Рішення

від 21.05.2018 по справі 922/719/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р.Справа № 922/719/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С", м. Харків про стягнення 759110,60 грн за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 08-21/42/2-18 від 04.01.2018)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, 26.03.18 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКО-С" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 759110,60 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовано відсутністю реєстрації речових прав на земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові, на якій розміщено нежитлова будівля літ. "А-1" площею 735,4 кв.м., яка є приватною власністю ТОВ "Мако-С"; користуванням відповідачем земельною ділянкою в період з 01.12.2014 року по 30.11.2017 року без оплати за користування землею у встановленому законодавчими актами розмірі; збереженням відповідачем коштів через несплату орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутністю укладеного договору, чим фактично відповідачем збільшено вартість власного майна, а позивачем втрачається належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається безпідставне збереження коштів відповідачем у розмірі орендної плати за рахунок позивача (неодержані грошові кошти у розмірі орендної плати за землю) та нормами ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 14 (п.п. 14.1.125, 14.1.136, 14.1.72), ст. 288.5 Податкового кодексу України, ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 березня 2018 року прийнято позовну заяву Харківської міської ради до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/719/18, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 25.04.2018 р. о 12:30.

Процесуальні документи у даній справі направлялись на адресу відповідача в порядку приписів ст. 242 ГПК України та із дотриманням вимог ч. 4 ст. 120 ГПК України. Разом з тим, ухвала суду про відкриття провадження у справі була повернута на адресу суду із довідкою пошти від 07.04.18 про повернення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав, враховуючи те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61144, Харківська обл., місто Харків, вул. Героїв Праці, будинок 13 А), судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та про дату, час та місце проведення судових засідань, проте не виявив бажання бути присутнім у судовому засіданні, та його неявка не перешкоджає розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 202 ГПК України.

У строк визначений судом для подання заяв чи клопотань, пов'язаних з розглядом справи, жодних документів від відповідача не надходило.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2018, після вчинення всіх необхідних дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, передбачених ст. 182 ГПК України, вирішено закрити підготовче провадження у справі № 922/719/18 та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.05.2018 о 12:00.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позов у строк встановлений судом для подачі відзиву не надав; про наявність заперечень проти вимог позивача не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзив на позовну заяву не подав, при цьому явка відповідача не була визнана судом обов'язковою, у зв'язку з чим суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами, в порядку ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні справу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову представника позивача у судових дебатах, суд встановив наступне.

Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради 26 грудня 2017 року проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ "МАКО-С" використовує земельну ділянку площею 0,0979 га по вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 735,4 кв.м. право власності на яку зареєстровано за останнім на підставі свідоцтва про право власності від 04.04.2013 № 2005741. Земельна ділянка використовується ТОВ "МАКО-С" без оформлення документів на право власності або право користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав, що зафіксовано в акті обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, складеного Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради від 26.12.017 року (арк.спр. 34-40).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 109099631 від 26.12.2017 нежитлова будівля літ. А-1 загальною площею 735,4 кв.м. по вул. Героїв Праці 13-А у м. Харкові з 22.02.2013 зареєстровано за ТОВ "МАКО-С" на підставі свідоцтва про право власності від 04.04.2013 № 2005741.

Як вбачається з листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 24.07.2017 № 19-20-0.23,08-1276/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 17.08.2017 № 5208/0/225-17 речові права Відповідача на земельну ділянку по вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові не зареєстровані.

З листа Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС У Харківській області від 31 січня 2017 року № 119/9/20-31-12-04-18 вбачається, що ТОВ "МАКО-С" (податковий номер 35068020) не є платником плати за землю.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач з 01.12.2014 по 30.11.2017 не сплачував за користування земельною ділянкою розташованою по вул. Героїв Праці, 13-А у м. Харкові, площею 0,0979 га, яка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова, плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти. Зазначені обставини й стали для позивача, підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1-3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Отже, норма статті 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільний кодекс України). Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності. При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки. Крім того, за приписами пункту 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також статтею 22 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 224, статтею 225 Господарського кодексу України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, як норми статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, так і статті 1212 Цивільного кодексу України унормовують відшкодування шкоди, зокрема, у вигляді неодержаних потерпілою особою доходів, що завдана як внаслідок неправомірних дій/бездіяльності, так і внаслідок безпідставного збагачення іншої особи за рахунок безпідставного збереження нею коштів, які належать (мають бути сплачені) цій потерпілій особі.

При цьому, правову кваліфікацію матеріально-правової природи вимоги про стягнення коштів має дати саме суд, виходячи з обставин справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Матеріали справи свідчать, що відповідач правомірно володіючи нежитловою будівлею, користується земельною ділянкою під вказаним об'єктом нерухомого майна.

При цьому, відповідач не вчинив дій, спрямованих на оформлення права власності або права на постійне землекористування вищевказаними земельними ділянками, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельних ділянок, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідач у період з 01.12.2014 по 30.11.2017 не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на вищезазначену земельну ділянку. Цього обов'язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

За розрахунком позивача, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна склав 759110,60 грн. за період з 01.12.2014 по 30.11.2017.

Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений на підставі: Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Суд також зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права ґрунтується на вищенаведених положеннях чинного законодавства та узгоджується з постановами Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15 та від 04.10.2017 у справі №922/210/15.

Крім того, при вирішенні спору, судом враховано практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006, в якому у пункті 21 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Враховуючи викладені обставини та наведені норми законодавства України, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 759110,60 грн. обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 120, 125, 206 Земельного кодексу України, ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 202, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МАКО-С (61144, м. Харків, вул.. Героїв Праці, буд. 13-А; ідентифікаційний код 35068020) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; ідентифікаційний код 04059243, р/р 31419611700002, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 759110,60 грн.; витрати з оплати судового збору в розмірі 11386,66 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 24.05.2018 р.

Суддя ОСОБА_2