилається на те, що суд апеляційної інстанції встановивши порушення порядку призначення у справі ліквідатора не був позбавлений права в силу процесуальних норм самостійно призначити ліквідатора та вважає що наведене не є підставою для закриття провадження у даній справі про банкрутство.

Короткий зміст вимог інших учасників у справі

8. До Верховного Суду надійшов відзив Головного управління ДФС у Київській області з проханням залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду другої інстанції без змін, з підстав аналогічних тим, що викладені у апеляційній скарзі Головного управління ДФС у Київській області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Кронпак" Кучака Ю.Ф. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі №911/3540/17.

9.1. Призначено до розгляду касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронпак" Кучака Ю.Ф. на 01 серпня 2018 року о 12 год. 00 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

10. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

11. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

12. Згідно ст.4 1 ГПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

13. За приписами ч. 1 ст.2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

14. Згідно зі ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

15. Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 ЦК України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

16. Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

17. У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку наведеної норми, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

18. Такі передумови полягають у наступному:

18.1. Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч. ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України. Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону про банкрутство.

18.2. Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 вказаного Закону та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

19. При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, на підставі ст. 95 Закону про банкрутство, є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно з цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

20. Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство, в тому числі, і до заяви, яка подається боржником, встановлені у ст. 11 Закону про банкрутство.

21. Згідно з ч. 1 ст. 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

22. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

23. Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

24. Як встановлено апеляційним господарським судом, в ході здійснення аналізу фінансового становища боржника, ліквідатором встановлено, що майна боржника недостатньо для погашення всієї кредиторської заборгованості боржника, внаслідок чого власником боржника затверджено проміжний ліквідаційний баланс боржника, складений станом на 20.11.2017 року (про що свідчить відповідна відмітка від 20.11.2017 на балансі).

25. В той же час, судом другої інстанції встановлено, що відповідно до Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно віл 23.11.2017 року № 104827983, наявної в матеріалах справи, боржник є власником нерухомого майна, зокрема: нежитлової будівлі - Санпропускник № 4, загальною площею 1 882,5 кв.м. та загальною вартістю 378 373,20 грн.; комплексу „Цех літографічного друку та лакування металевих листів", загальною площею 3 124,6 кв.м. та загальною вартістю 4 167 268,99 грн.; колірної, гаражу, складу фарб, складу, складу балонів, загальною площею 790,7 кв.м. та загальною вартістю 103 742,00 грн.

26. Водночас, як встановив суд другої інстанції до заяви про порушення справи про банкрутство додано копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2016 року, від 28.04.2017 року та від 02.03.2017 року, відповідно до яких зазначене вище нерухоме майно відчужено на користь інших осіб, однак матеріали справи не містять доказів проведення головою ліквідаційної комісії аналізу первинних документів з метою дослідження правомірності вчинення вказаних правочинів напередодні звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, здійснення розрахунків за цими договорами та подальший рух отриманих від продажу коштів, а також які дії претензійно-позовного характеру вживались ним з метою повернення майна боржника чи стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи.

27 Отже, слід дійти висновку про те, що складений проміжний ліквідаційний баланс, який подано до господарського суду не відображає реального стану активів боржника та не містить об'єктивних даних, які б давали підстави стверджувати боржнику про наявність передумов для порушення провадження, згідно зі статтею 95 Закону про банкрутство, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою , що спростовує доводи касаційної скарги про встановлення виконання боржником порядку добровільної ліквідації передбаченої нормами цивільного законодавства та про безпідставне закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі.

28. Поряд з викладеним, слід звернути увагу, що згідно приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат. (висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 904/1853/17)

29. Отже, нормами Закону про банкрутство встановлено додаткову вимогу до заяви боржника про порушення справи про банкрутство за ст. 95 Закону про банкрутство - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

30. Водночас, апеляційним судом встановлено відсутність подання заявником доказів на підтвердження наявності активів, достатніх для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

31. За приписами ч. 7 ст.16 Закону про банкрутство суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.

32. У свою чергу ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство у якості підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство визначає невідповідність заяви змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

33. Аналіз вищезазначених норм Закону про банкрутство свідчить, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.

34. Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно скасував постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та дійшов вірного висновку про закриття провадження у даній справі, з огляду на відсутність обов'язкових передумов та ознак, за яких порушується та здійснюється провадження у справі із застосуванням процедури, передбаченої ст. 95 Закону про банкрутство.

35. У зв'язку з зазначеним, наведені у касаційній скарзі аргументи про невірне застосування судом апеляційної інстанції ст. 95 Закону про банкрутство не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків апеляційного суду та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства.

36. Разом з тим, судом другої інстанції було встановлено, що місцевим господарським судом при вирішенні питання про призначення ліквідатора у даній справі, не було здійснено визначення кандидатури ліквідатора боржника з числа арбітражних керуючих за допомогою автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство, що не відповідає вимогам ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство, затвердженого постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 14.07.2016 № 7.

37. Зокрема, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 908/433/17 ліквідатором боржника, що ліквідується в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", може бути голова ліквідаційної комісії або арбітражний керуючий, який призначається в порядку, встановленому вказаним Законом для призначення розпорядника майна, тобто кандидатура арбітражного керуючого на призначення ліквідатором визначається судом за допомогою автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство (ч. 2 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

38. Призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і, відповідно до ч. 6 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

39. Таким чином, законодавством про банкрутство не передбачено винятків щодо вчинення суддею електронного запиту щодо автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором підприємства-боржника, зокрема, в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

40. Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди мають враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

41. У ст. 7 ГПК України визначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

42. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

43. У статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

44. Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

45. У статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

46. Отже, апеляційним господарським судом, на підставі матеріалів та обставин справи, встановлено: недотримання ліквідаційною комісією ТОВ "Кронпак" вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, оскільки складений проміжний ліквідаційний баланс, який подано до господарського суду не відображає реального стану активів боржника; боржником не доведено належними доказами наявність майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство на оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо; ліквідатор ТОВ "Кронпак" призначено без застосування автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство.

47. В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування постанови суду апеляційної інстанції, під час касаційного провадження.

49. З огляду на викладене, касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ліквідатора ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронпак" Кучака Ю.Ф. без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018- без змін.

50. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за її подання покладається на ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронпак" Кучака Ю.Ф.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронпак" Кучака Ю.Ф. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі № 911/3540/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі №911/3540/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк