Рішення

від 11.05.2018 по справі 229/171/18

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/229/243/2018

ЄУН 229/171/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання Пантелєєвої Є.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Святовит", товариства з обмеженою відповідальністю Сфинкс-ВВ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації та доплати до рівня мінімальної заробітної плати, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, моральної шкоди.

У позовній заяві, яка надійшла до суду 23 січня 2018 року, та в уточненій позовній заяві, яка надійшла до суду 15 березня 2018 року, позивач ОСОБА_1 вказав, що з 03 серпня 2015 року по 22 вересня 2017 року він працював на посаді контролера контрольно-пропускного пункту (фактично - охоронником у Першому Дружківському відділенні АТ Райффайзен банк Аваль ). 22 вересня 2017 року він був звільнений з займаної посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Остаточний розрахунок з ним директор ТОВ Сфинкс-ВВ ОСОБА_3 здійснила 04 березня 2018 року, виплативши йому заборгованість по заробітній платі у сумі 10500 грн. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 вересня 2017 року по 04 березня 2018 року у сумі 18 080 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 частково визнала позовні вимоги. Вважає, що стягненню з ТОВ Сфинкс-ВВ підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 25 вересня 2017 року по 04 березня 2018 року після відрахування обов'язкових платежів у сумі 13 584,64 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до трудової книжки АХ №529104 ОСОБА_1 03 серпня 2015 року був прийнятий до ТОВ Сфинкс-ВВ на посаду контролера контрольно-пропускного пункту.

22 вересня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений з посади за згодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.5).

Позивач зазначив, а представник відповідача проти цього не заперечувала, що невиплачена при звільненні заробітна плата була сплачена ОСОБА_1 04 березня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд вважає цю обставину такою, що не підлягає доказуванню, оскільки вона визнається учасниками справи, про що зазначено в уточненій позовній заяві позивача та в письмовому запереченні представника відповідача.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з вимогами ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 р. N 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237 1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі ст. 47 КЗпП роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у зазначеному Рішенні Конституційного Суду України, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (постанова Верховного Суду України від 4 лютого 2015 р. у справі N 3-2гс15).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові №13 від 24.12.1999 р. Про практику застосування судами законодавства про працю , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таку ж правову позицію висловив Верховний суд України у постанові № 6-113цс16 від 27.04.2016.

Таким чином, з відповідача ТОВ Сфинкс-ВВ на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку.

Механізм здійснення розрахунку середньої заробітку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 січня 2015 р. у справі N 6-195цс14).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося 22 вересня 2017 року, то середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за липень та серпень 2017 року, за робочі дні.

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки №5 від 27 квітня 2018 року, виданої директором ТОВ Сфинкс-ВВ , середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за липень-серпень 2017 року склала 148,84 грн., кількість робочих днів за ці місяці - 43 дня.

Суд бере до уваги саме такий розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1, оскільки він вирахуваний відповідачем ТОВ Сфинкс-ВВ , підтверджується ним у довідці та визнається у письмовому запереченні.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Виходячи з цього, середньомісячне число робочих днів складає: 43 / 2 = 21,5.

Оскільки відповідач ТОВ Сфинкс-ВВ сплатив позивачу належні суми заробітної плати 04 березня 2018 року, суд вважає, що з відповідача ТОВ Сфинкс-ВВ на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку з 25 вересня 2017 року по 04 березня 2018 року у сумі 17 042, 18 грн. з розрахунку:

148,84 * (21,5 *5+7) =17042,18, де 148,84 грн. - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1, 21,5 - середньомісячне число робочих днів, 5 - повні місяці затримки виплати заробітної плати (жовтень 2017 р. - лютий 2018 р. включно), 7- кількість робочих днів у вересні 2017 року та березні 2018 року.

Суд не погоджується з розрахунком середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку, виконаним позивачем ОСОБА_1, оскільки він здійснений не у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.

Відповідно до пп. 162.1.1 та пп. 164.2.1 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), до загального (місячного) оподатковуваного доходу працівника, як платника податку, включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) йому за умовами трудового договору (контракту). Таким чином, згідно з нормами ПКУ, оподаткуванню підлягають усі виплати, які за трудовим законодавством підпадають під визначення заробітної плати, незалежно від того, яким чином вони виплачені: чи безпосередньо роботодавцем, чи на підставі рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до пп. 164.2.18 ПКУ середній заробіток за час вимушеного прогулу не належить до переліку доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (ст. 165 ПКУ). Й інші норми ПКУ не звільняють від обкладення ПДФО заробітну плату, що стягнута за рішенням суду на користь платника податків (пп. 165.1.49 ПКУ).

Суд, визначаючи середній заробіток працівника за час вимушеного прогулу, попередньо не відраховує з його складу ПДФО, а залишає виконання цього обов'язку роботодавцю, бо відповідно до ст. 18 ПКУ органи суду не належать до складу податкових агентів платника податку. Податковий агент, згідно з пп. 14.1.180 ПКУ, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ.

Оскільки сума середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку розрахована без утримання обов'язкових платежів, то вона підлягає виплаті працівнику після здійснення відповідних відрахувань.

Також суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід відмовити у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю Святовит , тому що позивач не перебував з цим відповідачем у трудових відносинах.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд встановив таке.

Позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом відповідно п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст..ст. 2, 10-12, 80, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Святовит", товариства з обмеженою відповідальністю Сфинкс-ВВ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації та доплати до рівня мінімальної заробітної плати, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сфинкс-ВВ (місцезнаходження: 71103, Запорізька обл., м. Бердянськ, провулок Морський, буд. 2-Б, ЄДРПОУ 36381467) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку з 25 вересня 2017 року по 04 березня 2018 року у сумі 17042 (сімнадцять тисяч сорок дві) грн. 18 коп. після відрахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Святовит" та стягненні решти середнього заробітку за час затримки розрахунку з товариства з обмеженою відповідальністю Сфинкс-ВВ відмовити.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю Сфинкс-ВВ на користь державного бюджету судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 травня 2018 року.

Суддя: С. О. Рагозіна