Ухвала

від 23.05.2018 по справі 910/5736/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

23.05.2018Справа № 910/5736/18

За позовом Байєр КропСайєнс Акцієнгезельшафт (Bayer CropScience Aktiengesellschaft) (Альфред-Нобел-Штрассе 50,40789, Монхайм-ам-Райн, Німеччина (Alfred-Nobel-Strabe 50, 40789 Monheіm am Rhein, Germany))

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "ВІТАГРО",

відповідача-2: Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про визнання недійсним свідоцтва України №235631 на словесний знак для товарів і послуг "БЕТОНІЛ" та про зобов'язання вчинити дії

Суддя Гумега О.В.

Представники: без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Байєр КропСайєнс Акцієнгезельшафт (Bayer CropScience Aktiengesellschaft) (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "ВІТАГРО" (відповідач-1), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (відповідач-2) про визнання недійсним повністю свідоцтва № 235631 на знак "БЕТОНІЛ" власника Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "ВІТАГРО" щодо всіх товарів класу 5 МКТП, зазначених у цьому свідоцтві; про зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України № 235631 від 26.12.2017 щодо всіх товарів у класі 5 МКТП, зазначених у цьому свідоцтві, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що знак відповідача-1 "БЕТОНІЛ" згідно свідоцтва України 235631 та знак позивача "БЕТАНАЛ" згідно свідоцтва України № 10121 є схожими до ступеню сплутування, у зв'язку з чим знак відповідача-1 не відповідає умові надання правової охорони, визначеній п. 3 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Крім того, позивач послався на положення п. 2 ст. 6 наведеного закону, відповідно до яких не можуть одержати правову охорону також позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо послуги або особи, яка надає послугу, та зазначив, що оскільки знаки позивача та відповідача-1 є схожими між собою до ступеню сплутування, то є цілком ймовірним, що споживач буде асоціювати обидва ці знаки із товаром одного й того ж самого виробника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 позовну заяву Байєр КропСайєнс АГ (Bayer CropScience AG) залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк на усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали суду.

22.05.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків у позові про визнання недійсним свідоцтва України № 235631 на словесний знак для товарів і послуг "БЕТОНІЛ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5736/18, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11.06.2018 о 10:50 год.

22.05.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову (далі - заява про забезпечення позову).

Судом встановлено, що заява позивача про забезпечення позову подана з додержанням вимог процесуального закону, які діяли станом на час її подання.

Відповідно до заяви про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову, а саме:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Група компаній "ВІТАГРО" передавати право власності на знак (вносити зміни, пов'язані зі зміною особи власника свідоцтва) за свідоцтвом № 235631 від 26.12.2017; відмовлятися від свідоцтва № 235631 повністю або частково; видавати ліцензію(ї) на використання знака за свідоцтвом № 235631; та вносити інші зміни до свідоцтва на знак № 235631;

- заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг щодо свідоцтва на знак № 235631 від 26.12.2017 стосовно передачі прав власності на знак (зміни особи власника свідоцтва); повної або часткової відмови від свідоцтва; видачі ліцензії(й) на використання знака за зазначеним свідоцтвом; та інші зміни.

У поданій до суду заяві, в обґрунтування необхідності вжиття вищенаведених заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що ним подано до Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "ВІТАГРО", Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним повністю свідоцтва № 235631 на знак "БЕТОНІЛ" власника Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "ВІТАГРО" щодо всіх товарів класу 5 МКТП, з підстав його невідповідності умовам п. 2 та п. 3 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а також, про зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України № 235631 від 26.12.2017 щодо всіх товарів у класі 5 МКТП, зазначених у цьому свідоцтві, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Згідно з ч. 7 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг", власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Позивач вважає, що в процесі провадження у справі відповідач-1 (власник свідоцтва України № 235631 на знак для товарів і послуг "БЕТОНІЛ") може в будь-який момент передати права на зазначений знак у власність іншим особам, або відмовитися від свідоцтва України № 235631, або видати ліцензію(ї) на використання знака іншим особам, або внести інші зміни до цього свідоцтва.

Позивач, послався пункт 2.3 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 10.01.2002 № 10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2002 за № 64/6352 (далі - Положення та Реєстр), згідно приписів якого у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема щодо:

зміни повного імені або повного найменування і/або адреси власника (власників) свідоцтва (без зміни суб'єкта права власності);

зміни переліку товарів і/або послуг у разі часткової відмови від свідоцтва; зміни адреси для листування;

зміни, пов'язаної зі зміною особи власника (власників) свідоцтва; видачі ліцензії на використання знака;

змін до відомостей про видачу ліцензії на використання знака, що внесені до реєстру.

При цьому пунктом 2.4 Положення встановлено, що для внесення відомостей до реєстру, зокрема, є клопотання або заява власника свідоцтва.

Виходячи з викладеного, позивач вважає, що у разі подання відповідачем-1 відповідного клопотання відповідачу-2 щодо внесення зазначених відомостей до Реєстру, відповідач-2 буде зобов'язаний їх внести до Реєстру.

Таким чином, на думку позивача, у разі відсутності заходів забезпечення позову, можлива ситуація, коли до прийняття рішення у справі або навіть після прийняття такого рішення, але на стадії апеляційного чи касаційного розгляду справи, відповідачем-1 будуть передані права власності іншій особі, і факт такої передачі прав буде зареєстрований відповідачем-2 шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру.

У випадку реєстрації відповідачем-2 факту передачі прав власності на знак за свідоцтвом України № 235631 та внесення відповідних відомостей до Реєстру, власником свідоцтва буде інша особа.

Водночас, у разі задоволення позовних вимог і набрання рішенням суду чинності, відмінність особи власника свідоцтва, вказаного у реєстрі, від особи власника, вказаного у виконавчому документі призведе до відмови виконавчої служби у відкритті виконавчого провадження та відмови відповідача-2 у внесенні змін щодо свідоцтва у реєстр на підставі рішення суду, наслідком чого буде неможливість виконання рішення суду та наявність підстави для перегляду рішення суду у зв'язку з не залученням особи, чиї права будуть стосуватися рішення суду.

Позивач також звернув увагу, що законодавством не встановлено обмежень щодо кількості разів передачі прав, що, в свою чергу, може призвести до того, що право власності на свідоцтво України № 235631 може передаватися необмежену кількість разів і у кожному такому випадку необхідно буде залучати нових осіб до участі у справі.

До того ж, як зазначив позивач, у разі повної або часткової відмови відповідача-1 від свідоцтва України № 235631 у Реєстрі будуть відсутні відомості щодо зазначеного свідоцтва, тоді як згідно ст. 22. Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1-3 статті 18 цього Закону, тобто, на думку позивача, відповідач-1 зможе знову без перешкод зареєструвати позначення.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії. При цьому частиною 3 наведеної статті ГПК України визначено, що суд може застосувати кілька заходів до забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України встановлено можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 5 ст. 140 ГПК України).

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, подану через відділ діловодства суду 22.05.2018, та викладені в ній доводи, дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для вжиття господарським судом заходів щодо забезпечення позову, визначених у наведеній заяві позивача, з огляду на таке.

Судом взято до уваги, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що позивач належними доказами обґрунтував причини звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, поданою 22.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

Судом також встановлено, що заходи до забезпечення позову, про застосування яких судом просить позивач, відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких позивач просить вжити ці заходи. При цьому судом враховано співвідношення права (інтересу), про захист яких просить позивач, та наслідків заборони відповідачам вчиняти певні дії.

За таких обставин, враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, подану 22.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Керуючись ст.ст. 136-140, 144, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Байєр КропСайєнс Акцієнгезельшафт (Bayer CropScience Aktiengesellschaft) про вжиття заходів забезпечення позову, подану 22.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Група компаній "ВІТАГРО" (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, буд. 66, оф. 204; ідентифікаційний код 38100077) передавати право власності на знак (вносити зміни, пов'язані зі зміною особи власника свідоцтва) за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 235631 від 26.12.2017; відмовлятися від свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 235631 від 26.12.2017 повністю або частково; видавати ліцензію(ї) на використання знака за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 235631 від 26.12.2017; вносити інші зміни до свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 235631 від 26.12.2017;

- заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2; ідентифікаційний код 37508596) вносити відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 235631 від 26.12.2017 стосовно передачі прав власності на знак (зміни особи власника свідоцтва); повної або часткової відмови від свідоцтва; видачі ліцензії(й) на використання знака за зазначеним свідоцтвом; та інші зміни.

3. Дана ухвала Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/5736/18 є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 23.05.2018, та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

4. Строк пред'явлення даної ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/5736/18 до виконання становить три роки, тобто до 23.05.2021.

5. Стягувачем у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/5736/18 є позивач - Байєр КропСайєнс Акцієнгезельшафт (Bayer CropScience Aktiengesellschaft) (Альфред-Нобел-Штрассе 50,40789, Монхайм-ам-Райн, Німеччина (Alfred-Nobel-Strabe 50, 40789 Monheіm am Rhein, Germany)).

6. Боржниками у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/5736/18 є:

відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "ВІТАГРО" (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, буд. 66, оф. 204; ідентифікаційний код 38100077);

відповідач-2 - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2; ідентифікаційний код 37508596).

7. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гумега О.В.