Рішення

від 17.05.2018 по справі 909/72/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/72/18

          Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,

секретар судового засідання Максимів Н.Б.,

представники сторін не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій" (вул. Духновича,105, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600)

до відповідача: Приватної багатогалузевої виробничо-торгової компанії "Захід"

(вул. 9 Травня, буд. 22, м. Тлумач, Івано-Франківська область, 78000)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПБВТК "Захід" про стягнення коштів в сумі 273 873,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином своїх зобов'язань в частині оплати за послуги поставки товару, виникла заборгованість в сумі 273 873,08 грн., з яких: 208476,04 грн. - сума основного боргу, 30373,06 грн. - інфляційні втрати, 6271,42 грн. - проценти річних, 28752,56 грн. - пеня.

          Суд, відповідно до ухвали від 31.01.2018, залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. На виконання вимог вказаної вище ухвали ПрАТ "Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій" у визначений строк подало до суду письмове підтвердження заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучило відповідні документи.

          Ухвалою суду від 16.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.03.2018.

          Від відповідача електронною поштою 06.03.2018 на адресу суду надійшов відзив (вх.№3834/18 від 06.03.2018 з ЕЦП), в якому відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем на підтвердження виконання умов договору не надано доказів поставки збірного залізобетонну, дати їх поставки, а тому не можливо встановити момент виникнення зобов'язань щодо оплати. Крім того, відповідач у відзиві просить застосувати позовну давність до позовних вимог та відмовити в позові.

          За наслідками судового засідання 07.03.2018, у зв'язку із неявкою представників сторін, відкладено підготовче засіданні у справі на 27.03.2018.

          Оригінал відзиву (вх.№4133/18 від 14.03.2018) надійшов до суду 14.03.2018.

          Ухвалою суду від 27.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2018.

          Представники позивача в судовому засіданні 24.04.2018 позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просили суд позов задоволити. Разом з тим, представник позивача зазначила, що з доводами викладеними відповідачем у відзиві на позов не погоджується. Крім того, подала суду, для огляду в судовому засіданні, оригінали документів долучених до позовної заяви. Судом оглянуто подані документи.

          Представник відповідача в судове засідання 24.04.2018 не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

          Ухвалою суду від 24.04.2018 відкладено розгляд справи на 17.05.2018.

          Представники позивача в судове засідання не з'явилися. Слід зазначити, що свою позицію представники позивача висловили в попередньому судовому засіданні.

          Представник відповідача в судове засідання 17.05.2018 повторно не з'явився, причини неприбуття суду знову не повідомив.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

          Згідно ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

          Ухвалу суду від 24.04.2018 відповідачу вручено 27.04.2018, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

          Таким чином, позивача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду заяви, а також їм було надано термін та можливість для забезпечення участі у судовому засіданні свого уповноваженого представника.

          Статтею 13 ГПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом, а також те, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

          Слід зазначити, що відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому свою позицію останнім висвітлено.

          Враховуючи те, що позивач своїм законним правом не скористався та не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання, причин про неможливість його неприбуття суду не повідомив, тому судом розглянуто справу без його участі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

13.02.2017 між ПрАТ "Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій" (позивач, постачальник) та ПБВТК "Захід" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №9 (далі - договір).

          Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

          Згідно пункту 1.2 договору предметом поставки є такі товари: збірний залізобетон в асортименті згідно замовлення покупця, за цінами які у постачальника на день замовлення узгоджені сторонами шляхом виписки та сплати рахунку-фактури.

          В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

          Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

          Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно п. 1.3 договору товар поставляється партіями, в міру необхідності товару у покупця, що замовляється останнім.

          Як випливає з матеріалів справи позивачем було виконано свої договірні зобов'язання.

          Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата покупцем вартості продукції здійснюється шляхом безготівкової оплати на розрахунковий рахунок постачальника.

          Згідно з п. 3.3 договору товар постачається покупцю на умовах 100% передоплати на підставі виставленого рахунку-фактури.

          Відповідно до 4.2.2 договору покупець зобов'язався оплачувати товар згідно з умовами визначеними у цьому договорі.

          З пояснень представників позивача в судовому засіданні 24.04.2018 випливає, що відповідачем вказані умови договору не виконано, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 208476,04 грн.

          Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Пунктом 6.1 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудні 2017 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

          Слід зазначити, що відповідачем не заперечується факт укладення між сторонами даного договору, як випливає з поданого ним відзиву.

          Отже, відповідачем не заперечується і факт взяття на себе договірних зобов'язань.

          З матеріалів справи вбачається, що сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, за результатами якої складено акт. Згідно даного акту станом на 01.11.2017 сторонами погоджено, що заборгованість становить суму в розмірі 208476,04 грн. Даний акт підписано представниками сторін на скріплено печатками. Копія акту знаходиться в матеріалах справи.

          Таким чином, відповідачем вже було погоджено з позивачем факт наявності заборгованості.

          Крім того, з матеріалів справи випливає, що позивач звертався до відповідача з претензією про сплату вказаного боргу, однак, відповідач на вказану претензію не відреагував та кошти не сплатив.

          З приводу посилань відповідача у своєму відзиві щодо ненадання позивачем доказів поставки товару слід зазначити, що такі судом до уваги не приймаються оскільки, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким відповідач погодився з сумою основного боргу.

          Боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання по поверненню заборгованості, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

          Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно з п. 5.4 договору за прострочення оплати за товар, покупець виплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В поданому відзиві представник відповідача просив застосувати до позовних вимог позовну давність. Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, статтею 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Проте, з матеріалів справи випливає, що договір між сторонами укладено 13.02.2017, а з позовна заява надійшла до суду 29.01.2018. Таким чином, відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

          На підставі наведеного суд приходить до висновку, що вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          Судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 13, 43, 123, 202, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

          Стягнути з Приватної багатогалузевої виробничо-торгової компанії "Захід "(вул. 9 Травня, буд. 22, м. Тлумач, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78000, код 31004178) на користь Приватного акціонерного товариства "Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій" (вул. Духновича,105, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, код 03327084) кошти в сумі 273 873,08 грн. (двісті сімдесят три тисячі вісімсот сімдесят три гривні вісім копійок), з яких: 208476,04 грн. (двісті вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень чотири копійки) - сума основного боргу, 30373,06 грн. (тридцять тисяч триста сімдесят три гривні шість копійок) - інфляційні втрати, 6271,42 грн. (шість тисяч двісті сімдесят одна гривня сорок дві копійки) - проценти річних, 28752,56 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні п'ятдесят шість копійок) - пеня, а також судовий збір в розмірі 4108,10 грн. (чотири тисячі сто вісім гривень десять копійок).

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

          Суддя                                                             Грица Ю.І.

          Повне судове рішення складено 24.05.2018.