Постанова

від 22.05.2018 по справі 805/4147/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року справа №805/4147/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Ястребової Л.В, суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дзержинського міського відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 805/4147/17-а (головуючий І інстанції Буряк І.В., повний текст рішення виготовлено 12.02.2018 року) за позовом ОСОБА_1 до Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2017 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дзержинського міського відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (надалі - відповідач), в якому просив відповідача нарахувати та виплатити на його користь грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 21.07.2014 року по 30.11.2014 року в розмірі 24 129 грн. 93 коп. з урахуванням індексації розміру цієї суми на момент звернення до суду (а.с. 3-9).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю, внаслідок чого зобов'язано Дзержинський міський відділ ГУМВС України у Донецькій області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код 08671484, місцезнаходження: 85200, Донецька область, місто Торецьк, вулиця Дружби, 2) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, 8/84) нарахувати та виплатити винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 21.07.2014 року по 30.11.2014 року у розмірі 24129, 93 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів (а.с. 104-106).

Вважаючи, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, внаслідок чого безпідставно стягнув на користь позивача грошову винагороду за безпосередню участь в АТО за липень-листопад 2014 року, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що зарахування особи до списку осіб, які безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичної операції здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. Після цього, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, Головним управлінням МВС України видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової допомоги особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь в проведенні АТО. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивачем, у період з липня 2014 року по листопад 2014 року виконувались посадові обов'язки без залучення до операцій по боротьбі з тероризмом, що підтверджується відсутністю відповідних наказів ГУМВС України в Донецькій області. На переконання апелянта, довідка № 2683/12/03-2017 від 21.08.2017 року, в якій зазначено, що позивач, у спірний період ,(липень-листопад 2014 року) був зарахований до складу сил та засобів, які беруть участь в АТО не є достатньою підставою для твердження про безпосередню участь позивача у відповідній АТО (а.с. 107-111).

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, засобами електронного зв'язку надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

ОСОБА_1, у період з 01.10.1995 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а в період з 07.11.2015 року по 03.01.2017 року проходив службу в лавах Національної поліції України, що підтверджується записами у трудовій книжці БТ-І № 4508448, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 10-12, 58-60).

Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (учасниками війни) від 15.04.2016 року № 6/І/V/111, позивачу надано статус учасника бойових дій. Наведене рішення прийнято на підставі довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 29.02.2016 року № 1200/01/12-2016№; наказу АТЦ при СБУ; наказу АТЦ при СБУ від 02.02.2015 року № 33, від 13.12.2015 року № АТЦ при СБУ від 02.02.2015 року № 33, від 13.12.2015 року № 347 (а.с. 14)..

Згідно витягу з наказу Головного управління національної поліції в Донецькій області від 03.01.2017 № 1 о/с (по особовому складу), позивача звільнено з посади слідчого Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції з 03.01.2017 року відповідно до розділу VII Закону України Про національну поліцію , за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) на підставі його рапорту від 20.12.2016 року (а.с. 13).

20 січня 2017 року Управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області позивачу видано довідку № 182/12/03-2017, де зазначено, що останній, у період з 21.07.2014 року по 06.11.2015 року та з 07.11.2015 року по 03.01.2017 року був зарахований до складу сил та засобів, які беруть участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області (а.с. 21). Аналогічна довідка видана позивачу 21.08.2017 року за вих. № 2683/12/03-2017 (а.с. 20).

15 серпня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Донецькій області із запитом про надання публічної інформації, зокрема, що стосується розміру грошового забезпечення за період безпосередньої участі в проведенні АТО у період з 21.07.2014 року по 06.11.2015 року та з 07.11.2015 року по 03.01.2017 року (а.с. 16-17).

Листом від 20.09.2017 року за вих. № 163зі/26/01-2017, Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області позивачу надано відповідь, в якій зазначено, серед іншого, що у період з 21.07.2014 року по 30.11.2014 року винагорода за безпосередню участь в АТО не нараховувалась та не сплачувалась, оскільки до фінансової установи не надходили підтверджуючі документи щодо безпосередньої участі позивача в АТО, воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду (а.с. 24-25).

18 жовтня 2017 року позивач повторно звернувся до Головного управління Національної поліції у Донецькій області із запитом про надання публічної інформації що стосується причин невиплати грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 21.07.2014 року до 30.11.2014 року за час проходження служби в ОВС (а.с. 18).

Листом від 31.10.2017 року за вих. № 228зі/26/01-2017, Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області позивачу надано відповідь про відсутність підстав для нарахування та виплати винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 21.07.2014 року до 30.11.2014 року у зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих цей факт (а.с. 19).

Вважаючи, що відповідач проігнорував вимоги постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 року Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету , а також наказу Міністерства оборони України від 12.06.2014 року № 383 Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та порушив право на отримання належного грошового забезпечення за безпосередню участь в АТО період з 21.07.2014 року до 30.11.2014 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів, які б підтверджували право позивача на отримання грошової винагороди за безпосередню участь в АТО у спірний період, а дії відповідача, щодо ненарахування та невиплати відповідної допомоги є неправомірними, а позовні вимоги, такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, а рішення таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Спірним питанням даної справи є правомірність (неправомірність) здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 21.07.2014 року до 30.11.2014 року.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 року № 638-VI (надалі - Закон № 638-VI), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114, Постановою Кабінету Міністрів України №158 від 04.06.2014 року «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» .

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону № 638-VI, антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.

Статтею 5 Закону № 638-VI визначено, що Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

Згідно із приписами статті 13 Закону № 638-VI При проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.

За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші

особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її

проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

Як зазначалось вище, позивач у спірний період (липень-листопад 2014 року) був зарахований до складу сил та засобів, які беруть участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, про що свідчать довідки, видані Управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 182/12/03-2017 від 20.01.2017 року та № 2683/12/03-2017 від 21.08.2017 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що 04 червня 2014 року Кабінетом Міністрів України винесено постанову №158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (надалі - Постанова № 158) (чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Постанови №158 визначено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 р. виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання зазначеної Постанови №158 видано наказ МВС України від 23.07.2014 №719 Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.08.2014 р. за №939/25716, пунктом першим якого передбачено виплату військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

Відповідно до абзацу першого пункту другого цього ж наказу встановлено, що винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції є наказ командира (начальника) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командира (начальника) - наказ вищого командира (начальника), органів внутрішніх справ, в якому зазначається дата початку такої участі та дата фактичного завершення такої участі.

Потім, на підставі рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь в АТО

Таким чином, винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО, а тільки за час фактичної участі у відповідних операціях і заходах, які зазначені в п.1 наказу № 719, що повинно підтверджуватись відповідними наказами, б свідчили про те, що особа виконувала завдання керівництва штабу АТО, захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, а в даному випадку, такі накази - відсутні.

Посилання позивача на ту обставину, що підтверджуючими документами його безпосередньої участі в антитерористичній операції, у т.ч. в період з липня 2014 року по листопад 2014 року є довідки, видані Управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 182/12/03-2017 від 20.01.2017 року та № 2683/12/03-2017 від 21.08.2017 року, де зазначено, що ОСОБА_1 зараховано до складу сил та засобів, які беруть участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області у вищевказаний період суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки факт залучення позивача до проведення АТО не є достатнім підтвердженням безпосередньої участі останнього в АТО та не є належним та допустимим доказом постійної безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.

Враховуючи ту обставину, що накази про залучення позивача у спірний період (липень-листопад 2014 року) до участі в антитерористичній операції не видавались, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 14 березня 2018 року по адміністративній справі №805/787/16 (адміністративне провадження К/9901/6645/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи, що, в даному випадку, апелянтом (відповідачем у справі) доведено правомірність своїх дій в розумінні ч. 2 ст. 77 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, зокрема, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Матеріали справи свідчать, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою Дзержинським міським відділом головного управління Міністерства внутрішніх справ Укрїни в Донецькій області сплачено судовий збір у розмірі 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) грн. 50 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1 від 13.03.2018 року.

Таким чином, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, а відповідач, при зверненні з апеляційною скаргою сплатив судовий збіу у розмірі 1057,50 грн., то, в даному випадку, на користь Дзержинського міського відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ Укрїни в Донецькій області підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) гривень 50 коп. з Державного бюджету України.

Постанова в повному обсязі складена 22 травня 2018 року.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дзержинського міського відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 805/4147/17-а - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дзержинського міського відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення коштів у сумі 24129 (двадцять чотири тисячі сто двадцять дев'ять) гривень 93 коп. - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області судові витрати у розмірі 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) гривень50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді:. ОСОБА_2

ОСОБА_3