Постанова

від 23.05.2018 по справі 127/25318/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/25318/17

Провадження № 22-ц/772/1025/2018

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Луценко Л. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 рокуСправа № 127/25318/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді: Голоти Л.О.,

суддів: Войтка Ю.Б., Рибчинського В.П.,

учасники справи:

позивач : Комунальна установа Калинівська центральна районна лікарня ,

відповідач : ОСОБА_3,

третя особа : Калинівська районна рада,

розглянув у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Комунальної установи Калинівська центральна лікарня до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Калинівська районна рада про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Комунальної установи Калинівська центральна районна лікарня на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2018 року, ухвалене у складі судді Луценко Л.В., дата складання повного тексту рішення 05.03.2018 року, -

в с т а н о в и в :

22.11.2017 року Комунальна установа Калинівська центральна районна лікарня (далі - Калинівська ЦРЛ) звернулась в суд з позовом у якому, на підставі ст. ст. 130, 232 КЗпП України просила стягнути з ОСОБА_3 на користь лікарні кошти в сумі 10 572 грн 16 коп., посилаючись на те, що перебуваючи на посаді головного лікаря Калинівської ЦРЛ ОСОБА_3 видав наказ про нарахування собі щомісячної надбавки до посадового окладу за складність та напруженість в роботі у розмірі 50 % з 3.01.2017 року, яка йому виплачувалась в період з 03 січня по 25.04.2017 року на загальну сум 10 572 грн 16 коп.

Встановлення даної надбавки позивач вважає незаконним, оскільки відповідно до п.9.5.9 Статуту лікарні рішення щодо преміювання та встановлення стимулюючих надбавок головному лікарю є виключною прерогативою Засновника- Калинівської районної ради.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2018 року в задоволенні позову КУ Калинівська центральна районна лікарня відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду КУ Калинівська центральна районна лікарня подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

20.04.2018 року представник відповідача адвокат ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

За змістом ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції частково відповідає даним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно п.2 рішення 5 сесії 6 скликання Калинівської районної ради від 17.06.2011 року № 74 Калинівська районна рада вирішила призначити ОСОБА_3 на посаду головного лікаря Калинівської центральної районної лікарні з 17.06.2011 року з випробувальним терміном три місяці. / а.с. 14/

Наказом № 197 від 18.06.2011 року по Калинівській центральній районній лікарні ОСОБА_3 призначено на посаду головного лікаря Калинівської центральної районної лікарні з випробувальним терміном три місяці./ а.с.15/

Відповідно до наказу по Калинівській центральній районній лікарні від 19.09.2011 року № 365 згідно ст. 28 КЗпП України ОСОБА_3 з 19.09.2011 року пройшов випробувальний термін на посаді головного лікаря Калинівської ЦРЛ./ а.с.16/

У відповідності до наказу Калинівської центральної районної лікарні № 90-0 від 25.04.2017 року (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_3 звільнено з 24.04.2017 року з посади головного лікаря згідно п. 9 ст. 36 КЗпП України (підстави передбачені іншими законами) на підставі рішення 10 сесії 7 скликання Калинівської районної ради від 31.03.2017 року № 233./ а.с. 77, 78/

З огляду на викладене судом встановлено, що відповідач в період часу з 18.06.2011 року по 24.04.2017 року включно працював на посаді головного лікаря Калинівської центральної районної лікарні.

На підставі наявних у справі письмових доказів, судом встановлено, що перебуваючи на посаді головного лікаря відповідач видав наказ по Калинівській центральній районній лікарні від 27.02.2017 року № 41-0 щодо виплати щомісячних надбавок до посадових окладів за складність та напруженість у роботі в межах фонду заробітної плати на 2017 рік у розмірі 50% з 03.01.2017 року наступним особам: ОСОБА_3- головному лікарю, ОСОБА_5 - заступнику головного лікаря з медичної частини, ОСОБА_6 - заступнику головного лікаря з дитинства та пологової допомоги, підстава: лист-погодження Калинівської районної державної адміністрації від 21.02.2017 року./ а.с. 17/

Як вбачається з довідки Калинівської ЦРЛ від 18.09.2017 року № 06-1050 згідно наказу Калинівської ЦРЛ № 41-О від 27.02.2017 року ОСОБА_3 нарахована надбавка за складність та напруженість у розмірі 50 % посадового окладу. У березні 2017 року донараховано надбавку за січень 2017 року в сумі 4 030, 98 грн, за лютий 2017 року в сумі 3 426, 33 грн, в травні 2017 року донараховано надбавку за березень в сумі 3 114, 85 грн, загальна сума надбавки становить 10 572, 16 грн. / а.с. 20/

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що уточнивши у судовому засіданні свої позовні вимоги позивач просив стягнути з відповідача кошти у сумі 10 572, 16 грн на підставі ст. 1212 ЦК України, однак враховуючи те, що наказ на підставі якого була здійснена надбавка не скасований, тому і відсутнє безпідставно набуте майно, яке б підлягало поверненню. Одночасно позивач не довів, що він є власником коштів, виплачених відповідачу, адже як вбачається із зібраних письмових доказів та показів свідків, розпорядником спірних коштів є Калинівська районна державна адміністрація. Також судом було враховано, що при видачі наказу № 41-О від 27.02.2017 року ОСОБА_3 отримав погодження виплати 50 % щомісячної надбавки до посадового окладу від головного розпорядника бюджетних коштів Калинівської РДА про що свідчить напис погоджено на самому зверненні. Суд також вважав, що позивачем не доведено встановлення службовою перевіркою факту незаконного отримання відповідачем 50% щомісячної надбавки протягом 2017 року, оскільки акт службової перевірки, який міститься в матеріалах справи не є розпорядчим документом, а лише фіксує думку членів комісії. / а.с. 75, 79/

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується лише в частині відсутності можливості для стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Так, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, оскільки наказ по Калинівській центральній районній лікарні № 41-О від 27.02.2017 року про виплату щомісячної надбавки до посадового окладу за складність та напруженість у роботі в межах фонду заробітної плати на 2017 рік у розмірі 50 % не скасований, підстав для задоволення вимог та стягнення коштів на підставі ст.1212 ЦК України немає.

Однак, при розгляді справи судом першої інстанції не було враховано, що уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Зокрема, у позивача суд повинен з'ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав).

Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (п.9 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.06.2009 року).

Поза увагою суду залишилась та обставина, що у позовній заяві позивач просив стягнути кошти на підставі ст. 130 КЗпП України і від даних підстав позову, у порядку встановленому ЦПК України позивач не відмовлявся, рішення у цій частині судом не ухвалювалось, заперечення відповідача на позов з цих підстав містяться у відзиві на позов.

Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права в частині визначення характеру спірних правовідносин та підстав позову, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Так, відповідно до п. 9.5.9 Статуту Калинівської ЦРЛ питання прийняття рішення щодо преміювання, встановлення стимулюючих надбавок та накладення дисциплінарних стягнень головному лікарю Калинівської ЦРЛ вирішує Засновник лікарні - Калинівська районна рада ( п.9.1.Статуту ).

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів приходить висновку, що питання щодо преміювання, встановлення стимулюючих надбавок головному лікарю має вирішуватись лише на підставі рішення районної ради, яке у відповідності до Конституції та інших законодавчих актів може бути оскаржене.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та невірно оцінив надані сторонами докази, а саме: Статут Калинівської ЦРЛ та лист-погодження Калинівської райдержадміністрації, який у свою чергу не є рішенням відповідного органу та позбавляє права особи, у разі не згоди з ним на оскарження такого рішення.

Таким чином, при видачі наказу по Калинівській ЦРЛ № 41-О від 27.02.2017 в частині надання дозволу виплачувати щомісячні надбавки до посадового окладу за складність та напруженість у роботі в межах фонду заробітної плати на 2017 рік у розмірі 50% з 03.01.2017 року голові лікарні - ОСОБА_3 був порушений порядок, визначений п.9.5.9 Статуту Калинівської ЦРЛ.

У зв'язку з прийняттям головним лікарем Калинівської ЦРЛ ОСОБА_3, без відповідної підстави (рішення засновника) наказу № 41-о від 27.02.2017 року, головному лікарю ОСОБА_3 була зайво нарахована та виплачена щомісячна надбавка до посадового окладу у розмірі 50 % за період з 03.01.2017 року по 25.04.2017 року у розмірі 10 572 грн 16 коп.

Згідно ч.1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Трудові обов'язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Відповідно п. 2.7 Посадової інструкції № 1 головного лікаря Калинівської ЦРЛ головний лікар зобов'язаний організовувати професійну та господарську діяльність на основі застосування методів обґрунтованого стратегічного і поточного планування фінансових і трудових витрат, широкого використання сучасних управлінських, організаційних та медичних технологій, раціонального використання усіх видів ресурсів .

Відповідно до п.5.17 та 5.19 Посадової інструкції головний лікар, крім іншого, повинен знати форми і системи оплати праці та методологію прийняття управлінських рішень.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (частина друга статті 130 КЗпП).

Згідно з частиною другою статті 130 КЗпП умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

З урахуванням викладеного до категорії прямої дійсної шкоди, серед іншого належать: витрати, спричинені зайвими виплатами на користь працівників (основної та додаткової заробітної плати, сум компенсацій, допомоги по загальнообов'язкову державному соціальному страхуванню, інших виплат), при відсутності можливості стягнення цих сум із працівників, які безпідставно одержали відповідні суми (з огляду на пункт 1 частини другої статті 127 КЗпП такі можливості часто є відсутніми). До категорії прямої дійсної шкоди належать і безпідставні натуральні виплати (видачі) на користь працівників.

Як вбачається з матеріалів справи Калинівською районною радою прийнято рішення № 233 від 31.03.2017 року про звільнення головного лікаря Калинівської ЦРЛ ОСОБА_3 з посади після відновлення його працездатності. / а.с.77/

Наказом № 90-О від 25.04.2017 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_3 звільнено з посади головного лікаря 24.04.2017 року. / а.с.78/

Таким чином, можливість стягнення суми з відповідача на підставі ст. 127 КЗпП України позивачем втрачена.

Беручи до уваги встановлені обставини та аналізуючи вищезазначені норми, колегія суддів приходить висновку, що між сторонами склались трудові правовідносини, які регулюються главою ІХ КЗпП України.

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку проводиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Позивач- Комунальна установа Калинівська центральна районна лікарня не є вищестояшим органом в порядку підлеглості, а отже підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на їх користь суми в розмірі 10 572 грн 16 коп. колегія суддів не вбачає.

Також підставою для скасування рішення суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, а саме в мотивувальній частині рішення суд, оцінивши допустимість та достовірність кожного доказу окремо прийшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволенню не підлягають, тоді як таких вимог у даній справі заявлено не було.

При визначенні розміру судових витрат, колегія суддів враховує вимоги ч. 13 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У задоволенні позовних вимог позивача відмовлено повністю, а тому судові витрати покладаються на позивача. Окрім судових витрат понесених відповідачем при розгляді справи у суді першої інстанції на суму 5239,41 грн, з позивача також підлягає стягненню судові витрати на правову допомогу понесені відповідачем у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 1409,60 грн, всього 6649,01 грн.

На підставі ст. 130, 136 КЗпП України, керуючись п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, ст. ст. 141, 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунальної установи Калинівська центральна районна лікарня задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Комунальної установи Калинівська центральна лікарня до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Калинівська районна рада про стягнення коштів відмовити.

Стягнути з Комунальної установи Калинівська центральна районна лікарня , код ЄДРПОУ 01982554, юридична адреса: вул. Київська, 19А, с. Корделівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків за ДРФО НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, витрати на правничу допомогу у розмірі 6649 (шість тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень 01 копійку.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний тест постанови виготовлено 23.05.2018 року.

Головуючий суддя Підпис Л. О. Голота

Судді: Підпис В. П. Рибчинський

Підпис Ю. Б. Войтко

Згідно з оригіналом

Головуючий суддя Л. О. Голота