Рішення

від 14.05.2018 по справі 908/344/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/24/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2018 Справа № 908/344/18

м. Запоріжжя

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Комунального підприємства «Лукашівське» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70410, Запорізька область, Запорізький район, с.Лукашеве, вул. Центральна, буд. 7, код ЄДРПОУ 31880473)

про стягнення суми 2593,09 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-84 від 14.04.2017;

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01/2018 від 26.03.2018

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Комунального підприємства «Лукашівське» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області на його користь боргу в загальній сумі 2593,90 грн., у тому числі, пеня у сумі 1585,24 грн., 3% річних у сумі 293,72 грн., інфляційні втрати у сумі 714,94 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01.03.2018, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/344/18 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 05.03.2018 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви

Ухвалою суду від 23.03.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/344/18, присвоєний номер провадження 9/24/18, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.04.2018. Ухвалою суду від 11.04.2018 розгляд справи відкладено на 14.05.2018.

14.05.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, які мотивовано тим, що відповідач, в порушення п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 661/14-БО-13 від 06.12.2013, несвоєчасно та з порушенням визначеного строку здійснив розрахунок за природний газ, отриманий у січні-березні та листопаді-грудні 2014 року. Враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо оплати природного газу, позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 1585,24 грн., 3% річних у сумі 293,72 грн. за загальний період з 15.02.2014 по 23.12.2014 включно та інфляційні втрати у сумі 714,94 грн. за загальний період з травня по вересень 2014. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст.193, 216, 217, 231, 264-265 ГК України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Заборгованість за договором № 661/14-БО-13 від 06.12.2013 за спожитий до 01.01.2015 природний газ відсутня, відповідач здійснив повне її погашення як власними коштами, так і відповідно до вимог постанови КМУ № 217 від 18.06.2014 та постанови НКРЕКП про затвердження відсотку розподілу коштів, що надійшли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання для розрахунків за природний газ з ПАТ НАК Нафотогаз України . Відповідно до вимог Закону України Про теплопостачання постановою КМУ № 217 від 18.06.2014 затверджено Порядок, яким вловлено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів населення , бюджетні установи , інші споживачі зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків, в тому числі з позивачем. Право власності на кошти, що надходять від споживачів теплової енергії відповідач набуває тільки після здійснення розподілу коштів і повернення їх у відсотку, що залишився на його поточному рахунку та першочергово перераховує їх за спожитий газ, послуги з його транспортування та розподілу. Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами зазнають імперативного регулюючого впливу держави, тому незалежно від умов господарського договору, укладеного сторонами, грошові відносити в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства. Умовами договору встановлено, що розрахунки здійснюються в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які затверджуються НКРЕКП, а відтак, відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків у зв'язку з чим вина відповідача у простроченні платежів за договором за рахунок субвенцій з державного та місцевого бюджету відсутня, тому і відсутній склад правопорушення, що згідно законодавства позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності у вигляді неустойки, нарахувань 3% річних та інфляційних втрат. Також вважає, що нараховані позивачем суми підлягають списанню відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожити енергоносії» , який набув чинності 03.11.2016. Оскільки заборгованість повністю погашена відповідачем до набрання чинності цим законом, позовні вимоги є необґрунтованими. На підставі викладеного, відповідав зазначив, що провадження у справі підлягає припиненню, оскільки предмет спору припинив існування внаслідок набрання чинності вказаним Законом.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Лукашівське» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 661/14-БО-13, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерна компанія «Нафтогаз України» , а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.п. 1.1, 1.2).

В пункті 2.1 договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 54,0 тис. куб.м.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Згідно з п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. газу, а також тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, визначено в п. 5.2 договору, до якого вносилися зміни додатковими угодами до договору купівлі-продажу: № 1 від 28.01.2014, № 2 від 29.04.2014, № 3 від 20.05.2014, № 4 від 13.06.2014, № 5 від 10.09.2014, № 6 від 12.11.2014, №7 від 15.12.2014.

Згідно з пунктом 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У пункті 3.4. договору зазначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Матеріали справи свідчать, що в період: січень - березень 2014 та листопад-грудень 2014, щомісячно складались ОСОБА_2 приймання передачі природного газу відповідно до договору від 06.12.2013 № 661/14-БО-13, які підписано та скріплено печатками сторін:

- ОСОБА_2 приймання-передачі від 31.01.2014 на суму 34643,61 грн.;

- ОСОБА_2 приймання-передачі від 28.02.2014 на суму 36541,15 грн.;

- ОСОБА_2 приймання-передачі від 31.03.2014 на суму 22509,99 грн.;

- ОСОБА_2 приймання-передачі від 30.11.2014 на суму 27698,71грн.;

- ОСОБА_2 приймання-передачі від 31.12.2014 на суму 50375,38 грн.;

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як зазначив позивач, відповідач здійснював оплату за поставлений в період січень - березень 2014 та листопад-грудень 2014 природний газ несвоєчасно, з порушенням строку, визначеного умовами договору, у зв'язку і чим позивачем на підставі вищевказаного пункту договору та ст. 625 ЦК України нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

На обґрунтування своїх вимог, позивач надав розрахунок позовних вимог, в якому відображено дати надходження від відповідача платежів та хронологію їх зарахування позивачем в рахунок погашення заборгованості. Згідно з цим розрахунком, відповідач здійснив повну оплату за природний газ за вказаний період, основний борг відсутній, остаточне погашення здійснено 30.12.2014.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1,2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Вирішуючи спір суд також враховує наступне.

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За змістом ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Із змісту пункту 1.2 укладеного сторонами договору № 661/14-БО-13 слідує, що газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Відповідачем надано ліцензії на виробництво теплової енергії серія АЕ №263887 та ліцензію на постачання теплової енергії серія АЕ № 263886, які 23.10.2013 Запорізькою обласною державною адміністрацією видано КП Лукашівське . Строк дії вказаних ліцензій - до 09.10.2018.

30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 №1 730-VIII (далі за текстом - Закон). Згідно зі статтею 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (спожитий природний газ, електричну енергію).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є, зокрема: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Частиною 3 ст. 7 даного Закону визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

В п. 6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено судом, відповідач повне погашення заборгованості за природний газ, отриманий в січні та лютому 2014 року здійснив 31.03.2014, за газ отриманий в березні 2014 - 31.10.2014, у листопаді 2014 - 24.12.2014, у грудні 2014 оплату здійснено без прострочки - 30.12.2014. Вказане підтверджується, в тому числі, наданим позивачем розрахунком заявлених ним позовних вимог.

Отже, повна оплата природного газу за спірні місяці (січень, лютий, березень, листопад 2014 року) погашена останнім в повному обсязі до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 №1730-VIII.

Таким чином, відповідно до вищевказаної імперативної норми права, яка прямо вказує правила поведінки, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, яка погашена до 30 листопада 2016 року, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Виконання цієї норми закону не потребує вчинення сторонами договору будь-яких додаткових дій. Цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 914/123/17.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову відмовляється повністю.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано 24.05.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя О.С. Боєва