Постанова

від 22.05.2018 по справі п/811/3832/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа №П/811/3832/14

адміністративне провадження №К/9901/5965/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали заяви приватного підприємства (далі - ПП) Арзаміт про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 16.03.2017 у справі № П/811/3832/14 за позовом ПП Арзаміт до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ПП Арзаміт звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії Кіровоградської ОДПІ щодо внесення змін до АС Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України на підставі акту від 17.10.2014 №205/11-23-22-02/31562841 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП Артсіті , ТОВ Браво СРЛ , ТОВ Інкомфарма та ПП Інтеко-Трейд ;

- зобов'язати Кіровоградську ОДПІ вилучити з АС Результати співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України інформацію про результати позапланової виїзної перевірки ПП Арзаміт , за наслідками якої складено акт від 17.10.2014 №205/11-23-22-02/31562841 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП Артсіті , ТОВ Браво СРЛ , ТОВ Інкомфарма та ПП Інтеко-Трейд та поновити в ній дані, що містяться у поданих ПП Арзаміт податкових деклараціях.

В обґрунтування позову ПП Арзаміт зазначило, що коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту в бік зменшення здійснено безпідставно.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.08.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2017 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції ПП Арзаміт звернулося до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Просить постанову суду касаційної інстанції скасувати і передати справу на розгляд до відповідного суду касаційної інстанції.

Верховний Суд України ухвалою від 03.07.2017 відкрив провадження за заявою ПП Арзаміт про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 16.03.2017 у справі № П/811/3832/14.

У зв'язку з початком роботи Верховного Суду матеріали справи № П/811/3832/14 передано до Верховного Суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.

Ухвалою Верховного Суду від 16.05.2018 задоволено заяви суддів Бившевої Л.І., та Шипуліної Т.М. про самовідвід.

Згідно Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2018 для розгляду справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2018 заяву ПП Арзаміт про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 16.03.2017 у справі № П/811/3832/14 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у письмовому провадженні без повідомлення та виклику учасників справи.

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд вважає, що заява ПП Арзаміт не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 17.10.2015 посадовою особою Кіровоградської ОДПІ складено акт від 17.10.2014 №205/11-23-22-02/31562841 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Арзаміт з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП Артсіті , ТОВ Браво СРЛ , ТОВ Інкомфарма , ПП Інтеко-Трейд , висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача:

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 697312,00 грн;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 185.1 статті 185 ПК України, в результаті чого підприємством завищено суму податкових зобов'язань на суму ПДВ 761289,00 грн.

Зі змісту акта від 17.10.2014 №205/11-23-22-02/31562841 судами встановлено, що ПП Арзаміт у декларації з податку на додану вартість за травень-грудень 2011року, січень-грудень 2012 року, січень-липень 2013 року, лютий-березень 2014 року задекларувало податковий кредит 697312,00 грн за взаємовідносинами з ПП Артсіті , ТОВ Браво СРЛ , ПП Інтеко-Трейд , ТОВ Інкомфарма та податкове зобов'язання 761289,00 грн з продажу, в обґрунтування чого позивачем надано копії договорів, видаткових накладних, податкових накладних, тощо.

Податкові повідомлення-рішення на підставі акта перевірки відповідачем не приймались. Водночас податковим органом було внесено до АС Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України інформацію за наслідками перевірки ПП Арзаміт .

Не погоджуючись з такими діями Кіровоградської ОДПІ позивач оскаржив їх у судовому порядку.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.03.2017 позивач посилається на неоднакове застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, що регулюють питання проведення документальної позапланової виїзної перевірки та внесення змін до АС Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України .

ПП Арзаміт посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій цілком слушно мотивували свої рішення тим, що самостійна зміна податковим органом в АС Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів Податковий блок даних щодо податкового зобов'язання підприємства на підставі документальної позапланової виїзної перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим підприємством, шляхом подання уточнюючих декларацій є протиправним і порушує права та інтереси підприємства.

На підтвердження своїх доводів ПП Арзаміт надало копії рішень Вищого адміністративного суду України від 02.12.2015, 21.07.2014, 11.12.2014, 10.12.2012 (справи №№ К/800/10997/14, В/800/2988/14, К/800/55843/14, К/9991/75399/12 відповідно), в яких, на думку заявника, суд правильно застосував зазначені норми права.

Аналіз наданих на порівняння рішень Вищого адміністративного суду України від 21.07.2014 та 02.12.15 не дає підстав для висновку, що в цих рішеннях суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права.

Так, ухвалою від 21.07.2014 Вищий адміністративний суд України вирішував питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України судового рішення. Відтак, вона не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

Ухвала від 02.12.2015 прийнята за відмінних фактичних обставин, з яких виходив суд при розгляді справи. В цьому рішенні суд, оцінивши доводи касаційної скарги в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, дійшов висновку, що у контролюючого органу не було підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, в зв'язку з чим дії щодо коригування показників податкової звітності позивача є протиправними.

У наданих на порівняння ухвалах від 11.12.2014 та 10.12.2012, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів апеляційних інстанцій, які зводяться до того, що самостійна заміна податковим органом в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим підприємством шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Натомість у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, зазначив, що оскільки службові особи податкового органу були допущені до перевірки підприємства, доказів оскарження наказу про проведення перевірки, позивачем не надано, то дії відповідача щодо проведення документальної перевірки є правомірними, а тому висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

При цьому у постанові від 16.03.2017 Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що дії контролюючого органу щодо внесення до АС інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників Державної фіскальної служби України на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у правозастосуванні норм матеріального права суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК України.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Верховний Суд України вже висловлював свою позицію щодо застосування положень статей 71, 72, 74 ПК України. Зокрема, в постановах від 09.12.2014, 17.11.2015, 15.12.2015, він дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

У справі, що розглядається, судами з'ясовано, що службові особи податкового органу були допущені до перевірки підприємства, доказів оскарження наказу про проведення перевірки, позивачем не надано.

В рішенні, що переглядається суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

При цьому суд послався на правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 24.12.2010, відповідно до якого платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Дії контролюючого органу щодо внесення до АІС змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України і в постанові від 03.11.2015 (№-21-99а15).

За таких обставин, висновок касаційного суду, викладений в постанові від 16.03.2017, про правомірність дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та внесення змін до АС Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовим висновкам, викладеним в рішеннях Верховного Суду України.

Оскільки суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви ПП Арзаміт слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) та статтями 235-242, 244, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII), суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви приватного підприємства Арзаміт про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 16.03.2017 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

В.В.Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду