Постанова

від 16.05.2018 по справі 918/748/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року Справа № 918/748/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Максютинська Д.В.

За участю представників

представник позивача, ОСОБА_1, посвідчення адвоката № 1290 від 04.11.17,

представник відповідача: не з"явився;

представник третьої особи : ОСОБА_2О, довіреність № б/н від 30.01.17,

ОСОБА_3, довіреність № б/н від 30.01.17,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 27.11.17р. суддею Церковна Н.Ф. у справі № 918/748/17

за позовом Громадської організації "18 загін територіальної оборони"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про визнання договору оренди державного майна укладеним

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "18 загін територіальної оборони" (надалі - Позивач) звернулася в господарський суд Рівненської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (надалі - Відповідач) про визнання договору оренди державного майна укладеним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що йому, як особі, яка відповідно до законодавства має право на отримання відповідного державного майна в оренду без проведення конкурсу, в порушення імперативних законодавчих приписів Відповідачем відмовлено в укладенні з Позивачем відповідного договору оренди.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27 листопада 2017 року позовні вимоги було задоволено.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що після подання відповідної заяви Відповідачу, а також прийняття на додатковому засіданні комісії Відповідача по визначенню переможця конкурсу на право оренди державного майна рішення, оформленого протоколом від 23 серпня 2017 року № 4 у Позивача виникли правомірні очікування мирно володіти спірним майном (право оренди), оскільки нормативними законодавчими приписами чітко встановлений обов'язок Відповідача як уповноваженого органу у спірних правовідносинах укласти з Позивачем (який відноситься до передбачених статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" пільгових категорій осіб-орендарів) договір оренди державного нерухомого майна за умови подання Позивачем відповідного пакету документів у встановленому законом порядку і строки.

Суд також прийшов до висновку, що вищевказаним Законом не передбачено можливості відмови переліченим у статті 9 Закону особам-орендарям в укладенні відповідного договору оренди державного майна, або можливості продовження конкурсних процедур на загальних підставах після звернення таких осіб із заявами про оренду державного майна.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що Відповідачем не було доведено належними і допустимими доказами факту відсутності у запропонованій Позивачем до укладення редакції спірного договору чітких умов цієї угоди, а також не вказано конкретних положень цього правочину, які, на думку Відповідача, були викладені Позивачем не чітко, не зрозуміло чи з порушенням умов типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

З огляду на вищевказане та з урахуванням того, що запропонована Позивачем редакція спірного договору не суперечить імперативним законодавчим приписам, містить усі передбачені Законом істотні умови, необхідні для укладення договору оренди державного майна, а також не суперечить типовому договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженому Наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року № 1774, місцевий господарський суд прийшов до висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області прийнято до провадження.

24.01.2018р. Рівненським апеляційним господарським судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на рішення господарського суду Рівненської області від 27 листопада 2017 року в справі № 918/748/17 залишено без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 27 листопада 2017 року в справі № 918/748/17 залишено без змін.

28.02.2018р. Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" подано апеляційну скаргу (Вх.№ 408/18, від 28.02.18р) на рішення господарського суду Рівненської області від 27.11.2017р.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції , скаржник звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, відкрити апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою, зупинити дію рішення господарського суду Рівненської області від 27.11.2017р у даній справі, скасувати раніше прийняту постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2018р., скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 27.11.2017р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Громадської організації "18 загін територіальної оборони" відмовити.

Так, апелянт не погоджується із застосуванням судом першої інстанції положень статті 9 Про оренду державного та комунального майна , яка надає право на укладення договору оренди без проведення конкурсу, мотивуючи це тим, що суд не встановив, до якого конкретно суб'єкту відноситься позивач. Вказує на те, що в Реєстрі громадських об'єднань, який ведеться Міністерством юстиції України позивач як об'єднання ветеранів чи об'єднання інвалідів відсутній, так само відсутня дана організація у переліку громадських організацій ветеранів.

Крім того, апелянт посилається на те, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що Міненерговугілля надав Фонду держмайна висновки щодо умов договору, а саме розміщення оздоровчого закладу для дітей та молоді з дотриманням вимог законодавства, а також вказав на обов'язковість використання орендованого майна відповідно до його цільового призначення. Разом з тим, позивач просить Фонд надати майно для ведення статутної діяльності з метою організації літніх та/або цілорічних таборів та оздоровчих закладів для дітей та молоді, учасників АТО, ветеранів війни, інвалідів та інших. При цьому скаржник звертає увагу на те, що задеклароване у статуті позивача завдання сприяння оздоровленню та реабілітації, організації медичних обстежень дітей і молоді внесено до статуту організації лише 17.08.2017, тобто в день коли позивач звернувся до відповідача із заявою про оренду майна. Відтак, запропонований позивачем пункт 1.2 договору оренди визначає іншу, альтернативну мету його використання,чим фактично порушує встановлену Міненерговугілля мету .

Скаржник, посилаючись на додаток 2 до закону України Про перелік об"єктів державної власності, що не підлягають приватизації , ч.9 ст. 11 Закону України Про управління об'єктами державної власності , не погоджується із пунктом 6.2 договору оренди, яким передбачено, що орендар має право за згодою орендодавця продавати, обмінювати, позичати, іншим чином розпоряджатися матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна.

Крім того, апелянт вказує, що місцевий господарський суд, визнавши договір укладеним, позбавив ВП РАЕС гарантованого ст.19 Закону про оренду державного та комунального майна права на стягнення заборгованості за таким договором в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки в такому випадку у балансоутримувача майна буде відсутня можливість надати нотаріусу оригінал договору оренди, так як при визнанні договору оренди укладеним в судовому порядку, оригінал договору відсутній, є лише рішення суду, де викладено умови договору.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник вказує на неналежний спосіб захисту,який обрано позивачем, оскільки наслідком задоволення заявлених позивачем вимагає порушення прав ВП Рівненська АЕС , як балансоутримувача даного майна.

Судом також порушено норми 27 ГПК України. Так, незважаючи на те, що рішення в даній справі прямо впливає на права і обов'язки ВП РАЕС , як балансоутримувача даного майна, що передається в оренду, вказане підприємство не було залучене судом до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 05.03.2018 поновлено Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Рівненської області від 27.11.2017 року у справі №918/748/17; відкрито апеляційне провадження; зупинено дію рішення господарського суду Рівненської області від 27.11.17р. у справі № 918/748/17.

Ухвалою суду від 26.03.2018 справ №918/748/17 призначена до розгляду на 18 квітня 2018 р. на 11. 30год.

09.03.2018 на адресу суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, у якому щодо надання листом Міненерговугілля №02\12-821м від 30.01.2017 висновків щодо умов договору оренди державного майна зазначає, що заява про укладення договору оренди майна надійшла до комісії після кінцевого строку приймання документів, визначеного оголошенням, відтак дана заява на укладення договору направлена до РВ ФДМУ. У подальшому, відділенням у визначений законом строк направлено лист №07-04-03148 до Міністерства, яким у свою чергу відмовлено в укладенні договору.

Крім того, відповідач вказує, що в порушення статті 181 ГК України та ч.1 ст.12 закону України Про оренду державного та комунального майна, в позовній заяві не визначено чіткі умови договору.

03.04.2018 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Громадської організації "18 загін територіальної оборони", у якому позивач заперечує вимоги апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволені та залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Зокрема, позивач, заперечуючи доводи апелянта щодо невідповідності статутної діяльності меті спірного договору, зазначає, що ГТУЮ у Рівненській області направило лист від 21.09.2017 №3166/6214-0-26-17/042, в якому даний орган підтвердив, що статутом відповідача передбачено сприяння оздоровленню та реабілітації, організації медичних обстежень дітей та молоді, учасників АТО, ветеранів війни, інвалідів та інших. Відтак, відповідач мав право на укладення договору оренди майна поза конкурсом.

Крім того, відповідач вважає безпідставним посилання на відсутність організації відповідача у зазначених ним реєстрах, так як дані реєстри не доводять та не спростовують жодних фактів і не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Щодо мети договору відповідач зазначає, що дана мета повністю відповідає тій меті оренди, яка вказана у листі Міненерговугілля. Пункт 6.2 договору є ідентичним пункту 6.2 Типового договору оренди нерухомого майна, форма якого затверджена Наказом фонду Державного майна України № 1774 від 23.08.2000 року. Також зазначає, що спосіб захисту,обраний ним, повністю відповідає вимогам законодавства.

18.04.2018 року надійшла заява про надання документів від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

Ухвалою суду від 18.04.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 02 травня 2018 р. до 11.00 год.

У подальшому, ухвалою суду у зв'язку із завершенням відпустки головуючої судді (судді-доповідача) Бучинської Г.Б. судове засідання у справі № 918/748/17 призначено до розгляду на 16 травня 2018 р. об 11.00 год.

11.05.2018 на адресу суду від апелянта надійшли письмові пояснення , у який останній, посилається на неможливість надання в оренду державного майна у відповідності до вимог статті 767 ЦК України, так як згідно технічного звіту та акту комісії від 03.05.2018 № 143-7/18 дане майно знаходиться у аварійному стані. При цьому звертає увагу на те, що у спірному договорі не врегульовано питання щодо проведення його подальшої реконструкції. Також у поясненнях апелянт як на підставу неможливості укладення спірного договору вказує те, що під час розгляду даної справи державне майно було включено до складу цілісного майнового комплексу ДП НАЕК Енергоатом .

В судовому засіданні 16.05.2018р. представник апелянта підтримав вимогам апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, надав пояснення по суті скарги. Вказав, що майно використовується у цілісному майновому комплексі, у основному виробництві ВП РАЕС , тому надати його в оренду не представляється можливим. Просив апеляційну скаргу задоволити, скасувати раніше прийняту постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2018р., скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 27.11.2017р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Громадської організації "18 загін територіальної оборони" відмовити.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. При цьому позивач заперечив щодо доручення до матеріалів справи поданих апелянтом документів, що підтверджують аварійний стан будівлі та включення її до складу цілісного майнового комплексу, з огляду на те, що позивач з даними документами не ознайомлений, вони не досліджувались судом першої інстанції. Наголошує на тому, що включення майна до ЦМК відбулося після розгляду справи в суді, поряд з тим що згода на передачу майна в оренду від ДП НАЕК Енергоатом була наявна на час проведення конкурсу та звернення до суду. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 27.11.2017р та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2018р. залишити без змін.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Дослідивши матеріали справи, враховуючи наявність відзиву відповідача на апеляційну скаргу, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, що листами від 13 липня 2016 року № 07-04-02198 та від 19 листопада 2016 року № 07-04-03907 Відділення звернулося до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, як до уповноваженого органу на управління об'єктом "Будинок з мансардою в комплексі з обслуговуючими будівлями, спорудами та інженерними мережами філії РОК "Біле озеро" (інвентарний номер: 4726/400, реєстровий номер: 24584661.339.АААЖАГ055) загальною площею 1022,6 м 2 " та "Огорожа філії РОК "Біле озеро" "Будинок з мансардою" довжиною 523 погонних метра (інвентарний номер: 10733/401, реєстровий номер: 24584661.339.ПШТДПЮ1164), що розташовані за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, село Рудка, вулиця Білоозерська, 3, перебувають на балансі державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" і обліковуються у відокремленому підрозділі "Рівненська АЕС", з відповідними запитами з метою погодження передачі наведеного майна в оренду.

Враховуючи те, що дане майно не залучено до процесу основного виробництва, а його оренда не порушить цілісності майнового комплексу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", листом від 30 січня 2017 року № 02/12-821 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України погодило передачу вказаного майна в оренду за зазначеними у цьому листі умовами такої передачі (а.с. 12).

З метою визначення умов та строку проведення конкурсу 2 серпня 2017 року відбулося засідання відповідної комісії відповідача.

На підставі вищенаведеного листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України рішенням засідання комісії Відділення по визначенню умов та строку проведення конкурсу, оформленим протоколом від 2 серпня 2017 року № 1 (а.с. 13-15), вирішено надіслати для опублікування у черговому номері "Відомостей приватизації" оголошення про проведення конкурсу на право оренди державного нерухомого майна - "Будинок з мансардою в комплексі з обслуговуючими будівлями, спорудами та інженерними мережами філії РОК "Біле озеро" (інвентарний номер: 4726/400, реєстровий номер: 24584661.339.АААЖАГ055) загальною площею 1022,6 м 2 " та "Огорожа філії РОК "Біле озеро" "Будинок з мансардою" довжиною 523 погонних метра (інвентарний номер: 10733/401, реєстровий номер: 24584661.339.ПШТДПЮ1164), що розташовані за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, село Рудка, вулиця Білоозерська, 3, перебувають на балансі державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та обліковуються у відокремленому підрозділі "Рівненська АЕС", оприлюднити вказане оголошення на веб-сайті орендодавця, а також повідомити про проведення конкурсу і необхідність подання письмових пропозицій відповідно до оголошення про конкурс осіб, які під час вивчення попиту виявили заінтересованість в оренді наведеного об'єкта. Крім того, даним рішенням було визначено строк проведення даного конкурсу - на 11-й календарний день після опублікування оголошення про проведення конкурсу в газеті "Відомості приватизації".

Судом встановлено, що на виконання вищезазначеного протокольного рішення від 2 серпня 2017 року № 1, а також з метою вивчення попиту на об'єкт оренди "Будинок з мансардою в комплексі з обслуговуючими будівлями, спорудами та інженерними мережами філії РОК "Біле озеро" (інвентарний номер: 4726/400, реєстровий номер: 24584661.339.АААЖАГ055) загальною площею 1022,6 м 2 " та "Огорожа філії РОК "Біле озеро" "Будинок з мансардою" довжиною 523 погонних метра (інвентарний номер: 10733/401, реєстровий номер: 24584661.339.ПШТДПЮ1164), що розташовані за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, село Рудка, вулиця Білоозерська, 3, перебувають на балансі державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та обліковуються у відокремленому підрозділі "Рівненська АЕС", у газеті "Відомості приватизації" від 9 серпня 2017 року № 62 (1073) було розміщено оголошення про намір передати в оренду філію реабілітаційно-оздоровчого комплексу «Біле озеро» «Будинок з мансардою» , що розташований у селі Рудка Володимирецького району Рівненської області (а.с. 16). У наведеному оголошенні також було визначено умови участі у конкурсі.

З метою проведення розрахунку орендної плати за вищенаведене державне нерухоме майно Рівненською торгово-промисловою палатою було складено відповідний звіт про оцінку цього майна, згідно якого оціночна вартість об'єкта оцінки склала 375 400 грн. 00 коп. без ПДВ (а.с. 50). Наведений звіт у встановленому законом порядку був затверджений наказом Відділення від 29 червня 2017 року № 256 (а.с. 49).

Слід також зазначити, що термін чинності зазначеного звіту був встановлений тривалістю 9 місяців, тобто наведений документ на час подання Організацією даного позову до суду та на момент вирішення цього спору є чинним.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 15 серпня 2017 року № 30 Організація звернулася до Відділення із заявою про укладення з позивачем договору вищенаведеного нерухомого майна на підставі абзацу 4 частини 4 статті 9 Закону без проведення конкурсу. Даний лист був отриманий відповідачем 17 серпня 2017 року, що підтверджується відбитком відповідного штампу вхідної кореспонденції Відділення, проставленим на цьому відправленні (а.с. 17). Слід зазначити, що до наведеного листа Організацією було долучено, зокрема, копії статутних документів позивача та проект самого договору оренди державного майна у 2 екземплярах.

Крім того, позивач також звернувся до Відділення із заявою від 18 серпня 2017 року № 31 (яка того ж дня була отримана відповідачем), в якій повторно просив погодити укладення договору оренди вищенаведеного державного майна (а.с. 25).

За результатами розгляду зазначених заяв рішенням додаткового засідання створеної згідно наказу Відділення від 27 липня 2017 року № 305 комісії відповідача по визначенню переможця конкурсу на право оренди державного майна, оформленим протоколом від 19 серпня 2017 року № 3, Відділенню було рекомендовано звернутися до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про надання інформації щодо віднесення Організації до громадських організацій ветеранів та/або громадських організацій інвалідів (а.с. 26-27).

У відповідь на здійснене відповідачем звернення по вищенаведеному питанню Головним територіальним управлінням юстиції у Рівненській області на адресу Відділення було направлено лист від 21 серпня 2017 року № 3166/6214-0-26-17/042, в якому даний орган наголосив, що статутом позивача передбачено, зокрема, сприяння оздоровленню та реабілітації, організації медичних обстежень дітей та молоді, учасників АТО, ветеранів війни, інвалідів та інших (а.с. 28).

Відтак, рішенням додаткового засідання комісії Відділення по визначенню переможця конкурсу на право оренди державного майна, оформленим протоколом від 23 серпня 2017 року № 4 (а.с. 29-30), Відділенню було рекомендовано розглянути заяву Організації та подані позивачем документи на предмет укладення договору оренди спірного державного майна без проведення конкурсу, а також прийняти рішення про скасування конкурсу та припинення діяльності комісії по визначенню переможця конкурсу на право оренди державного майна у разі прийняття рішення про укладення з позивачем такого правочину. Слід також зазначити, що у даному рішенні містилася інформація про отримання Відділенням сканованої копії листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21 серпня 2017 року № 02/12-7678 (а.с. 31), в якому даний центральний орган виконавчої влади відкликав свій попередній лист від 30 січня 2017 року № 02/12-821 про погодження передачі в оренду спірного державного нерухомого майна та просив відповідача не укладати договір оренди. Проте, з огляду на публікацію в газеті "Відомості приватизації" від 9 серпня 2017 року за № 62 оголошення про проведення конкурсу та зазначення у цьому оголошенні умов участі у конкурсі, а також враховуючи положення пункту 35 Порядку, комісія відповідача дійшла висновку про неможливість надання орендодавцю пропозиції щодо скасування конкурсу.

З матеріалів справи також вбачається, що Відділення отримало від позивача усі документи, необхідні для укладення між сторонами відповідного договору оренди державного нерухомого майна. Наведений факт не заперечувався Відділенням у відзиві на позовну заяву та його представниками у судових засіданнях.

У той же час листом від 28 серпня 2017 року № 07-04-03148 відповідач звернувся до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в якому просив висловити позицію даного органу щодо передачі Організації в оренду об'єкта: "Будинок з мансардою в комплексі з обслуговуючими будівлями, спорудами та інженерними мережами філії РОК "Біле озеро" (інвентарний номер: 4726/400, реєстровий номер: 24584661.339.АААЖАГ055) загальною площею 1022,6 м 2 " та "Огорожа філії РОК "Біле озеро" "Будинок з мансардою" довжиною 523 погонних метра (інвентарний номер: 10733/401, реєстровий номер: 24584661.339.ПШТДПЮ1164), що розташовані за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, село Рудка, вулиця Білоозерська, 3, перебувають на балансі державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та обліковуються у відокремленому підрозділі "Рівненська АЕС" (а.с. 32).

У відповідь на зазначене звернення Міністерство енергетики та вугільної промисловості України направило на адресу відповідача лист від 8 вересня 2017 року № 02/12-8168 (а.с. 33), в якому підтримало висловлену державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" позицію, викладену у листі від 16 серпня 2017 року № 11397/28, щодо необхідності використання вищенаведеної нерухомості для власних потреб відокремленому підрозділі "Рівненська АЕС".

За таких обставин, враховуючи наведену позицію Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, листом від 18 вересня 2017 року № 11-04-03428 (а.с. 36) Відділення повідомило позивача про відмову в укладенні договору оренди державного майна у зв'язку з відмовою органу управління в передачі цього майна в оренду.

Розглядаючи апеляційну скаргу та позовні вимоги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

Згідно з ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.3 ст.184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно з ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються, зокрема, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

За змістом частини 2 вищенаведеної статті у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець, за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду, у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

Абзацом 4 частини 4 статті 9 Закону встановлено, що у разі надходження заяви, зокрема, від громадської організації ветеранів або інвалідів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, оголошення про намір передати майно в оренду не розміщується і договір оренди укладається з таким заявником без проведення конкурсу.

При цьому суд зазначає, що у разі надходження після оголошення конкурсу заяви про оренду від особи, яка відповідно до законодавства має право на отримання відповідного державного майна в оренду без проведення конкурсу, договір оренди укладається з такою особою (пункт 19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 906).

Відтак, колегія суддів, проаналізувавши вищевказані норми законодавства, зазначає, що Закон містить пряму вказівку про укладання договору з громадськими організаціями ветеранів, які подали заяву про оренду без проведення конкурсу, тобто, відповідач зобов'язаний був укласти відповідний договір оренди з позивачем.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що обставини обов'язковості укладення договору оренди з Позивачем, а також умови дотримання проведення конкурсу та надання в оренду державного майна, відповідність змісту редакції договору імперативним приписами законодавства, у повній мірі досліджено Рівненським апеляційним господарським судом під час розгляду апеляційної скарги відповідача, висновки щодо яких викладено у постанові від 24.01.2018 року, яка набрала чинності та не оскаржена сторонами. Відтак, викладені у зазначеній постанові висновки суду апеляційної інстанції та обставини справи, докази, не підлягають переоцінці під час розгляду апеляційної скарги ДП "НАЕК "Енергоатом". З цього приводу колегія суддів зазначає, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п.46 рішення).

Крім того, у Рішенні Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002р. справа "Совтрансавто-Холдинг" проти України" суд зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Колегією суддів з матеріалів справи також встановлено, що у зв'язку з тим, що майно не залучено до процесу основного виробництва, а його оренда не порушить цілісності майнового комплексу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", листом від 30 січня 2017 року № 02/12-821 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України погодило передачу вказаного майна в оренду за зазначеними у цьому листі умовами такої передачі (а.с. 12).

Колегія суддів, розглянувши доводи апелянта щодо відсутності у позивача статусу громадської організації ветеранів, вважає їх безпідставними, з огляду на те, що віднесення позивача до вищенаведеної пільгової категорії осіб, передбаченої статтею 9 Закону, підтверджується наявним у матеріалах справи листом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 21 серпня 2017 року № 3166/6214-0-26-17/042, а також відомостями, зазначеними безпосередньо у статуті Організації (а.с. 21). Законом не передбачені положення відносно визнання суб'єктом державної реєстрації громадських об'єднань як ветеранська організація або організація інвалідів .

При цьому колегія суддів зазначає, що дані Реєстру громадських об'єднань, який ведеться Міністерством юстиції України, а також веб-сайту Державної служби ветеранів у справах війни та учасників антитерористичної операції не спростовують та не доводять спрямованості громадської організації позивача як "об"єднання ветеранів" (що підтверджено відповіддю Мінюсту а.с. 169), а відтак не можуть бути належними та допустимими доказами статусу позивача.

Щодо невідповідності статутної діяльності меті спірного договору, колегія суддів бере до уваги наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області направило лист від 21.09.2017 №3166/6214-0-26-17/042, в якому даний орган підтвердив, що статутом відповідача передбачено сприяння оздоровленню та реабілітації, організації медичних обстежень дітей та молоді, учасників АТО, ветеранів війни, інвалідів та інших.

Наявність даного виду діяльності також стверджується змістом розділу 2 Статуту позивача (а.с. 20-24). Даний вид діяльності не суперечить меті використання розміщення оздоровчого закладу для дітей та молоді з дотриманням вимог законодавства , передбаченому у листі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №02/12-821 від 30.01.2017 (а.с.12). Апелянтом не надано колегії суддів доказів щодо обставин про неможливість використання даною громадською організацією майна за цільовим призначенням. Відтак, колегія суддів відхиляє вказані доводи апелянта.

Розглянувши доводи скаржника щодо невідповідності пункту 6.2 договору вимогам додатку 2 до Закону України Про перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації та ч.9 ст. 11 Закону України Про управління об'єктами державної власності , колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Не заперечуючи доводи апелянта про те, що відповідно до додатку 2 до Закону України Про перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації НАЕК Енергоатом є об'єктом приватизації, колегія суддів звертає увагу на те, що даний перелік не містить такий об'єкт як філія реабілітаційно-оздоровчого комплексу Біле озеро .

Крім того, апелянт є балансоутримувачем даного майна, а власником є держава в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості, суб'єктом управління та одночасно орендодавцем являється Фонд державного майна України в особі Рівненського відділення. Відтак, саме згода орендодавця є виключною підставою для передбаченого у пункті 6.2 спірного договору оренди продажу обміну та іншого розпоряджання майном.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що п.6.2 договору не суперечить пункту 6.2 Типового договору оренди нерухомого майна, форма якого затверджена Наказом Фонду державного майна України №1774 від 23.08.2000.

Відтак, доводи апелянта щодо невідповідності п.6.2 спірного договору не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи та не грунтуються на нормах законодавства.

Колегія суддів не погоджується із доводами апелянта щодо позбавлення його гарантованого ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна права стягувати заборгованість з орендної плати, так як вказані доводи є лише припущеннями та стосуються питань виконання умов договору, а не його укладення.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що позивачем вірно обрано спосіб захисту , у зв?язку із наступним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання орендодавцем права на обов язкове укладення договору оренди державного майна поза конкурсом, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того,

Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неправильно обраного позивачем способу захисту права.

Враховуючи вищеописані обставини справ та норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав, визначених скаржником для скасування рішення суду.

Інші обставини, визначені апелянтом в скарзі, були досліджені судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду за скаргою ФДМ України, а тому у разі непогодження з висновками суду апеляційної інстанції сторона вправі подати відповідну касаційну скаргу дло Верховного Суду.

Розглянувши надані апелянтом в судове засідання 16.05.2018 додаткові докази та підстави, оформлені письмовими поясненнями, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Так, апелянт як на підставу своїх заперечень та в обгрунтування неможливості надання майна в оренду посилається на те, що згідно технічного звіту, наданого у 2008 році кооперативно-державним проектно-вишукувальним інститутом "Рівнеагропроект" на замовлення ВП "РАЕС", будівля підлягає розбиранню, заміні новими матеріалами та виробами, проведенню реконструкції, в цілому технічний стан будівлі характеризується як аварійний.

Колегія суддів вважає дані докази та підстави такими, що суперечать матеріалам справи. Зокрема, листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 30 січня 2017 року № 02/12-821 погоджено передачу вказаного майна в оренду за зазначеними у цьому листі умовами такої передачі, з огляд у на те, що дане майно не залучено до процесу основного виробництва, а його оренда не порушить цілісності майнового комплексу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Крім того, колегією суддів відхиляється як неналежний доказ наданий апелянтом акт комісії ВП "РАЕНС" № 143-7/18 від 03.05.2018 , яким проведено обстеження технічного стану будівельних конструкцій та вказано , що даний технічний стан є аварійним, збільшився об"єм пошкоджень. Зокрема, вказаний акт складено представниками апелянта після розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, відтак судами не міг бути досліджений згідно вимог процесуального законодавства, так як не існував на час виникнення правовідносин між сторонами спірного договору . З аналогічних підстав колегією суддів відхиляється як доказ наданий апелянтом перелік майна від 19.02.2018 (а.с.202), яким останній підтверджує перебування будівлі у складі цілісного майного комплексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Позивачами у встановленому законом порядку не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст.74,76,77 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення позову.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" від 23.02.18р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 27 листопада 2017 року у справі №918/748/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/748/17 повернути господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "22" травня 2018 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.