Рішення

від 10.05.2018 по справі 822/550/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/550/18

РІШЕННЯ

іменем України

10 травня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участі:секретаря судового засідання Мазій І.В. представника позивача - ОСОБА_1, представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши адміністративну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Ідеал" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 року № НОМЕР_1 за формою "Р" на суму 997917 грн. та визнати протиправною і скасувати податкову вимогу форми "Ю" № 17855-17 від 31.08.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою Житлово-будівельного кооперативу "Ідеал" (ЖБК "Ідеал"), проведеною ГУ ДФС у Хмельницькій області з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, встановлені хибні висновки щодо порушень позивачем податкового законодавства, а саме: п.133.4.3, п.133.4 ст. 133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПКУ) в редакції з 13.08.2015 року. Стверджує, що реальність господарських операцій ЖБК "Ідеал" з ТОВ «Валіо Груп» , попри заперечення відповідача, підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку. А тому зазначає, що спірними податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою нараховано податкове зобов'язання без врахування норм чинного законодавства, внаслідок чого позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу такими, що підлягають скасуванню. Також позивач в позовній заяві вказує на порушення вимог Податкового кодексу України з боку Державної фіскальної служби України, під час розгляду скарги на податкове повідомлення - рішення форми "Р" № НОМЕР_2 від 18.08.2017 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, що викладені у наданому до суду відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначили, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 04.08.2017 року № 2219 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Житлово-будівельного кооперативу "Ідеал" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 09.08.2017 року № 1557/22-01-14-06/39404701.

Проведеною перевіркою встановлено порушення Житлово-будівельним кооперативом "Ідеал" вимог пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (в редакції з 13.08.2015 року), що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік в сумі 997917 грн., в т.ч.:

- серпні 2015 року в сумі 343396 грн.;

- ІІІ квартал 2015 року в сумі 267717 грн.;

- 2015 рік в сумі 654521 грн., в т.ч. у IV кварталі 2015 року в сумі 386804 грн.

На підставі акту від 09.08.2017 року № 1557/22-01-14-06/39404701 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення - рішення від 18.08.2017 року № НОМЕР_1 за формою "Р" на суму 997917 грн.

Житлово-будівельний кооператив "Ідеал" не погодившись із винесеним податковим органом податковим повідомленням - рішенням форми "Р" № НОМЕР_1 від 18.08.2017 року оскаржив його до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Ідеал" залишила без розгляду у відповідності до п. 4 розд. 8 Порядку № 916, з підстав пропуску строку звернення, та повернула останню заявнику.

31 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області виставлено позивачу податкову вимогу форми "Ю" № 17855-17 на суму 1453032,72 грн. за платежем - податок на прибуток приватних підприємств.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи приписи законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 09.08.2017 року № 1557/22-01-14-06/39404701 податковим органом виявлено порушення з боку позивача вимог пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (в редакції з 13.08.2015 року) та прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" № НОМЕР_1 від 18.08.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 997917 грн.

Позивач не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням подав до Державної фіскальної служби України скаргу на рішення.

ДФС України листом № 20852/6/99-99,-11-01-01-25 від 19.09.2017 року скаргу позивача залишила без розгляду.

Позивач в позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідачем протиправно залишено скаргу позивача без розгляду, оскільки Житлово-будівельний кооператив "Ідеал" скаргу подано у строки визначені чинним законодавством, а тому оскаржувані податкове повідомлення - рішення та податкова вимога прийнятті з порушенням встановлених вимог законодавства України.

Проте, суд не погоджується із таким твердженням представника позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п.56.2. ст. 56 Податкового кодексу України ( надалі - ПКУ) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з п. 56.3. ст. 53 ПКУ скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п.56.16. ст. 56 ПКУ днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Як вбачається із матеріалів справи, ЖБК "Ідеал" оскаржуване податкове повідомлення-рішення було отримано 13.08.2017 р., про що свідчить дата на повідомленні про вручення поштових відправлень у рядку доставлено (вручено).

Враховуючи норми наведеного вище законодавства, кінцевим терміном оскарження податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 р. № НОМЕР_1 було 29.08.2017 р.

Відповідно до п. 73 (розділ Приймання поштових відправлень, поштових переказів ) Правил надання поштового зв'язку, затвердженого постановою КМ України від 05.03.2009 р. № 270, під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля.

Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення.

Судом досліджено копію конверту, яким направлено скаргу до ДФС України та зроблено витяг із сайту Укрпошти, з яких вбачається, що рекомендований лист від ЖБК "Ідеал" отримано відділенням поштового зв'язку 30.08.2017р.

Суд не бере до уваги, як належний доказ дати відправлення скарги - 29.08.2017 року, копії фіскальних чеків та копії реєстрів поштових відправлень, оскільки останній неможливо ідентифікувати до відправки саме скарги на ППР.

Відповідно до п. 56.17. ст. 56 ПКУ процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Згідно з п. 56.20 ст. 56 ПКУ вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 4 розділу VIII Порядок розгляду скарг Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами , затвердженого наказом Мінфіну від 21.10.2015 р. за № 916 контролюючий орган залишає скаргу без розгляду повністю або частково у разі, зокрема, якщо скаргу подано з пропуском строку, крім випадків, передбачених пунктом 5 розділу III цього Порядку.

Про залишення скарги без розгляду контролюючий орган повідомляє платника податків у письмовій формі із зазначенням причин повернення.

Судом встановлено, що ДФС України повідомлено ЖБК "Ідеал" листом від 19.09.2017р. за № 20852/6/99-99,-11-01-01-25 про повернення скарги без розгляду, при цьому вказавши причини такого повернення.

Відповідно до 56.10. ст. 56 ПКУ рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 56.8 ст. 56 ПКУ скарга є задоволеною у 2 випадках, а саме: якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків; скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20- денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Отже враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що твердження представника позивача про визнання скарги задоволеною відсутні.

Надаючи правову оцінку господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ «Валіо Груп» , які, на думку відповідача, мають фіктивний характер, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 травня 2015 року між Житлово-будівельним кооперативом "Ідеал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп" було укладено договір підряду № 8/05-44п. Згідно якого Житлово-будівельний кооператив "Ідеал" - Замовник, Товариство з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп" - Підрядник.

Предметом даного Договору є зобов'язання Підрядника за дорученням Замовника на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

Договором передбачено:

- відомості про роботу, що виконується Підрядником: роботи, передбачені кошторисною документацією, на будівельному майданчику ЖБК "Ідеал".

- вимоги Замовника до предмету підряду: роботи передбачені кошторисною документацією. Якість повинна відповідати вимогам законодавства, державних будівельних норм та умовам договору.

- роботи виконуються із матеріалів Замовника за винятком тих, які за умовами договору надав Підрядник.

- Підрядник зобов'язується розпочати роботи протягом 5 днів з моменту надання матеріалів, інструменту та необхідної документації. Підрядник зобов'язується виконати роботу до 31.12.2015 року з правом дострокового виконання.

- вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з кошторисом (додаток №1 до договору).

- витрати Підрядника відшкодовуються із винагороди, що виплачуються Замовником.

- термін оплати протягом 3 днів з моменту підписання договору - аванс у розмірі 100% вартості виконання робіт. Розрахунки проводяться у безготівковій формі.

На підтвердження господарських операцій згідно даного Договору позивачем надано до суду копію Договору підряду № 8/05-44п від 08 травня 2015 року, довідки про вартість виконаних робіт та витрати за травень-жовтень 2015 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за травень-жовтень 2015 року, копію акту звірки взаємних розрахунків за період травень-грудень 2015 року між ЖБК "Ідеал" та ТОВ «Валіо Груп» по Договору підряду № 8/05-44п від 08 травня 2015 року, копії платіжних доручень, виписками про рух коштів за інтервал дат по контрагентам - ТОВ «Валіо Груп» , податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій.

Проте, як встановлено судом, відповідно до умов договору підряду № 8/05-44п від 08 травня 2015 року, позивачем не надано до суду додатків, передбачених договором, а саме: Додаток №1 до договору (кошторис), проектна документація, інших необхідних документів для виконання будь-якого виду будівельних робіт.

Тобто, із змісту договору не вбачається які саме роботи мало виконувати TOB «Валіо Груп» , також вартість виконуваних робіт.

Також позивачем не надано до суду Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2) та Довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) за 2015 р., а лише надано Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2) та Довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) за травень-грудень 2015 року скріплені печаткою з реквізитами TOB «Валіо Груп» .

Суд зазначає, що бухгалтерська документація, яка надана представником позивача до суду не містить обов'язкових реквізитів. Зокрема, в документації відсутня дата її підписання, акти приймання виконаних будівельних робіт не містять відомостей підпису, дати, печаток, довідка про вартість виконаних будівельних робіт не містить дати та підпису керівника TOB «Валіо Груп» .

Договір передбачає, що підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 5 днів з моменту надання матеріалів, інструменту та необхідної документації.

При цьому, у відповіді, наданої на лист ГУ ДФС у Хмельницькій області 19.05.2017р. за Вих. № 8, яка міститься у матеріалах справи, ЖБК «Ідеал» вказує про відсутність власних та орендованих виробничих потужностей.

Також, матеріали справи містять інформацію про те, що TOB «Валіо Груп» не має у власності (оренді) основних фондів та немає трудових ресурсів на виконання будівельно-монтажних робіт.

За наведених вище обставин вбачається, що в первинних документах, виписаних ТОВ «Валіо Груп» для ЖБК «Ідеал» , зазначено господарські операції, які фактично не відбувались.

Крім того, судом встановлено, що TOB Валіо Груп у періоді відображення господарських операцій з ЖБК Ідеал перебувало на податковому обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (Заводський район), юридична адреса: 54055, Миколаївська область, Заводський район, вул. Чигирина, 167. TOB Валіо Груп взято на облік 05.05.2014 року. Основний вид діяльності - 41.10 - організація будівництва будівель. Керівник та головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3). Засновниками товариства також є ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4). Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200176278 від

01.07.2014, анульоване 23.06.2015 року, причина анулювання свідоцтва - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Також, як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів протягом 2015-2016 років службові особи TOB Валіо Груп податкову звітність до ДПІ за місцем реєстрації не подавали, остання податкова звітність підприємства подана в липні 2014 року керівником підприємства ОСОБА_6, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_5, якого закритий ще в І кварталі 2012 року, в зв'язку з повідомленням про смерть.

Окрім того, досліджуючи Акт перевірки судом встановлено, що податковий орган при його прийнятті взяв до уваги, отримані від СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві відомості про те, що розслідується кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015 № 32015100020000162, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.200, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України; відомостях СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, про наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2016 № 32016100070000026 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України; відомостях СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про що наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2017 № 32017100070000002 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням у рамках цих кримінальних справ встановлено, що на території м. Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних «фіктивних» підприємств, а саме: ТОВ «Валіо Груп» та інших, вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ «Валіо Груп» з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору. Під час проведення обшуку квартири, де проживав та здійснював свою протиправну діяльність один з фігурантів «конвертаційного центру» , вилучено печатку ТОВ «Валіо Груп» , чорнові записи та чисті аркуші паперу формату А-4 з відтисками печатки ТОВ «Валіо Груп» .

Відповідно до реєстраційних документів встановлено, що з лютого 2015 року до складу засновників ТОВ «Валіо Груп» , з одночасним призначенням на посаду директора, увійшов ОСОБА_7, який повідомив, що службовою особою вказаного підприємства не являвся, відношення до фінансово-господарської діяльності не мав, банківськими рахунками не користувався, до складу засновників не входив, звітність до контролюючих органів не подавав, печаткою не користувався (ухвала Подільського районного суду м. Києва від 14.02.2017 у справі №758/1592/17).

Згідно з протоколом допиту засновника та директора ТОВ «Валіо Груп» ОСОБА_7 від 24.10.2016, останній повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Валіо Груп» , жодних документів, як директор цього товариства, не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

Також, вказано про те, що у ТОВ «Валіо Груп» відсутні виробничі потужності, наймані працівники, таким не подано жодної декларації з податку на прибуток підприємств, єдиний податковий звіт - декларація з ПДВ за липень 2014 року з нульовими показниками, а 23.06.2015 ТОВ «Валіо Груп» анульовано свідоцтво платника ПДВ у зв'язку із незнаходженням за місцем реєстрації.

За результатами зібраної при проведенні податкової перевірки інформації, відповідач дійшов висновку, що представлені Житлово-будівельним кооперативом "Ідеал" документи не підтверджують факт придбання будівельних робіт, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції з ТОВ «Валіо Груп» . Таким чином, операції між Житлово-будівельним кооперативом "Ідеал" та його контрагентом - ТОВ «Валіо Груп» є безтоварними, що призвело до неправомірного формування показників бухгалтерського податкового обліку, а, в підсумку, - до заниження податкових зобов'язань перед бюджетом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи, що документи, укладені між позивачем та контрагентом підписані особою, яка не має відношення до діяльності цього підприємства, оскільки директор ТОВ «Валіо Груп» є тільки номінальним, заперечує свою участь у створенні та діяльності такого товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а, отже, ці документи суд не бере до уваги як належний та допустимий доказ у справі на підтвердження дійсності укладеного правочину.

У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин.

У зв'язку з наведеним суд звертає увагу на судову практику Верховного суду (рішення від 16.01.2018 року у справі № 2а-7075/12/2670) та Верховного суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №813/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а), яка виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки такі ознаки фіктивності господарської діяльності безпосередньо впливають на встановлення чи спростування факту здійснення господарської операції та формування на її підставі правомірної податкової вигоди.

Аналіз норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дає підстави стверджувати, що первинний документ має містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень вказаного Кодексу.

В силу вимог п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст.134 ПК України з урахуванням положень вказаного Кодексу.

Згідно з п.137.1 ст.135 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 вказаного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі ст.135 ПК України.

Отже, оскільки реальність вчинення господарських операцій Житлово-будівельного кооперативу "Ідеал" відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій, що свідчить про необхідність визнання доходу на підставі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за № 27/4248 (далі - П(с) БО 15).

Тобто, всупереч вимог норм ст.1, частини першої ст.9 Закону України від 16 липня №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996) та п.п.2.1, п.п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.199 за №168/704) (далі - Положення №88), відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні ст. 1 Закону №996, в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Як встановлено судом і цей факт не заперечується сторонами, на час проведення перевірки податковим органом позивач - Житлово-будівельний кооператив "Ідеал" мав статус неприбуткової організації.

Згідно зі статутом, Житлово-будівельний кооператив "Ідеал" є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Предметом діяльності Кооперативу є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями Членів (Учасників) та Асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками.

Оскільки, Статутом ЖБК Ідеал передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку, тому суд приходить до висновку, що перерахування коштів на адресу TOB Валіо Груп в період з 13 серпня 2015 року по 31 грудня 2015 року в сумі 5543986 грн., з них: з 13 по 31 серпня 2015 року в сумі 1907760 грн., вересні 2015 року в сумі 1487316 грн., жовтні 2015 року в сумі 2148910 грн. - проводилось без мети забезпечення безпосередньої діяльності ЖБК Ідеал та є нецільовим використанням коштів для даної неприбуткової установи.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій від 17 липня 2015 року №652-VIII (введений в дію 13.08.2015), внесено зміни до п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України щодо статусу неприбуткової установи.

Відповідно до вимог п.133.4 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції з 13.08.2015) неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій латі - Реєстр).

Обов'язковою умовою для неприбуткових організацій, відповідно пп. 133.4.2 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) є те, що доходи прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Відповідно до вимог пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 13.08.2015 року) у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов'язана щоквартально подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду) та подавати фінансову звітність та сплачувати податок на прибуток у порядку, встановленому цим розділом для платників податку на прибуток.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

Відповідно до вимог п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З наведених норм суд робить висновок, що оскільки кошти в сумі сумі 5543986 грн., з них: з 13 по 31 серпня 2015 року в сумі 1907760 грн., вересні 2015 року в сумі 1487316 грн., жовтні 2015 року в сумі 2148910 грн., які перераховані ЖБК Ідеал на рахунки TOB Валіо Груп для переведення їх в готівку, є нецільовим для даної неприбуткової організації використанням коштів, тому відповідно до вимог пп. 133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) ЖБК Ідеал зобов'язано було до 20 вересня 2015 року подати Податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій за період з початку 2015 року по 31.08.2015 року (останній день місяця, в якому вчинено таке порушення) та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 343397 грн.. виходячи із суми операції нецільового використання коштів в розмірі 1907760 грн. (1907760 грн. х 18%).

ЖБК Ідеал у відповідності до вимог абзацу 2 пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України зобов'язано було:

- подати Податкову декларацію з податку на прибуток за III квартал 2015 року, в якій відобразити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 1487316 грн. та нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 267717 грн. виходячи із суми операції нецільового використання коштів у вересні 2015 року в розмірі 1487316 грн. (1487316 грн. х18%);

- подати Податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 року, в якій відобразити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 3636226 грн. та нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 654521 грн., в т. ч. за ІІІ квартал 2015 року в сумі 267717 грн., за IV квартал 2015 року в сумі 386804 грн. виходячи із суми операції нецільового використання коштів у ІІІ кварталі 2015 року (вересні 2015 року) в розмірі 1487316 грн. (1487316 грн. х18%), у IV кварталі 2015 року (жовтні 2015 року) в розмірі 2148910 грн. (2148910 грн. х 18%).

А тому враховуючи зазначене відповідачем правомірно встановлено порушення ЖБК Ідеал вимог пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України.

Таким чином, з аналізу приписів законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи, вбачається, що висновки контролюючого органу є правомірними та відповідають дійсним обставинам справи.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 року № НОМЕР_1 за формою "Р" на суму 997917 грн. прийнято відповідачем правомірно а відтак, підстави для його скасування відсутні.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ю" № 17855-17 від 31.08.2017 року, суд зазначає, що матеріали справи містять відомості, а саме електронну копію витягу з АІС "Податковий блок", про те, що податкова вимога форми "Ю" № 17855-17 від 31.08.2017 року відкликана податковим органом 20 березня 2018 року з причини погашення Житлово-будівельним кооперативом "Ідеал" податкового боргу, даний факт також підтвердив і представник відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 Податкового кодексу України, п. 1 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Hаказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за № 902/30770, податкова вимога вважається відкликаною:

- у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі;

- з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги;

- з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом або за рішенням суду, що набрало законної сили, суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі;

- у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

Отже, беручи той факт, що сума податкового боргу визначена у податковій вимозі форми "Ю" № 17855-17 від 31.08.2017 року сплачена позивачем, а контролюючий орган відкликав зазначену податкову вимогу, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ю" № 17855-17 від 31.08.2017 року задоволенню не підлягає.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Житлово-будівельного кооперативу "Ідеал" (29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109, код 39404701) до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17) про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 травня 2018 року

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_8 "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_8