Постанова

від 18.09.2018 по справі 809/291/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4615/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Обрізка І.М., Запотічного І.І.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 травня 2018 року, ухвалене суддею Гундяк В.Д., 11:58:30 год, м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення 22 травня 2018 року, у справі за позовом Комунального підприємства Івано-Франківськводоекотехпром до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

22.03.2016 року позивач - КП Івано-Франківськводоекотехпром звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.10.2015 року:

№0003642201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 349 320 грн., в тому числі: за основним платежем - 232 880 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 116 440 грн.;

№0003652201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 284 701 грн., в тому числі: за основним платежем - 227761 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 940 грн.;

№0003671701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8 666 829,40 грн., в тому числі: за основним платежем - 3 511 844,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4554 984,53 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 травня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 23.10.2015року №0003652201, №0003671701. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 23.10.2015 року за №0003642201 в частині нарахування суми грошового зобов'язання в розмірі 145 795 грн. В задоволені позову в іншій частині відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог оскаржила ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарські операції з ТОВ ТД Орлан (код 38352333, м. Одеса), ПАТ ХК Енергомережа (код 32113410) та ТзОВ Тирлич (код 22187157), за результатом здійснення яких позивачем завищено податковий кредит, не носили реального характеру, оскільки у контрагентів відсутні основні засоби, трудові ресурси та виробничі потужності, управлінський та технічний персонал, складські приміщення та транспортні засоби. Тобто, відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання будь-яких послуг та постачання товарів.

Крім того, згідно довідки ДПІ у Київському районі м. Одесі №328/07-110 від 31.03.2014 року Про встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків , наданої ОУ ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, ТОВ ТД ОРЛАН за юридичною адресою відсутнє.

Також, відповідачем отримано від ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки по підприємству ПАТ ХК Енергомережа (код за ЄДРПОУ 32113410) за серпень-вересень 2014 року, так як підприємство не знаходиться за податковою адресою,

В ході проведення перевірки КП Івано-Франківськводоекотехпром товарно- транспортні накладні на переміщення ТМЦ до перевірки не пред'явлено.

У зв'язку із зазначеним, на думку апелянта, позивачем безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 78 453,00 грн.

Апелянт звертає увагу, що в порушення вимог п.160.2. ст.160 ПК України позивачем при виплаті доходу нерезидентам не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року у сумі 227 761,08 грн., у тому числі за 2013 рік - 172 687,67 грн. та за 2014 рік - 55 073,41 грн.

Так, при виплаті доходу нерезиденту CH2MHILL International, ltd , США, джерелом походження з України по контракту №IF/CS/QCBS/02 від 04.11.2010 року, не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента в сумі 18 210,71 грн.;

При виплаті доходу нерезиденту Posch & Partners Consulting Engineers , Австрія, джерелом походження з України по контракту №IF/TS/CQ/09 від 10.07.2012 року, не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента в сумі 193222,10 грн., в т.ч. 2013 року -141679,90 грн. та 2014 року - 51542,20 грн.;

При виплаті доходу нерезиденту Ekolog sp. z о.о. , Польща, джерелом походження з України по контракту №IF/WWTP/S&і/03 від 23.02.2012 року не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента в сумі 16328,28 грн., в т.ч. 2013 року - 12797,07 грн. та 2014 року - 3531,21 грн.

З посиланням на вимоги п.103.10 ст.103 ПК України апелянтом зазначено, що позивачем до перевірки не надано довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що вищезазначені нерезиденти є резидентами іноземних держав, з якими укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Відсутність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), позбавляє даних нерезидентів права на звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

Апелянт також акцентує увагу, що в порушення вимог п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 ПК України КП Івано-Франківськводоекотехпром несвоєчасно та не в повному обсязі перераховувався до бюджету податок на доходи фізичних осіб. Податковий борг підприємства з податку на доходи фізичних осіб станом на 31.12.2014 року становить 3 816166,17 грн., в зв'язку з чим контролюючим органом правомірно, на підстав вимог ст.127 ПК України, застосовано штрафні санкції.

Позивачем на апеляційну скаргу подано відзив, в якому зазначено, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Представник апелянта у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засідання суду апеляційної інстанції заперечив обгрунтованість доводів апеляційної скарги. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Згідно вимог ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача та пояснення сторін, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково суд першої інстанції виходив з того, що КП Івано-Франківськводоекотехпром безпідставно завищено податковий кредит у розмірі 203 525,00 грн., так як господарські операції з контрагентами ПП Аллон (код 20550599), ПП ВКФ Алеф-Промкомплект (код 34078237), КО Муніципальна інспекція з благоустрою (код 36321366), ПРАТ МТС Україна (код 14333937) не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, зокрема податковими накладними.

Що стосується неправомірності завищення КП Івано-Франківськводоекотехпром податкового кредиту внаслідок включення до собівартості вартості електроенергії на понаднормовані витрати води суд першої інстанції, з посиланням на вимоги п.198.6 ст.198 ПК України, зазначив, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, на думку суду першої інстанції, в іншій частині висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту є помилковими.

На переконання суду першої інстанції господарські операції з контрагентами: ТОВ Тирлич , ТОВ ТД Орлан та ПАТ ХК Енергомережа носили реальний характер та підтверджуються первинними документами, наданими під час проведення перевірки.

Також, висновки податкового органу щодо безтоварної господарської операції з контрагентами ТОВ ТД Орлан та ПАТ ХК Енергомережаінвест не відповідають фактичним обставинам справи, що встановлені постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 року №809/382/16.

Що стосується проведення виплат доходів нерезидентам за надані послуги суд першої інстанції зазначив, що платником і власником рахунків у Державному експортно-імпортному банку було Міністерство фінансів України і саме воно виступало у спірних правовідносинах податковим агентом. Уникнення подвійного оподаткування для нерезидентів, як і сплата всіх інших податкових зобов'язань, виникали саме у Міністерства фінансів України, як податкового агента.

Суд першої інстанції вказав, що за період, який підлягав перевірці (з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року) позивачем перераховано до бюджету 7 525 454,52 грн. ПДФО, при цьому за звітний період нараховано ПДФО - 6 217 495,30 грн. Тобто, податковий борг за спірний період був відсутній, а штрафні санкції оскаржуються позивачем в судовому порядку.

Крім того, у п.3.7.5 Акту перевірки №3477/09-15-22-01/32360815 від 06.10.2015 року зазначено, що на дату закінчення перевірки за даними особових рахунків позивача за ним рахується недоїмка в сумі 247 0355,48 грн. (штрафні санкції), встановлених за результатами попередньої перевірки (акт №3276/22-1/32360815 від 22.04.2013 року), які оскаржуються у судовому порядку.

Динаміка своєчасності погашення сум податкового боргу відображена в Додатку № 19 до акту перевірки, з якого видно, що у місячні податкові періоди, в яких податкове зобов'язання задеклароване позивачем, такі суми в повному обсязі не погашалися, що відповідно до вимог ПК України тягне за собою накладення штрафних санкцій.

Суд першої посилається на те, що у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст.126 ПК України, а не за ст.127 ПК України.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, виходить із такого.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, ПК України, Законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУкраїни (тут та далі в редакції чинній на час винесення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.44.1, п.44.2 ст.44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Зі змісту п.138.2 ст.138 ПК України вбачається, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Зі змісту п.198.1 ст.198 ПК України вбачається, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно із п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Статтею 1 Закону 996-ХIV встановлено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону № 996-ХIV).

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою ст.9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлено, що на підставі направлень від 17.08.2015 року №00000813, №00000812, №00000814 та від 27.08.2015 року №00000828, виданих ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області, було проведено документальну планову перевірку КП Івано- Франківськводоекотехпром з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також виконання вимог іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.10.2015 року № 3477/09-15-22-01/32360815.

Як видно зі змісту акту перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про те, що КП Івано- Франківськводоекотехпром вчинено порушення:

1) п.188.1 ст.188; п.п.198.1 - 198.3, п.198.6 ст.198; п.201.4, п.201.6, п.201.10, ст.201 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 232 880 грн., в тому числі: за січень 2013 року - 14 199 грн., лютий 2013 року - 11 174 грн., липень 2013 року - 55 170 грн., жовтень 2013 року - 34 818грн., листопад 2013 року - 1 108 грн., грудень 2013 року - 11 028 грн. та жовтень 2014 року - 95463 грн.

2) п.160.2 ст.160 ПК України (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого при виплаті доходу нерезидентам не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента всього у сумі 227 761,08 грн., а саме:

при виплаті доходу нерезиденту CH2MHILL International ltd , США, джерелом походження з України по контракту №IF/CS/QCBS/02 від 04.11.2010 року, не сплачено до бюджету в 2013 році податок з доходу нерезидента в сумі 18 210,71 грн.;

при виплаті доходу нерезиденту Posch & Partners Consulting Engineers , Австрія, джерелом походження з України по контракту №IF/TS/CQ/09 від 10.07.2012 року, не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента в сумі 193 222,10 грн., в т.ч. за 2013 рік - 141 679,90 грн. та 2014 рік - 51 542,20 грн.;

при виплаті доходу нерезиденту Ekolog sp. z о.о. , Польща, джерелом походження України по контракту №IF/WWTP/S&Ш/03 від 23.02.2012 року, не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента в сумі 16 328,28 грн., в т.ч. за 2013 рік - 12 797,07 грн. та 2014 рік - 3 531,21 грн.

3) п.168.1, ст.168; п.171.2 ст. 171; п.176.2 ст.176 ПК України (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого сума податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб складає 3 511 844,87 грн.; за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб нараховано пеню в сумі 951 086,43 гривень.

На підставі акту перевірки від 06.10.2015 року №3477/09-15-22-01/32360815 податковим органом винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення від 23.10.2015 року:

- №0003642201, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 349 320 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 232 880 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 116 440 грн.;

- №0003652201, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток юридичних осіб в розмірі 284 701 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 227 761 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 940 грн.;

- №0003671701, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8 666 829,40 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 3 511 844,87 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4 554 984,53 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0003642201від 23.10.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 349 320 грн., в т.ч. 232 880 грн. основного платежу та 116440 грн. штрафні санкції.

Суд першої інстанції на підставі досліджених доказів прийшов до висновку, з яким погодилися сторони про те, що контролюючим органом правомірно визначено КП Івано-Франківськводоекотехпром грошове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 203525 грн., однак в іншій частині висновки контролюючого органу про неправомірне завищення витрат позивачем і відповідно, завищення податкового кредиту, з якими погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, є помилковими.

Встановлено, що між КП Івано-Франківськводоекотехпром (довіритель) укладений з ПАТ Холдингова коммпанія Енергомережаінвест (повірений, код ЄДРПОУ 32113410, м.Київ) укладено договір №1681 від 27.05.2014 року щодо надання послуг.

Згідно умов договору повірений зобов'язався вчинити наступні юридичні дії: пошук суб'єктів господарювання, які відповідають вимогам Постанови КМУ №30 від 29.01.2014 року Деякі питання надання.... ; укладати від імені довірителя з такими суб'єктами господарювання відповідних правочинів (угод, договорів) про організацію взаєморозрахунків згідно вимог постанови; представництво інтересів довірителя перед державними органами, установами, субєктами господарювання з питань проведення взаєморозрахунків в межах повноважень, наданих цим органом, установам та організаціям нормами постанови.

За цим договором повірений має право на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх юридичних дій.

Платником податку для проведення перевірки надані наступні первинні документи:

- акт надання послуг №35 від 05.09.2014 року на загальну суму 48 333,33 грн., сума ПДВ 9666,67 грн., всього на суму 58000 грн.(найменування послуги - винагорода повіреному за надані послуги згідно умов договору №1681 від 27.05.2014 року);

- акт надання послуг №36 від 08.09.2014 року на загальну суму 36869,69 грн., сума ПДВ 7373,94 грн., всього на суму 44243,63 грн. (найменування послуги - винагорода повіреному за надані послуги згідно умов договору №1681 від 27.05.2014 року);

- податкову накладну №1 від 05.09.2014 року на загальну суму 58000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 9666,67 грн;

- податкову накладну №2 від 08.09.2014 року на загальну суму 44 243,63 грн, в т.ч. ПДВ - 7343,94 грн;

- платіжне доручення № 12201 від 09.09.2014 року на суму 102243,63 грн.

На підставі вищезазначених первинних документів платником податку у бухгалтерському обліку здійснені проведення: Д-т 9100 Загальновиробничі витрати К-т 6857 Розрахунки з іншими кредиторами на суму 85203 грн.

Також, КП Івано-Франківськводоекотехпром в 2013 році відображено у бухгалтерському обліку витрати, пов'язані з придбанням у ТзОВ Торговий дім Орлан - на підставі усного договору (код ЄДРПОУ 38352333, м.Одеса) труби в кількості 2,867 т загальною вартістю 43 062 грн.(без ПДВ).

Платником податку для проведення перевірки надані наступні первинні документи:

- видаткову накладну №РН-РЛ10018 від 10.04.2013 року, надана ТзОВ Торговий дім Орлан , щодо постачання труби ст. ф530*8 в кількості 2 т по ціні 17196 грн. за 1 т., вартістю 34392 грн., сума ПДВ 6878,4 грн., на загальну суму 41270,4 грн.;

- видаткову накладну №РН-РЛ22043 від 07.08.2013 року, надана ТзОВ Торговий дім Орлан , щодо постачання труби ст. ф530*9 в кількості 0,867 т по ціні 10000 грн. за 1 т., вартістю 8670 грн., сума ПДВ 1734 грн., на загальну суму 10404 грн.;

- податкову накладну №2425 від 07.08.2013 року на загальну суму 10404,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1734,00 грн;

- платіжне доручення №8784 від 10.04.2013 року на суму 35000 грн.;

- платіжне доручення №8959 від 20.05.2013 року на суму 6270,4 грн.;

- платіжне доручення №9361 від 07.08.2013 року на суму 10404 грн.

На підставі вищезазначених первинних документів платником податку у бухгалтерському обліку здійснені проведення на суму 43 062 грн.: Д-т 2010 Сировина й матеріали К-т 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками ; Д-т 1525 Незавершений ремонт мереж К-т 2010 Сировина й матеріали ; Д-т 2321 Каналізаційні мережі К-т 1525 Незавершений ремонт мереж .

Встановлено також, що між КП Івано-Франківськводоекотехпром (покупець) та ТзОВ Тирлич (постачальник) укладений договір купівлі-продажу сталевих труб № IF/SP/G 18 від 11.09.2014 року.

Платником податку - КП Івано-Франківськводоекотехпром для проведення перевірки надані наступні первинні документи:

- накладна №015 від 12.09.2014 року, надана ТзОВ Тирлич щодо постачання труби сталевої електрозварної в кількості 230 м/п по ціні 1705,5 грн за 1 м/п вартістю 39 2265 грн., сума ПДВ 78 453 грн., на загальну суму 470718 грн;

- акт прийому-передачі №1 від 12.09.2014 року;

- податкову накладну № 015 від 12.09.2014 року на загальну суму 470 718,00 грн., в т.ч. ПДВ - 78453,00 грн;

- платіжне доручення №27 від 22.09.2014 року на загальну суму 470718 грн., в тому числі ПДВ 78 453 грн. (платник - Міністерство фінансів України, одержувач ТзОВ Тирлич , призначення платежу ЄДРПОУ 32360815. КПКВ 2751600.КЕКВ 4112. Оплата за товари зг. договору купівлі-продажу №IF/SP/G/18 від 11.09.2014 року, зг. рах.№12/1 від 12.09.2014, зг. акту прийому-передачі №1 від 12.09.2014. Відповідно до Угоди про Позику №4869 від 26.05.2008 (Проект розвитку міської інфраструктури) . |

На підставі вищезазначених первинних документів платником податку у бухгалтерському обліку здійснені проведення: Д-т 1524 Придбання (виготовлення) основних засобів К-т 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 392265 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку станом на 31.12.2014 року вартість труби сталевої електрозварної d-630 * 8 мм ст.20 в кількості 230 м/п по ціні 1705,5 грн. за м/п вартістю 392265 грн. обліковувалася матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1 на складі підприємства.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, нереальності вчинення господарських операцій ґрунтуються на твердженні, що контрагенти позивача - ПАТ Холдингова коммпанія Енергомережаінвест , ТзОВ Орлан не знаходяться за податковими адресами, на підприємствах відсутні будь-які складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, відсутні будь-які виробничі потужності необхідне для здійснення господарської діяльності, а ТзОВ Тирлич жодних труб не придбавало.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача, відсутність виробничих потужностей, необхідних для здійснення господарської діяльності, не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки та апеляційній скарзі.

Однак, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувалися та не з'ясовувалося, які ресурси потрібні були б підприємствам-контрагентам для надання послуг позивачу.

Висновок про безтоварність господарської операції може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо безтоварності господарських операцій та не довів суду шляхом надання відповідних доказів ( в силу п.83.1 ст.83 ПК України: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби) даної обставини.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товару також не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Ненадання до перевірки інформації про транспортування товарів, ненадання товарно-транспортної накладної не може свідчити про ймовірно фіктивну господарську операцію. Товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування товару.

Також, відповідачем не надано доказів того, що суми сплаченого (нарахованого) позивачем податку, у зв'язку з придбанням послуг, не підтверджені податковими накладними або останні оформлені з порушенням вимог закону.

Аналіз наданих позивачем документів первісного бухгалтерського обліку дає можливість стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за зазначеним договорами укладеними між позивачем та його контрагентами. Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Податковим органом не надано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Крім того, реальність господарських операцій (послуг) між КП Івано-Франківськводоекотехпром з контагентами ПАТ Холдингова коммпанія Енергомережаінвест , ТзОВ Торговий дім Орлан встановлена постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 року (справа №809/382/16, судове рішення набрало законної сили, згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду, 29.03.2017 року).

Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На думку колегії суддів суду апеляційної інстанції суд першої інстанції правомірно відхилив, як неналежний доказ, посилання відповідача на наявність ухвали суду в рамках кримінального провадження № 3201460000000061 від 21.03.2014 року за ч.2 ст.205 КК України у відношенні невстановлених осіб, яким підконтрольні ряд підприємств,в тому числі і ТзОВ ТД Орлан , оскільки відповідачем не надано вироку суду, який набрав законної сили та яким був би встановлений факт статусу фіктивного підприємства, який несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що факт виконання поставок/надання послуг за зазначеними вище зобов'язаннями підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

На думку колегії суддів суду апеляційної інстанції суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 23.10.2015 року за №0003642201 в частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 145 795 грн., в тому числі штрафні санкції в розмірі 48 598 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0003652201 від 23.10.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 284 701 грн., в тому числі: за основним платежем - 227761 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 940 грн.

Конролюючими органом встановлено, що в порушення вимог п.160.2 ст.160 ПК України, КП Івано-Франківськводоекотехпром при виплаті доходу нерезидентам не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента у сумі 227 761,08 грн., а саме:

- при виплаті доходу нерезиденту CH2MHILL International ltd , США, джерелом походження з України по контракту №IF/CS/QCBS/02 від 04.11.2010 року, не сплачено до бюджету в 2013 році податок з доходу нерезидента в сумі 18 210,71 грн.;

- при виплаті доходу нерезиденту Posch Ц Partners Consulting Engineers , Австрія, джерелом походження з України по контракту №IF/TS/CQ/09 від 10.07.2012 року, не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента в сумі 193 222,10 грн., в т.ч. за 2013 рік - 141 679,90 грн. та 2014 рік -51 542,20 грн.;

- при виплаті доходу нерезиденту Ekolog sp. z о.о. , Польща, джерелом походження України по контракту №IF/WWTP/S&у/03 від 23.02.2012 року, не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента в сумі 16 328,28 грн., в т.ч. за 2013 рік - 12 797,07 грн. та 2014 рік-3 531,21 грн.

Встановлено, що всі виплати вищевказаним нерезидентам проводились відповідно до проекту Розвиток міської інфраструктури в Україні , який фінансується з позики Міжнародного банку реконструкції та розвитку (Світовий банк), а проект був впровадження в Україні згідно Угоди про позику №UA-4869 від 26.05.2008 року, ратифікованою Верховною радою України.

Відповідно до вказаної Угоди Міністерство фінансів (Мінфін) відкриває у Державному експортно-імпортному банку рахунки, призначені для платежів в рамках виконання Проекту. Власником цих рахунків є Мінфін. Рахунки відкриваються для кожного учасника проекту (14 підприємств водопровідно-каналізаційного господарства). Усі операції з даних рахунків може здійснювати виключно Мінфін за поданням субпозичальників (підприємств-учасників).

Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 18.1 ст.18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що платником за усіма операціями є виключно Міністерство фінансів України, що підтверджується дослідженими судом платіжними документами про перерахунок коштів нерезидентам, де в графі платник вказано Міністерство фінансів України.

Таким чином, оскільки власником рахунку та платником фактично є Міністерство фінансів України, саме воно виступало у спірних правовідносинах податковим агентом.

У звязку з наведеним колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 23.10.2015 року №0003652201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток юридичних осіб в розмірі 284 701 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0003671701 від 23.10.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8 666 829,40 грн., в тому числі: за основним платежем - 3 511 844,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4554 984,53 грн.

Зі змісту акту перевірки від 06.10.2015 року № 3477/09-15-22-01/32360815 видно, що сума податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб за даними перевірки позивача складає 3 511 844,10 грн., за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб нараховано пеню в розмірі 48512,10 грн. Зазначена суму податкового боргу вказана в оспорюваному податковому повідомленні-рішення.

Відповідно акту перевірки відповідача №3276/22-1/32360815 від 22.04.2013 року кредитовий залишок податку на доходи фізичних осіб станом на 31.12.2012 року складав 5 124 125,39 грн., в тому числі 4 883 917,34 грн. податкового боргу, з якого за квітень-грудень 2011 року 2 213 017,93 грн. та за січень-листопад 2012 року 2 670 899,41 грн. За період 01.01.2013року - 19.04.2013 року відповідачем до бюджету перераховано 2021931,39грн., внаслідок чого кредитовий залишок з вказаного податку станом на 19.04.2013 року складав 2 861 985.95 грн.

Відповідач вказав уп.3.7.5. акта перевірки від 06.10.2015 року №3477/09-15-22-01/32360815, що на дату закінчення перевірки за даними особових рахунків ДПІ м.Івано-Франківська за платником числиться недоїмка (штафні санкції ПДФО) в сумі 2470355,48грн. встановлених за результатами попередньої перевірки (акт від 22.04.2013 року №3276/22-1/32360815. У п.2.5 вкзаного акта зазначено, що донараховані суми платежів сплачено до бюджету в повному обсязі, в бухгалтерському та податковому обліку проведено відповідні зміни.

Відповідно розрахунку повноти, своєчасності перерахування утриманих сум податку на доходи фізичних осіб КП Івано-Франківськводоекотехпром , складеного відповідачем, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року позивач перерахував до бюджету 7525454,52 грн., ПДФО, при цьому, за звітний період нараховано ПДФО на суму 6 217 495,30 грн. Тобто, борг з ПДФО за спірний період відсутній.

Динаміка своєчасності погашення сум податкового боргу відображена в Додатку № 19 до акту перевірки, з якого вбачається, що у місячні податкові періоди, в яких податкове зобов'яння задеклароване позивачем, такі суми в повному обсязі не погашалися, що відповідно до вимог ПК України тягне за собою накладення штрафних санкцій.

Відповідно до п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент. За приписом п.18.1 ст.18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

За визначенням п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Отже, податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу, що з розрахунку розміру штрафних санкцій ДПІ вказує період грудень 2012 року - листопад 2014 року, з розрахунку пені видно, що період сягає квітня 2011 року. Вказаним розрахунком контролюючий орган показав, як він по факту сплати гасив заборгованість з найдавнішим терміном її виникнення.

Однак, ДПІ не було вжито жодних заходів з стягнення податкового боргу, не з'ясовано, за які періоди та в яких сумах здійснювалась оплата ПДФО позивачем, і як було зазначено вище, сума податкового боргу в розмірі 3 511 844,87 грн. (акт перевірки від 06.10.2015 року №3477/09-15-22-01/32360815) зазначена як основний платіж в оспорюваному податковому повідомленню-рішеннні.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету з порушенням встановлених законом строку слід застосовувати приписи ст.126 ПК України, а не ст.127 ПК України.

Згідно зі ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. При повторному порушенні - 50%, при порушенні втретє - 75%.

Положення ст.127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іщпого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст.126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Положення ст.126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст.126 Податкового кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі 813/6774/13-а.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, відповідачем не доведено правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 травня 2018 року у справі №809/291/16 за позовом Комунального підприємства Івано-Франківськводоекотехпром до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді І. М. Обрізко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 21.09.2018р.