Постанова

від 16.05.2018 по справі 918/848/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року Справа №918/848/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Гудак А.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

прокурора: прокурор Рункевич І.В.

позивача: представник не з'явився.

відповідача: представник ОСОБА_1 - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "АВ-ГРУП" від 15.03.2018р. на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 20.02.18р. суддею Марачем В.В. о 12:16год. у м.Рівне, повний текст складено 23.02.18р. у справі № 918/848/17

за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до Приватного підприємства "АВ - ГРУП"

про стягнення 147 900,00 грн. упущеної вигоди

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Приватного підприємства "АВ - ГРУП" про стягнення з останнього, упущеної вигоди у сумі 147 900 грн., яка спричинена не укладенням договору пайової участі у розвитку інженерно - транспортної інфраструктури м. Рівне.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.02.2018р. у справі №918/848/17 задоволено позов Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Приватного підприємства "АВ-ГРУП" про стягнення 147900,00грн. упущеної вигоди; стягнуто з відповідача на користь Рівненської міської ради упущену вигоду, спричинену не укладенням договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Рівне у сумі 147900,00грн.; стягнуто з відповідача на користь Прокуратури Рівненської області судовий збір у сумі 2 218,50грн. за подання позовної заяви.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради про стягнення упущеної вигоди, спричиненої не укладанням договору пайової участі у розвитку інженерно - транспортної інфраструктури м. Рівне у сумі 147900грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню. Не укладення відповідачем договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Рівне свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо звернення для укладення договору та безпосереднього укладення його. Неправомірна бездіяльність ПП "АВ-ГРУП" щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Рівненська міська рада була позбавлена права отримати відповідну суму коштів. При цьому, прокурор в даному правомірно звернувся до суду на захист інтересів держави в особі Рівненської міської ради, оскільки останньою не вжито заходів цивільно-правового характеру шляхом звернення до суду з позовом про стягнення відповідних коштів, що має наслідком ненадходження до місцевого бюджету значних коштів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "АВ-ГРУП" 16.03.2018р. звернулося до суду з апеляційною скаргою від 15.03.2018р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 20.02.2018р. у справі №918/848/17 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки, викладених у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. З рішення суду вбачається, що відхиляючи доводи ПП "АВ-ГРУП" з приводу того, що Аптека з офісними приміщеннями є будівлею медичного призначення, тому на замовника будівництва не покладається зобов'язання сплатити пайовий внесок в розвитку інфраструктури населеного пункту згідно ч. 4 ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" (№3038), суд виходив з пункту 16 Пояснень до Переліку закладів охорони здоров'я (№ 385 від 28.10.2002р.) "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я". Застосовуючи дану норму, судом було здійснено відповідне тлумачення зазначеного нормативного акта. Зокрема, суд прийшов до висновку, що аптека є закладом охорони здоров'я, проте не відноситься до закладів медичного або оздоровчого призначення. Однак, апелянт зазначає, що для класифікації закладів охорони здоров'я, за ознакою медичного призначення, не підлягає застосуванню вказаний нормативно-правовий акт - Перелік закладів охорони здоров'я від 28.10.2002р. Так, даний перелік закладів охорони здоров'я затверджений з метою забезпечення державної політики щодо створення та функціонування закладів охорони здоров'я і заняття медичною і фармацевтичною діяльністю та лише для визначення переліку назв закладів, що створюються та функціонують як заклади охорони здоров'я, однак жодної класифікації їх за ознаками медичного чи не медичного призначення не містить. Пояснення до Переліку, що додаються до даного переліку, роз'яснюють лише мету та місце створення конкретних закладів охорони здоров'я, місця організації їх роботи, для правильного визначення їх назв, та жодним чином не здійснюють розподіл на заклади охорони здоров'я медичного та не медичного призначення. Скаржник зазначає, що при встановленні обставини належності об'єкту будівництва до будівель медичного призначення, суд ґрунтуючись на припущеннях здійснив неправильне тлумачення та застосував норму матеріального права, що не підлягає застосуванню, для встановлення цих обставин, та прийшов до помилкового висновку, що Аптека є закладом охорони здоров'я, проте не відноситься до закладів медичного або оздоровчого призначення . Застосовуючи Державний класифікатор будівель і споруд ДК 018-2000, суд не врахував, що даний перелік не є вичерпним. Також твердження суду, що віднесення до вказаного класу будівель (приміщень) аптеки Державний класифікатор не передбачає, є помилковим та ґрунтується на припущеннях. При цьому, суд не врахував, що Державний класифікатор не відносить до жодного іншого класу будівлю аптеки. Також скаржник звертає увагу на те, що нормами Закону №3038 не встановлено вимоги щодо складання переліку таких будівель. Відповідно замовники будівництва підтверджують приналежність об'єкта будівництво до зазначених видів будівель шляхом надання до відповідного органу місцевого самоврядування підтверджуючих документів, в яких буде зазначено код будівлі відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд, на рівні її підкласу (за п'ятим знаком), за яким будівля класифікується в системі статистичних спостережень. Такими документами можуть бути - Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, Акт готовності об'єкта до експлуатації чи інший документ, обумовлений органом місцевого самоврядування у встановленому ним порядку залучення коштів пайової участі в силу п.2, ч.4 ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності". У даному випадку, таким документом є зареєстрована 28.05.2013р. декларація РВ 082131480145 про початок виконання будівельних робіт та зареєстрована 22.01.2015р. декларація РВ 142150220346 про готовність об'єкта до експлуатації, згідно яких код об'єкта будівництва (за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000) зазначений - 1264.4, II категорія складності. Найменування об'єкта вказано - Аптека з офісними приміщеннями. У матеріалах справи відсутні будь які докази, що свідчили б про недостовірність відомостей зазначених у декларації про початок будівництва та декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Дані декларації є діючими та жодним органом не скасовані. Зі змісту оскаржуваного рішення суду вбачається, що визначення розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Рівне здійснено з урахуванням відомостей про кошторисну вартість будівництва зазначених у декларації від 22.01.2015р. Тобто суд прийняв як належний доказ декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Однак, проігнорував такий письмовий доказ, в частині відомостей щодо коду об'єкта - 1264.4, що підтверджує приналежність об'єкта будівництва до будівель медичного та оздоровчого призначення. Окрім того, віднесення будівлі аптеки саме до пункту медичного обслуговування обумовлено також ЗУ Основи законодавства України про охорону здоров'я , який не обмежує медичне обслуговування обов'язковою ознакою наданням медичної допомоги (медичних послуг). Аптека є пунктом медичного обслуговування, оскільки є закладом охорони здоров'я, діяльність якої передбачає одержання відповідної ліцензії в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, хоча і не надає медичну допомогу, але її діяльність безпосередньо пов'язана з наданням медичної допомоги. Окрім того, в окремих приміщеннях аптеки допускається здійснення медичної практики у порядку, встановленому законодавством, що в котрий раз підтверджує, що аптека є будівлею саме медичного призначення. Крім того, суд враховуючи п. 5 рішення Рівненської міської ради № 2703 від 27.12.2012 п. 2.4 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Рівного, прийшов до висновку, що Порядком прямо передбачена участь замовників будівництва аптек в розвитку інфраструктури міста Рівного. Однак, такий висновок є помилковий, оскільки судом не враховано, що Порядком та рішенням затверджений лише розмір пайової участі, який враховується при розрахунку величини пайової участі, що зазначено у п. 2.2. Порядку, а не прямий обов'язок замовників будівництва аптек взяти участь в розвитку інфраструктури міста Рівного, крім того, згідно ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства (абз.2 ч.2 ст. 24). У даному випадку, будівництво аптеки здійснювалося на земельній ділянці із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги, тому і код класифікації був визначений як будівлі медичного та оздоровчого призначення. Однак, будівництво аптеки може здійснюватися на земельній ділянці із іншим цільовим призначенням, наприклад: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Лише саме за таких обставин, замовники будівництва аптек зобов'язані будуть взяти участь в розвитку інфраструктури міста Рівного, для чого і затверджений, зазначений вище, розмір пайової участі замовників в розвитку інфраструктури міста Рівного при будівництві аптек. Також, з урахуванням п. 1.8 вказаного Порядку, суд визнав встановленою обставину, що норми чинного законодавства покладають на ПП "АВ-ГРУП", як замовника будівництва, обов'язок звернутися до органу місцевого самоврядування та взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Однак, зазначені обставини не є доведеними, оскільки судом не досліджувалися та не з'ясовувалися обставини наявності офіційного повідомлення. Скаржник зазначає, що враховуючи наведені обставини, об'єкт: Аптека з офісними приміщеннями, який знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Басівкутська, 111В, є будівлею медичного призначення, а тому, згідно п. 2 ч. 4 ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідач не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Виходячи із норм ЦК та ГК України щодо укладення господарського договору та ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідні правові норми не передбачають прямого обов'язку щодо сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури, а передбачено укладення договору на підставі якого виникає відповідний обов'язок. Тобто договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є єдиною підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі Таким чином, доводи суду про те, що зобов'язання відповідача сплатити пайовий внесок в розвитку інфраструктури населеного пункту виникло в силу приписів ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", а відтак є упущеною вигодою, не відповідають приписам чинного законодавства. Крім того, в силу рішення міської ради №2703 від 27.12.2012 та Порядку, до прийняття об'єкта в експлуатацію договір про пайову участь між сторонами укладений не був, позаяк на момент звернення позивача до суду з вимогою про стягнення збитків об'єкт вже прийнятий в експлуатацію. Саме договір про пайову участь є підставою для сплати замовниками будівництва пайового внеску. Враховуючи відсутність договірних зобов'язань між сторонами, недоведеності протиправності у діях відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та неотриманням позивачем коштів (враховуючи, що позивач не був позбавлений права вживати заходів до спонукання відповідача укласти відповідний договір), то склад цивільного правопорушення є недоведеним.

Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу, зазначає, що апеляційна скарга не відповідає положенням чинного законодавства та обставинам справи, а тому просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 20.02.2018р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач - Рівненська міська рада не скористалася правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, явку повноважного представника у судове засідання 16.05.2018р. не забезпечила, причини неявки суду не повідомлено, хоча міська рада належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Оскільки явка представників сторін та прокурора в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача.

В судовому засіданні 16.05.2018р. представник відповідача (апелянта) та прокурор підтримали свої доводи викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, відповідно, та надали пояснення в обґрунтування своїх позицій.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника апелянта та прокурора у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 20.02.2018р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

06.12.2017р. Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури в порядку статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради з позовом про стягнення з Приватного підприємства "АВ - ГРУП".147 900грн. упущеної вигоди, спричиненої не укладенням ПП "АВ - ГРУП" договору пайової участі у розвитку інженерно - транспортної інфраструктури м. Рівне (а.с. 2-9).

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за результатами опрацювання Рівненською місцевою прокуратурою Акту ревізії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області № 13-17-08-06/10 від 24.03.2017р., за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради за період з 01.01.2015 по 01.02.2017 встановлено ряд завершених об'єктів будівництва на території міста Рівне, які не залучені до пайової участі в розвитку інфраструктури міста. Зокрема, відповідно до Додатку 10 вказаного Акту, Приватне підприємство "АВ-ГРУП" як замовник будівництва не сплатив пайовий внесок у розмірі 147900грн. Так, 28.05.2013р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області зареєстровано декларацію РВ 082131480145 про початок виконання будівельних робіт, об'єкт - "Аптека з офісними приміщеннями" за адресою вул. Басівкутська, 111, м. Рівне, замовником якого є Приватне підприємство "АВ-ГРУП". В подальшому Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області 22.01.2015р. зареєстровано декларацію РВ 142150220346 про готовність вказаного вище об'єкта до експлуатації.

Згідно статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

27.12.2012р. рішенням Рівненської міської ради №2703, затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Рівного, згідно пункту1.3 якого, дія цього Порядку поширюється на замовників будівництва, які здійснюють будівництво на території міста Рівного, за винятком тих, що визначені пунктом 1.5 цього Порядку.

Таким чином, норми чинного законодавства покладають на Приватне підприємство "АВ-ГРУП" як замовника будівництва обов'язок звернутися до органу місцевого самоврядування та взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Разом з тим, Приватне підприємство "АВ-ГРУП" з відповідною заявою до Рівненської міської ради чи до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради не зверталось та відповідний договір пайової участі не укладало.

Прокурор вважає, що оскільки відповідач не звернувся до Рівненської міської ради чи до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Рівне, то це свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору. Так, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до Рівненської міської ради із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Рівненська міська рада позбавлена права отримати відповідну суму коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому, наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача. Згідно пункту 5 рішення Рівненської міської ради №2703 від 27.12.2012 та пункту 2.4 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Рівного, пайову участь замовника в розвитку інфраструктури міста Рівного (у відсотках від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта) для будівництва автозаправних станцій, аптек, кафе, ресторанів затверджено у розмірі 10 відсотків, що відповідає положенням Закону. Згідно із декларацією РВ 142150220346 від 22.01.2015 про готовність об'єкта до експлуатації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 1 479 тис. грн. Про здійснення витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій в декларації не зазначено.

Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Рівне, який повинне сплатити Приватне підприємство "АВ-ГРУП" складає 147900грн. (10% від кошторисної вартості будівництва). Прокурор зазначає, що оскільки договір про пайову участь не укладено саме внаслідок протиправної бездіяльності Приватного підприємства "АВ-ГРУП", зазначена сума являється упущеною вигодою, яку б Рівненська міська рада могла отримати при укладанні відповідного договору.

Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, Рівненська місцева прокуратура виходить з того, що несплата пайового внеску на розвиток інфраструктури міста Рівне завдає майнову шкоду міській раді, яка внаслідок цього позбавлена можливості виконувати покладені на неї функції та реалізувати фінансово-економічні повноваження, здійснювати заходи щодо розвитку інфраструктури міста, а уповноваженим органом не вживаються заходи щодо захисту інтересів держави. Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час здійснення містобудівної діяльності. Оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку бюджету м. Рівне, Рівненська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. В свою чергу Рівненська міська рада протягом тривалого часу (з 22.01.2015 р.) не використовує надані їй чинним законодавством повноваження щодо відновлення своїх порушених прав.

За наведених обставин, прокурор звертається на захист інтересів держави в особі Рівненської міської ради, оскільки останньою не вжито заходів цивільно-правового характеру шляхом звернення до суду з позовом про стягнення відповідних коштів, що має наслідком ненадходження до місцевого бюджету значних коштів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.12.2017р. прийнято вказану позову заяву до розгляду та порушено провадження справі №918/848/17.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно абзацу 4 частини 1 статті 2 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017р., позовна заява подана до суду 06.12.2017р., порушено провадження у справі - 07.12.2017р.) господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною 2 згаданої статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Редакції статей 2, 29 ГПК України до 15.12.2017р. передбачають, що прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами 2 або 3 статті 25 Закону України "Про прокуратуру" (згідно внесених змін - стаття 23 ЗУ "Про прокуратуру").

При цьому, частина 4 статті 53 ГПК України у редакції з 15.12.2017р. також передбачає обов'язок прокурора, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтувати, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Пунктами 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23.03.2012р. №7 (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частинами 2, 3 статті 23 ЗУ "Про прокуратуру".

Так, звертаючись до суду із даним позовом прокурор вказував, що несплата пайового внеску на розвиток інфраструктури міста Рівне завдає майнову шкоду міській раді, яка внаслідок цього позбавлена можливості виконувати покладені на неї функції та реалізувати фінансово-економічні повноваження, здійснювати заходи щодо розвитку інфраструктури міста, а уповноваженим органом не вживаються заходи щодо захисту інтересів держави. Так, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку бюджету м. Рівне, відповідно Рівненська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Однак, Рівненська міська рада неналежним чином здійснює свої передбачені законодавством повноваження щодо відновлення своїх порушених прав.

Згідно пункту 4-1 частини 1 статті 71 Бюджетного кодексу України, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Бюджетом розвитку, згідно пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.

Таким чином, ненадходження коштів зі сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури міста перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси держави.

Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час здійснення містобудівної діяльності.

Враховуючи наведені обставини та норми Закону, ГПК України (в редакціях на час подання позову до суду та розгляду позовних вимог по суті) звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради є правомірним.

Розглянувши позовну заяву прокурора про стягнення з ПП "АВ-ГРУП" на користь Рівненської міської ради 147900,00грн. упущеної вигоди, розмір якої спричинений не укладенням договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Рівне, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в її обґрунтування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2013р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області, зареєстровано декларацію РВ 082131480145 про початок виконання будівельних робіт, об'єкт - "Аптека з офісними приміщеннями" за адресою: Рівне, вул. Басівкутська 111, замовником якого є Приватне підприємство "АВ -ГРУП" (а.с. 26-29).

22.01.2015р. Управлінням державної архітектурно - будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано декларацію РВ 142150220346 про готовність вказаного вище об'єкта до експлуатації - Аптека з офісними приміщеннями (а.с. 30-32).

Відповідно до частин 2 - 6, 8, 9, 10 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (частина 1 статті 40 вказаного Закону).

Таким чином, положеннями статті 40 вказаного Закону визначено зобов'язання Замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті), що має відбуватись згідно з Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, затвердженим органом місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Інших прямо визначених зобов'язань Замовника дана норма Закону не містить.

Матеріалами справи встановлено, що 27.12.2012р. Рівненська міська рада прийняла рішення №2703 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Рівного", яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Рівного (а.с.14-20).

Згідно пункту 1.8 Порядку, обумовлення Рівненською міською радою або Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради у своєму рішенні щодо відведення земельної ділянки під забудову чи надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки про зобов'язання фінансового характеру щодо пайової участі є офіційним повідомленням замовника будівництва про настання у нього договірних зобов'язань в частині дотримання визначених у рішенні строків укладення договору пайової участі.

Згідно частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства на Приватне підприємство "АВ -ГРУП" у даному випадку, як замовника будівництва, покладається обов'язок звернутися до органу місцевого самоврядування та взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, Приватне підприємство "АВ -ГРУП" з відповідною заявою до Рівненської міської ради чи до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради не зверталося та відповідний договір пайової участі не укладало.

Враховуючи наведене та той факт, що у строк, визначений чинним законодавством (зокрема, до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) Приватне підприємство "АВ -ГРУП" не виконало свого зобов'язання щодо укладення договору з Рівненською міською радою на оплату коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста та, відповідно, не сплатило 147 900,00грн. пайової участі у розвитку інфраструктури міста Рівного, прокурор вважає, що вказана сума коштів - упущена вигода підлягає до стягнення з приватного підприємства.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника (постанова Верховного Суду України від 25.02.2015 р.). У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Під терміном "збитки" розуміються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і шкодою (збитками) зумовлений необхідністю встановлення того факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що спричинила шкоду (збитки) іншій особі. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправної поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 ГПК України).

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство "АВ -ГРУП" не зверталося до відповідних органів для укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Рівне, що у даному свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.

Таким чином, неправомірна поведінка (бездіяльність) ПП "АВ -ГРУП" щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням до Рівненської міської ради із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Рівненська міська рада позбавлена права отримати відповідну суму коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому, наслідки у формі упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Як уже зазначалося, частиною 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Так, згідно пункту 2.6 Порядку, розмір пайової участі визначається за формулою: ПУ = (ЗКВБ - Вз - Вбм - Вім) х 10 % (або інша кількість відсотків), у якій:

ПУ - пайова участь;

ЗКВБ - загальна кошторисна вартість будівництва;

Вз - витрати, пов'язані з придбанням та виділенням земельної ділянки;

Вбм - витрати, пов'язані із звільненням будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, що включають також вартість придбання знесеного майна;

Вім - витрати на влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій;

10 % (або інша кількість відсотків) - відсоток від вартості будівництва, визначений згідно з пунктом 2.4 Порядку.

Пунктом 5 рішення Рівненської міської ради від 27.12.2012р. №2703 та пунктом 2.4 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Рівного, пайову участь замовника в розвитку інфраструктури міста Рівного (у відсотках від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта) для будівництва автозаправних станцій, аптек, кафе, ресторанів затверджено у розмірі 10 відсотків, що відповідає положенням Закону.

З декларації РВ 142150220346 від 22.01.2015 р. про готовність об'єкта до експлуатації, вбачається, що кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 1 479 тис. грн., у тому числі: витрати на будівельно - монтажні роботи 1445,538 тис. гривень, витрати на машини, обладнання та інвентар 33,462 тис. гривень. Про здійснення витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій в декларації не зазначено.

Отже, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Рівне, згідно розрахунку величини пайової участі, проведеного Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради за вищевказаною формулою, який повинне сплатити Приватне підприємство "АВ -ГРУП", складає 147900грн. (10 % від кошторисної вартості будівництва).

Враховуючи вище викладене, оскільки договір про пайову участь не укладено саме внаслідок протиправної бездіяльності Приватного підприємства "АВ -ГРУП", вказана сума являється збитками у формі упущеної вигоди, яку б Рівненська міська рада могла отримати при укладанні відповідного договору.

Так, визначений частиною 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" строк (не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) встановлено для укладення договору про пайову участь після добровільного виконання стороною цього обов'язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов'язання, прямо передбаченого чинним законодавством. Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином, не укладення відповідачем договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Рівне свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору. Неправомірна бездіяльність ПП "АВ-ГРУП" щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Рівненська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди.

Враховуючи наведені обставини, норми чинного законодавства, наявні матеріалах справи докази, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради та стягнення з відповідача 147 900грн. упущеної вигоди, спричиненої не укладанням договору пайової участі у розвитку інженерно - транспортної інфраструктури м. Рівне.

Позовні вимоги є обґрунтованими, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягають до задоволення у повному обсязі.

При цьому, твердження на спростування заявлених позовних вимог та доводи апеляційної скарги відповідача (апелянта) ПП "АВ -ГРУП" про те, що Аптека з офісними приміщеннями є будівлею медичного призначення, тому на замовника будівництва не покладається зобов'язання сплатити пайовий внесок в розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" спростовуються наступним.

Так, згідно пункту 2 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення.

Пунктом 16 Пояснень до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 385 від 28.10.2002р. "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я" визначено, що аптека - заклад охорони здоров'я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ і організацій лікарськими засобами і виробами медичного призначення.

Вказаним Переліком аптека віднесена до групи 3 "Фармацевтичні (аптечні) заклади" та відокремлена, зокрема, від групи 1 "Лікувально-профілактичні заклади", до яких включені лікарняні заклади, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортні заклади.

Закладом медичного призначення є спеціалізований лікувально - профілактичний заклад, у якому особам з тим чи іншим захворюванням надається повний спектр медичних послуг: діагностика, лікування, реабілітація після перенесених захворювань.

До закладів оздоровчого призначення відносяться санаторії, будинки відпочинку, пансіонати (як для дорослих, так і змішані для дорослих та дітей), дитячі оздоровчі центри (як сезонні, так і постійно діючі) та комплекси цих закладів, туристичні бази, туристичні притулки, бази відпочинку та ін., незалежно від форм власності та відомчої належності.

Аптека є закладом охорони здоров'я, проте не відноситься до закладів медичного або оздоровчого призначення.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарту України) № 507 від 17.08.2000р. затверджений Державний класифікатор будівель і споруд ДК 018-2000, згідно якого до Будівлі лікарень та оздоровчих закладів (клас 1264) відносяться: заклади з надання медичної допомоги хворим та травмованим пацієнтам; санаторії, профілакторії, спеціалізовані лікарні, психіатричні диспансери, пологові будинки, материнські та дитячі реабілітаційні центри; лікарні навчальних закладів, шпиталі виправних закладів, в'язниць та збройних сил; будівлі, що використовуються для термального та соляного лікування, функціональної реабілітації, пунктів переливання крові, пунктів донорського грудного молока та т. ін.

Віднесення до вказаного класу будівель (приміщень) аптеки Державний класифікатор будівель і споруд ДК 018-2000 не передбачає.

Разом з тим, згідно пункту 1.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Рівного, затвердженого рішенням Рівненської міської ради 27.12.2012р. №2703 встановлено, що дія цього Порядку поширюється на замовників будівництва, які здійснюють будівництво на території міста Рівного, за винятком тих, що визначені пунктом 1.5 цього Порядку.

За змістом пункту5 рішення Рівненської міської ради №2703 від 27.12.2012р. та підпункту 5 пункту 2.4 Порядку, розмір пайової участі замовника в розвитку інфраструктури міста Рівного визначається згідно з пунктами 2.2 та 2.3 цього порядку і становить для будівництва автозаправних станцій, аптек, кафе, ресторанів - 10 відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

Таким чином, у даному випадку, як вірно встановлено судом першої інстанції Порядком прямо передбачена участь замовників будівництва аптек в розвитку інфраструктури міста Рівного

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими, спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Оскаржуване рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у даній справі прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга Приватного підприємства "АВ-ГРУП" від 15.03.2018р. не підлягає до задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АВ-ГРУП" від 15.03.18р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 20 лютого 2018 року у справі №918/848/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/848/17 повернути господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "21" травня 2018 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Розізнана І.В.