Рішення

від 12.04.2018 по справі 826/7531/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2018 року 11:33 № 826/7531/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

за участю секретаря судового засідання Борсуковської А.О.,

за участю:

представник позивача: Куц Я.О.

представник відповідача: Рогоза Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Континіум Транс

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Континіум Транс (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0021931406 від 13.05.2017, №0021941406 від 13.05.2017, №0003011402 від 18.05.2017, №0003021402 від 18.05.2017, №0003031402 від 18.05.2017, №0003041402 від 18.05.2017, №0837140303 від 22.05.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення ТОВ Континіум Транс податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з його контрагентами, не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами у періоді, що перевірявся. Також, зазначив, що у доводи відповідача про порушення позивачем валютного законодавства є безпідставними. Крім того, позивач зазначив, що відповідач протиправно нарахував суму штрафу за несвоєчасну сплату військового збору, оскільки військовий збір був сплачений на помилкові реквізити, однак позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про зарахування помилково сплачених сум на правильні реквізити, проте дана вимога безпідставно не була виконана.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки та, відповідно, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Посилався на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами у періоді яких перевірявся. Також посилався на порушення позивачем валютного законодавства та несплату суми військового збору.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено перевірку ТОВ Континіум Транс , за результатами якої складено акт від 24.04.2017 №153/26-15-14-02-03/393000993 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.07.2014 по 31.12.2016 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків даного акта, ТОВ Континіум Транс занижено податок на прибуток в сумі 925250 грн., завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 145029 грн., занижено податкове зобов'язання зі сплати військового збору в сумі 1343,83 грн., порушено порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті у вигляді несвоєчасного надходження виручки в іноземній валюті в сумі 74,70 дол. США, порушено строки декларування валютних цінностей та майна.

Позивач подав заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду якого відповідач листом від 17.05.2017 №12570/10/26-15-14-02-03 повідомив про залишення без змін висновків акта перевірки.

На підставі акта перевірки, відповідач прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0003011402 від 18.05.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1486,00 грн., в тому числі 1189,00 грн. - основний платіж та 297,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

- №0003031402 від 18.05.2017, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 990600,00 грн.;

- №0003041402 від 18.05.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 930995,00 грн., в тому числі 925250,00 грн. - основний платіж та 5745,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

- №0837140303 від 22.05.2017, яким визначено суму грошового зобов'язання по податках і зборах, в тому числі з військового збору та пені на загальну суму 4552,36 грн., в тому числі 2705,56 грн. - основний платіж та 1846,80 грн. - штрафна (фінансова) санкція, пеня - 0,00 грн.;

- №0003021402 від 18.05.2017, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 145029,00 грн.;

- №0021931406 від 13.05.2017, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення валютного законодавства у розмірі 680,00 грн.;

- №0021941406 від 13.05.2017, яким визначено пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1710,93 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що в періоді, який перевірявся контролюючим органом ТОВ Континіум Транс мало взаємовідносини із товариством з обмеженою відповідальністю Віп Альянс (код ЄДРПОУ 39089091), з яким було укладено договір поставки нафтопродуктів №116 від 09.04.2015.

Відповідно до пункту 1.1 Договору №116, предметом договору є: постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - товар, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару.

Згідно із пунктом 2.1. Договору №116, постачання товарів, в рамках цього Договору, здійснюється в рамках наступних базисів доставки:

а) СРТ - пункт призначення, вказаний Покупцем в заявці на відвантаження Товару, постачання транспортом і за рахунок Постачальника:

б) EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний Постачальником, вивіз Товару транспортом (за рахунок) Покупця.

Позивач зазначив, що ним було узгоджено із TOB Віп Альянс те, що поставка нафтопродуктів буде здійснюватися силами та за рахунок коштів покупця - TOB Віп Альянс . Протягом 2015 року на підставі заявок TOB Віп Альянс на поставку нафтопродуктів, позивач здійснював відвантаження товару, про що були складені видаткові накладні.

Також, поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), які підтверджують відпуск позивачем товару на адресу TOB Віп Альянс .

Розрахунки були здійснені у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Вказані документи були досліджені відповідачем під час перевірки, про що зазначено в акті перевірки.

Відповідач посилався на те, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем в ході перевірки були складені з порушенням положень законодавства. Однак, суд відхиляє наведені доводи відповідача, оскільки недоліки при складанні первинних документів не можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

Матеріали справи свідчать про те, що у періоді, який перевірявся контролюючим органом ТОВ Континіум Транс мало господарські взаємовідносини із TOB Пром Гарант Плюс , з яким 22.09.2016 укладено договір поставки №86-29, предметом якого є постачання товарів, найменування якого вказується у накладних.

Відповідно до пункту 1.5. договору №86-29 відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами .

Відповідно до підпункту 5.2.1. договору №86-29, передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника, шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явлені довіреними особами покупця скетч-картки.

Розрахунки були здійснені у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

TOB Пром Гарант Плюс складено видаткові накладні на адресу позивача, відповідно до яких позивач отримав товар, у вигляді скетч-карток на придбання нафтопродуктів. Крім того, кожна видаткова накладна має додаток у вигляді Специфікації відпущених скетч-карток на нафтопродукти, у якій вказане найменування нафтопродуктів, вид талону, їх кількість та номери.

Відповідач зазначив, що наведені господарські відносини позивача із ТОВ Віп Альянс та TOB Пром Гарант Плюс не мали реального характеру, в обґрунтування чого посилався на матеріали досудового розслідування по кримінальним провадженням.

Зокрема, відповідач посилався на кримінальне провадження, відомості про яке внесенні 11.10.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100090009012, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України. В акті перевірки зазначено, що слідчим відділом Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві в ході досудового слідства встановлено, що невстановлені особи зареєстрували з метою прикриття незаконної діяльності суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), TOB Віп Альянс . Проведеними оглядами місця подій встановлено, що вищезазначене підприємство за податковими адресами не знаходиться, відсутні трудові ресурси, наймані працівники, офісні, торгівельні та складські приміщення, виробниче обладнання, сировина, матеріали, що вказують на відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також, відповідач посилався на клопотання слідчого з ОВС СУФР ГУДФС у Черкаській області про здійснення тимчасового доступу до речей і документів, подане в рамках проведення досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження №32016250000000051, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2016, за фактом пособництва в ухиленні від сплати податків до державного бюджету в особливо великих розмірах, а також за фактом фіктивного підприємництва щодо TOB Пром Гарант Плюс , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 5 статті 27 частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, що обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом відсутності реального характеру господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Віп Альянс та TOB Пром Гарант Плюс , оскільки доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду, який на час вирішення даної справи відсутній. Зворотного відповідачем не доведено.

Інших доводів, на підтвердження відсутності у позивача права на відображення результатів господарських операцій із ТОВ Віп Альянс та TOB Пром Гарант Плюс відповідач не навів та відповідних доказів не надав.

В свою чергу позивач наполягав на реальності господарських взаємовідносин із вказаними контрагентами.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послу і, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно і а/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє па користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послу і, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно і а/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє па користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зміст акта перевірки свідчить, що відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних господарських операцій, не відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункт 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом такими, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно відобразив результати господарських взаємовідносин із ТОВ Віп Альянс та TOB Пром Гарант Плюс у бухгалтерській та податковій звітності, а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій, а також зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість і податку на прибуток є протиправним.

Відповідач також посилався на порушення ТОВ Континіум Транс законодавства при відображенні операцій з придбання транспортних засобів, а саме: віднесення витрат на митне оформлення у сумі 279 905 грн. до складу інших операційних витрат.

Суд встановив, що на підставі контрактів від 15.02.2016 №15/02/2016, від 21.02.2016 №21/01/2016 позивач придбав у МВП Груп СП з о.о. сідловий тягач марки DAF для перевезення напівпричепів та напівпричіп цистерна для перевезення вантажів марки Acerbi.

ТОВ Континіум Транс перерахувало Ріненській митниці ДФС України грошові кошти в розмірі 279905 грн. за митне оформлення вказаних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Пунктом 8 вказаного Положення визначено, що первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству/установі);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статі 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін суд встановив, що позивач придбав вищезазначені транспортні засоби для використання у власній господарській діяльності та сплатив у повному обсязі вартість їхнього митного оформлення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не допустив порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статі 134 Податкового кодексу України при включенні витрат митного оформлення до складу інших операційних витрат.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0003011402 від 18.05.2017, №0003031402 від 18.05.2017, №0003041402 від 18.05.2017, №0003021402 від 18.05.2017 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач також посилався на порушення ТОВ Континіум Транс законодавства в частині сплати військового збору, а саме: за період 2015-2016 роки не сплачено суму військового збору у розмірі 2705,56 грн.

Суд встановив, що позивач помилково сплатив суму військового збору на рахунок №31117029700002, призначений для сплати податку на доходи фізичних осіб. Позивач самостійно виявив дану помилку ат 22.06.2016 звернувся до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві із заявою від 22.06.2016 №22\06-1 щодо зарахування невірно сплаченої суми військового збору на рахунок №31117063700002. До вказаного листа були додані копії платіжних доручень.

Відповідач не заперечував факту сплати військового збору на невірні реквізити, однак зазначив, що в інтегрованій картці позивача наявна недоїмка зі сплати військового збору, а тому вважає, що штрафна санкція нарахована правомірно.

Відповідно до положень статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Суд встановив, що ТОВ Континіум Транс у запереченнях на акт перевірки повідомило відповідача про подання заяви від 22.06.2016 №22\06-1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, однак, відповідач, посилаючись на наявність недоїмки в інтегрованій картці позивача зі сплати військового збору, відхилив наведені доводи позивача.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на виконання заяви позивача від 22.06.2016 №22\06-1 зобов'язана була перерахувати кошти на рахунок для сплати військового збору і саме вона несе відповідальність за несвоєчасність такого перерахування коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0837140303 від 22.05.2017, яким визначено суму грошового зобов'язання по податках і зборах, в тому числі з військового збору та пені на загальну суму 4552,36 грн. є протиправним, з огляду на що підлягає скасуванню.

Стосовно висновків відповідача про порушення ТОВ Континіум Транс валютного законодавства, суд зазначає наступне.

Так, між позивачем (експедитор) та компанією Глобус ЛЛС (США) (замовник) укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 21.05.2015 №5.

Відповідач зазначив, що на виконання даного договору позивач надав послуги на загальну суму 47 040,70 дол. США, однак на рахунок позивача надійшло 46966,00 дол. США. Тобто, сума 74,70 дол. США на рахунок не надійшла, чим порушено статтю 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а також пункт 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю в частині строків декларування валютних цінностей та майна.

Позивач заперечив наведені доводи відповідача та зазначив, що розрахунки проведені із компанією Глобус ЛЛС проведені у повному обсязі.

Відповідно до статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина 4 статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ).

Згідно зі статтею 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

При цьому, у відповідності до пункту 1.2. Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 банк згідно з цією Інструкцією контролює дотримання резидентом установлених законодавством строків розрахунків за імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом товару [на дату виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка товару за імпортною операцією (з оформленням типів МД, зазначених в абзаці другому пункту 3.3 розділу 3 цієї Інструкції, або документів, зазначених в абзацах третьому, четвертому пункту 3.3 розділу 3 цієї Інструкції) або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією.

Пунктом 5.9. Інструкції встановлено, що банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів.

Відповідно до статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 №15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав суду доказів того, що на його адресу надійшло повідомлення банку про порушення позивачем строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами. Інших доказів на підтвердження факту порушення валютного законодавства також не надано.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність податкових повідомлень-рішень №0021931406 від 13.05.2017, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення валютного законодавства у розмірі 680,00 грн. та №0021941406 від 13.05.2017, яким визначено пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1710,93 грн.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0021931406 від 13.05.2017, №0021941406 від 13.05.2017, №0003011402 від 18.05.2017, №0003021402 від 18.05.2017, №0003031402 від 18.05.2017, №0003041402 від 18.05.2017, №0837140303 від 22.05.2017.

3. Стягнути судовий збір на користь товариства з обмеженою відповідальністю Континіум Транс (код ЄДРПОУ 39300993, адреса: 01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 33В) у розмірі 28950,36 грн. (двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 36 коп.) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов