Рішення

від 04.05.2018 по справі 809/291/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2018 р. №809/291/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі судового засідання Бунич Т.В.,

за участю: представників позивача Назарука І.В., Швагли О.М.,

представника відповідача Токара В.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень -,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2016 року комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 року відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Відповідно до ухвали суду від 24.05.2016 року провадження у справі було зупинено до закінчення процедури досудового врегулювання публічно-правового спору, а згідно ухвали від 05.10.2016 року - до набрання законної сили рішенням по справі за №809/382/16.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року провадження у справі поновлено.

Відповідно до ухвал суду від 04.01.2018 року підготовче провадження закрито, а справа призначена до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки №3477/09-15-22-01/32360815 від 06.10.2015 року, не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення №№0003642201, 0003652201, 0003671701 від 23 . 10.2015 року, прийняті відповідачем на підставі цього акту, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Суду пояснив, що контролюючим органом протиправно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки операції з контрагентами ТОВ Тирлич , ТОВ "ТД "Орлан" та ПАТ "ХК "Енергомережаінвест" є товарними, що підтверджується первинними документами та рішенням суду. Вказали, що включення до витрат вартості електроенергії на понаднормові витрати води є правомірним. Зазначили, що податковим органом безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, так як платником за вказаними операціями з нерезидентами є Міністерство фінансів України, яке в даному випадку і виступає податковим агентом. Крім цього вказали, що грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб розраховано з порушенням вимог Податкового кодексу України. Тому на думку позивача податкові повідомлення-рішення №№0003642201, 0003652201, 0003671701 від 23 . 10.2015 року є протиправними та підлягають скасуванню. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, зазначених у письмовому запереченні. Вказав, що висновки, викладені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам податкового законодавства, а винесені на підставі вказаного акту податкові повідомлення-рішення є законними, оскільки в господарській діяльності позивача мало місце порушення вимог податкового законодавства. Так підприємством віднесено до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не підтверджені первинними документами та по безтоварних операціях з контрагентами позивача. Крім цього протиправно сформовано податковий кредит з сум податку, сплачених у складі витрат по фактично втрачених товарах. Також протиправно неутримані податки при виплаті доходів нерезидентам з джерелом їх походження в Україні та несвоєчасно і не в повному обсязі перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб. Вважає, що податкові зобов'язання визначені позивачу згідно податкових повідомлень-рішень від 23 . 10.2015 року правомірно. Тому в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт за № 3477/09-15-22-01/32360815 від 06.10.2015 року (т.1 а.с.15-146).

В ході перевірки серед іншого виявлено такі порушення КП "Івано-Франківськводоекотехпром" вимог законодавства:

1) п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п.201.6, п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 232 880 грн., у тому числі: за січень 2013 р. - 14 199 грн., лютий 2013 р. - 11 174 грн., липень 2013 р. - 55 170 грн., жовтень 2013 р. - 34 818грн., листопад 2013 р. - 1 108 грн., грудень 2013 р. - 11 028 грн. та жовтень 2014 р. -95463 грн.

2) п.160.2 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), при виплаті доходу нерезидентам не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента всього у сумі 227 761,08 грн., у тому числі за 2013 рік - 172 687,67 грн., за 2014 рік - 55 073,41 грн., а саме:

при виплаті доходу нерезиденту "СН2МHILL International ltd", США, джерелом походження з України по контракту №IF/CS/QCBS/02 від 04.11.2010 року не сплачено до бюджету в 2013 році податок з доходу нерезидента в сумі 18 210,71 грн.;

при виплаті доходу нерезиденту "Posch & Partners Consulting Engineers", Австрія, джерелом походження з України по контракту №IF/TS/CQ/09 від 10.07.2012 року не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента в сумі 193 222,10 грн. в т.ч. за 2013 рік - 141 679,90 грн. та 2014 рік -51 542,20 грн.;

при виплаті доходу нерезиденту "Ekolog sp. z o.o.", Польща, джерелом походження України по контракту №IF/WWTP/S&I/03 від 23.02.2012 року не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента в сумі 16 328,28 грн. в т.ч. за 2013 рік - 12 797,07 грн. та 2014 рік - 3 531,21 грн.

3) п.168.1 ст.168, п.171.2 ст. 171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями в результаті чого:

сума податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб за даними перевірки складає 3 511 844,87 грн.;

за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб нараховано пеню в сумі 48512,10 грн. (а.с. 21-102, т.1).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 23 . 10.2015 року:

- за №0003642201 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 349 320 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 232 880 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 116 440 грн.;

- за №0003652201 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток юридичних осіб в розмірі 284 701 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 227 761 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56 940 грн.;

- за №0003671701 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8 666 829,40 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 3 511 844,87 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4 554 984,53 грн. (а.с. 200-202, т.1).

За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю прийняття вищевказаних рішень лише частково з огляду на нижчезазначене.

У відповідності до проведеної перевірки виявлено, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 232 880 грн.

Зокрема встановлено, що підприємством віднесено до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.13 року по 31.12.14 року витрати на загальну суму 3 347 грн. у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не підтверджені первинними документами (податковими накладними), по яких в системі співставлення наявні розбіжності між податковими зобов'язаннями постачальним та податковим кредитом КП Івано-Франківськводоекотехпром , а саме:

- при проведенні перевірки податкових накладних за січень 2013 року (суцільним порядком) встановлено, що товариством зайво включено до реєстру отриманих податкових накладних (не підтверджено податковими накладними) суму податку на додану вартість в розмірі 3 171 грн. по ПП Аллон (код 20550599).

- при проведенні перевірки податкових накладних за лютий 2013 року (суцільним порядком) встановлено, що товариством зайво включено до реєстру отриманих податкових накладних (не підтверджено податковими накладними) суму податку на додану вартість в розмірі 33 грн. по ПП ВКФ Алеф-Промкомплект (код 34078237) та по КО Муніципальна інспекція з благоустрою (код 36321366) в сумі 113 грн.

- при проведенні перевірки податкових накладних за лютий 2014 року (суцільним порядком) встановлено, що товариством зайво включено до реєстру отриманих податкових накладних (не підтверджено податковими накладними) суму податку на додану вартість в розмірі 30 грн. по ПРАТ МТС Україна (код 14333937).

Відповідно до вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Загальні вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.4 зазначеного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як встановлено в судовому засіданні операції з вищевказаними контрагентами не підтверджуються первинними документами, а тому витрати в сумі 3 347 грн. включені до складу податкового кредиту безпідставно.

Вказані обставини не були спростовані матеріалами справи, зокрема дослідженими судом доказами та не заперечувались в судовому засіданні представником позивача.

Суд також погоджується з висновками відповідача про неправомірність завищення КП "Івано-Франківськводоекотехпром" суми податкового кредиту в розмірі 132 339 грн., у зв'язку з задекларованими у 2013 році витратами на загальну суму 661 695 грн. внаслідок включення до собівартості вартості електроенергії на понаднормативні витрати води, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пункту 140.3 статті 140 Податкового кодексу України до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убитку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Перевіркою встановлено, що включення підприємством до собівартості вартості електроенергії на понаднормативні витрати води відображене у дослідженому в якості письмового доказу акті планової ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" за період з 01.04.2013 по 30.04.2014 №06-21/11 від 15.08.2014, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області.

Даною ревізією встановлено, що при формуванні статті витрат калькуляції "Електроенергія" підприємством до повної собівартості включено 3 787 014 кВт електроенергії, спожитої за подачу води в мережу в кількості 14 314 880 м3 на загальну суму 3 670 216,00 грн.

До ревізії представлено довідку про витрати і втрати води по КП "Івано-Франківськводоекотехпром" відповідно до якої обсяг піднятої води за період з 01.04.2013 року по 31.12.2013 року становить 15 576,5 тис.м3, подано води в мережу 14 314,88 тис.м3, обсяг реалізації склав 7 454,2 тис.м3 понаднормативні втрати склали 2 581,714 тис.м 3

Виходячи із вищенаведеного підприємством завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання на загальну суму 486 808,71 грн. (2581714*0,2645*0,969*0,7357 - частка послуг водопостачання для потреб населення), що є порушенням ст. 3,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869, п.6 Порядку та умов надання у 2013 субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №167.

Таким чином, в порушення вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України платником податку завищено задекларований податковий кредит на загальну суму 132 339 грн. за січень-грудень 2013 року.

В бухгалтерському обліку відповідно до даних оборотно-сальдових відомостей дана операція відображена наступними записами: Д-Т рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками", К-т рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті", Д-т рахунку 644 "Податковий кредит", К-т рахунку 631 "Поточні рахунки в національній валюті".

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Так в порушення вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачем завищено задекларований податковий кредит на загальну суму 132 339 грн. за січень-грудень 2013 року, внаслідок включення до собівартості електроенергії на понаднормові витрати води, а тому висновки контролюючого органу в цій частині є правомірними.

За таких обставин визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість в частині 203 525 грн. є правомірним.

Однак в іншій частині висновки органу ДФС про завищення податкового кредиту є помилковими.

Так за висновками податкового органу підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2014 року витрати на загальну суму 470 718,0 грн., в т.ч ПДВ - 78 453 грн., у зв'язку з придбанням ТМЦ (труба металева 630x8) у ТОВ Тирлич , оскільки дане товариство вказані матеріальні цінності не отримувало та в подальшому позивачу не реалізовувало.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, посилання відповідача на безтоварність даних господарських відносин є безпідставними, оскільки реальність вказаної операції підтверджується первинними документами, наданими під час проведення перевірки, та наявними в матеріалах адміністративної справи (а.с. 21-28 т. 4).

Факт того, що вищевказані труби дійсно були придбані підтверджується також ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 06.02.2015 року по справі №344/1704/15-к про арешт вказаних труб та ухвалою вказаного суду від 20.03.2015 року у справі №344/4216/15-к про скасування арешту.

Також проведеною перевіркою встановлено, що підприємством віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 1 734 грн. за серпень 2013 року, у зв'язку з придбанням труби ст.ф530*9, в кількості 0,867т. у ТОВ ТД Орлан та витрати за вересень 2014 року на загальну суму 102 060 грн., в т.ч ПДВ - 17 010,0 грн., у зв'язку з придбанням послуг у ПАТ ХК Енергомережаінвест .

Як встановлено контролюючими органами вказані операції є фіктивними та носили формальний характер, а тому КП Івано-Франківськводоекотехпром завищено податковий кредит на загальну суму 18 744 грн. (1 734 грн. + 17 010 грн.).

Однак висновки податкового органу щодо безтоварної господарської операції з контрагентами ТОВ "ТД "Орлан" та ПАТ "ХК "Енергомережаінвест" не відповідають фактичним обставинам справи, які відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню як такі, що встановлені постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 року №809/382/16.

З урахуванням наведеного твердження відповідача про безтоварний характер операцій не заслуговують на увагу, а підстав для висновку про фіктивність та нереальний характер здійснених господарських операцій суд не вбачає.

Таким чином включення позивачем до складу податкового кредиту сум в розмірі 97 197 грн. (78 453 грн.+ 1 734 грн. + 17 010 грн.) на підставі здійснених операцій з контрагентами ТОВ Тирлич , ТОВ "ТД "Орлан" та ПАТ "ХК "Енергомережаінвест" є правомірним.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 23.10.2015 року за №0003642201 в частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 145 795 грн., в тому числі штрафні санкції в розмірі 48 598 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім цього у відповідності до проведеної перевірки КП Івано-Франківськводоекотехпром за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 проводило виплати доходів нерезидентам за послуги одержані від :

- нерезидента "Ekolog sp. z o.o.", Польща, згідно Контракта №IF/WWTP/S&I/03 від 23.02.2012 року постачання та монтаж обладнання: реконструкція каналізаційних очисних споруд м. Івано-Франківська . Загальна сума виплаченого доходу складає 75 600,00 Євро;

- нерезидента "Posch & Partners Consulting Engineers", Австрія, згідно Контракта №IF/TS/CQ/09 від 10.07.2012 року на Послуги консультанта. Загальна сума виплаченого доходу складає 126 929,37 Євро;

- нерезидента "СН2МHILL International ltd", США, згідно Контракта №IF/CS/QCBS/02 від 04.11.2010 року на Послуги консультанта. Загальна сума виплаченого доходу складає 15 188,88 дол. США.

Контролюючий орган вважає, що позивачем, в порушення п. 160.2 ст.160 ПК України, при виплаті доходу нерезидентам не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента всього у сумі 227 761,08грн., у тому числі за 2013 року - 172 687,67грн., за 2014 року - 55 073,41 грн., у зв'язку з чим, згідно податкового повідомлення-рішення №0003652201 від 23.10.2015 року збільшено суму грошового зобов'язання з податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 227 761 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 56 940 грн.

В судовому засіданні встановлено, що всі виплати вищевказаним нерезидентам проводились відповідно до проекту Розвиток міської інфраструктури в Україні , який фінансується з позики Міжнародного банку реконструкції та розвитку (Світовий банк), а проект був впровадження в Україні згідно Угоди про позику №UA-4869 від 26.05.2008 року, ратифікованою Верховною радою України.

Відповідно до вказаної Угоди Міністерство фінансів (Мінфін) відкриває у Державному експортно-імпортному банку рахунки, призначені для платежів в рамках виконання Проекту. Власником цих рахунків є Мінфін. Рахунки відкриваються для кожного учасника проекту (14 підприємств водопровідно-каналізаційного господарства). Усі операції з даних рахунків може здійснювати виключно Мінфін за поданням субпозичальників (підприємств-учасників).

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно пункту 18.1 статті 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Судом встановлено, що платником за усіма операціями є виключно Міністерство фінансів України, що підтверджується дослідженими судом платіжними документами про перерахунок коштів нерезидентам, де в графі платник вказано Міністерство фінансів України.

Таким чином, оскільки власником рахунку та платником фактично є Міністерство фінансів України, саме воно виступало у спірних правовідносинах податковим агентом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.10.2015 року №0003652201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток юридичних осіб в розмірі 284 701 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Також на думку суду, протиправним є і податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0003671701 від 23.10.2015 року, яким Комунальному підприємству "Івано-Франківськводоекотехпром" визначено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 8 666 829,40 грн.

Згідно вимог статті 171 Податкового кодексу України, позивач є роботодавцем, а отже являється податковим агентом - особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати.

Відповідно до пунктів 54.1 та 54.2 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом ( пп.168.1.6 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України)

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.5 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (п.п.168.1.4. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (п. 176.2 ст. 176 ПК України).

Отже, податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Як зазначено в акті перевірки кредитований залишок (податковий борг) з податку на доходи фізичних осіб за даними попередньої перевірки позивача станом на 01.01.2013 складав 5 124 125,39 грн. В період з січня 2013 року по грудень 2014 року Комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" нараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 6 217 495,30 грн., перераховано до бюджету 7 525 454,52 грн.

Залишок несплаченого податку на доходи фізичних осіб за даними перевірки станом на 31.12.2014 складає 3 816 166,17 грн., в тому числі податковий борг 3 511 844,87 грн. (за жовтень - грудень 2013 - 478 310,09 грн.; за січень - листопад 2014 - 3 033 534,78 грн.). Враховуючи зазначене, та у зв'язку з тим, що за результатами попередньої перевірки за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року (акт перевірки від 22.04.2013року №3276/22-1/32360815) до КП Івано-Франківськводоекотехпром за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб, згідно з п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу, було застосовано штрафні санкції у розмірі 25 відс., ДПІ у м. Івано-Франківську на підставі акту перевірки, враховуючи повторність вчинених порушень, застосовано до підприємства підвищену відповідальність у розмірі 50 відс. (за грудень 2012 року) та 75 відс. (за січень - грудень 2013 року та січень - листопад 2014 року) штрафних санкцій, згідно вище зазначеної норми Податкового кодексу, у сумі 4 554 984,53 грн.

Динаміка своєчасності погашення сум податкового боргу відображена в Додатку № 19 до акту перевірки, з якого вбачається, що у місячні податкові періоди, в яких податкове зобов'яння задеклароване позивачем, такі суми в повному обсязі не погашалися, що відповідно до вимог Податкового кодексу України тягне за собою накладення штрафних санкцій.

Позивач не заперечував факт виплати заробітної плати із затримкою і як наслідок перерахування сум податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

Позивач не погоджується із нарахуванням штрафних санкцій згідно ст.127 Податкового кодексу України, оскільки підприємством суми ПДФО нараховувалися, хоч і не сплачувалося вчасно, а тому контролюючим органом слід було застосовувати приписи ст. 126 Податкового кодексу України.

Згідно п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Одночасно в п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст. 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст.126 Податкового кодексу України.

Положення ст. 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст.126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі 813/6774/13-а.

Податковий кодекс України не ставить у залежність обов'язок нарахувати, утримати та сплатити податок від способу сплати такого доходу (заробітної плати) - самостійно чи в примусовому порядку на підставі судового рішення.

При цьому, у п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України немає посилань на застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДФО, натомість йдеться про несплату ПДФО, - як факт несплати податку у обсягах, встановлених податковим законодавством України.

Зі змісту наведеної норми слідує, що для її застосування необхідно встановити факт неправильного визначення суми податку під час його нарахування або утримання. Зі змісту акту перевірки, що є підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення не встановлено наявність такого правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так згідно платіжних доручень від 22.03.2016 року за №456 та від 31.03.2016 року №2017 позивачем сплачений судовий збір в розмірі 8 268 грн. та 131 244,76 грн., відповідно.

Таким чином судові витрати позивача у даній адміністративній справі складають 139 512,76 грн., однак з урахуванням вимог частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області слід стягнути 138 443,48 грн.

На підставі Податкового кодексу України, керуючись статтями 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 23.10.2015 року за №0003652201, №0003671701.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 23.10.2015 року за №0003642201 в частині нарахування суми грошового зобов'язання в розмірі 145 795 (сто сорок п'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн.

В задоволені позову в іншій частині відмовити.

Стягнути на користь комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 138 443 (сто тридцять вісім тисяч чотириста сорок три) грн. 48 коп. судового збору.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" (код 32360815), вул. Ботанічна, 2, м. Івано-Франківськ, 76018.

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39508514) вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018

Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.

Рішення складене в повному обсязі 22 травня 2018 р.